13.10.2025 Справа № 756/1610/25
Унікальний номер справи 756/1610/25
Номер провадження 6/756/315/25
13 жовтня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретаря судового засідання - Лисенко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву відповідача ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 березня 2018 року, яка утворилася станом на 11 грудня 2024 року в розмірі 88650,57 грн., що складається зі заборгованості за тілом кредиту - 86236,61 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 2413,96 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 11 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 23 березня 2018 року в розмірі 88650,57 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 12 вересня 2025 року за заявою відповідача ОСОБА_1 заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду на 13 жовтня 2025 року.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 13 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 23 березня 2018 року в розмірі 86236,61 грн та судовий збір 2356,44 грн в решті вимог відмовлено.
29 вересня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Заява мотивована тим, що на виконання рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 березня 2025 року видано виконавчий лист від 30 травня 2025 року. На підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження. Ухвалою суду від 12 вересня 2025 року скасоване заочне рішення на виконання якого видано виконавчий лист, тому заявник просить визнати його таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2025 року головуючим суддею у даній справі визначено суддю Шролик І.С.
За приписами ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.
Справу призначено до розгляду на 13 жовтня 2025 року.
В судове засідання 13 жовтня 2025 року сторони та їх представники не з'явились, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали заяви та письмові докази по справі, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 756/1610/25.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 11 березня 2025 року позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 23 березня 2018 року в розмірі 88650,57 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою суду від 12 вересня 2025 року за заявою відповідача ОСОБА_1 заочне рішення скасоване, справу призначено до розгляду на 13 жовтня 2025 року.
За заявою представника стягувача 30 травня 2025 року видано виконавчий лист.
Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 13 жовтня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 23 березня 2018 року в розмірі 86236,61 грн та судовий збір 2356,44 грн в решті вимог відмовлено.
Відповідно до положень абзаців 1, 2 ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положення ч. 1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.
Частиною 1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.
Підстави для цього зазначені у ч. 2 ст. 432 ЦПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання (такий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц).
З п.п. 5, 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Пунктами 5, 6 розділу XIX Наказу Державної судової адміністрації України «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814 визначено, що звернення до виконання судового рішення та контроль за його виконанням покладається на суд, що розглянув справу як суд першої інстанції. Судові рішення звертаються до виконання після того, як вони набрали законної сили, та повернення справ до суду першої інстанції після апеляційного або касаційного розгляду, крім випадків негайного їх виконання.
Судове рішення вважається виконаним лише після отримання повідомлення про його виконання в повному обсязі (пункт 10 розділу XIX Наказу Державної судової адміністрації України «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814).
Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Як роз'яснив ВСС України в інформаційному листі від 01 липня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» у зв'язку з відсутністю чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у суддів виникали труднощі під час її застосування. Так, словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов'язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв'язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.
Беручи до уваги, що ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 12 версня 2025 року скасовано заочне рішення Оболонського районного суду м.Києва від 11 березня 2025 року, яким стягнуто зі ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором № б/н від 23 березня 2018 року в розмірі 88650,57 грн. на виконання якого 30 травня 2025 року було видано виконавчий лист № 756/1610/25, суд дійшов висновку, що виконавчий лист виданий 30 травня 2025 року слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст. 2, 5, 260, 354, 432, п.п. 17.3, п.17 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист 756/1610/25, виданий 30 травня 2025 року Оболонським районним судом м. 11 березня 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 13 жовтня 2025 року.
Суддя І. С. Шролик