Справа № 569/3676/24
08 жовтня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача, адвоката Цуняка В.Й.
представника органу опіки і піклування Самолюк І.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Рівненської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, в якій просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 14 листопада 2014 року між ним та відповідачем було укладено шлюб. У шлюбі народився спільний син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2021 року у справі № 569/21793/21 шлюб між сторонами розірвано. Сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з батьком ОСОБА_1 .
Понад більш як п'ять років відповідач долею сина не цікавиться, організовує своє особисте життя. Матеріальної допомоги на утримання сина не надає, не займається його вихованням, не цікавиться шкільним життям, не надає жодної фінансової чи моральної підтримки. Відповідач ніде не працює, не має постійного сталого доходу, місце її проживання не відоме, з сином не спілкується.
Після визначеного місця проживання дитини разом з ним, відповідач не змінила своє ставлення до сина, кошти на його утримання не надає. Крім того, свідомо не турбується за нього і ухиляється від виконання батьківського обов'язку. Жодного разу з 2020 року відповідач не бачила сина, що безсумнівно свідчить про відсутність будь-якого материнського прояву турботи та піклування.
Зважаючи на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, зокрема не забезпечує дитину матеріально, не займається його вихованням та духовним розвитком, не контактує з ним, тому у нього є підстави звернутись до суду з даною позовною заявою щодо позбавлення відповідача батьківських прав.
Рух по справі.
Ухвалою суду від 22 лютого 2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. (а.с. 26-27)
Ухвалою суду від 19 березня 2024 року залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей Рівненської міської ради та зобов'язано подати до письмовий висновок щодо розв'язання спору.(а.с. 38-39)
Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті. (а.с. 50)
Ухвалою суду від 31 березня 2025 року визнано обов'язковою явку в судове засідання відповідача ОСОБА_2 . (а.с. 74)
Стислий виклад позиції позивача та інших учасників процесу.
В судовому засідання представник позивача, адвокат Цуняка В.Й. підтримав позов в повному обсязі та просив позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до дитини, оскільки мати дитини протягом тривалого часу не піклується про сина та не займається його вихованням.
Допитаний в судовому засіданні за правилами свідка позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що з відповідачем по справі він перебував у шлюбі, який на даний час розірвано. Від шлюбу у них є спільна дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2021 року визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_1 . Вказує, що мати з 2020 року долею сина не цікавиться вона самоусунулась від спілкування та виховання спільної дитини, шкільним та особистим життя дитини не цікавиться, не спілкується з сином взагалі. Веде аморальний спосіб життя. Жодних із покладених на батьків обов'язків відповідач не виконує. Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно їх сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Самолюк І.Р. в судовому засіданні вказала, що 19.07.2024 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради вирішувалося питання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно ОСОБА_2 . На засіданні комісії був присутній батько ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 не з'явилась. Ними було встановлено, що мати неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв, порушення громадського порядку, дрібні крадіжки та неналежне виконання батьківських прав, а тому, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та розглянувши подані матеріали, комісія прийняла одноголосне рішення про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав. Вона підтримує висновок органу опіки та піклування. Крім того, суду пояснила, що в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває також цивільна справа № 569/8997/27 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно іншої дитини відповідача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
За таких обставин, у зв'язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, на підставі ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
В судовому засіданні була заслухана думка малолітнього ОСОБА_3 який суду пояснив, що проживає з батьком, маму знає, але бачив її ще коли не ходив у школу. Наразі навчається у п'ятому класі. Мама в школу не приходить, з ним не спілкується, подарунки не дарує.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 14 листопада 2014 року, який розірвано рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 грудня 2021 року в справі № 569/21793/21, дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено проживати з батьком - ОСОБА_1 . (а.с. 18)
Під час перебування у шлюбі у сторін народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції 30 грудня 2014 року, серії НОМЕР_1 . Батьками зазначені: мати - ОСОБА_2 , батько - ОСОБА_1 . (а.с. 13)
Як слідує з відомостей про реєстрацію місця проживання особи, малолітній ОСОБА_3 зареєстрований разом із матір'ю ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_1 . (а.с. 14)
Довідкою голови ОСББ «Агава» від 15.02.2024 року підтверджується, що малолітній ОСОБА_3 разом із батьком і бабусею фактично з 2020 року проживає за адресою АДРЕСА_2 . (а.с. 15)
В судовому засіданні позивач пояснив, що він мав намір зняти сина з реєстраційного обліку за місцем проживання матері, однак, працівники органів опіки та піклування, порадили йому цього не робити, саме в інтересах дитини.
