Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/435/25
Провадження №3/572/340/25
14 травня 2025 року
Суддя Сарненського районного суду Рівненської області - ВЕДЯНІНА Т.О. розглянувши матеріали, які надійшли від УПП в Рівненській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП,
права, передбачені ст.268 КУпАП та зміст ст.63 Конституції України роз'яснені-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17 січня 2025 року - цього ж числа о 21годині 55 хвилин ОСОБА_1 в м.Сарни по вул.Чорновола,2, керував транспортним засобом - автомобілем Ford C-max номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (неприродна блідність шкіри, поведінка, яка не відповідає обстановці,виражене тремтіння пальців рук ). Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі, відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 вказані обставини заперечив.
Згідно із фабулою ч.1 ст.130 КУпАП - відповідальність за вказаною нормою наступає при керуванні транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само при відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Із протоколу про адміністративні правопорушення від 17 січня 2025 року вбачається, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу відмовилась, через що його дії кваліфіковані працівниками УПП за ч.1 ст.130 КУпАП.
Одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Таким чином, обставини, вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, мають доводитись іншими доказами.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Отже, суд оцінює виключно докази, які в даному випадку надані до матеріалів справи.
На доведення вини особи, що притягується до адміністративної відповідальності суду надані відповідний акт та направлення від 17 січня 2025 року про відмову водія від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі.
Обставини, за яких були виявлені правопорушення зафіксовані на відеозапису, долученого на CD-диску, однак, в ході дослідження вказаного доказу вбачається, що працівник поліції спілкувався із водієм більше 40 хвилин, після чого повідомив, що у останнього наявні ознаки сп'яніння, при чому не вказував - які саме ознаки та якого саме сп'яніння він вбачає. В подальшому працівник поліції запропонував водієві пройти огляд на стан сп'яніння, не повідомляючи яким саме чином - на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі, розпочавши одразу складати відповідний протокол про адміністративне правопорушення.
Отже, запропонований поліцейським порядок проходження огляду суперечить вимогам п.7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно із яким у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Таким чином, надані суду акт огляду на стан наркотичного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 17 січня 2025 року та Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17 січня 2025 року, в яких вказано, що водій відмовився від такого огляду, не відповідають запису, дослідженому судом, оскільки окремої пропозиції щодо проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі (за наявності відповідних умов) водієві від працівників поліції не надходило.
Крім цього, статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» визначені підстави для зупинки транспортного засобу.
Як встановлено із досліджених матеріалів справи, долучений до справи відеозапис розпочинається з моменту спілкування працівників поліції із особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, а саме - з пропозиції працівників поліції оглянути транспортний засіб ОСОБА_1 , під час чого і були виявлені порушення, з приводу яких винесена постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП.
Таким чином, матеріали справи взагалі не доводять факт зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та не підтверджують правомірність такої зупинки, відповідно до ст.35 Закону України «Про національну поліцію», через що вимоги посадової особи поліції до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності щодо пред'явлення документів та проходження огляду на стан сп'яніння є неправомірними.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 березня 2019 року у справі N 686/11314/17, адміністративне провадження N К/9901/15541/18.
Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в тому числі, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведені вище обставини, а саме : виявлені судом порушення, припущені працівниками поліції при складанні матеріалів про адміністративне правопорушення, що виявились у відсутності підстав для зупинки транспортного засобу, а також в порушенні порядку огляду - провадження у цій справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст. ст.283, 284 КУпАП,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя