Справа № 347/1012/25
Провадження № 2/347/635/25
13 жовтня 2025 року Косівський районний суд, Івано-Франківської області, в складі:
Головуючої судді Драч Д.С.,
за участі секретаря Атаманюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
21.05.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 30.03.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №00-9700109 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору на суму 34 606,20 грн.
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ». Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті кредитодавця , під час чого пройшов
процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані. Відмова Відповідача від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення має наслідком відмову кредитодавця від встановлення ділових відносин з позичальником та від укладення з позичальником кредитного договору.
Таким чином, під час укладення кредитного договору первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію відповідача згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами кредитного договору. Згідно з Правилами, до укладення кредитного договору, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано паспорт споживчого кредиту. Оскільки відповідач погодився з умовами, запропонованими в паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення кредитного договору.
Кредитний договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора 62678, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані дії підтверджуються положеннями кредитного договору, а також довідкою про ідентифікацію.
Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що йому у доступній та зрозумілій формі була надана вся передбачена ч. 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (чинного на момент укладення договору), а також статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» (далі - Закон) інформація. Відповідач також підтвердив ознайомлення зі змістом ст. 25 Закону та з Правилами.
У кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, сплатити проценти за користування ним.
Відповідно до умов Кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 300 грн., порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору. Отже, позичальнику перерахована сума в розмірі 6000 грн.
На виконання умов кредитного договору 30.03.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 (далі - Платіжна картка), що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Виходячи з вищевказаного, первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» з відміткою та додатком до нього.
21.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу, витягу з реєстру боржників та акту прийому-передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37 606,20 грн.
Під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту в сумі 6 300,00 грн., валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Дане погодження умов, а також підписання кредитного договору відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину.
Оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі - 37 606,20 грн., яка складається з наступного: 6 300,00 грн. - заборгованість по кредиту; 28 306,20 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3000,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.
На рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за кредитним договорам.
Ухвалою судді від 23.05.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
10.06.2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме - у частині стягнення основного боргу у сумі 6000 грн., мотивуючи тим, що він отримав лише 6000,00 грн відповідно до п.1.2 Договору кредитної лінії. Тобто заборгованість за тілом кредиту становить 6000,00 грн.
Крім того, умови договору про надання споживчого кредиту від 30.03.2024 року №00-9700109 про те, що за користування коштами споживчого кредиту реальна річна відсоткова ставка становить 926,43 % (зазначено у п. 1.8 договору), що враховуючи положення п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими умовами договору, адже встановлюють вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Відповідач посилається на те, що згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Таким чином, відповідач вважає, що умови договору щодо вартості кредиту є явно несправедливими та такими що всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, та мають бути визнані недійсними в частині нарахування процентів після здійснення автоматичної пролонгації договору, а тому сума боргу яка може бути стягнута з нього може становити 6000 грн - тіло кредиту.
Відповідач зазначає, що умовами кредитного договору встановлено, що комісія за надання кредиту становить 300,00 гри.
Враховуючи, що йому встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 300,00 гри є нікчемним.
Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). ..
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Умовами кредитного договору встановлено, що неустойка у розмірі 110,00 грн. нараховується за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного чи неналежно виконаного зобов'язання.
Позивачем нараховано неустойку у розмірі 3000,00 грн., що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.
Також позивач вказує, що визначаючи розмір до стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з нього на користь позивача, він заперечує та клопоче про відмову у стягненні з нього цих витрат, оскільки вважає, що справа не є складною, виконані роботи не містять ознак складності (справа шаблонна, позовна заява шаблонна і загалом враховуючи додані до позову реєстри таких позовних заяв позивачем та компанією, яка надає правничі послуги (адвокатом) подається сотні і при цьому лише декілька абзаців у позовній заяві зазнають змін (номер договору, дата укладення договору, прізвище відповідача, розрахунок); час витрачений адвокатом на правничу допомогу у цій справі не є значним, а загалом і завищеним; обсяг наданих адвокатом послуг є незначним; справа не має особливого значення для позивача, витрати на правничу допомогу перевищують суму основного боргу, що є несправедливим, нереальним, а також алогічним. При цьому матеріали справи містять адвокатські запити та клопотання про витребування доказів, що не є необхідними у цій справі.
