Справа № 204/8624/25
Провадження № 2/204/4160/25
14 жовтня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №23.06.2024-100001842 від 23.06.2024 року, яка станом на 24.10.2024 року складає у загальному розмірі 16 100 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 000 грн.; заборгованість по процентам -7 250 грн.; комісія - 450,00 грн.; додаткова комісія - 900,00 грн.; неустойка за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання - 2 500,00 грн. Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
В обґрунтування позову, позивач вказав на те, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.06.2024 року укладено Кредитний договір (оферти) № 23.06.2024-100001842. Відповідно до умов Договору: 1. Дата надання/видачі кредиту - 23/06/2024; 2. Сума Кредиту: 5000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 124 днів з дати його надання.; 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 24/10/2024; 5. Період користування Кредитом - кожні наступні 31 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період"); 6. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена. 7. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 9. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.47% = (9100/5000)/124 ? 100%. 11. Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі- "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 450 грн. Комісія за надання нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. 12. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - "Комісія за обслуговування", "Комісія") - 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Відповідно до квитанції про перерахунок коштів, Кредитодавцем надано Позичальнику, а позичальником 23.06.2024 року отримано кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 . Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: 200,00 грн. від 02.08.2024 р.; 100,00 грн. від 02.08.2024 р.; 200,00 грн. від 14.08.2024 р. Одночасно із чим, позивач зауважує, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором в повному обсязі та своєчасно не виконав, у зв'язку з чим, станом на 24.10.2024 року, утворилась заборгованість у загальному розмірі 16 100 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр» та у зв'язку із чим, позивач вимушений звернутись до суду. Окрім того, позивач зазначив, що попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає: 2 422,40 грн. - судовий збір та 6 000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу. Сторона позивача повідомляє, що докази понесених судових витрат, у відповідності до ч.8 ст.141 ЦПК, будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 18 серпня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, справа розглянута без повідомлення (виклику) сторін.
З урахуванням вимог ст.ст.19,274,276,277 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; особи, які беруть участь у справі, не викликались.
01 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині тіла кредиту у розмірі 5 000 грн., а судові витрати розподілити пропорційно задоволеним вимогам. Щодо інших складових кредитних зобов'язань відповідач зазначив наступне. Нараховані позивачем проценти, на думку відповідача, є неспівмірними. За умовами договору ставка становила 1,5 % та 1 % на день, що дорівнює понад 500 % річних. Така плата в десятки разів перевищує середньоринкову, створює для споживача надмірне боргове навантаження і не відповідає принципам справедливості та добросовісності, закріпленим у ст.ст.3, 509 та 627 ЦК України. Посилаючись на Велику Палату Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц зазначив, що після спливу строку кредиту кредитор втрачає право на нарахування договірних процентів, а може вимагати лише 3 % річних та індекс інфляції відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Це означає, що навіть обчислені проценти мають бути обмежені. Окремо відповідач звертає увагу на незаконність комісій. Позивач вимагає 450 грн за «видачу кредиту» та по 450 грн за «обслуговування» боргу. Такі платежі не відповідають суті договору, не є реальною послугою для позичальника та фактично дублюють проценти. Посилаючись на Велику Палату Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у якій визнано умови про сплату таких комісій нікчемними, оскільки вони покривають внутрішні витрати кредитора, а не надають додаткових послуг клієнту. Тому, на думку позивача, вимоги позивача у цій частині є незаконними. Окремо від позовних вимог в тексті позивач зазначає про витрати на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 6000 грн. Позивач вважає такі попередні вимоги безпідставними, представництво позивача у суді здійснює штатний юрисконсульт, а не адвокат. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, до відшкодування підлягають лише витрати на професійну правничу допомогу адвоката, які повинні бути підтверджені договором, ордером та документами про оплату. Жодних доказів таких витрат позивач не подав та згідно наказу ТОВ «Споживчий центр» від 13.06.2025 № 22/кп представника позивача переведено з посади помічника юрисконсульта на посаду молодшого юрисконсульта структурного підрозділу з посадовим окладом згідно штатного розпису. Верховний Суд у постанові від 31.05.2023 у справі № 757/13974/21-ц вказав, до судових витрат на професійну правничу допомогу можуть бути віднесені лише витрати на правничу допомогу, надану адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, або з адвокатським бюро чи об'єднанням. Аналогічну логіку підтвердила і Велика палата ВС, яка зазначила, що юридичні послуги, надані особами, що не є адвокатами, не належать до витрат на професійну правничу допомогу і не підлягають відшкодуванню в порядку частин 4 ст. 137, 7 ст. 139 та 3 ст. 141 ЦПК України. Отже, стягнення 6000 грн є неправомірним. Крім того, позивач просить суд врахувати його фінансовий стан. Відповідач зазначає, що працює офіційно, отримуючи лише мінімальну заробітну плату, та має інші діючі кредити в різних мікрофінансових організаціях. Стягнення суми, яка втричі перевищує тіло кредиту, поставить відповідача у вкрай тяжке становище.
