ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19111/24
провадження № 2/753/3546/25
10 жовтня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Цимбал І.К.,
при секретарі Козін В.Є.,
з участю представника позивача Строганової Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, завдано власнику зареєстрованого промислового зразка,
Суть справи.
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що він є автором промислового зразка на упаковку цукерок флоу-пак та автором способу пакування даного виду продукції. Позивач виявив з боку відповідача порушення своїх майнових прав інтелектуальної власності як автора винаходу та автора промислового зразка, а саме у маркетплейсі на сторінці відповідача були розміщені зразки продукції які відповідач пропонував замовникам придбати у нього, серед них були цукерки в упаковці флоу-пак. Відповідач не звертався з пропозицією до позивача укласти ліцензійний договір, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу претензію. В претензії відповідачу було запропоновано припинити виготовлення виробів (цукерок) із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, припинити пропонування їх для продажу, в тому числі через Інтернет, припинити продаж цукерок в упаковці флоу-пак з використанням зареєстрованого способу їх виготовлення. Враховуючи те, що вжиті заходи досудового врегулювання спору позитивних результатів не дали, позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом в якому просить стягнути з відповідача 2000000 грн. майнової шкоду, а також заборонити відповідачу як фізичній особі підприємцю використовувати промисловий зразок належний позивачу.
Рух справи.
01.10.2024 визначено головуючого суддю.
03.10.2024 надано запит до ГІОЦ/КМДА.
16.10.2024 отримано відповідь з ГІОЦ/КМДА.
16.10.2024 відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 21.11.2024.
21.11.2024 підготовче судове засідання не відбулось за відсутності технічної можливості для проведення відеоконференції.
10.12.2024 підготовче судове засідання не відбулось за відсутності електроенергії в приміщенні суду.
28.01.2025 підготовче судове засідання не відбулось за відсутності технічної можливості для проведення відеоконференції.
03.03.2025 надійшов відзив /а.с. 112 - 119/.
05.03.2025 підготовче судове засідання відкладено на 24.03.2025 у зв'язку з неявкою сторін.
21.03.2025 надана відповідь на відзив /а.с. 130 - 131/.
24.03.2025 підготовче судове засідання не відбулось за відсутності технічної можливості для проведення відеоконференції.
21.04.2025 підготовче судове засідання відкладено на 07.05.2025 за клопотанням представника позивача.
07.05.2025 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду на 17.06.2025.
17.06.2025 судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
27.08.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 23.09.2025 за клопотанням представника позивача.
23.09.2025 судове засідання не відбулось за відсутності технічної можливості для проведення відеоконференції.
30.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
10.10.2025 ухвалено рішення.
Доводи учасників справи.
Представник позивача позов підтримала з підстав зазначених в останньому та відповіді на відзив.
Відповідач проти позову заперечував з підстав зазначених у відзиві та просив розглянути справу у його відсутність. З відзиву вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки позивач в особистому спілкуванні повідомив відповідачу, що не розглядає ліцензування чи надання дозволів на ліцензію щодо використання промислового зразка. Крім того, на вимогу позивача, відповідач припинив використовувати товар щодо якого виник спір. Крім того не є обґрунтованими витрати на правову допомогу. Також позивачем не доведено, що останній міг і повинен був отримати визначені ним доходи і неправомірні дії відповідача стали єдиною підставою для їх неотримання.
Обставини встановлені судом.
Позивач є автором промислового зразка на упаковку цукерок флоу-пак та автором способу пакування даного виду продукції, що підтверджується копією свідоцтва на промисловий зразок № НОМЕР_1 та патенту на корисну модель № НОМЕР_2 /а.с. 7, 8/.
