Справа №295/13178/25
Категорія 156
3/295/3371/25
14.10.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Довгалюк Людмила Василівна, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Житомирській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина США, РНОКПП відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
До Богунського районного суду м. Житомира одночасно надійшли два адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
18.09.2025 о 03 годині 09 хвилин у м. Житомирі по проспекту Незалежності, 166, ОСОБА_1 керував транспортним засобом AudiA6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість ходи та мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я водій відмовився, на підставі ст. 266 КУпАП відсторонений від керування автомобілем, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
18.09.2025 о 03 годині 09 хвилин у м. Житомирі по проспекту Незалежності, 166, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi A6, державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи посвідчення водія повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.а ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних порушень.
Вказані матеріали складені стосовно однієї особи та перебувають у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, у зв'язку з чим, на підставі ст. 36 КУпАП, підлягають об'єднанню в одне провадження.
У судові засідання, призначені на 02.10.2025 та 14.10.2025, ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином засобами поштового зв'язку, про що свідчать рекомендовані поштові відправлення, які повернулися на адресу суду з відмітками "одержувач відсутній за вказаною адресою" та "відправлення вручено за довіреністю".
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 № 755/17944/18 (61-185св23).
Водночас інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному веб-порталі «Судова влада України».
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін і предмету спору.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Так, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022.
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуця проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи.
Будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не вжив заходів щодо явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, клопотання про залучення перекладача, заяви про відкладення розгляду справи чи проведення судового засідання у режимі відеоконференції, у разі наявності реальних перешкод і непереборних обставин, які унеможливлюють його безпосередню участь у розгляді справи, однак таким правом не скористався.
Таку поведінку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як ухилення та небажання особи брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, що його стосується.
Оскільки ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, необхідності у залученні перекладача згідно з вимогами ст. 274 КУпАП суд не вбачає.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою, та зважаючи на положення ч. 1 ст. 277 КУпАП стосовно строків розгляду справи, зважаючи на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних у справі матеріалів, обсяг яких є достатнім для прийняття рішення у справі.
Дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши долучений до протоколу диск із відеофайлами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, керуючись законом і правосвідомістю, суддя дійшов наступного висновку.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
За змістом пунктів 6 та 8 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закону) іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України та є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Статтею 3 Закону визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 16 КУпАП іноземці, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Вказане також узгоджується з положеннями ст. 23 Закону.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
За змістом п. 2.5 ПДР на вимогу поліцейського водій повинен пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до статті 266 КУпАП та пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Отже, відмова водія від проходження огляду, зокрема, на стан наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, є порушенням п. 2.5. ПДР та самостійною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не зважаючи на підстави такої відмови.
Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли особа відмовилася від проходження такого огляду.
Згідно зі ст. 41 Конвенції про дорожній рух (Відень, 1968) кожен водій автомобіля повинен мати водійське посвідчення.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права або позбавленою права керування транспортними засобами, повторно протягом року.
Згідно з п. 2.1а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 , ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення: серії ЕПР № 457246 від 18.09.2025, ЕПР № 457245 від 18.09.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 із метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 18.09.2025; довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, відповідно до якої ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 133462 від 31.05.2025; відтвореними відеофайлами із боді камери поліцейського, на яких зафіксовано, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом під час комендантської години, роз'яснення працівниками поліції водієві його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, зокрема, права користуватися правовою допомогою захисника та перекладача, якими останній не скористався, відмову останнього від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також іншими матеріалами справи.
Зібрані докази, на переконання суду, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, є належними та допустимими, тому не викликають сумнівів у їх достовірності та істинності.
Доказів про оскарження ОСОБА_1 дій або рішень працівників поліції у порядку статті 267 КУпАП, частин 1, 2 статті 286 КАС України до суду не надано.
Суддя неупереджено, всебічно та повно оцінивши всі наявні у справі докази, дійшов висновку, що своїми діями/бездіяльністю ОСОБА_1 порушив пункти 2.1. а, 2.5 ПДР та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст.126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина особи доведена повністю.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, яким у даному випадку, зважаючи на санкцію статті, є правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП по відношенню до ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи обставини та характер вчинених правопорушень, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, недієвість застосування попереднього покарання, з огляду на безальтернативий характер санкції статті щодо основого та додаткового покарання, суд дійшов висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з тпозбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 суд може призначити покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, визнаній винуватою в порушенні правил безпеки дорожнього руху незалежно від того чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
З огляду на те, що суду не надано доказів належності правопорушнику на праві власності транспортного засобу, суд не вважає за можливе застосувати додаткове стягнення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, у виді оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 33-35, 40-1, 126, 130, 245, 251, 252, 256, 266, 280, 291, 294, 307, 308 КУпАП, -
Справи № 295/13178/25 та № 295/13180/25 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 об'єднати в одне провадження та присвоїти об'єднаній справі № 295/13178/25.
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
(Отримувач: ГУК у Житомир обл./Житомирська обл.; Код отримувача: 37976485; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA368999980313060149000006001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/ 22030106; Код за ЄДРПОУ: 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Роз'яснити особі, щодо якої застосоване адміністративне стягнення, що відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з моменту її винесення.
Суддя
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.