Справа № 541/3979/25
Провадження № 2-н/541/574/2025
14 жовтня 2025 року м. Миргород
Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Городівський О.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ОСОБА_1 , через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» звернулась до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь аліментів на дитину у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу боржника, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви.
Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Між тим, заявником в заяві про видачу судового наказу по різному зазначено ім'я та по батькові боржника ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ), що ставить під сумнів юридичну достовірність заявлених вимог.
Заявник звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд», однак інформації щодо наявності або відсутності у боржника офіційної електронної адреси та відомостей про наявність або відсутність у боржника електронного кабінету суду не надала.
Відповідно до частини 6, 7 статті 43 ЦПК України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
За вимогами пункту 29 Розділу ІІІ «Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи», затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року №1845/0/15-21, у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов'язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.
Суддя зазначає, що нормами ЦПК України не передбачено окремої вимоги щодо порядку подання через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» заяви про видачу судового наказу до боржника, який не має зареєстрованої офіційної електронної адреси, тому вважає, що в даному випадку слід застосувати положення ЦПК України щодо подання до суду в електронній формі позовної заяви та документів, що додаються до неї.
В пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Тобто, обставиною, яка підлягає встановленню судом при видачі судового наказу є обставина спільного проживання дитини, на утримання якої пропонується стягнути аліменти, разом з матір'ю, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року по справі №645/5876/20.
Пунктом 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз'яснено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.
Спір про право являє собою суперечність, зовнішній вияв неспівпадіння в правових переконаннях сторін щодо існуючих прав та обов'язків або з приводу наявності (відсутності) правовідносин чи їх змісту та викликана цим неспівпадінням протилежна їх поведінка.
Під безспірністю вимог слід розуміти наявність достатніх та належних доказів високого ступеню достовірності, що визначають обґрунтованість вимог стягувача та малоймовірність захисту боржника.
Згідно з п. 4, 5 ч. 2 ст. 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У свою чергу, заявником не долучено жодних доказів, які б підтверджували необхідність стягнення аліментів з боржника на утримання неповнолітньої дитини.
Таким чином, всупереч приписам п. 5 ч. 2 ст. 163, п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, з доданих до заяви про видачу судового наказу документів вбачається, що заявником не надано належних та допустимих доказів того, що сторони перебували у шлюбі та справді є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а останній знаходиться на утриманні матері ОСОБА_1 .
Отже, при розгляді цього питання у наказному провадженні, з урахуванням доданих до заяви про видачу судового наказу документів, суд фактично позбавлений можливості встановити всі обставини та підстави для правильного та об'єктивного розгляду, а тому із поданої заяви не вбачається виникнення у заявника безспірного права вимоги аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Окрім того, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Отже, у разі подання до суду заяви про видачу судового наказу та документів, що додаються до неї, в електронній формі, заявник зобов'язаний додати до заяви доказ надсилання таких матеріалів боржнику, а саме квитанцію про їх направлення, сформовану у ЄСІТС, у разі наявності електронного кабінету у боржника, або лист з описом вкладення у разі відсутності у боржника електронного кабінету.
Проте, до заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу не додано доказів надсилання боржнику копії поданої заяви з доданими до неї матеріалами як за допомогою ЄСІТС, так і листом з описом вкладення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи наведені положенням ЦПК України та СК України, суд приходить до висновку про необхідність відмови заявнику у видачі судового наказу на підставі п. 1, 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України у зв'язку із тим, що заявником не долучено до заяви жодних доказів, які б підтверджували необхідність стягнення аліментів з боржника на утримання неповнолітньої дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Керуючись ст.ст. 43, 160-163, 165-167, 177, 260-261, 353 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до частини 1 статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 165 цього кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Копію цієї ухвали для відому направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.
Суддя: О. А. Городівський