Справа №339/284/25
12
2-о/339/36/25
14 жовтня 2025 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Головенко О. С.
секретаря судового засідання Ганчар Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Болехівська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася із заявою про встановлення факту постійного проживання з мамою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 , що є необхідним для прийняття спадщини.
Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_2 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 , де вона була зареєстрована з 2008 року та проживала і яку надалі подарувала своїй онуці (дочці заявника) ОСОБА_3 .
Разом із мамою ОСОБА_2 у вказаній квартирі проживала і вона, заявниця, хоча була зареєстрована по АДРЕСА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла і вона є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину, так як на день смерті спадкодавця поживала разом із нею, і бажає оформити своє право на спадкове майно, інших спадкоємців немає.
Але отримала відмову у прийнятті заяви щодо відкриття спадкової справи та видачі свідоцтва на спадщину, оскільки нею не підтверджено постійне проживання з матір'ю на день її смерті та пропущений 6-місячний строк для прийняття спадщини.
Так, як вона постійно проживала з матір'ю до дня її смерті в своїй квартирі АДРЕСА_2 , то вважала, що спадщину після смерті мами прийняла, хоча вони і були зареєстровані за різними адресами. Вона піклувалася про свою маму, забезпечувала її всім необхідним, в тому числі ліками, харчуванням, несла всі витрати, пов'язані з побутом, оплатою комунальних послуг, а коли мати померла, здійснила її поховання, оплатила вартість ритуальних послуг.
Заявник та представник заінтересованої особи подали заяви про розгляд справи без їх участі на підставі наявних матеріалів справи документів (а.с.20).
Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення свідків, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних або невизнаних прав.
Як зазначено в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
В п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30.05.2008 року роз"яснено: якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
У постанові від 14.04.2021 у справі № 205/2102/19-ц Верховний Суд виклав висновок, виходячи із якого звернення заявника до суду із такою заявою в порядку окремого провадження є правомірним: «Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Згідно з ч. 1ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.
Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.
Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р.)
Отже, законодавець висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Метою встановлення факту спільного проживання заявників зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Встановлено, що ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована з 04 березня 2008 року по АДРЕСА_1 (а.с.12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла і після її смерті відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку в урочищі «Багно» м.Болехів (а.с. 9, 29, 32, 38).
За життя ОСОБА_2 не розпорядилася спадковим майном, а тому спадкування здійснюється за законом.
В розумінні вимог статті 1261 ЦК України до першої черги входить рідна донька померлої - заявниця, яка змінила прізвище після одруження з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с.7-8) та на дату смерті спадкодавця була зареєстрована по АДРЕСА_3 (а.с.4).
Однак, як встановив суд, заявниця постійно проживала спільно зі своє матір"ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , піклувалася про неї, забезпечувала всім необхідним, в тому числі ліками, харчуванням, несла всі витрати, пов'язані з побутом, оплатою комунальних послуг, а коли мати померла, здійснила її поховання, оплатила вартість ритуальних послуг.
Так, згідно акту обстеження матеріальних умов проживання від 04 серпня 2025 року ОСОБА_1 , зі слів сусідів, проживала на день смерті матері ОСОБА_2 разом з нею за адресою по АДРЕСА_1 (а.с.13).
Вказані обставини підтверджується також поясненнями свідків, які є сусідами, проживають поруч з заявницею та обізнанні з обставинами.
Зокрема, свідок ОСОБА_6 підтвердила про те, що її сусідка ОСОБА_1 завжди проживала з матір'ю ОСОБА_2 в одній квартирі по АДРЕСА_4 . та після її смерті здійснила поховання.
Свідок ОСОБА_7 , сусідка заявниці, підтвердила про те, що заявниця проживала з матір'ю ОСОБА_2 в одній квартирі, хоча сама була зареєстрована в квартирі на поверх вище по АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 доглядала свою маму, жила з нею на день смерті і похоронила її.
Як встановив суд, заявниця є єдиним спадкоємцем, оскільки інформація в Спадковому реєстрі відсутня (а.с. 11).
Проте, звернувшись до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини заявниця отримала відмову, оскільки вона, як спадкоємець, на час відкриття спадщини не була зареєстрована разом зі спадкодавцем та не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у 6 місячний строк (а.с.10).
Відмова нотаріуса у видачі заявниці свідоцтва про прийняття спадщини пов'язана виключно з тим, що нею із наданих документів не підтверджується факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Звернувшись до суду, заявниця довела про те, що дійсно постійного проживала разом із матір'ю ОСОБА_2 до дня її смерті АДРЕСА_1 .
Дані обставини свідчать про те, що заявниця прийняла спадщину, оскільки заяву про відмову від прийняття спадщини не подавала, однак вважала, що маючи спільне місце проживання з матір'ю зможе оформити спадщину в будь-який час.
Судом встановлено, що заявниці необхідно встановити факт постійного спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для оформлення права на спадщину, отже встановлення факту проживання заявника з матір"ю на момент її смерті породжує юридичні наслідки, оскільки з визначенням їх спільного проживання законодавство пов'язує прийняття спадщини, при цьому, спір про встановлення даного факту відсутній.
А тому, враховуючи, що обраний заяницею спосіб захисту прав є належним, суд приходить до висновку про задоволення вимог заяви, так як встановлення цього факту породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину.
Керуючись ст. ст. 4, 19, 274, 293, 315, 316 ЦПК України, ст. 1216, 1217, 1221, 1261, 1268, 1269 ЦК України, суд, -
Заяву задоволити.
Встановити факт постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 на час відкриття спадщини з матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_5 .
Болехівська міська рада - площа І.Франка, 12 м.Болехів Калуського районуІвано-Франківської області.
Суддя Головенко О.С.