Справа № 545/4064/25
Провадження № 2-а/545/56/25
"08" жовтня 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря судового засідання Синегуб Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
представник позивача адвокат Пуляєва Н.С. звернулася до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування зазначила, що 02.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено Постанову №5149, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Із оскаржуваної постанови вбачається, що він будучи належним чином оповіщений повісткою про необхідність явки 18.04.2025 до відповідача для звірки облікових даних та з питань проходження ВЛК, на виклик не з'явився. 01.04.2025 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , надав довідку ВЛК, уточнив військово-облікові дані. Також, він має відстрочку до 04.11.2025. Отже всі дії щодо оновлення даних, проходження ВЛК провів вчасно на виконання вимог законодавства. Разом із тим, позивач жодних викликів, як на зазначену в Резерв + електронну пошту, так і за фактичним місцем проживання, від ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував, про час та місце розгляду справи не був повідомлений. Відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були уточнені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії. Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної постанови та є підставою для її скасування. З урахуванням наведеного позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Ухвалою суду від 23.09.2025 відкрито спрощене позовне провадження по справі.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, його представник - адвокат Пуляєва Н.С. надіслала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, наполягають на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання двічі не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до зазначених правовідносин, встановив такі обставини справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Судом встановлено, що 02 вересня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 прийнято постанову №5149, якою на відповідача накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. (а.с.12).
З вказаної постанови вбачається, що 26 серпня 2025 року о 08 год 30 хв в ході перевірки документів гр. ОСОБА_1 встановлено, що 08.04.2025 військовозобов'язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку було направлено повістку, відповідно до якої йому належало з'явитись 18.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки облікових даних та з питань проходження ВЛК. 28.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло повідомлення з поставленою відміткою про повернення, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, тобто був оповіщений належним чином. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 на визначену дату не з'явився, про причини неприбуття не повідомив, чим порушив правила перебування військовозобов'язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відомостей про вручення позивачу копії оскаржуваної постанови матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП України передбачена адміністративна відповідальність, за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинене в особливий період.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до ст. 235 КУпАП України, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за неявку 18.04.2025 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом.
Водночас, позивачем уточнені облікові дані 26.08.2025 в системі Резерв+, зазначена адреса проживання: АДРЕСА_1 , дата проходження ВЛК - 01.04.2025, станом на 08.09.2025 позивач має відстрочку до 04.11.2025, (а.с.13).
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.
Відповідачем не надано суду доказів належного повідомлення позивача про необхідність явки до РТЦК для уточнення облікових даних та з питань проходження ВЛК у дату, зазначену у спірній постанові.
Справу про адміністративне правопорушення відносно позивача розглянуто 02.09.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 за відсутності позивача, про що свідчить відсутність у постанові даних про вручення/отримання позивачем її копії.
Отже, ОСОБА_1 не було своєчасно сповіщено про місце і час розгляду справи, і відповідачем доказів протилежного, суду не надано.
Позивач був позбавлений можливості брати участь в розгляді адміністративної справи, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, користуватися юридичною допомогою адвоката, тощо.
За приписами частини 1 статті 268 КУпАП України, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Отже, дотримання відповідачем вказаних норм закону, суду не доведено.
Так, відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Доказів на підтвердження правомірності винесення спірної постанови також, суду не надано.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (Постанова КАС ВС від 08.07.2020 № 463/1352/16-а).
Суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення позивачем. Відповідачем не надано жодного доказу, який свідчив про направлення та вручення повістки (виклику) позивачу поштовим зв'язком, а й відповідно, що позивач в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик і не прибув у призначений час до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки облікових даних та з питань проходження ВЛК.
Водночас, позивач має військово-обліковий документ, в якому зазначено дату уточнення даних та проходження ВЛК, а також, наявна інформація про відстрочку від мобілізації, що спростовує висновки відповідача, викладені у спірній постанові про порушення позивачем Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року №1487, ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Отже винуватість позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення, відповідно до оскаржуваної постанови, поза розумним сумнівом не доведена.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, будь-яких доказів в спростування позиції позивача не надав, не скористався своїм правом надати відзив на позов у даній справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено порушення позивачем правил військового обліку в особливий період, дотримання вимог процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення адміністративного стягнення на відповідача за ч.3 ст. 210-1 КУпАП є протиправною, а тому, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 241-246, 286 КАС України,
ухвалив:
Скасувати постанову №5149 від 02.09.2025 року, складену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн.
Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 13.10.2025.
Суддя О. В. Любчик