03 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача ТОВ «Споживчий кредит» - Ларіоновим К.О. подано до суду відповідь на відзив у якому представник позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, зазначивши наступне. Законом України “Про споживче кредитування», передбачено пункт 17 прикінцевих положень, який повністю спростовує доводи відповідача стосовно незаконності розміру процентної ставки. Розділ IV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Слід звернути увагу, що закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набув чинності 24.12.2023. Отже, денна процентна ставка у 1,5 % є застосованою та законною для договорів, укладених до 20 серпня 2024 року, при цьому кредитний договір 23.06.2024-100001842 був укладений 23.06.2024 р. Відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться. Позивач додає Картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом. Щодо комісії представник зазначив, що своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов'язується їх виконувати. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана. Окрім того, на підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Кредитний договір з відповідачем був укладений 23.06.2024 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ "Про споживче кредитування", а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною.
05 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду подано заперечення відповідача ОСОБА_1 на відповідь на відзив у яких останній просить суд позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задовольнити частково, стягнувши з нього суму заборгованості, що складається виключно з залишку тіла кредиту та законно нарахованих і справедливих процентів.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2024 року ТОВ «Споживчий центр» направило ОСОБА_1 пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України. Кожна сторінка Пропозиції підписана ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора Е383 (а.с.17-20).
Відповідно до пункту 2.2 пропозиції кредитний договір, який складається: з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на сайті Кредитодавця, заявки сформованої на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті Кредитодавця, та підписаної Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в СМС-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Заявкою Кредитного договору № 23.06.2024-100001842 (Кредитної лінії) від 23.06.2024 року передбачено: позичальник ОСОБА_1 , платіжний засіб позичальника: 4149-49ХХ-ХХХХ-01740; кредит надається на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту 23.06.2024 року, сума кредиту 5 000 грн, строком на 124 дні з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 24.10.2024 року. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 2 чергових періодів. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Денна процентна ставка, загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 1,47% = (9100/5000)/124х100%. Комісія, пов'язана з наданням кредиту складає 450 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ (а.с.20).
У відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 23.06.2025-100001842 (кредитної лінії) умови кредитування аналогічні тим, які викладені у Пропозиції, акцепт також підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е383 (а.с.21-23).
Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на платіжну картку клієнта: 23.06.2025 року о 17:20:09 год. успішно перераховано кошти у сумі 5 000 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 433310669, призначення платежу: видача за договором кредиту № 23.06.2025-100001842 (а.с.16).
Позивачем при зверненні до суду, до позовної заяви було додано довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором № 23.06.2025-100001842 від 23.06.2025 року, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 складає 16 100 грн, з яких: 5000 грн заборгованість по тілу кредиту, 7250 грн проценти, 450 грн. комісія за надання, 900 грн. комісія за обслуговування, 2500 грн. неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 213.06.2024 року по 24.10.2024 року (а.с.11).
