Справа № 344/19121/24
Провадження № 2/344/1063/25
07 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання,-
Представник Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання у розмірі 79 755,46 грн, покликаючись на те, що Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги теплопостачання для квартири АДРЕСА_1 ), у якій проживають ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка є споживачами послуг. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_2 являється власником за адресою АДРЕСА_2 .
ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» визначено виконавцем послуг із центрального опалення та підігріву води для населення на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 17 від 26.01.2010 року.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону від 24.06.2004 року № 1875-ІV, ДМП «ІФТКЕ» оприлюднило договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.12.2021 року (офіційно опублікований на сайті www.tke.if.ua).
Відповідачі свої зобов'язання, як споживачі, виконували неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 01.07.2024 наявна заборгованість у розмірі 79755,46 грн з оплати за постачання теплової енергії та гарячого водопостачання.
Позивач просить ухвалити рішення, яким стягнути солідарно заборгованість з відповідачів за надані послуги теплопостачання у розмірі 79755,46 грн.
Відповідачка ОСОБА_3 подала відзив на позовну заяву, у якому заперечує позовні вимоги. Зазначає, що нею ніколи не укладалося жодних договорів з позивачем по причині відсутності централізованого опалення у квартирі АДРЕСА_3 з 2006 року, про що свідчить Акт від 30.11.2006 року про від'єднання радіаторів від мережі централізованого опалення ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго». У вересні 2006 року вона отримала повідомлення від позивача про підвищення оплати в опалювальний період з жовтня 2006 по квітень 2007 рік в два рази. На той час вона була розлучена та сама виховувала двох малолітніх дітей, чоловік від сплати аліментів ухилявся, тому змушена була відмовитись від централізованого опалення, про що повідомила підприємство та просила від'єднати пристрої опалення її квартири від системи опалення. Не отримавши відповіді вона вимушена була самовільно від'єднатись, про що знову повідомила підприємство і просила прийти уповноважених осіб для складення Акту про від'єднання від централізованої системи опалення, однак відповіді не було знову. Тому вона попрохала сусідів та подругу скласти Акт від 30.12.2006 року про від'єднання від централізованого опалення. Протягом 13 років вона зверталась в усі можливі відповідні інстанції - до міськвиконкому, до начальника комунального господарства м. Івано-Франківська, на що отримувала формальні відписки з відмовами узаконити свої дії, оскільки на місцевому рівні було прийнято рішення припинити від'єднання квартир від централізованого опалення - лише стояками кількох квартир, а пізніше і до сьогодні - лише цілими будинками. З усіх її звернень за 18 років залишилось лише заява депутату Івано-Франківської міськради ОСОБА_4 від 18.10.2012 року та заява Першому заступнику голови Івано-Франківського міськвиконкому Вітенкові М. І. від 01.12.2016 року.
Відповідачка зазначає, що 21 січня 2019 року вона отримала Судовий наказ № 344/21210/18 від 15.01.2019 року про стягнення з неї на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованості за нібито надані послуги теплопостачання в сумі 33542 (тридцять три тисячі п'ятсот сорок дві) гривень 39 коп. Ухвалою у справі № 344/21210/18, судовий наказ було скасовано.
Відповідачка покликається на безпідставність твердження позивача про укладення договору між нею та позивачем, копію долученого Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, вважає неналежним та недостовірним доказом у справі.
Долучений позивачем розрахунок за теплоенергію вважає неналежним документом, оскільки такий не є первинним документом, не надає повну інформацію про нарахування - незрозуміла інформація «Борг на 01.09.2021 - 54167,73 грн», що додається до розлогої інформації боргу за період з вересня 2021 року і до серпня 2024 року, за який період та при яких обставинах виник борг станом на 01.09.2021 у розмірі 54167,73 грн.
Також, відповідачка просить застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог.
Зазначає, що у червні 2024 року невідомими особами було внесено 5 (п'ять) гривень 00 коп. на рахунок Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго», про що вона дізналась 02 квітня 2025 року у приміщенні суду з «Рахунок боргу за теплоенергію» при ознайомленні з матеріалами даної справи. 11 квітня 2025 року вона звернулась до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» із заявою надати підтверджуючий документ сплати 5 гривень на рахунок підприємства від її імені. Шахрайські дії вищезгаданого підприємства зафіксовані нею і в Івано-Франківському РУП ГУНП в Івано-Франківській області.
