Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/8226/25
про передачу справи за підсудністю до належного суду
10.10.2025 м. Полтава
Суддя Київського районного суду м. Полтави Самсонова О.А., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до Полтавської обласної державної адміністрації, адреса: м. Полтава, вул. Соборності, 45,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», адреса: м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9-а
про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
Позивач звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 .
Статтею 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність. Зокрема, в частині 1 цієї статті зазначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зауважила, що на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3ст. 30 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є правовідносини, які випливають з набуття позивачем права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 .
Тобто, предметом позову є усунення перешкод в користування земельною ділянкою, до якої положеннями ст. 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Суд приймає до уваги також положення п. 5 ч. 1ст. 374 ЦПК України, згідно з якими суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне передати справу для розгляду за підсудністю за місцем знаходження майна до Полтавського районного суду Полтавської області, який уповноважений на розгляд даної справи.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31 ЦПК України,
Справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою передати за підсудністю до Полтавського районного суду Полтавської області.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк.
Суддя О.А.Самсонова