Справа № 180/1462/25
2/180/750/25
14 жовтня 2025 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Нанічкіної Н.М.
з секретарем судового засідання Лебедєвою І.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої виробничою травмою,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з АТ «Марганецький ГЗК» на його користь моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 220000 гривень, без утримання податку з доходів фізичних осіб. Позов обґрунтовано тим, що він працював на підприємстві відповідача 14 років. Внаслідок неналежних умов праці, 20.03.2004 року отримав виробничу травму з діагнозом: забій шийного та грудного відділів хребта. За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві було складено акт форми Н-1 № 45/17 від 17.12.2004 року. Також, 03.12.2007 року він отримав виробничу травму з діагнозом: струс головного мозку, астено-вегетативний синдром. За результатами розслідування нещасного випадку на виробництві складено акт форми Н-1 №2/1 від 19.02.2009 року. Первинним висновком МСЕК йому було встановлено третю групу інвалідності. 19.07.2021 року висновком МСЕК встановлено третю групу інвалідності та 55% втрати працездатності безстроково. У зв'язку із виробничими травмами порушено нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, відчуває болі, обмеження рухів, не може повернутися до повноцінного життя, відчуває фізичні страждання. Все це постійно і негативно позначилося на його душевному та фізичному стані.
07.08.2025 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що для настання матеріальної відповідальності відповідача перед ОСОБА_1 відсутні умови, а саме: наявність прямої дійсної шкоди, протиправність дій або бездіяльності відповідача, причинний зв'язок між протиправним правопорушенням свого обов'язку і шкодою, що наступила, вина сторони (винні дії). Також розрахунок розміру компенсації моральних страждань не підтверджується жодними доказами.
Справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, щопозивач знаходився у трудових відносинах з АТ «Марганецький ГЗК».
20.03.2004 року ОСОБА_1 отримав травму на виробництві відповідача.
Згідно з Актом 45/17 про нещасний випадок, форми Н-1, затвердженим 17.12.2009 року, 20.03.2004 року ОСОБА_1 біля 8-ї ранку, сидячи навприсідки, перерізав 4-ту стойку СВП-27 з габаритної сторони, при цьому лопнув верхній елемент кріплення кільцевої рами і стойка падаючи вдарила по захисній касці, яка була одягнена на його голову. Причинами нещасного випадку є: основна: порушення технологічного процесу, супутні: невиконання посадових обов'язків. Діагноз ОСОБА_1 : струс головного мозку, астено-вегетативний синдром.
Також, 03.12.2007 року ОСОБА_1 отримав ще одну травму на виробництві відповідача.
Згідно з Актом 2/1 про нещасний випадок, форми Н-1, затвердженим 19.02.2009 року, 03.12.2007 року ОСОБА_1 в 5-10 год. почав зачистку ґрунту обушком під стійку СВП-17. В той момент відбувся вивал гірничої маси з правої сторони з незакріпленого простору, де в той час знаходився ОСОБА_1 , який отримав удар в шийну та грудну область. Основною причиною нещасного випадку є незадовільний технічний стан виробничих об'єктів. Діагноз ОСОБА_1 : забій шийного та грудного відділів хребта.
Оглядом МСЕК первинним від 08.04.2010 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності за трудовим каліцтвом.
Оглядом МСЕК повторним від 19.07.2021 року ОСОБА_1 встановлено втрату працездатності у розмірі 55% та третю групу інвалідності безстроково.
Статтею 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, що становить явну небезпеку для життя працівника, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Отже, відповідачем, як роботодавцем, в порушення ст.153, ст.13 Закону України «Про охорону праці» не забезпечено ОСОБА_1 безпечних умов праці, що призвело до травмування останнього в результаті нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом.
Внаслідок травм позивач морально і фізично страждав через погіршення здоров'я, потребу в лікуванні, через вимушені зміни способу життя, втрату професійної працездатності.
Пунктом 1 ч.2 ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що «громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди». Відповідно до п.4.1 цього ж рішенняушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - Постанова Пленуму ВСУ № 4) роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
ОСОБА_1 отримав трудове каліцтво і йому встановлено 55% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності, безстроково.
ОСОБА_1 після отримання травм зазнає головних болей, в лобних та потиличних частках голови, пульсуючого характеру, головокружіння, нудоту, епізоди тривоги, хиткість при ходьбі, коливання АТ, порушення пам'яті, біль в шиї, з іррадіацією у обидві руки.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, і вважає встановленим факт спричинення моральної шкоди позивачеві внаслідок нещасних випадків на виробництві.
Стійку втрату працездатності встановлено ОСОБА_1 з 08.04.2010 року. Отже, з цієї дати у нього виникло право на отримання виплати за моральну шкоду.
Суд не приймає доводів відповідача, що відсутні такі умови виникнення в АТ «Марганецький ГЗК» зобов'язання на відшкодування моральної шкоди, як «неправомірні дії чи бездіяльність» та «вина», оскільки при розслідуванні нещасного випадку вини ОСОБА_1 в травмуванні не встановлено, однак, встановлено вину інших працівників АТ «Марганецький ГЗК», які допустили порушення законодавства про охорону праці, зокрема, не перевіряли достатність заходів безпеки, що спричинило травмування позивача.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд приходить до такого.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.
Частиною 3 ст.23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, третю групу інвалідності, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність лікування, період роботи на підприємстві відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди є завищеним, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 130 000 грн. без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Також у зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору при подачі позову та частковим задоволенням позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 80, 263-268, 279, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої виробничою травмою, - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130 000 (сто тридцять тисяч) гривень, без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» судовий збір на користь держави в розмірі 1211,20 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911.
Дата складення повного тексту судового рішення 14.10.2025 року.
Суддя: Н. М. Нанічкіна