Відповідач зазначає, що стосується стягнення з нього судового збору, відповідно до Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій.
Таким чином, позовні вимоги відповідач визнає лише в частині стягнення основного боргу у сумі 6000,00 грн., а в іншій частині просить відмовити.
28.06.2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернувся до суду із заявою про зменшення/збільшення розміру позовних вимог посилаючись на те, що відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, які були
призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних
договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Таким чином, військовослужбовці, визначені пунктом 15 статті 14 Закону, які мають кредитні зобов'язання перед банками, мають право на встановлені законодавством
пільги, а саме: звільнення від сплати відсотків за користування кредитом та звільнення від сплати штрафів/пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту.
Враховуючи наведені обставини представник позивача просить зменшити розмір позовних вимог і вважати їх наступними: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ " ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за Кредитним договором № 00-9700109 від 30.03.2024 року у розмірі 6000,00 грн. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. просить покласти на відповідача.
В судове засідання представник позивача не прибув. У позовній заяві міститься прохання про розгляд справи за відсутності представника позивача, який також не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заяв, що перешкоджають розгляду справи від нього не надходило.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що змінені позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.
Судом встановлено, що30.03.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №00-9700109 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатору на суму 34 606,20 грн.
Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт первісного кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ». Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на сайті кредитодавця , під час чого пройшов
процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту, тобто вказав свої персональні ідентифікаційні дані. Відмова відповідача від проходження верифікації чи не надання інформації та документів необхідних для її проведення має наслідком відмову кредитодавця від встановлення ділових відносин з позичальником та від укладення з позичальником кредитного договору.
Під час укладення кредитного договору первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію відповідача згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами кредитного договору. Згідно з Правилами, до укладення кредитного договору, позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано паспорт споживчого кредиту. Оскільки відповідач погодився з умовами, запропонованими в паспорті споживчого кредиту, шляхом його підписання за допомогою одноразового ідентифікатора, первісний кредитор сформував та надав відповідачу оферту щодо укладення кредитного договору.
Кредитний договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора 62678, що є належним і допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. Вказані дії підтверджуються положеннями кредитного договору, а також довідкою про ідентифікацію.
Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що йому у доступній та зрозумілій формі була надана вся передбачена ч. 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (чинного на момент укладення договору), а також статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» інформація. Відповідач також підтвердив ознайомлення зі змістом ст. 25 Закону та з Правилами.
У кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Кредитний договір є двостороннім, оскільки породжує обов'язок кредитодавця надати кредит та обов'язок позичальника його повернути, сплатити проценти за користування ним.
Відповідно до умов кредитного договору, позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 300 грн., порядок сплати якої визначено умовами кредитного договору. Отже, позичальнику перерахована сума в розмірі 6000 грн.
На виконання умов кредитного договору 30.03.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_1 (далі - Платіжна картка), що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця. Виходячи з вищевказаного, первісний кредитор виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» з відміткою та додатком до нього.
21.10.2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №21102024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого позивачеві відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу, витягу з реєстру боржників та акту прийому-передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 37 606,20 грн.
Під час укладення кредитного договору сторонами було узгоджено всі істотні умови, зокрема розмір кредиту в сумі 6 300,00 грн., валюту надання, строк дії договору та порядок кредитування. Дане погодження умов, а також підписання кредитного договору відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора як засобу електронного підпису, свідчить про його належне та добровільне волевиявлення на укладення електронного правочину.
Оскільки відповідач належним чином не виконав свого зобов'язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі - 37 606,20 грн., яка складається з наступного: 6 300,00 грн. - заборгованість по кредиту; 28 306,20 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 3000,00 грн. - штрафні санкції згідно умов договору.