Як слідує з довідки, виданої Рівненським ліцеєм № 25 Рівненської міської ради від 14.02.2024 вих. № 23/01-30 про участь батьків у шкільному житті дитини мати ОСОБА_3 . ОСОБА_2 зі слів класного керівника шкільним життям сина не цікавиться, контакти з класним керівником не підтримує, з учителями не спілкується, батьківські збори не відвідує, не виявляє інтересу до досягнень дитини у навчанні. (а.с. 16)
Відповідно до довідки, виданої Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарої допомоги "Північний" Рівненської міської ради від 21.02.2024 вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спостерігається з народження в лікаря-педіатра дільничого АЗПСМ № 4 ОСОБА_6 . При необхідност надання медичної допомоги ОСОБА_3 супровід дитини здійснює батько дитини - ОСОБА_1 з початку 2021 р. по теперішній час. (а.с. 29)
Як слідує з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19.07.2024 № 08-01-1070/24 було прийнято рішення про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 45-46)
Як слідує з постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 03.01.2025 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. ( а.с.117)
Відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2022 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102 грн. (а.с. 118)
Відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 28.10.2022 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн. (а.с. 119)
Судом встановлено, що відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 08.07.2022 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн. (а.с. 120)
Також встановлено, що відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2022 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. (а.с. 121)
Відповідно до постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2024 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень. (а.с. 132-133)
Як слідує з постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 18 липня 2023 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді попередження. (а.с. 130-131)
Свідок ОСОБА_7 03.10.2025 в судовому засіданні пояснила, що позивач є її сином, а відповідач відповідно колишньою невісткою. ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні дитини, зовсім не цікавиться. ОСОБА_2 ніде не працює, люди бачили її п'яною. Дитиною займається батько.
Свідок ОСОБА_8 03.10.2025 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою позивача, а тому позивача знає. ОСОБА_2 останній раз бачила у 2020 році.
Свідок ОСОБА_9 03.10.2025 в судовому засіданні пояснив, що є хрещеним батьком дитини. Знає сім'ю від початку її створення. Дитина проживає з батьком, а мати не бачив з 2020 року. Тато не забороняє дитині спілкуватись з мамою.
Допитана як спецаліст - психолог ОСОБА_10 03.10.2025 в судовому засіданні пояснила, що дитина згадує обох з батьків, але перевагу надає спілкуванню і проживанню з татом. З мамою не спілкувався більше п'яти років.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
В оцінці обставин справи суд виходить з того, що на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Судом встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем. Місце проживання відповідача зареєстровано в АДРЕСА_1 , однак за вказаною адресою відповідач не проживає та місце перебування її не відоме.
На час розгляду справи ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не спілкується, участі в його утриманні не приймає.
Разом з тим, судом встановлено, що позбавлення відповідача батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідне в якнайкращих інтересах дитини, оскільки сім'я матері є особливо непридатною та явно неблагополучною для виховання дитини, що доведено в судовому засіданні належними та допустимими доказами, зокрема, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 03.01.2025 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.51 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. , постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2022 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 102 грн, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 28.10.2022 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн., постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 08.07.2022 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн., постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2022 ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. (а.с. 117-121)
Відповідно до постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 05 грудня 2024 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень. (а.с. 132-133)
Як слідує з постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 18 липня 2023 року ОСОБА_2 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді попередження. (а.с. 130-131)
Відтак, в судовому засіданні надані допустимі докази способу життя, який може негативно впливати на дитину, зокрема, це і зловживання відповідачем алкогольними напоями, притягнення до кримінальної відповідальності за дрібні крадіжки та неналежне виконання батьківських обов'язків, що в свою чергу свідчить про наявність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, при цьому доказів можливості змінити поведінку матері на краще, в судовому засіданні не здобуто.
