Справа № 357/13022/25
Провадження № 2/357/5553/25
13 жовтня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2025 року представник ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернувся в суд з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 06.09.2024-100002866 від 07.09.2024 у розмірі 32 400 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 06.09.2024-100002866, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 000 грн з процентною ставкою 1% за один день користування кредитом. Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав і кредит у визначений строк не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 32 400 грн, з яких: 12 000 грн. - тіло кредиту; 11 160 грн - проценти; 1 080 грн - комісія; 2 160 грн - додаткова комісія; 6 000 грн - неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
29.08.2025 ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін 08.10.2025.
19.09.2025 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив з запереченнями на позов. В обґрунтування відзиву вказано, що позовні вимоги відповідач не визнає, із сумою заборгованості не погоджується, вважає її необґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та такою, що не підлягає задоволенню. Так, відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов'язався надати відповідачеві грошові кошти у розмірі 12 000 грн, однак у матеріалах справи відсутні первинні документи, які підтверджують видачу кредитних коштів у тих розмірах, що зазначає позивач. Належним доказом заборгованості відповідача за тілом кредиту може бути виписка по картковому рахунку, яка повинна досліджуватися в сукупності з іншими доказами. Більше того, реквізити повного карткового рахунку позичальника (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи не містяться. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором складений самим позивачем і не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. З нього не видно коли заборгованість була переведена в прострочену, чи були сплати з боку відповідача, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані, коли вони були нараховані тощо. Разом з тим, доданий розрахунок є документом, що складений самим позивачем, а відтак інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач. Позивач просить суд стягнути з відповідача комісію в розмірі 1 080 грн та додаткову комісію в розмірі 2 160 грн, а також неустойку в розмірі 6 000 грн, однак законодавством забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою, тому така умова договору є нікчемною. Чинним законодавством чітко зазначено, що інформація про поточний розмір кредитної заборгованості, розмір кредиту поверненої кредитодавцю, витяг з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди в часі та умови сплати таких сум (за можливості вказування таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит надається позичальнику - безкоштовно. Крім того, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже нарахування заборгованості за комісією в розмірі 1 080 грн, додатковою комісією в розмірі 2 160 грн та неустойки в розмірі 6 000 грн є незаконним. Просить відмовити у задоволені позовних вимог.
В матеріалах справи міститься подана представником позивача відповідь на відзив, в обґрунтування якої вказано про те, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 06.09.2024; 2) подання відповідачем заявки кредитного договору № 06.09.2024-100002866 (кредитної лінії) від 06.09.2024; 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 06.09.2024- 100002866 (кредитної лінії) від 06.09.2024. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий - НОМЕР_1. Відтак, сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором. Також підписуючи оферту відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією від 06.09.2024, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги». Отже позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу, що підтверджується квитанцією, чим позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, сторона відповідача не надала до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_2, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв. Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Зазначено, що на підставі змін в законодавстві, за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Просить позовні вимоги задовольнити.
В позовній заяві представник позивача просить суд про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий Центр».
16.09.2025 представник відповідача - адвокат Зачепіло З.Я., поштою подала заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача та його представника.
В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи суд перейшов до стадії ухвалення рішення.
Судом встановлено наступне.
07.09.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 06.09.2024-100002866 (кредитної лінії) з використання Системи BankID Національного банку шляхом підписання одноразовим ідентифікатором Е657, надісланим смс-повідомленням на належний відповідачу фінансовий номер телефону НОМЕР_1 заявки, яка є невід'ємною частиною кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 12 000 грн строком на 124 дні за процентною ставкою у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших двох періодів користування кредитом та 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів.
Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 3901,37%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 26 400 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 14 400 грн.
Згідно із п. 8-9 договору (заявки, акцепту) передбачено комісію, пов'язану з наданням кредиту - 9% від суми кредиту, що дорівнює 1 080 грн та комісію за обслуговування кредитної заборгованості - 1 080 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Пунктом 17-18 договору передбачено, що неустойка в розмірі 120 грн нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України становить 365% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку). Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюється законом.
В заявці про надання кредиту заявником зазначено реквізити для перерахування коштів: НОМЕР_2.
На виконання умов договору, 07.09.2024 08:13:18 на картку НОМЕР_2 успішно перераховано кредитні кошти в розмірі 12 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 502698738, призначення платежу: видача за договором кредиту № 06.09.2024-100002866, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 59-1108 від 11.08.2025.
В матеріалах справи міститься пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), зразок анкети, заявка, відповідь позичальника (акцент), додаток до анкети позичальника, інформаційне повідомлення позичальника, довідка-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 06.09.2024-100002866 від 07.09.2024, візуальна форма послідовності дій учасників електронної комерції, картка субконтролю, договір № ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 про надання послуг з переказу коштів, довідка позивача № 23.09/25-16 від 23.09.2025, відповідно до якої на номер абонента НОМЕР_1 07.09.2024 о 08:11:15 було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження: А657 для Паспорту Е657 для Договору», картка субконтролю за договором (виписка).
При вирішенні справи суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» статтю 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
З наведеного вбачається, що кредитний договір № 06.09.2024-100002866 від 07.09.2024 укладений у повній відповідності з чинним законодавством, зокрема зі ст. 207 Цивільного кодексу України та Законом України «Про електронну комерцію», відповідач прийняв запропоновані умови позивача та підписав вказаний договір, який є дійсним та підлягає виконанню.
За правилами статей 525, 526 і 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
З довідки-розрахунку заборгованості за договором та картки субконтролю вбачається, що станом на 08.01.2024 у відповідача виникла прострочена заборгованість за договором № 06.09.2024-100002866 від 07.09.2024 у розмірі 32 400 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12 000 грн, відсотків в розмірі 11 160 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 1 080 грн, комісії за обслуговування в розмірі 2 160 грн, неустойки за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання в розмірі 6 000 грн.
Позивач в обґрунтування нарахування відповідачу неустойки посилається на Закон України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень, вказуючи, що за договорами укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Разом з тим, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Слід зазначити, що норма Цивільного кодексу України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Таким чином, в даному випадку суд вважає за необхідне застосувати саме норму статті 625 ЦК України, як приорітетну, тому в цій частині доводи відповідачів слід відхилити.
З огляду на вказану норму, нарахована позивачем неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання відповідачем кожного окремого зобов'язання в розмірі 6 000 грн. задоволенню не підлягає.
Стаття 12 ЦПК України визначає принцип змагальності цивільного судочинство.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи суд дійшов висновку про необхідність часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним зобов'язанням у розмірі 26 400 грн., що включає тіло кредиту в розмірі 12 000 грн, відсотки в розмірі 11 160 грн, комісії за надання кредиту в розмірі 1 080 грн, комісії за обслуговування в розмірі 2 160 грн. В задоволенні решти вимог слід відмовити.
Доводи відповідача зводяться до незгоди з вимогами позову, спростовуються встановленим судом обставинами та наведеними висновками, при цьому відповідачем не наданого жодного доказу на підтвердження доводів, викладених у відзиві на позов.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подачу позову судовий збір в розмірі 1 973,77 грн (2 422,40 х 81,48%).
Керуючись ст. 13, 81, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 06.09.2024-100002866 від 07.09.2024 у розмірі 26 400 грн., а також судовий збір у розмірі 1 973,77 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ: 37356833.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А. Ю. Цуранов