Справа № 177/2377/25
Провадження № 2/177/1467/25
(заочне)
Іменем України
14 жовтня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Березюк М. В.
за участі: секретаря Дятел К. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання кредиту № 440654-КС-003 від 13.10.2022, в розмірі 20805,55 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 13.10.2022 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено договір № 440654-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, що підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема ТОВ «Бізнес позика» направило ОСОБА_1 пропозицію укласти договір кредиту (оферту), яку ОСОБА_1 прийняла (акцепт). Зі своєї сторони позивачем направлено відповідачу, через телекомунікаційну систему, одноразовий ідентифікатор UA-3950, на номер телефону який зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті. Відповідач отримавши ідентифікатор ввела його та відправила. Таким чином, 13.10.2022 року між сторонами укладено договору кредиту, за умовами якого банк надав відповідачу кошти в сумі 8000 грн, на умовах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кошти та сплати проценти за користування кредитом у порядку та на умовах договору.
Сторони погодили істотні умови договору, зокрема відсоткову ставку за користування коштами в розмірі 1,15957313 % за кожен день користування кредитом.
Позивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав, надавши відповідачу грошові кошти в розмірі 8000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 .
Відповідач свої зобов'язання за договором про надання кредиту № 440654-КС-003 від 13.10.2022 належним чином не виконує, чим порушила зобов'язання встановлені договором, у зв'язку із чим представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який просив задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав клопотання в якому просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с. 9).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку (а.с. 117, 122). Заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, відзиву не подано.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.
Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. . Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед інших є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610, 625 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638-640 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
При цьому, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію», цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів. Відповідно до ст. 3 Закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст. 11 Закону «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
При цьому, згідно ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог надано докази укладення кредитного договору між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 , а саме документи що підтверджують право позивача на здійснення діяльності з надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту (матеріали в ЕС), анкету клієнта, сформовану шляхом витягу з ІТС, з даними клієнта ОСОБА_1 , що містить всі особисті дані позичальника необхідні для укладення кредиту, а також суму бажаного кредиту, номер картки на який позичальник бажала отримати кошти та дату отримання кредиту 13.10.2022 (а.с. 124).
Як слідує з наданих позивачем доказів, 13.10.2022 о 14:56:52 позичальник ОСОБА_1 увійшла у свій особистий кабінет, використовуючи особистий номер телефону для ідентифікації, пройшла перевірку його статусу та передала інформацію щодо бажаних умов кредиту, отримала від товариства паспорт споживчого кредиту. Товариство здійснило запит на генерацію та відправку одноразового ідентифікатора для підписання паспорту споживчого кредиту та відправило ОСОБА_1 на її номер телефону смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-3950 для підписання паспорта споживчого кредиту. Після чого, 13.10.2022 о 14:59 ОСОБА_1 підписала отриманим одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту, після чого сформовано оферту, з якою відповідач ознайомилася, прийняла її умови, акцептувавши умови оферти, шляхом підписання договору одноразовим ідентифікатором згенерованим для неї з цією метою UA-3950. О 15:00 год 13.10.2022 сформовано інформаційне повідомлення про успішне підписання договору та відправку документів на електронну пошту позичальника, вказану нею в анкеті, після чого документ відобразився в її особистому кабінеті. Вказана хронологія дій щодо укладення договору кредиту № 440654 від 13.10.2022 підтверджена візуальною формою послідовності дій Клієнта, змістом оферти та акцепта, паспорта споживчого кредиту та змістом самого договору про надання кредиту № 126284-КС-002 від 02.04.2021 (а.с. 127-128).
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами укладено кредитний договір та погоджено його істотні умови, зокрема суму кредиту 8000 грн, строк кредитування - 16 тижнів, з кінцевим терміном повернення кредиту 02.02.2023. Сторони погодили фіксовану відсоткову ставку за користування кредитом 1,15957 % в день - знижена ставка та 2 % в день стандартна ставка, а також комісію в розмірі 1200 грн (а.с. 129).
З розрахунку заборгованості наданого позивачем, який відповідач не заперечила та не спростувала, слідує, що 13.10.2022 позивач надав кредит ОСОБА_1 в розмірі 8000 грн, якими вона скористалася та частково вносила кошти на погашення заборгованість (а.с. 131). Так, в період строку кредитування відповідач здійснила лише два платежу на суму 2100 грн - 27.10.2022 та 1000 грн 10.11.2022 року, що були віднесені кредитором частково на погашення комісії, процентів та тіла кредиту (а.с. 131). В подальшому, відповідач не виконувала умови договору, тіло кредиту не повернула, проценти та інші платежі за договором не сплатила. Станом на 02.02.2023 - останній день строку кредитування погоджений сторонами в договорі, ОСОБА_1 мала заборгованість у розмірі 20805,55 грн, з яких 7690,33 грн заборгованість за тілом кредиту, 12623,67 грн заборгованість по процентам за користування кредитом та 491,55 грн заборгованість за комісією (а.с. 131 зворот).
Станом на дату пред'явлення позову, сума заборгованості не змінилася та складає 20805,55 грн (а.с. 131-136), що підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою про стан заборгованості (а.с. 137).
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 11).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч.2, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місце знаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, ЄДРПОУ: 41084239), заборгованість за договором № 440654-КС-003 про надання кредиту від 13.10.2022, у загальному розмірі 20805 (двадцять тисяч вісімсот п'ять) гривень 55 копійок, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя М.В. Березюк