Справа № 404/3434/25
Номер провадження 1-кп/404/129/25
14 жовтня 2025 року м. Кропивницький, Україна
Фортечний районний суд міста Кропивницького засідаючи у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1
із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальні провадження № 12025121010000461 від 20.02.2025 року, у відношенні:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограда, українця, громадянина України, який має середню освіту, неодружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України, призваного за мобілізацією, який перебуває на посаді солдата резерву 46 запасної роти, військової частини НОМЕР_2 , раніше неодноразово судимого, в останнє:
18.05.2018 Кіровським районним судом м. Кіровоград за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 186 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. Звільненого 11.03.2022 з ДУ «Кропивницька виправна колонія» №6 по відбуттю строку покарання,
09 червня 2025 року Фортечним районним судом міста Кропивницького за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження,-
з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_5
ОСОБА_3 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби під час мобілізації , якого зараховано на підставі наказу №4 від 20.04.2022 року запаховано до списків складу військової частини НОМЕР_2 .
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, 20.04.2022 року призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 , набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з того ж дня, а саме 20.04.2022 року приступив до виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
В подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.04.2022року №4, солдата ОСОБА_3 , призначено на посаду водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону та з 20.04.2022 року поставлено на всі види забезпечення, а також визнано таким, що приступив до виконання свої службових обов'язків.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551- ХІV, ст. 1 ч. 3, ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним, дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, додержуватись правил військової поведінки, поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Згідно з ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 68 Конституції України солдат ОСОБА_3 , зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Однак, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу під час мобілізації перебуваючи на посаді водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , проходив по АДРЕСА_2 , де побачив раніше не відому особу, чоловічої статі, а саме потерпілого ОСОБА_6 , який в той час прямував до медичного закладу, що розташоване за адресою: місто Кропивницький, вулиця Кільцева, буд.39/40.
Усвідомлюючи, що в останнього при собі може бути мобільний телефон у ОСОБА_3 , виник умисел на незаконне заволодіння чужим майном шляхом обману.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно з корисливих мотивів, в цілях власної наживи ОСОБА_3 , попросив у потерпілого ОСОБА_6 , його мобільний телефон під приводом телефонного дзвінка в службу таксі, на що останній будучи введений в оману погодився та надав свій мобільний телефон марки «Samsung А04 А045F» темно-синього кольору, 4/64 GB, вартість якого становить 3302 гривень 50 копійок.
Однак, продовжуючи діяти з єдиним умислом ОСОБА_3 , під час здійснення телефонного дзвінка відійшов з поля зору потерпілого ОСОБА_6 .
Заволодівши таким чином мобільним телефоном, ОСОБА_3 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник, заволоділим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим спричинив потерпілому ОСОБА_6 , матеріального збитку на загальну суму 3302 гривень 50 копійок.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за вказаним епізодом за ч. 2 ст. 190 КК України, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та надав суду пояснення, в яких підтвердив обставини вчинення злочину викладені в обвинувальному акті.
У вчиненому щиро кається, повністю визнає усі обставини злочину, вказані в його обвинуваченні, просить суворо не карати та обіцяє нових злочинів не вчиняти.
Обвинуваченому ОСОБА_3 та іншим учасникам судового провадження правильно зрозумілі суть обвинувачення та обставини справи. Як показав ОСОБА_3 у судовому засіданні дає покази правдиво та добровільно, оскільки повністю визнає провину у вчиненні кримінального правопорушення. У зв'язку з цим після роз'яснення всім учасникам судового провадження наслідків, передбачених ч. 3 ст. 349 КПК України, та за їх згодою при дослідженні доказів у справі суд обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_3 так як немає жодного сумніву в добросовісності та істинності його позиції, а також усі учасники судового провадження згодні та не оспорюють обставини вчинення кримінального правопорушення та його кваліфікацію, вказані в обвинувальному акті.
Таким чином, обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 відповідно до обвинувального акта визнається судом доведеним, воно ніким не оспорюється.
У зв'язку з цим суд, розглядаючи справу в межах висунутого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки він вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття та повне визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його вік та соціальне положення, характер, мотиви та обставини вчиненого злочину, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , та встановлюючи ступінь його вини у вказаному злочині, суд дає оцінку не окремому вчинку обвинуваченого, а і його особистості, наскільки він проявився у злочинних діях, наскільки він має нахили до скоєння правопорушень.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 неодружений, офіційно не працевлаштований, утриманців не має, за місцем проживання характеризується позитивно, осудний, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, раніше судимий. Відомості про притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності прокурором суду не надано.
Із врахуванням всіх обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який негативно характеризується за місцем служби, раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, при цьому належних висновків для себе не зробив та вчинив нові злочини маючого незняту та непогашену в законному порядку судимість, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі з його реальним відбуванням, оскільки його виправлення можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства. За вказаних обставин суд вважає, що підстави до застосування ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання відсутні. Таке покарання за глибоким переконанням суду буде необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання підсудного, відповідатиме цілям покарання.
Оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин до постановлення попереднього вироку Фортечним районним судом міста Кропивницького від 09 червня 2025 року, яким він засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, суд вважає за необхідне призначити покарання із застосуванням ч. 4 ст.70 КК України.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню, які пов'язанні з залученням експертів, відповідно до ст. ст. 118, 122, 126 КПК України, належить покласти на обвинуваченого.
Долю речових доказів слід вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Враховуючи вид покарання та порядок його відбуття, суд вважає до набрання вироком законної сили, обрати обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою.
Жодних цивільно-правових вимог у вказаному кримінальному провадженні не має.
Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК України.
Визнати ОСОБА_3 , винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим, призначеним за вироком Фортечним районним судом міста Кропивницького від 09 червня 2025 року, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання цим вироком законної сили.
Початок строку відбування даного покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання 04.04.2025 р.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у загальній сумі 1591 гривень 80 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні: оптичний диск, банківську карту АТ «Пумб» № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_6 , два зразки букального епітелію - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Фортечного районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1