707/2822/25
2-а/707/23/25
13 жовтня 2025 року Черкаський районний суд Черкаської області, який діє як адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Суходольського О.М.
за участю секретаря Культенко Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, Сектору поліцейської діяльності № 2 Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, Департаменту патрульної поліції, ГУНП в Черкаській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, Сектору поліцейської діяльності № 2 Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі. В обґрунтування позову вказав, що поліцейським сектору поліцейської діяльності № 2 (смт. Лисянка) Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області старшим сержантом Ладюком О.Ю. була складена постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5221823.
Відповідно до вказаної постанови, 14.07.2025 о 15 год. 38 хв. в смт. Лисянка по вул. Поштовій, ОСОБА_1 керуючи автомобілем ГАЗ 3110, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі, та поряд із пішохідним переходом, на відстані менше 10 м., а також не пред'явив для перевірки поліс обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів. За такі дії позивача, із урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП. було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Із вказаним позивач не погоджується, оскільки вважає, що ґрунтова дорога, на якій він зупинився, не є тротуаром. На пішохідний перехід вказує лише дорожній знак, розмітка «зебра» на дорожньому покритті відсутня. Вважає, що оскільки він є особою з інвалідністю внаслідок війни І групи, то має право на пільги вставлені щодо наявності полісу обов'язкового страхування.
Вважаючи постанову серії ЕНА № 5221823 від 14.07.2025 по справі про адміністративне правопорушення протиправною, позивач просив скасувати її.
Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, проте в ухвалою про відкриття провадження від 07.08.2025 до участі у справі було залучено Департамент патрульної поліції, як співвідповідача, та надано відповідачам строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 16.09.2025 залучено до участі по даній справі в якості співвідповідача ГУНП в Черкаській області
02.10.2025 від представника відповідача ГУНП в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач позовні вимоги не визнав та в задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі. Вказує, що позивач здійснив зупинку в порушення вимог ПДР, а саме на тротуарі та поряд із пішохідним переходом. ОСОБА_1 не є особою, яка звільнена від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Інші відповідачі про розгляд даної справи повідомлялися належним чином, у встановлений законом порядок. У визначений судом термін відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подали.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази, а також відзив на позовну заяву, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов'язки, права чи інтереси.
Предметом розгляду у даній справі є постанова поліцейського сектору поліцейської діяльності № 2 (смт. Лисянка) Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області старшого сержанта Ладюка О.Ю.у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ч. 1 ст. 122 покладено на органи Національної поліції.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.07.2025 серії ЕНА № 5221823, встановлено, що постанова складена поліцейським сектору поліцейської діяльності № 2 (смт. Лисянка) Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській області старшим сержантом Ладюком О.Ю. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. У постанові вказано, що 14.07.2025 о 15:38 в селищі Лисянка, по вул. Поштовій, 8, позивач, керуючи транспортним засобом, а саме автомобілем ГАЗ 3110 реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить останньому, здійснив стоянку транспортного засобу на тротуарі та поряд з пішохідним переходом на відстані менше ніж 10 метрів, чим порушив п.п. 15.9 «г», 15.10 «б» ПДР України, а також не пред'явив для перевірки полісу обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1 «ґ» ПДР України.
Відповідно до витягу із системи перевірки чинності полісу внутрішнього страхування станом на 14.07.2025 та 01.10.2025 поліс на транспортний засіб № 87117МА не знайдено.
З посвідчення серії НОМЕР_3 від 29.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Посвідчення дійсне безтерміново.
Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 357395 від 23.11.2021 ОСОБА_1 має І групу інвалідності у зв'язку із захворюванням пов'язаним із виконанням службових обов'язків з ЛНА на ЧАЕС.
Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, настає в разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Згідно п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.3.б) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 1.10 ПДР визначено, що дорожня обстановка - це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
Згідно п. 8.1. ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п. 1.10. ПДР пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.
Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу;
Відповідно до пункту 8.4 ПДР дорожні знаки поділяються на групи: а) попереджувальні знаки; б) знаки пріоритету; в) заборонні знаки; г) наказові знаки; ґ) інформаційно-вказівні знаки; д) знаки сервісу; е) таблички до дорожніх знаків.
Інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;
Одним з інформаційно-вказівних знаків є знак "Пішохідний перехід" - 5.38.1 і 5.38.2.
Знак 5.38.1 і 5.38.2 “Пішохідний перехід». Знак 5.38.1 встановлюється праворуч від дороги на ближній межі переходу, а знак 5.38.2 - ліворуч від дороги на дальній межі переходу. Застосовуються для позначення місць, призначених для організованого переходу пішоходів через проїзну частину.
Дорожня розмітка, в свою чергу, призначена для передачі інформації учасникам дорожнього руху та організації безпечного руху, вказуючи траєкторію, напрямок та режими руху, а також визначаючи межі смуг, паркувальних зон і пішохідних переходів. Вона забезпечує візуальну орієнтацію на дорозі, допомагаючи водіям та пішоходам дотримуватися правил дорожнього руху.
Дорожня розмітка 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3 (“зебра», у тому числі червоно-білого кольору) - позначає нерегульований і регульований пішохідний перехід на проїзній частині дороги чи на велосипедній доріжці, зокрема 1.14.2 - пішохідний перехід з підвищеною вірогідністю виникнення дорожньо-транспортних пригод, 1.14.3 - місце переходу осіб з порушенням зору;
Згідно п. 15.1 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до приписів п. 5.9 «г» ПДР зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Відповідно до п. 15.10 «б» Правил дорожнього руху стоянка забороняється на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками).
Аналізуючи викладені вище норми суд констатує, що нерегульований пішохідний перехід може позначатися як дорожніми знаками 5.38.1 і 5.38.2 («Пішохідний перехід») так і дорожніми розмітками 1.14.1-1.14.3 («Зебра»). При цьому ПДР не містять застережень стосовно того, що пішохідний перехід в обов'язковому порядку позначається дорожніми знаками та дорожньою розміткою одночасно.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", водій зобов'язаний пред'являти на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, встановлених законодавством, -страховий поліс (сертифікат).
Відповідно до п.2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який введено в дію з 1 січня 2025 року, розмір страхової премії за внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків для страхувальника, який є громадянином України - учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни, постраждалим учасником Революції Гідності, учасником війни, особою з інвалідністю II групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I або II категорії, пенсіонером, - щодо транспортного засобу, який має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності, за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу.
Отже, як на момент вчинення правопорушення, так і на момент розгляду справи, вказана вище правова норма, не звільняє осіб з інвалідністю внаслідок війни від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а лише передбачає зменшення розміру страхової премії.
З огляду на наведене, доводи позивача, викладені у позовній заяві, не виключають ознак та складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, не спростовують його вини та не впливають на притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому судом перевірені та проаналізовані всі докази та твердження сторін, яким надано належну правову оцінку. З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, доводи позивача про відсутність факту порушення ним ПДР України, суд вважає неспроможними.
Суд констатує, що крім оскаржуваної постанови, факт вчинення правопорушення позивачем підтверджується наданим до суду рапортом працівника поліції, а також фотоматеріалами, які надані самим позивачем, з яких вбачається, що останнім було припарковано автомобіль на тротуарі поряд із знаком, що позначає пішохідний перехід. Разом з тим, самим позивачем не заперечувався факт відсутності в нього полісу обов'язкового страхування.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанова серії ЕНА № 5221823 від 14.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП є законною та обґрунтованою, відповідає вимогам КУпАП та КАС України, прийнята уповноваженим органом із дотриманням вимог чинного законодавства, за наявності належних і допустимих, достатніх та беззаперечних доказів, які поза розумним сумнівом доводять факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, тому підстави для визнання такої постанови протиправною та її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 126, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 286 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, Сектору поліцейської діяльності № 2 Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, Департаменту патрульної поліції, ГУНП в Черкаській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. М. Суходольський