Укладення договору факторингу між первісним кредитором таТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «ЕЙС» до виникнення кредитних правовідносин з позичальниками не можуть ставити під сумнів відступлення прав вимоги за таким договором факторингу новому кредитору, оскільки станом на момент укладення подібного кредитного договору договорів факторингу був чинним.
Відповідно до витребуваних судом письмових доказів - Банк - емітент АТ «ПРИВАТ БАНК» надав суду інформацію:
На ім'яОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ).
За період з 30.03.2024 року по 04.04.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_2 було зараховано платіж у сумі 6000,00 грн.
Номер телефону НОМЕР_4 є фінансовим номером телефону за платіжною карткою № НОМЕР_2 , та який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .
Повний номер картки № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ) ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , номер телефону НОМЕР_4 .
Відповідно до акту прийому - передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07.04.2025 року - розмір правничої допомоги становить 7000 грн.
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1ст. 626 ЦК України).
В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Згідно з ч. 1ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання фінансового кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Згідно ч. 1ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції(оферти)у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 вказаного закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказаний висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19, провадження № 61-16243св20, а саме суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд робить висновок про належне укладення кредитного договору №00-9729003 про отримання відповідачем ОСОБА_2 кредиту у ТОВ "МАКС КРЕДИТ". Договір позики є дійсними, у судовому порядку не оскаржувався.
Доказів про те, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісним кредиторам здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані первісними кредиторами чи іншими особами для укладення кредитного договору від її імені, ОСОБА_2 надані не були. До правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення відносно неї шахрайських дій позичальник теж не зверталася.
Тобто будь-яких засобів доказування на обґрунтування своїх заперечень проти позову, в тому числі і щодо відсутності зобов'язань, відповідач не надала, судом не було здобуто, а матеріали справи їх не містять.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги Факторові і в ньому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає того обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Ч. 1ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Всупереч умовам договору позики, відповідач не виконав свого зобов'язання та не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.
За наданою позивачем випискою з особового рахунку за кредитним договором №00-9700109 від 30.03.2024, заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором станом на 04.05.2025 (включно) складає 37 606,20 грн., яка складається з: 6 300,00 гривень - простроченої заборгованості за сумою кредиту, 28 306,20 гривень - простроченої заборгованості за процентами, 3 000,00 гривень - заборгованість за штрафними санкціями за 21.10.2024 року по 04.05.2025 року.
Розрахунок заборгованості здійснювався за період з 30.03.2024 року по 21.10.2024 року включно.
Враховуючи наведене, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання, не повернув кредитні кошти у строк, встановлений договором, а також враховуючи заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог з відповідача підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту.
За змістом Розділу 1 п.1.2. сума кредиту складає: 6000.00 (шість тисяч) гривень.
Згідно п. 1.3. Договору кредитної лінії № 00-9700109 від 30.03.2024 року: кредитна лінія надається строком на 360 днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 14 квітня 2025 року згідно умов пункту 3.4 цього Договору.
З огляду на вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути тіло кредиту у розмірі - 6 000,00 гривень.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути також судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 420,04 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача здійснювало адвокатське бюро «Тараненко та партнери» на підставі договору про надання правничої допомоги від 07.04.2025 року.
Відповідно до акту прийому - передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «ЕЙС» поніс витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7000 грн.
З огляду на викладене вище з відповідача на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «ЕЙС» підлягають стягненню також понесені витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1213,80 грн.
На підставі ст. ст. 202, 204, 207, 213, 247, 251, 252, 509, 512, 514, 525, 530, 599, 610-612, 625, 626, 628, 631, 634, 637, 638, 639, 641, 642, 1048, 1054, 1056-1, 1082 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», 12,81,78, ЦПК України, керуючись ст.ст. 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, заборгованість заборгованість за кредитним договором №00-9700109 від 30.03.2024 року в сумі 6000 (шість тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 04 копійки та 1213 (одну тисячу двісті тринадцять) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Д.С. Драч