ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16537/25
провадження № 3/753/6173/25
"13" жовтня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, одруженої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей 2017 р.н. та 2018 р.н., зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП,
Відповідно до протоколу серії ВАД № 63835, ОСОБА_1 , будучи особою, яка протягом року піддавалася адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 184 КУпАП, повторно ухилився від виконання своїх батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СКУ щодо виховання своїх малолітніх синів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких 30.07.2025 року о 17 год. 53 хв. залишила без нагляду в квартирі, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 184 КУпАП.
До суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 184 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 184 КУпАП не належить до цих випадків.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.
Крім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що на вихованні має двох малолітніх синів. 30.07.2025 року вона вийшла в магазин, а в цей час до них додому прийшов батько, який викликав поліцію, бо діти були одні. 01.08.2025 року о 10 год. 45 хв. до неї в помешкання завітали працівники поліції та служби у справах дітей з перевіркою умов проживання. На момент перевірки діти перебували в квартирі, а вона з чоловіком була на загальному коридорі, де вживали слабоалкогольні напої. В квартирі на момент відвідування був безлад, однак ОСОБА_1 зобов'язалась це виправити та прибрати.
Згідно з рапортом працівника поліції 30.07.2025 року отримано заяву та зареєстровано ЄО № 58481 від 30.07.2025 року, як «Неналежне виконання обов'язків по догляду за дитиною». Вході опрацювання вказаної інформації було встановлено, що 30.07.2025 року о 17 год. 53 хв. зі служби «102» надійшло повідомлення про те, що 30.07.2025 року о 17 год. 53 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , донька заявника - ОСОБА_1 залишила в квартирі двох малолітніх дітей та пішла у невідомому напрямку. Діти зачинені в помешканні. Зі слів заявника - донька наркозалежна. Прибувши на місце, було виявлено заявника дідуся, який вказав на квартиру та повідомив, що там діти. Однак, поспілкувавшись з дітьми через двері, оскільки останні не відчинили, було встановлено, що допомоги діти не потребували, сказали що дивляться мультики, а мама скоро повернеться, додали що допомоги не потребують та їх ніхто не ображає. Пояснень у заявника працівниками поліції відібрано не було.
Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , санітарно-гігієнічний стан відносно задовільний. Квартира обладнана всією необхідною побутовою технікою, зроблений ремонт, наявний запас продуктів харчування. У дітей наявні спальні місця, облаштовані місця для навчання. Молодша дитина оформлена в школу.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, згідно ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з положеннями ст. 150 СК України, батьки зобов'язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виходячи з положень ст. ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Належних, допустимих та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 за обставин, викладених у протоколі, ухилилася від виконання батьківських обов'язків, матеріали справи не містять. Факт перебування дітей самих в квартирі за адерсою їх проживання встановлений судом та не заперечувався ОСОБА_1 в своїх письмових поясненнях. Однак, з рапорту працівника поліції, що прибувши на місце події, діти двері не відчинили та повідомили, що дивляться мультики, допомоги не потребують та мама скоро повернеться. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що діти перебували у себе вдома в безпеці, забезпечені комфортними та належними умовами. Той факт що діти не відчинили поліції свідчить, що останні навчені заходам безпеки. Зі спілкування дітей з поліцією вбачається, що останні доволі самостійні на свій вік та готові до перебування наодинці певний час. Крім того, на тверде переконання суду, діти у віці 7-8 років, можуть перебувати вдома без присутності дорослих не тривалий час, якщо вони до цього готові.
Відтак, само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адмінправопорушення, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись ст. ст. 184, 247, 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя