ЄУН 387/496/25
Номер провадження по справі 2/387/351/25
29 вересня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Солоненко Т. В.
із секретарем судового засідання Косюг І.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява в якій позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 17750,00 грн за договором про споживчий кредит №5863141 від 18.01.2022.
Свій позов ТОВ "Факторинг партнерс" обґрунтовує тим, що 18.01.2022 між ТОВ "Мілоан" та відповідачкою укладено договір про споживчий кредит №5863141. Відповідно до умов зазначеного кредитного договору первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 10000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та комісії. Між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Факторинг партнерс " 26.07.2024 укладено Договір факторингу №26-07/2024, відповідно до якого ТОВ " Факторинг партнерс" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 17750,00 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
26.09.2025 від представника відповідачки Маркової Н.В., засобами поштового зв'язку, надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просила застосувати позовну давність до вимог позивача, у задоволенні позовних вимог відмовити. Також зазначила, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження зарахування кредитних коштів відповідачці, а договір факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 не містить підпису відповідних осіб та печатки. Тому вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підтвердження обставин, на які він посилається, що є підставою відмови в задоволенні позовних вимог. Крім того представник наголосила на тому, що ТОВ " Факторинг партнерс" не надало доказів реальності та необхідності витрат на надання правничої допомоги.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. 26.09.2025 представник позивача Сердійчук Я.Я. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином.
Процесуальні дії суду
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 31.03.2025, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 01.05.2025.
За наслідками судового засідання 01.05.2025, за клопотанням відповідачки, розгляд справи відкладено на 19.06.2025, про що 01.05.2025 постановлено ухвалу.
Ухвалою суду від 19.06.2025, за клопотанням представника відповідачки - адвоката Маркової Н.В., розгляд справи відкладено на 13.08.2025.
За наслідками судового засідання 13.08.2025, за клопотанням представника відповідачки - адвоката Маркової Н.В., розгляд справи відкладено на 29.09.2025, про що 13.08.2025 постановлено ухвалу.
Згідно ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.02.2025 ТОВ "Факторинг партнерс" зареєстроване як юридична особа 22.11.2018, види економічної діяльності: 64.99 надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення) (а.с.33).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ФК №1175 від 25.05.2020, ТОВ «Факторинг партенрс» зареєстрована як фінансова установа відповідно до розпорядження комісії від 21.02.2019 №242 (а.с. 39).
Судом встановлено, що 18.01.2022 між ТОВ "Мілоан" і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №5863141, відповідно до пункту 1.1 якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначені у п.1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Пунктами 1.2-1.4 договору передбачено, що сума кредиту становить 10000,00 гривень. Кредит надається строком на 30 днів з 18.01.2022. Термін (дата) повернення кредиту і сплатити комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 17.02.2022. Відповідно до п.1.5.1.комісія за надання кредиту 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Згідно з п.1.5.2 проценти за користування кредитом: 3750,00 грн, які нараховуються заставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п.1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку за кожен день користування кредитом. Згідно п.2.2.3. договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6 цього договору, яка є незміною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акції, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3. запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за кредитну(базову) ставку встановлену п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної(базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгаці) на стандартних (базових) умовах згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 договору. Відповідно до п.2.3.1.2 позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожного раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. З п. 6.5 укладеного між сторонами договору вбачається, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (а.с.26-30).
Суду надано додаток № 1 та додаток №2 до договору про споживчий кредит № 5863141 від 18.01.2022 у якому міститься графік платежів та паспорт споживчого кредиту (а.с.44,45).
Подана до суду позивачем анкета-заява на кредит № 5863141 від 18.01.2022 містить надану позичальником згоду, процес оформлення та розгляду заяви, прийняття рішення по заяві та погоджені умови кредитування по заяві (а.с. 46).
Також, позивачем надано довідку про ідентифікацію ОСОБА_1 (а.с.52).
Відповідно до копії квитанції ID платежу 1887722257 від 18.01.2022, ТОВ "Мілоан" перерахувало на картку 516874*95 кошти згідно договору 5863141 в сумі 10000,00 гривень (а.с. 53).
Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором 5863141 , ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ "Мілоан" станом на 04.03.2022, у розмірі 17750,00 грн, яка складається із заборгованості: по тілу кредиту 10000,00 грн, по відсоткам 6750,00 грн, по комісії 1000,00 грн (а.с.6).
26.07.2024 між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Факторинг партнерс" укладено договір факторингу №26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає ТОВ «Факторинг партнерс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Факторинг партнерс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 8-13).
До позовної заяви долучено копію акту прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 (а.с. 23), копію Реєстру боржників до Договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 , у якому міститься запис: боржник ОСОБА_1 , номер кредитного договору 5863141, сума заборгованості разом 17750, 00 грн, сума заборгованість за кредитом 10000,00 грн, сума заборгованості за відсотками 6750,00 грн, заборгованість за комісією 1000,00 грн (а.с.25,32 ).
Відповідно до копії платіжної інструкції №448090005 від 26.07.2024, ТОВ "Факторинг партнерс" перерахувало ТОВ «Мілоан» кошти у розмірі 3310395,81 грн, призначення платежу: оплата згідно договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 (а.с. 22).
Також до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором № 5863141 від 18.01.2024 за період з 26.07.2024 по 07.03.2025, відповідно до якого у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 20250,00 грн, з яких: 10000,00 грн. сума заборгованості по тілу кредиту; 6750,00 грн заборгованість за відсотками; 1000,00 грн заборгованість за комісією (а.с.7).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
У статті3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ч. 1-2ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст.1050 цього Кодексу якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.
За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 18.01.2022 між відповідачкою та ТОВ "Мілоан" в електронній формі укладено договір про споживчий кредит №5863141 з дотриманням наведених норм законодавства, відповідачка була ознайомлена з усіма його істотними умовами та прийняла їх.
В матеріалах справи відсутні докази оспорення Левицькою кредитного договору.
Згідно з ч. 1ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч. 1ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Згідно зі ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Відтак, оскільки відповідачка взяла на себе певні зобов'язання за договором про споживчий кредит №5863141 від 18.01.2022, належним чином в установлений договором строк не виконала, а право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача, останній правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 6750,00 грн.
Поряд з цим, з огляду на надані суду матеріали, суд вважає, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідачки комісії в розмірі 1000,00 грн, виходячи з такого.
Так, положеннями п.1.5.1. договору №5863141 від 18.01.2022 комісія за надання кредиту 1000,00 грн, нараховується одноразово.
При цьому суд зважає на згідно ч. 2 ст.8 Закону України«Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Частиною 1статті 11Закону України«Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Тобто, Закон України«Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).
Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті 3 та частини третьої статті509ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).
У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов'язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду наст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту.
З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за надання кредитну слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за надання кредиту.
Що стосується заяви представника відповідачки про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно достатті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ятастатті 261 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другоюстатті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина першастатті 259 ЦК України).
У договорі про споживчий кредит №5863141 від 18.01.2022 відсутнє посилання на домовленість сторін щодо збільшення строку давності. Відсутній і окремий договір про збільшення строку позовної давності.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року № 6-169 цс14, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як вбачається зі змісту договору про споживчий кредит №5863141 від 18.01.2022, дата погашення кредиту 17.02.2022 . Таким чином строк позовної давності починає свій перебіг з 18.02.2022, і спливає 18.02.2025.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду 24.03.2025.
При цьому суд зауважує, що відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України(розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом № 2120-IX від 15.03.2022 року), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
З огляду на зазначене, позивачем не пропущено строк позовної давності, а відтак, суд відхиляє доводи представника відповідачки про пропуск позивачем строку позовної давності, як підставу для відмови у задоволенні позову.
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачка порушила умови вказаного договору, не повернула отримані в борг грошові кошти та не сплатила проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права, відтак вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 6750,00 грн підлягають задоволенню.
Доводи представника відповідачки не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а тому відхиляються судом як безпідставні.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 та частин першої - третьої статті137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною восьмою статті 141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦПК Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 конвенції.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У розумінні ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 укладений між ТОВ "Факторинг партнерс» та адвокатським об'єднанням Лігал Ассістанс»; заявку на надання юридичної допомоги №307 від 01.02.2025; витяг з акту №5 про надання юридичної допомоги від 28.02.2025 (а.с.36-38, 40, 41).
Суд погоджується, що наведені у розрахунку витрати дійсно пов'язані з розглядом справи, але вважає, що їх розмір не є пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін.
Так, з огляду на складність справи, ціну позову та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість та порядок судового провадження, суд переконаний, що витрати на правничу допомогу є дещо завищеними.
Оскільки рішенням суду позовні вимоги в частині сягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами задоволено в повному обсязі, чим відновлено порушене право позивача, що дає суду зазначити про здійснення адвокатом належного захисту в суді, враховуючи недотримання співмірності витрат на правничу допомогу, беручи до уваги заперечення сторони відповідача стосовно розміру заявлених до сятгнення витрат на правову допомогу, суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до суми 4000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності.
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, тому понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 3774, 65 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведеного, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 2285,92 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст .11, 207, 526, 530, 1046, 1050, 1054, 1077, 1081 ЦК України, ст.12, 13, 81, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" заборгованість за договором про споживчий кредит №5863141 від 18.01.2022 в розмірі 16750 гривень 00 копійку (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту 10000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 6750,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2285 (дві тисячі двісті вісімдесят п'ять ) гривень 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" витрати на правову допомогу у розмірі 3774 гривні 00 копійок (три тисячі сімсот сімдесят чотири гривні 00 копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371);
відповідач -ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО