Справа № 545/2937/25
Провадження № 2/545/1862/25
"08" жовтня 2025 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря судового засідання Мамишевої А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
представник ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором №200833 від 30.07.2021 в сумі 10040 грн., яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000 грн., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8040 грн.
В обґрунтування зазначив, що 30.07.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №200833 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором загальний розмір заборгованості складає 10040 грн. 17.02.2022 між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, згідно реєстру боржників, в тому числі до ОСОБА_1 . Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» в сумі 10040 грн. за договором № 200833. Також просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500 грн.
Ухвалою суду від 11.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.40).
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлений відповідно до ст. ст. 128, 129 ЦПК України, у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіславши заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі. Зазначив, що з 27 квітня 2023 року перебуває на військовій службі та виконує службові обов'язки безпосередньо в районі бойових дій. При вирішенні спору поклався на розсуд суду та просив врахувати, що відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці та учасники бойових дій, які мають кредитні зобов'язання перед банками, мають право на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом та звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.07.2021 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №200833 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 (а.с.15-17).
Згідно п. 1.1 Договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Як вбачається з п.1.2 Договору, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 28.02.2021. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому випадку, договір діє до повного виконання Сторонам.
Відповідно до п.1.3 Договору, за користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту з розрахунку 2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована.
Згідно п.1.5 Договору, за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов'язання сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.
Крім того, пунктом 2.3 передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.
Згідно додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту №200833 від 30 липня 2021 року сторонами погоджено графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту. Строк на який надано кредит 30 днів; сума кредиту 3500 грн.; сума комісії за користування системою, 15 % - 300 грн.; фіксована процентна ставка за день користування - 2 %; сума нарахованих процентів за користування кредитом 1200 грн.
У договорі №200833 в п.7 Реквізити та підписи Сторін, рахунок позичальника ОСОБА_1 значиться НОМЕР_1 (а.с.17).
Як вбачається з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД», на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок відповідача НОМЕР_1 на суму 2000 грн. (зворот а.с.27).
Встановлено, що договір №200833 від 30.07.2021 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором CL3270 (зворот а. с. 11).
Із положень статті 11 Закону України від 3 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону №675-VIII).
В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону №675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Таким чином, вищезазначений договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором у відповідності до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
17.02.2022 між ТОВ «Займер» (клієнт) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (Фактор) укладений договір факторингу №01-17/02/2022 відповідно до умов якого ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Займер», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №20083 від 30.07.2021 (а.с.18-21).
Набуття права вимоги ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» щодо відповідача підтверджується витягом з реєстру боржників до Договору факторингу №01-17/02/2022 від 17.02.2022 (а.с.11).
Відповідач умови договору №200833 від 30.07.2021 належним чином не виконав внаслідок чого виникла заборгованість.
Позивачем 14.04.2025 з метою досудового врегулювання спору на адресу за місцем реєстрації відповідача була направлена вимога про виконання зобов'язання за кредитним договором.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Отже, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за договором факторингу №01-17/02/2022 від 17.02.2022 набуло право вимоги до ОСОБА_1 заборгованості за вищенаведеним договором.
Щодо нарахованих відсотків.
Відповідно до виписки з особового рахунка за договором №200833 від 30.07.2021 за відповідачем станом на 16.04.2025 рахується заборгованість в загальному розмірі 10040 грн. (зворот а.с.10).
Згідно до розрахунку заборгованості за договором №20083 від 30.07.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, заборгованість ОСОБА_1 за період з 30.07.2021 по 16.02.2022 складає 10040 грн. Відсотки нараховані у вказаний період у розмірі 8040 грн (а.с.29-34).
Досліджуючи умови договору суд звертає увагу, що умовами Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту №20083 від 30.07.2021 встановлено строк дії кредиту 30 днів до 28.08.2021.
Зі змісту зазначеної Індивідуальної частини договору вбачається, що строк дії договору 30 днів, проте у випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки. Тобто за своє суттю нарахування процентів протягом подальших 180 днів здійснюється за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.
Також суд звертає увагу, що розрахунок заборгованості є чітким, повним та розгорнутим по окремим категоріям. Даних на його спростування матеріали справи не містять.
Таким чином, відсотки за кредитом за період з 30.07.2021 по 16.02.2022 нараховані в межах строку кредитування та на умовах визначених договором.
Отже, вимоги позивача про стягнення відсотків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач не заперечував правильності здійсненого позивачем розрахунку відсотків за користування кредитом, однак посилався на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців» як підставу для звільнення від сплати відсотків за користування кредитом.
Разом з тим, відповідно до пункту 15 статті 14 вказаного Закону (в редакції від 30.03.2021, що діяла у спірний період нарахування відсотків у вказаній справі (30.07.2021-16.02.2022) передбачено що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Відповідно до абз. 5 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі № 813/402/17 дійшла висновку, що навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов'язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Національний банк України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Спірний період нарахування відсотків за користування кредитом у даній справі становить з 30.07.2021 по 16.02.2022.
Одночасно із цим, на підтвердження наявності пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», відповідач надав суду копію посвідчення офіцера НОМЕР_2 від 27.04.2023, з якого вбачається, що він перебуває на військовій службі в ЗСУ з 24.03.2023, а також посвідчення учасника бойових дій від 29.09.2023 (а.с.58-61).
Крім того, ОСОБА_1 в заяві вказав, що перебуває на військовій службі з 27 квітня 2023 року.
Отже відповідач як на підставу звільнення від сплати відсотків, нарахованих у спірний період, не надав доказів, які свідчать про проходження ним військової служби за призовом в особливий період (період мобілізації) та про його участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.
Відтак, підстави для застосування положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутні.
Оскільки, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання по погашенню заборгованості за договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується судових витрат, то суд зазначає таке.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною ч. 4 ст. 137 ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причино пов'язаних з розглядом справи, приймаючи до уваги те, що справа не є складною, малозначною та розглядається в спрощеному позовному провадженні, є типовою, в якій сформована усталена судова практика, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим у даному випадку буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265 ЦПК України,
вирішив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (код ЄДРПОУ 42228158, адреса місцезнаходження: вул. Кирилівська, 82, оф. 7, м. Київ, 04080) заборгованість за кредитним договором №200833 від 30.07.2021 в сумі 10040 грн., а також 2422,40 грн. витрат зі сплати судового збору, 3000 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Любчик