На виконання вимог суду органом опіки і піклування було надано висновок № 08-01-1070/24 від 19.07.2024 року про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 .
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У висновку органу опіки та піклування зазначено, що він обстежував умови проживання батьків та дитини, органом опіки і піклування було вжито всіх заходів щодо з'ясування місця перебування відповідача та встановлено, що остання неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, в тому числі і за неналежне виконання батьківських обов'язків, відтак вказаний висновок є повним та таким, яким з'ясовано всі обставини, які свідчать про наявність підстав для позбавлення батьківських прав.
Суд при винесенні рішення також приймає до уваги показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , оскільки вказані свідки підтвердили, що відповідач не проживає разом із сином протягом останніх п'яти років, не приходить до нього, не цікавиться його життям, що свідчить про те, що остання нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Суд при винесенні рішення, також враховує і думку дитини, яка була вислухана судом.
З висновку Верховного Суду, що висловлений у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19, вбачається, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків / одного з батьків батьківських прав
У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 зазначається, що тлумачення положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 зазначається, що відмова батьків (усиновлювачів) від дитини є такою, що порушує її права та інтереси, тому ухиляння від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини є підставою для позбавлення батьківських прав і стягнення з батьків (усиновлювачів) аліментів на її утримання.
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 зазначається, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц зазначається, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір'ю своїми обов'язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.
При винесенні рішення бере до уваги і висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-01-1070/24 від 19.07.2024 року. За цим висновком вихованням та утриманням малолітнього ОСОБА_3 займається виключно батько дитини. Відповідно до актів обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , в квартирі створені достатні умови для проживання та виховання хлопчика. Під час спілкування з дитиною також було встановлено, що хлопчик в останнє бачив матір ще до початку навчання у школі. Мама до школи не приходить, його успіхами не цікавиться, бачив її останній раз у дитячому садочку, наразі закінчив 4 клас. Маму характеризує з негативної сторони, оскільки мама веде не зовсім порядний спосіб життя.
Останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 . На порталі «Судова влада України» наявна інформація про неодноразове притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 173, ст. 178, ч.1, ч.2 ст. 184 КУпАП.
Відтак, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради визнав за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом при винесенні рішення також враховується і те, що згідно відповіді Служби у справах дітей Рівненської міської ради, наданої начальнику служби у справах дітей Корнинської сільської ради Рівненського району Рівненської області слідує, що відносно ОСОБА_2 вирішується і інша справа, яка перебуває в провадженні Рівненського міського суду Рівненської області № 569/8997/25 про позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 115-116)
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" (заява №39948/06) вказується, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися у тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків та дитини.
При цьому враховується, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Відповідно до ст.ст. 12, 76-78 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на обставини існуючих правовідносин, які, безсумнівно, є винятковими, суд вважає доведеними переконливими та об'єктивними доказами те, що відповідач протягом тривалого періоду - протягом п'яти років і до цього часу - своєю винною поведінкою умисно нехтує батьківськими обов'язками, зовсім не піклується про сина ОСОБА_3 , не спілкується з ним, участі у його вихованні та матеріальному забезпеченні не бере, не цікавиться його життям узагалі і не сприяє створенню умов для розвитку, тобто ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. При цьому очевидно, що тривала розлука має наслідком розрив психоемоційних зв'язків між матір'ю та сином.
Також сама ОСОБА_2 в судові засідання не з'являється, хоча, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 31.03.2025 року явка її до суду була визнана обов'язковою, що свідчить про відсутність її інтересу до спілкування та виховання дитини.
Отже, пріоритетність захисту якнайкращих інтересів саме дитини, свідчить про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .
Позбавлення батьківських прав не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в разі зміни свого ставлення до дитини, своєї поведінки та усунення обставин, що були підставою позбавлення батьківських прав.
Судові витрати.
Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позову, то судовий збір покладається на позивача, оскільки відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача у такому випадку судові витрати не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 81, 89, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 -283, 352 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Рівненської міської ради задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Шевченка, 45; ЄДРПОУ 25675397.
Повний текст рішення складено 13 жовтня 2025 року.
Суддя Н. Г. Кучина