Справа № 357/7729/25
1-кп/357/843/25
13 жовтня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025116030000360 від 07 травня 2025 року, стосовно
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Біла Церква Київської області, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, розлучений, не працює, місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , раніше не судимий:
- вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 09 грудня 2008 року, за ч. 1 ст. 122, ст. 104 КК України, до позбавлення волі на строк 1 (один) рік, від відбування якого звільнений, із застосуванням ст. 75, 76 КК України, з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік;
- вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 08 жовтня 2012 року, за ч. 2 ст. 296 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) рок 6 (шість) місяців;
- вироком Рокитнянського районного суду Київської області від 30 травня 2016 року, за ч. 2 ст. 125, ст. 71 КК України, до обмеження волі на строк 1 (один) рік 8 (вісім) місяців;
- вироком Таращанського районного суду Київської області від 23 серпня 2017 року, за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. 70 КК України, до позбавлення волі на строк 6 (шість) років;
- вироком Вінницького міського суду від 01 вересня 2022 року, за ч. 3 ст. 296 КК України, до позбавлення волі на строк 3 (три) роки, від відбування покарання звільнений - 20 травня 2024 року, умовно-достроково, на підставі ст. 81 КК України, згідно з ухвалою Вінницького районного суду від 20 травня 2024 року, з невідбутим строком покарання 11 (одинадцять) місяців 7 (сім) днів,
за ознаками кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, установив таке.
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі по тексту - Закон), якою передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 (далі по тексту - Перелік), в тому числі і «PVP», включеного до Списку № 2 «Особливо небезпечні психотропні речовини, обіг яких заборонено», допускається лише у цілях, передбачених статтями 19, 20 та 23 цього Закону, а саме:
- використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19 Закону);
- діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у наукових та навчальних цілях, яка дозволяється лише юридичним особам за наявності відповідної ліцензії (ст. 20 Закону);
- використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у ветеринарній медицині (ст. 23 Закону).
Однак, в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства, ОСОБА_4 , 07 травня 2025 року близько 19 години, перебуваючи в лісі, що неподалік вулиці Івана Кожедуба в місті Біла Церква Київської області, на земельній ділянці незаконно придбав-знайшов прозорий полімерний пакет із кристалоподібною речовиною білого кольору, ззовні схожою на психотропнуречовину «PVP».
Надалі ОСОБА_4 пересвідчився за зовнішніми ознаками, що дана кристалоподібна речовина білого кольору є психотропною, а саме «PVP», помістив її до своєї нагрудної сумки та почав незаконно зберігати при собі длявласного вживання без мети збуту.
Після цього, 07 травня 2025 року в період часу з 21 години 02 хвилини по21 годину 09 хвилину ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік будинку N? 144 по вул. Івана Кожедуба в м. Біла Церква Київської області, у ході проведення огляду місця події добровільно видав кристалоподібну речовину білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - «PVP», масою 0,275 г, яку ОСОБА_4 , посягаючи на встановлений законом порядок обігу психотропних речовин і охорону здоров'я населення, всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту.
Отож, вказаними діями, ОСОБА_4 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту, тобто кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.
ІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, отримавши згоду учасників кримінального провадження, суд визнав за недоцільне дослідження доказів щодо обставин, які ними не оспорювались, оскільки вони розуміли правильно їх зміст, сумнівів у добровільності їх позиції не було, а їм роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі ч. 4 ст. 349 КПК України, суд допитав обвинуваченого ОСОБА_4 який винуватість визнав та надав показання, які збігаються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, кваліфікацію своїх дій не оспорював, у вчиненому кається, просив обмежитись мінімальним покаранням.
ІІІ. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання: щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, прокурор в обвинувальному акті та в судовому засіданні не зазначав.
Відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Отже, якщо в обвинувальному акті прокурором не заявлені обставини, які обтяжують покарання, суд позбавлений можливості їх установлювати на власний розсуд, оскільки це погіршує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
IV. Мотиви призначення покарання.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 373 КПК України, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок і призначає покарання, звільняє від покарання чи від його відбування у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, або застосовує інші заходи, передбачені законом України про кримінальну відповідальність.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами (ст. 50 КК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 65 КК України).
Відповідно до практики Верховного Суду (справа ЄУН 715/2635/22, постанова від 18 січня 2024 року), керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Судом установлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.
Санкція ч. 1 ст. 309 КК України передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або пробаційного нагляду на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк.
З наявних у матеріалах справи доказів, судом установлено, що ОСОБА_4 , раніше неодноразово судимий, за кримінальні правопорушення, не пов'язані з обігом наркотичних та психотропних речовин, а також прекурсорів чи їх аналогів (а.с. 58-59), медичну допомогу в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не отримує (а.с. 62, 63), на обліку в Білоцерківському РВ № 2 філії ДУ «Центр пробації» у м. Києві та Київській області не перебуває (а.с. 65), перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 67).
Отже, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, враховуючи конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, встановлені дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що досягнення мети визначеної у ст. 50 КК України, а саме виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення, як ним, так і іншими особами нових кримінальних правопорушень можливе шляхом призначення покарання, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік та покладенням обов'язків, передбачених ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.
V. Мотиви ухвалення інших рішень.
Рішення щодо речових доказів.
Судом з'ясовано, що постановою від 15 травня 2025 року, речовим доказом визнана: кристалоподібна речовина білого кольору, у якій виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,275 г.
За правилами частини дев'ятої статті 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому: (1) гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю); (2) гроші, цінності та інше майно, які призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, конфіскуються; (3) майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується; (4) майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання; (5) гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; (6) гроші, цінності та інше майно, що одержані фізичною або юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від нього, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено, конфіскуються; (6-1) майно (грошові кошти або інше майно, а також доходи від них) засудженого за вчинення корупційного злочину, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, його пов'язаної особи конфіскується, якщо в суді не підтверджено законність підстав набуття прав на таке майно. (7) документи, що є речовими доказами, залишаються в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Отже, на підставі викладеного, суд вважає за необхідне знищити речові докази у кримінальному провадженні.
Рішення щодо процесуальних витрат.
Згідно зі ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із: (1) витрат на правову допомогу; (2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; (3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; (4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів, виготовленням дублікатів і копій документів.
У ході судового розгляду, на підтвердження процесуальних витрат надана довідка про витрати на проведення судової експертизи (висновок експерта № СЕ-19/111-25/28631-НЗПРАП від 13 травня 2025 року) у розмірі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Інших видів процесуальних витрат прокурором - не заявлялось.
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Отже, відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує із ОСОБА_4 документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення щодо запобіжного заходу та інших заходів забезпечення кримінального провадження.
З огляду на вид призначеного покарання, суд не бачить підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу.
Керуючись ст. 100, 124, 368, 374, 381-382, 392, 395, 532 КПК України, суд
визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у межах санкції вказаної норми, у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
Згідно із ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, зобов'язати ОСОБА_4 , протягом строку пробаційного нагляду, виконувати такі обов'язки:
(1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
(2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
(3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
(4) виконувати заходи, передбачені пробаційною программою.
Строк пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації, за місцем його проживання.
Запобіжний захід - не обирати.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта у розмірі 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Речові докази: кристалоподібну речовину білого кольору, у якій виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,275 г., - знищити.
Вирок не може бути оскарженим з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
В іншій частині, вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду, в порядку встановленому законом, протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України вручити учасникам судового провадження копію повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя
Білоцерківського міськрайонного суду ОСОБА_1
Київської області