Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1758/25
Провадження № 1-кп/542/190/25
13 жовтня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_2 ,
потерпілої - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області кримінальне провадження №12025170480000240 від 11.09.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтава, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особами, які спільно проживають однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому не перебувають у шлюбі між собою.
В порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ОСОБА_4 , знаходячись по АДРЕСА_1 , в період часу з червня 2025 року по вересень 2025 року систематично вчиняв відносно ОСОБА_3 дії психологічного насильства, що виразилося у погрозах фізичною розправою, образах нецензурною лайкою та приниженні, що призвело до страждань останньої.
Так, постановою Новосанжарського районного суду від 10.07.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Відповідно вказаної постанови, 22.06.2025 о 19.20 год. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 умисно вчиняв домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_3 , а саме кричав, погрожував фізичною розправою, висловлювався нецензурно в її сторону, що завдало шкоди її психічному здоров'ю, з'явився страх, безсоння, зник апетит.
Постановою Новосанжарського районного суду від 07.08.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. Відповідно вказаної постанови, 05.08.2025 о 17.50 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 умисно висловлював образи в сторону своєї цивільної дружини ОСОБА_3 , чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру та своїми діями завдав шкоди її психічному здоров'ю.
Постановою Новосанжарського районного суду від 21.08.2025, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. Відповідно вказаної постанови, 16.08.2025 близько 08.30 год ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї цивільної дружини ОСОБА_3 , що виражалося в образах нецензурною лайкою, приниженням честі та гідності, погроз фізичною розправою, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю останньої.
В подальшому, ОСОБА_4 будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення умисних протиправних дій, спрямованих на вчинення насильства в сім'ї, належних висновків для себе не зробив, продовжив вчиняти домашнє насильство відносно ОСОБА_3 - особи, з якою спільно проживає однією сім'єю, але з якою не перебуває у шлюбі, та 11.09.2025 близько 11 год. за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, передбачаючи суспільну небезпеку своїх дій, та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, вчинив психологічне насильство по відношенню до ОСОБА_3 , що проявлялось у висловлюванні словесних образ нецензурною лайкою, що призвело до її психологічних страждань.
Відповідно до висновку судово-психологічної експертизи від 17.09.2025 встановлено, що на даний час ОСОБА_3 перебуває в стані сталої психоемоційної напруги, відчуває негативно забарвлені переживання знесилення, емоційного пригнічення, байдужості, втрати інтересів, відмічаються скарги на знижений настрій, апатію, порушення сну. Описані обставини зумовлюють порушення нормальної життєдіяльності та відпочинку досліджуваної, супроводжуються напругою від обмеження незалежності, потребою відстоювання власних установок, блокуванням потреби досягнення цілей, постійними конфліктними умовами, унеможливленням достатнього відпочинку та сну, необхідністю систематичного залучення додаткових ресурсів для відновлення самовладання, чим значно впливають на її звичну життєдіяльність, знижують загальну якість її життя, спричиняють психологічні (моральні) страждання.
Наявний у ОСОБА_3 на даний час емоційний стан сталої психоемоційної напруги зумовлений (перебуває у причинно-наслідковому зв'язку) агресивною поведінкою її співмешканця.
Конфліктна поведінка ОСОБА_4 постає для ОСОБА_3 психотравмуючою, викликає формування та фіксацію негативних психоемоційних змін досліджуваної.
Отже, вказаними насильницькими діями, ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_6 , з якою спільно проживає однією сім'єю, але не перебуває у шлюбі, систематичні психологічні страждання, що завдали шкоди психологічному здоров'ю потерпілої.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового слідства кваліфіковані за ст.126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних стосунках, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи.
07 жовтня 2025 року була укладена Угода про примирення між потерпілою ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 .
Відповідно до укладеної угоди:
- підозрюваний ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість в зазначеному діянні;
- потерпіла ОСОБА_3 погоджується з кваліфікацією діяння ОСОБА_4 за ст.126-1 КК України; ніяких матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не має.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
Сторони угоди узгодили покарання ОСОБА_4 за ст.126-1 КК України у виді ста п'ятдесяти годин громадських робіт.
Враховуючи вищенаведене та розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Відповідно до ч.3 ст. 469 КПК України Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладення угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, не допускається.
Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Матеріальних та моральних претензій з боку потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_4 немає.
Під час перевірки угоди встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального Кодексу України, зокрема ст.ст. 470-473, та Кримінального Кодексу України. Її умови відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Підозрюваний під час досудового розслідування та обвинувачений в підготовчому судовому засіданні беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України: домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи; підозрюваному під час досудового розслідування та як обвинуваченому в підготовчому судовому засіданні роз'яснені: наслідки укладення та затвердження угоди, що передбачені ст.473 КПК України, наслідки невиконання угоди, що передбачені ст.476 КПК України.
Так, під час підготовчого судового засідання ОСОБА_4 стверджував, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ст.126-1 КК України, щодо якого він визнає себе повністю винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст.473 КПК України, які йому роз'яснені судом.
Також судом з'ясовано, що потерпіла ОСОБА_3 цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільною, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, не працює, задовільно характеризується за місцем проживання, не перебуває під наглядом у лікаря нарколога та лікаря психіатра.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.66 КК України суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Згідно з ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Згідно зі ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання у виді ста п'ятдесяти годин громадських робіт, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Крім того, згідно з приписів ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, суд може застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв'язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
Тобто, обмежувальні заходи, передбачені вищевказаною статтею КК України, виступають додатковим механізмом захисту потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством.
Враховуючи вищенаведене та фактичні обставини даного кримінального провадження, суд вважає, що в інтересах потерпілої ОСОБА_3 щодо ОСОБА_4 слід застосувати обмежувальні заходи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, у виді направлення для проходження програми для кривдників щодо останнього, що передбачено й умовами укладеної угоди про примирення, строком на 3 (три) місяці.
Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні, цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід обвинуваченому під час судового розгляду не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається. Відповідних клопотань стороною обвинувачення не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 374-376, 394-395, 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити Угоду про примирення від 07 жовтня 2025 року, укладену між потерпілою ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025170480000240 від 11.09.2025 року.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 150 (ста п'ятдесяти) годин громадських робіт.
Застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України - направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Полтавського апеляційного суду, з підстав, передбачених ч.3 ст.394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області ОСОБА_1