Справа № 204/7296/25
Провадження № 2/204/3634/25
14 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді Черкез Д.Л.,
за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Товарна біржа «Азовська товарна біржа», про визнання прав власності,-
08 липня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Товарна біржа «Азовська товарна біржа», в якій просила визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., житлових кімнат 2(дві). В обґрунтування позову зазначила, що 17 травня 2002 року вона уклала з відповідачами договір купівлі-продажу нерухомого майна №Х-275 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу був укладений на Азовській універсальній товарній біржі м. Маріуполя Донецької області. Крім того, 17 травня 2002 року в БТІ місто Волноваха зареєстровано право власності на будинок, реєстраційний № 6823 кн. 32. Позивач з 2002 року по 2022 рік проживала в квартирі, регулярно сплачувала комунальні послуги та утримувала її в належному стані. Правочин обома сторонами повністю виконаний, а саме відповідачами була звільнена дана квартира, передані ключі, вони знялись з реєстрації. Квартира була придбана позивачем за 2 846,00 грн., які були одержані відповідачами при підписанні договору. На момент укладення договору купівлі-продажу сторонам не було відомо, що правочин підлягає нотаріальному посвідченню. Проте у 2022 році позивач дізналась, що укладений між нею та відповідачами договір потребує обов'язкового нотаріального посвідчення. У зв'язку з викладеним, позивач вимушена звернутися до суду з позовом для визнання дійсним правочину та визнати її право власності на квартиру для подальшого отримання компенсації для відновлення об'єктів нерухомого майна або для отримання компенсації за знищені об'єкти нерухомого майна, оскільки для цього необхідною підставою є наявність інформації про об'єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який неможливо зареєструвати на підставі біржового контракту, не посвідченого нотаріально.
Представник позивача - Кучеров С.С. в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили.
Третя особа - Товарна біржа «Азовська товарна біржа» в судове засідання не з'явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, з урахуванням заяв сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.
Судом встановлено, що 17 травня 2002 року між продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_1 було укладено договір (біржевий контракт) купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 (а.с. 6). Договір купівлі-продажу зареєстрований «Азовська універсальна товарна біржа» 17 травня 2002 року під номером Х-275. Зі змісту договору сторони домовились щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу. Зазначена ціна продажу - 2 846,00 грн., яку відповідачі отримали після підписання контракту і зобов'язались передати квартиру протягом 3 днів з дати укладення Договору. В пункті 14 цього Договору зазначено, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» правочин здійснений на товарній біржі не потребує нотаріального посвідчення.
Відповідно до інформаційної довідки на об'єкт нерухомого майна від 28.12.2021 року виданою ТОВ «Волноваське бюро технічної інвентаризації» встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Біржевого контракту № Х-275 (Договору купівлі-продажу) від 17.05.2002 року, посвідченого Азовською універсальною товарною біржею. Право приватної власності ОСОБА_1 на зазначений житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано Волноваським бюро технічної інвентаризації під реєстраційним номером 6823 кн. 32 (а.с. 8). Крім того вбачається, що при проведенні поточної інвентаризації встановлено, що змінилась житлова площа квартири за рахунок уточнень в замірах та підрахунку площ.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
З технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , виготовленого станом на 28 грудня 2021 року ТОВ «Волноваське БТІ», вбачається, що квартира складається з наступних приміщень: 1 - коридор, 2 - туалет, 3 - ванна, 4 - кухня, 5 - жила, 6 - жила, 7 - балкон, загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м. (а.с. 13-14).
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв'язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв'язку з вчиненням такої дії.
Згідно ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
На момент купівлі-продажу квартири 17 травня 2002 року правовідносини сторін були врегульовані діючим на той час Цивільним Кодексом УРСР у редакції 1963 року.
Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Положеннями ст. 227 ЦК УРСР 1963 року було визначено договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За змістом ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази судом встановлено, що між сторонами договору виконані всі істотні умови договору купівлі-продажу спірної квартири. Так, за умовами договору позивач сплатила обумовлену сторонами вартість квартири, а покупці звільнили квартиру та передали її позивачу. Зазначений правочин зареєстрований на товарній біржі і право власності позивача на цю квартиру пройшло державну реєстрацію в ТОВ «Волноваське БТІ», у встановленому на час реєстрації порядку.
Проте сторони не посвідчили його нотаріально, керуючись Законом України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року (що діяв і на момент укладення договору купівлі-продажу) та іншими актами законодавства, що діяли на той час.
Оскільки на час укладання договору, правочини зареєстровані на біржі не підлягали подальшому нотаріальному посвідченню, укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 17.05.2002 року слід визнати дійсним.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним слід задовольнити, оскільки позивач позбавлена можливості захистити свої право у інший спосіб.
Відповідно до ст. 128 ЦК УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Таким чином, після укладення договору купівлі-продажу квартири 17 травня 2002 року та реєстрації права власності на нього у Волноваському БТІ, отримавши куплену квартиру у фактичне користування позивач ОСОБА_1 набула право власності на вказане нерухоме майно.
З огляду на наведене, встановивши та проаналізувавши усі обставини справи, оскільки позивач в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за ним права власності на нерухоме майно, захистити своє порушене право не може, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м.
Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі ст.ст. 47, 128, 153, 224, 227 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 3,10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» та керуючись ст.ст. 4, 81, 82, 133, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Товарна біржа «Азовська товарна біржа», про визнання прав власності - задовольнити.
Визнати дійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17 травня 2002 року № Х275 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною прощею 50,2 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м., житлових кімнат 2 (дві), зареєстрований на Азовській універсальній товарній біржі м. Маріуполя Донецької області між ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 50,2 кв.м., житловою площею 29,0 кв.м.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Д.Л. Черкез