ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17895/24
провадження № 2/753/3028/25
29 вересня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., секретаря судового засідання Гайової С.Г., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Пушкарського С.С., представника відповідача - адвоката Гері О.Ю., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за розпискою в розмірі 90 000 тисяч доларів США, що еквівалентно 3 691 512,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір позики від 23 вересня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 кошти в розмірі 90 000 тисяч доларів США, які відповідач зобов'язався повернути щомісяця починаючи з 05 листопада 2019 року по 5000 тисяч доларів США.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
08 жовтня 2024 року на запит суду у порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України надійшла інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/17895/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07 січня 2025 року.
07 січня 2025 року підготовче засідання відкладено на 19 лютого 2025 року.
16 січня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову, зазначив, що коштів від позивача не отримував, а нотаріальний договір позики та розписку підписав під тиском.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року відкладено підготовче засідання на 31 березня 2025 року, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єдігарова Ельвіра Михайловича відеозапис за 24 вересня 2019 року, який здійснювався під час підписання і нотаріального посвідчення договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
06 березня 2025 року позивач подав відповідь на відзив, в якому заперечував проти викладених у відзиві обставин, зазначивши, що на підтвердження доводів відповідачем у відзиві не надано жодних належних та допустимих доказів.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року відкладено підготовче засідання на 22 травня 2025 року та повторно витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єдігарова Ельвіра Михайловича відеозапис за 24 вересня 2019 року, який здійснювався під час підписання і нотаріального посвідчення договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
22 травня 2025 року у судовому засіданні представником відповідач подано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 травня 2025 року закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду по суті на 22 липня 2025 року, повторно витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єдігарова Ельвіра Михайловича відеозапис за 24 вересня 2019 року, який здійснювався під час підписання і нотаріального посвідчення договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 22 липня 2025 року відкладено судове засідання на 17 вересня 2025 року, повторно витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єдігарова Ельвіра Михайловича відеозапис за 24 вересня 2019 року, який здійснювався під час підписання і нотаріального посвідчення договору позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витребувано у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відомості про адресу розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єдігарова Ельвіра Михайловича та/або відомості про припинення або зупинення його нотаріальної діяльності.
15 та 27 серпня 2025 року від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Управління нотаріату надійшла відповідь.
Витребувана інформація від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єдігарова Ельвіра Михайловича станом на день розгляду справи не надійшла.
У судовому засіданні сторони надали свої пояснення щодо суті спору, а також судом оглянуто оригінал договору позики від 24 вересня 2019 року та розписки, перевірено відповідність наявних у матеріалах справи копій вказаних документів їх оригіналам.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 23 вересня 2025 року ОСОБА_2 склав розписку, за змістом якої 20 січня 2018 року він взяв у борг у ОСОБА_1 90 000доларів США та зобов'язався кожного місяця до п'ятого числа повертати мінімум 5000 доларів США, починаючи з п'ятого листопада 2019 року, а також зазначив, що розписку ним написано у здоровому глузді та при ясній пам'яті без тиску на нього.
24 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до п. 1 якого позикодавець передав позичальнику, а позичальник отримав від позикодавця грошові кошти в сумі 2 198 700 грн, що за курсом НБУ долара до гривні на день укладення цього договору складає 90 000,00 доларів США та позичальник зобов'язується повернути позику в вищезазначеній сумі позикодавцю, в строк та на умовах передбачених цим договором.
Сторони домовились, що сума повернення грошових коштів може бути перерахована згідно курсу долара до гривні, який буде діяти на день повернення позики.
Пунктом 1.1. договору визначено, порядок повернення грошових коштів, що буде підтверджуватися нотаріально посвідченою заявою або власноручно написаною розпискою позикодавцем.
Цим пунктом сторони погодили, що кожного місяця починаючи з 05 листопада 2019 року та до 05 квітня 2021 року, позичальник буде сплачувати позикодавцю суму у гривнях, що в еквіваленті становить 5000 доларів США за курсом НБУ на дату погашення.
Договір позики посвідчений приватним нотаріусам Київського міського нотаріального округу Єдігаровим Ельвіром Михайловичем та зареєстрований в реєстрі за № 5349 №5350.
Як зазначає позивач, заборгованість за цією розпискою відповідач у передбачений договором строк не повернув.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зауважував, що досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Як передбачено частиною першою стаття 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтями 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, або позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1047 ЦК України визначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У поданому відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що сума, зазначена у розписці та договорі ним фактично отримана не була, а сам договір позики було підписано під примусом.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Як визначено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Всупереч наведеним вимогам процесуального законодавства щодо доказування відповідач належними та допустимими доказами не довів обставини, на які він посилався у підтвердження своїх заперечень проти позову.
Факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується борговим документом - розпискою від 23 вересня 2019 року, копія якої наявна в матеріалах справи, а оригінал досліджувався в судовому засіданні. Факт того, що вказана розписка виконана ним особисто відповідач не заперечував. У розписці про отримання коштів від позивача у борг відповідач зазначив, що тиску на нього не вчиняли. Клопотань про виклик і допит свідків, які б могли спростувати вказані обставини відповідач не заявляв.
Наявність оригіналу боргової розписки у кредитора свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 серпня 2021 року у справі № 473/995/18, від 14 липня 2021 року у справі № 266/7291/18-ц, від 25 березня 2019 року у справі № 211/2672/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 751/1000/16-ц.
Водночас відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
З наведеного випливає, що якщо договір позики укладений в письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики.
Договір позики відповідач не оспорював, не просив визнати його недійсним чи удаваним правочином, у зв'язку з чим доводи ОСОБА_2 про неотримання грошових коштів за договором позики суд вважає недоведеними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20.
Оцінюючи доводи відповідача, суд також враховує і положення статей 598, 599 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною другою статті стаття 604 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). У випадках, передбачених законом або договором, новація може здійснюватися щодо декількох первісних зобов'язань.
Суд встановив, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за розпискою та за договором позики, а саме станом на день звернення позивача до суду заборгованість не повернута.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, беручи до уваги, що відповідач свої зобов'язання у встановлений сторонами строк не виконав, суму боргу не повернув, доказів на спростування доводів позовних вимог не надав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню судовий збір на користь позивача.
Керуючись ст.ст.12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 23 вересня 2019 року у розмірі 90000 (дев'яносто тисяч) доларів США, що еквівалентно 3 691 512 (три мільйони шістсот дев'яносто одна тисяча п'ятсот двадцять) гривень, судовий збір у сумі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 29 вересня 2025 року.
Суддя Олександр ЯКУСИК