Незрозумілою є методика нарахування оплати по тарифах надавача послуг. Позивач у позовній заяві не повідомляє даних про наявність чи відсутність будинкового засобу обліку, чи знімаються показання, відсутні акти. зняття показань з підписами уповноважених від постачальника теплоенергії та представника споживача.
До позовної заяви не додано дозволу - ліцензії на провадження господарської діяльності юридичною особою з кодом ЄДРПОУ 03346058 з назвою ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» чи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, куди заносяться відомості про отримання ліцензії. Такі підприємства можуть зловживати своїм необмеженим правом, що й підтверджується у даному випадку незаконними вимогами позивача до відповідача.
Відповідачка просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі
У відповіді на відзив представник позивача покликається на те, що згідно вимог чинного законодавства, ДМП «ІФТКЕ» розроблено і оприлюднено (надруковано в газеті «Західний кур'єр» № 50 від 13.12.2012 та розміщено на ому сайті ДМП «ІФТКЕ»: www.tke.if.ua) Договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води, як договір приєднання, відповідно до п. 10.1 якого вказаний Договір є підставою для появи публічно-правових взаємовідносин ДМП «ІФТКЕ» з усіма без винятку споживачами. ДМП «ІФТКЕ» оприлюднило договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.10.2017 року (офіційно опублікований сайті www.tke.if.ua та в газеті «Західний кур'єр» № 40 (1613) від 05.10.2017).
Договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги. ДМП «ІФТКЕ» опублікувало на сайті договір 1 листопада і відповідно до Закону «Про житлово-комунальні послуги», він вважається укладеним з 1 грудня року. Ознайомитися з текстом договору можна на сайті ДМП «ІФТКЕ».
Представник відповідача зазначає, що втручання в систему опалення шляхом від'єднання від системи централізованого теплопостачання вочевидь порушує права інших мешканців будинку на отримання належної якості послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання. Як вбачається з положень ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», який є спеціальний спірних правовідносин, споживач теплової енергії має право на вибір одного або кількох джерел теплової енергії чи теплопостачання, якщо це можливо з технічними умовами. Тобто, це право не є абсолютним, а отже, може бути реалізоване лише за них умов. Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, тому власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує усі квартири. Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, розподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки. При прийнятті Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання та змін до нього, взято до уваги саме необхідність дотримання прав та інтересів усіх власників квартир у багатоквартирному будинку як користувачів спільної централізованої мережі опалення та постачання гарячої води, оскільки централізована система опалення та постачання гарячої води не може бути відключена в одній з квартир в багатоквартирному будинку без наслідків для належного її функціонування в інших.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від листопада 2007 № 169 були внесені зміни, які унеможливлюють відключення від центрального опалення і гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лиш будинку у цілому.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 № 4 встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Належним документом про відключення від теплопостачання та припинення нарахування за послуги являється саме акт про відключення квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення, але відповідачами такого акту не надано.
Власник квартири не має права самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Відповідачем не надано доказів, котрі б свідчили про дотримання визначеної Законом процедури відключення, оскільки вказаний факт має суттєве значення, відповідно немає підстав для припинення нарахувань, адже законом не бачено обов'язку припинення нарахування споживачам, котрі самовільно від'єднались від системи централізованого опалення. Заявлену до стягнення з відповідачів суму заборгованості позивач вважає обґрунтованою.
Позивач вважає, що ним не порушено трирічний строк позовної давності звернення з даними позовними вимогами до суду, зважаючи на те, що з 12.03.2020 до 30.06.2023 року в Україні безперервно встановлено карантин, а з 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан.
Квартира АДРЕСА_3 підключена до мереж централізованого опалення. 19 січня 2024 року складено акт про прийняття в експлуатацію вузла обліку теплової енергії у житловому будинку АДРЕСА_4 , що свідчить про подачу тепла в будинок та облік здійснюється то лічильника. Відповідно, контролерами проводиться щомісячне зняття показів лічильника за січень-квітень 2024 року.
Заборгованість за період з 1999 року по 01.09.2024 року становить 79755,46 грн. Заборгованість, яка утворилася за період з 1999 року по 02.04.2017 року становить 24 762,62 грн. Борг, який підлягає стягненню в межах строку позовної давності, а саме з 02.04.2017 року по 01.09.2024 року становить 54 992,84 грн.
Зважаючи на вищезазначене, представник позивача просить поновити строк позовної давності та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 79755,46 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити. 02.10.2025 представник позивача подала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідачі не прибули у судове засідання. Позиція відповідача ОСОБА_3 викладена у відзиві на позовну заяву, у якому позовні вимоги заперечуються у повному обсязі.
Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання споживачем-відповідачем зобов'язання по оплаті наданих послуг теплопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. В ч. 3 ст. 2 ЦПК України в якості загальних засад (принципами) цивільного судочинства вказано змагальність сторін; диспозитивність.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру на запити судді, що сформовані у системі «Електронний суд» (а.с. 12, 13).
Відповідачці ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_3 (а.с. 5).
В силу дії п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно п. 8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до п. 8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до правової позиції викладеної у Постанови Верховного Суду України від 30.10.2013 року в справі № 6-59цс13: «…споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі».
Відповідно до п. 20 Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
У разі відсутності засобів обліку гарячої води і теплової енергії, плата за надані послуги справляється відповідно до вимог п. 21 Правил, тобто згідно з установленими нармативами (нормами) споживання.
Відповідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору, в даному випадку - Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 року.
Споживачі зобов'язані своєчасно, тобто щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, вносити плату за надану послугу постачання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання населенню, що передбачено ст. ст. 20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 18 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення".
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Тобто, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.
Матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення житлового приміщення відповідачів від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання їм послуг з постачання теплопостачання у період, зазначений позивачем у позовній заяві.
Покликання відповідачки ОСОБА_3 на її звернення про від'єднання квартири від централізованої системи опалення від мережі централізованого опалення та у зв'язку з не отриманням відповіді складено Акт про від'єднання від централізованої системи опалення, сусідами та подругою 30.12.2006 року, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачкою не надано доказів, котрі б свідчили про дотримання визначеної законом процедури відключення.
У той же час, законом не передбачено обов'язку скасування заборгованості споживачам, котрі самовільно від'єднались від системи централізованого опалення.
Підведення централізованого опалення до стояка в межах житлового приміщення відповідача свідчить про виконання послуг позивачем щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач, незалежно від споживання цієї послуги або відмови від її споживання, зобов'язана сплатити надані послуги.
Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах від 11 листопада 2015 року у справах № 6-1192цс15 та № 6-1706цс15.
Крім того, відповідачка ОСОБА_3 просила суд до спірних правовідносин застосувати строк позовної давності.
Відповідно до вимог ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, та загальний строк якої встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно зі ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, пред'явленням особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позовну заяву подано до суду 22.10.2024 року.
Позивачем нарахована заборгованість за період з 1999 року по 01.09.2024 року у сумі 79755,46 грн.
Заборгованість, яка утворилася до 01.09.2021 року становить 54 167,73 грн та перебуває поза межами строку позовної давності
З урахуванням заяви про застосування позовної давності, суд вважає, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» підлягає стягненню заборгованість за надані послуги теплопостачання у розмірі 25 587 гривень 73 копійки, що нарахована за період з вересня 2021 по серпень 2024 року.
В іншій частині заявлених позовних вимог у сумі заборгованості 54 167,73 грн, що виникла до 01.09.2021 року, слід відмовити за пропуском строків позовної давності.
Відтак, позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 25 587 гривень 73 копійки.
На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги теплопостачання у розмірі 25 587 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) гривень 73 копійки та витрати по оплаті судового збору в розмірі 968 гривень 96 копійок.
В решті вимог позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Антоняк Т.М.
Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2025 року.