В червні 2023 року позивачу стало відомо про порушення відповідачем, як фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 майнових прав інтелектуальної власності позивача, як автора винаходу та автора промислового зразка. А саме, на сайті відповідача за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 були розміщені зразки продукції, які Відповідач пропонував замовникам придбати у нього. Серед них були цукерки в упаковці флоу-пак. Особливістю даного виду та способу пакування є те, що продукція (цукерка) розміщується в поліпропіленовій плівці, яка запаюється з двох сторін продукту, а сама плівка є безшовним прозорим, або білим, або металізованим пакетом, на який перед розміщенням в ньому продукції на одну сторону наклеюють самоклеючий папір з нанесеним зображенням етикетки продукції.
15.06.2023 позивач направив відповідачу претензіюв якій було запропоновано припинити виготовлення виробів (цукерок) із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, припинити пропонування їх для продажу, в тому числі через Інтернет, припинити продаж цукерок в упаковці флоу-пак з використанням зареєстрованого способу їх виготовлення /а.с. 9/.
19.06.2023 відповідач отримав претензію про що свідчить особистий підпис представника в поштовому повідомленні про вручення /а.с. 11/, проте добровільно не припинив реалізацію даної продукції, а також надав відповідь де поставив під сумнів авторство позивача /а.с. 57, 58/.
Сайт відповідача зі зразками продукції знаходився на українському маркетплейсі Prom.ua, де продавці самостійно створюють інтернет-магазини і розміщують свої товари в загальному каталозі. Позивач звернувся до Prom.ua з вимогою про видалення продукції Відповідача, як такої, що порушує права автора промислового зразка та надав висновок Науково-дослідного Центру судової експертизи у сфері інформаційних технологій та інтелектуальної власності Міністерства юстиції України від 21.09.2023. Адміністрація сайту, розглянувши звернення позивача та висновок експертизи, визнала вимоги законними та видалила сайт з продукцією відповідача як такий, що порушує права автора /а.с. 12-36/.
Проте, відповідач продовжив реалізацію своєї продукції з використанням промислового зразка позивача. Одним з доказів цієї діяльності відповідача є документи про господарську операцію, які свідчать, що в жовтні 2023 року відповідач продав партію льодяників в упаковці флоу-пак фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 /а.с. 46,47/.
28.01.2025 відповідач припинив діяльність як фізична особа-підприємець /а.с. 187/.
Мотиви суду при ухваленні рішення та положення застосованого закону.
Стаття 20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 року
№ 3688-XII (із змінами і доповненнями) закріплює виключне право власника промислового зразка використовувати промисловий зразок за своїм розсудом.
Згідно зі ст.426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності.Для законного використання іншими особами винаходів та промислових зразків передбачена можливість укладання ліцензійних договорів з авторами. До мене, як до автора промислового зразка,Відповідач не звертався з пропозицією укласти ліцензійний договір.
Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 №3687-XII (із змінами і доповненнями) вказує, що патент надає його володільцю виключне майнове право перешкоджати використанню винаходу (корисної моделі), у тому числі забороняти таке використання.
Право авторства є невідчужуваним особистим правом і охороняється законодавством.
Будь-які посягання на права власника зареєстрованого промислового зразка вважаються порушенням прав власника зареєстрованого промислового зразка, що тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 16 та статтею 432 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності.
Одним із способів захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, згідно ст.432 Цивільного кодексу України, є застосування компенсації замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності.
На вимогу власника зареєстрованого промислового зразка у відповідності до вимог ст.26 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15.12.1993 таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику зареєстрованого промислового зразка завдану майнову шкоду шляхом відшкодування збитків чи виплати компенсації та/або завдану немайнову (моральну) шкоду.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, при правомірній поведінці відповідача, останній повинен був звернутися до позивача за наданням дозволу на використання промислового зразка та способу пакування у своїй господарській діяльності та реалізації відповідної продукції, наслідок чого було б укладено ліцензійний договір відповідно до положень діючого законодавства. На дату подання позову такий договір діяв би вже 16 місяців і відповідач міг би реалізовувати свою продукцію в законний спосіб. Розмір винагороди, який мав би сплатити відповідач за надання дозволу на використання промислового зразка та способу пакування позивача у своїй господарській діяльності дорівнював би 12500 грн. в місяць. Даний розмір винагороди розраховується власником та являє собою певний відсоток від розрахунку понесених власником витрат на розробку промислового зразка, проходження експертиз, реєстрацію та підтримання його чинності. Загальний розмір винагороди за надання дозволу на використання промислового зразка та способу пакування за термін дії ліцензійного договору з відповідачем становив би 200000 грн. та був би сплачений позивачу в рахунок виконання умов ліцензійного договору.