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось відповідачем, що ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір № 23.06.2024-100001842 від 23.06.2024 року в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, а тому на думку суду, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Однак, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, при цьому здійснив заходи, спрямовані на визнання боргу, частково сплативши у загальному розмірі 500 грн. заборгованості, проте не повністю повернув у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Тому зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов'язок повернення кредиту та сплати процентів.
У позовній заяві ТОВ «Споживчий центр» просило, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Відповідач, при цьому, зазначає суду, що нараховані позивачем проценти у розмірі 7250 грн. є неспівмірними із тілом кредиту, та більш того нарахованими поза строком кредитування.
Суд, оцінуючи зауваження відповідача до умов кредитного договору, не приймає їх до уваги та розцінює їх як спосіб уникнення від відповідальності, врахувавши наступне.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.
Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.
Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23 травня 2018 року по справі № 910/1238/17.
Обов'язком суду є встановити розмір невиконаних зобов'язань та захистити порушене право у спосіб, передбачений процесуальним законом.
Як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року справа № 320/8618/15-ц провадження № 61-4393сво18, на суд покладено обов'язок з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.
Як вбачається з довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 23.06.2024-100001842 від 23.06.2024 року, проценти за користування кредитом нараховані у межах строку дії кредитного договору, а саме за період з 23.06.2024 року по 24.10.2024 року. Вищевказане підтверджується також наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості Карткою субконто (а.с.104-112).
Зазначене вище нівелює твердження відповідача про нарахування відсотків поза межами строку кредитування.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн зі строком користування 124 дні, з фіксованою незмінною процентною ставкою в розмірі 1,5 % за 1 день користування. Процента ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмір 1 % за 1 день користування кредитом.
ОСОБА_1 підписав електронним підписом кредитний договір, чим погодився із запропонованими умовами договору.
Договір підписаний електронним підписом кредитодавця та відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора Е383.
Відповідно до довідки рахунку за кредитним договором № 23.06.2024-100001842 від 23.06.2024 року, розмір процентів за користування кредитом складає 7250 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв'язку із чим, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача тіла кредиту у розмірі 5 000 грн. та відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 7 250 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення комісії, суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим згідно ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
Встановивши, що позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії - плати за надання кредиту та за обслуговування, суд дійшов до висновку про те, що стягнення з відповідача заборгованості по комісії є безпідставним, у зв'язку із чим, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки.
Відповідно до пункту 7.6 Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником будь-яких грошових зобов'язань за Договором Кредитодавець залишає за собою право нарахування неустойки, розмір якої встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти. Максимальний розмір неустойки встановлюється законом.
В Заявці Кредитного договору № 23.06.2024-100001842 від 23.06.2024 року та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 023.06.2024-100001842 від 23.06.2024 року передбачено, що неустойка: 50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання (п.17).
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні запроваджено Указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, з 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася і триває на цей час.
Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а позивачем нарахована неустойка за невиконання грошових зобов'язань за кредитним договором в цей період, підстави для стягнення з відповідача 2 500 грн неустойки відсутні.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 23.06.2024-100001842 від 23.06.2024 року в розмірі 12 250 грн, яка складається з: 5 000 грн заборгованості за основною сумою боргу та 7 250 грн заборгованості по несплаченим процентам.
Тому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. .
За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням чого, з відповідача на користь позивача підлягають частковому стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 843,13 грн., пропорційно до розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.207,509,526,549,551,626,628,633,634,1047-1050,1054,1055 ЦК України, ст.ст. 12,13,15,16,19,141,274,276,277 ЦПК України, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №23.06.2024-100001842 від 23.06.2024 року, яка станом на 24.10.2024 року складає 12 250 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 000 (п'ять тисяч) грн.; заборгованість по процентам - 7 250 (сім тисяч двісті п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 843 (одна тисяча вісімсот сорок три) грн. 13 (тринадцять) коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ - 37356833, місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, буд.133-А),
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
Суддя Н.В. Токар