Справа № 204/10665/25
Провадження № 2/204/4910/25
про залишення позовної заяви без руху
13 жовтня 2025 року суддя Чечелівського районного суду міста Дніпра Токар Н.В., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації, середнього заробітку та моральної шкоди,-
09 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» представником позивача - адвокатом В'язовим В.В. подано до суду позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації, середнього заробітку та моральної шкоди.
На виконання вимог ч.8 ст.187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, судом 13.10.2025 був зроблений запит до Єдиного державного демографічного реєстру, та того ж дня отримано відповідь №1883199 із відсутністю інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) позивача.
Окрім того, 13.10.2025 року судом зроблений запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, того ж дня судом отримано відповідь №1883203.
Ознайомившись із поданою позовною заявою, вважаю, що дана заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач був звільнений 02.04.2025 року та останнім отримано 06.05.2025 року довідку №106/89 про суми, нараховані, проте не виплачені йому при звільненні. Одночасно із цим, за захистом свого порушеного права, позивач звернувся до суду лише 09.10.2025 року.
Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
З урахуванням викладеного, позивач має право у випадку пропуску з поважних причин тримісячного строку з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та невиплачені йому при звільненні, заявити клопотання про поновлення такого строку судом із посиланням на відповідні докази.
Також, в порушення частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви не додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Також, із положень Закону України «Про судовий збір», вбачається, що при поданні до суду позовної заяви за кожну позовну вимогу позивачу необхідно сплати судовий збір.
З поданої позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги майнового та немайнового характеру, а саме позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь загальну суму боргу у розмірі 170 497 грн., яка складається з:
1) нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 136 847,42 грн.,
2) компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, яка станом на 06.05.2025 року складає 10 837,76 грн.,
3) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який станом на 06.05.2025 року складає 17 812,52 грн.,
4) моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», на 01 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні становить - 3028 грн. 00 коп.
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Крім того, згідно із підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем заявлені три вимоги майнового характеру (стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації, середній заробіток), та одну вимогу немайнового характеру (моральну шкоду).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до правового висновку, викладеного у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Аналогічний висновок викладений у змісті постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 (провадження № 14-47цс21). У змісті зазначеної постанови викладено висновок, що на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється.
З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена
пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Таким чином, позивач не звільнений від сплати судового збору в частині вимог про стягнення компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди.
Звертаючись до суд із позовною заявою, ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1363,98 грн, виходячи із визначеної ним ціни позову 170 497,70 грн. та врахувавши коефіцієнт 0,8 при подачі позовної заяви через систему «Електронний суд».
Одночасно із цим, слід зазначити, що згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві та більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, позивачу необхідно доплати судовий збір за дві позовні вимоги майнового характеру та одну позовну вимогу немайнового характеру, враховуючи вже сплачену ним суму судового збору, в розмірі 232,94 грн.
Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: «Отримувач коштів - ГУК у Дн-кій обл/Чечел.р/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37988155, Банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) - 899998, Рахунок отримувача - UA658999980313141206000004632, Код класифікації доходів бюджету - 22030101, Призначення платежу: *;101; ______ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Чечелівський районний суд міста Дніпра (назва суду, де розглядається справа)».
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати документи, що підтверджують доплату судового збору у встановлених порядку і розмірі за дві позовні вимоги майнового характеру та одну позовну вимогу немайнового характеру; також, необхідно надати клопотання про поновлення строку звернення з позовною заявою про стягнення сум, що належать працівникові при звільненні, передбаченого ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі пропуску такого строку позивачем із зазначенням поважних причин та із посиланням на відповідні докази.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Таким чином, згідно із ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити.
Оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а тому позовна заява підлягає залишенню без руху з метою надання позивачу строку, що не перевищує десяти днів з дня отримання нею копії ухвали, усунути зазначені недоліки.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації, середнього заробітку та моральної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Токар