Відповідач не надав доказів того, що останній звертався до позивача з відповідною пропозицією.
Відповідно до положень ст.26 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» розмір компенсації визначається судом на підставі обсягу порушення, вини порушника та інших обставин, що мають істотне значення. При цьому розмір компенсації не може бути меншим ніж розмір винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання прав на зареєстрований промисловий зразок,щодо якого виник спір. У разі якщо порушення прав на зареєстрований промисловий зразок відбулося ненавмисно і без недбалості, розмір компенсації дорівнює розміру винагороди, яка була б сплачена за надання такого дозволу. Відповідач на надав доказів того, що не був обізнаний про наявність у позивача зареєстрованих прав автора промислового зразка на упаковку цукерок флоу-пак та способу пакування даного виду продукції, проте більше року здійснював реалізацію відповідної продукції без отримання дозволу позивача, що свідчить про навмисність дій відповідача.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 за патентно-правовою системою охорони захист прав інтелектуальної власності надається проти будь-якого несанкціонованого використання іншою особою об'єкта права інтелектуальної власності, зокрема промислового зразка, корисної моделі, винаходу незалежно від того, чи був цей охоронюваний зразок, корисна модель, винахід свідомо використаний іншою особою або ці об'єкти були створені іншою особою в результаті її власної творчої діяльності, але вже після публікації відомостей про видачу відповідного патенту про їх охорону. Тому будь-яке несанкціоноване використання прав інтелектуальної власності на зазначені об'єкти іншими особами є встановленим фактом позадоговірного порушення патентних прав.
Базовим принципом, що забезпечує патентування винаходів, є те, що будь-яка особа, яка використовує запатентований винахід без дозволу власника патенту, здійснює протиправні дії.
В судовому засіданні повністю знайшло своє підтвердження, що з боку відповідача мало місце порушення права інтелектуальної власності позивача шляхом виготовлення, здійснення випуску, пропозиції продажу (в тому числі через Інтернет) та реалізації продукції з використанням промислового зразка, який захищений свідоцтвом на промисловий зразок № НОМЕР_1 належним на праві власності позивачу. На час подання позовної заяви відповідачем будь-яких дій, спрямованих на усунення порушення прав Позивача, здійснено не було, а тому вимог в частині стягнення компенсації є обґрунтованими.
Разом з тим, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги в частині зобов'язання відповідача, як суб'єкта господарювання припинити чинити дії, оскільки на час розгляду справи такий суб'єкт припинив свою діяльність у встановленому законом порядку.
Судові витрати.
Згідно ч. ч. 6, 9 ст. 139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно договору між позивачем та НДЦСЕ від 13.09.2023, акту приймання передачі до договору, квитанції про оплату за проведення експертного дослідження, зазначеного вище позивачем сплачено 40148 грн. 64 коп. /а.с. 37-45/. Відповідач не заявляв клопотання про не співмірність витрат і не надав про це доказів, а тому сплачені витрати підлягають стягненню.
Згідно ч. ч. 1 - 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно договору від 01.06.2023 між адвокатом Строгановою Л.А. та позивачем укладено догові про надання правничої допомоги /а.с. 49 - 50/.
Згідно п. 3.1 договору розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами окремо додатковою угодою. Така додаткова угода маже бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами.
Враховуючи те, що позивач та представник останнього додаткову угоду суду не представили, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу не є доведеним і стягнення не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 282, 284, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП завдану майнову шкоду в розмірі 200 000 грн. та судовий збір в розмірі 3 211 грн. 20 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення суду було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення..
Повний текст рішення складено 10.10.2025.
Головуючий: І.К. Цимбал