Справа № 201/12040/25
Провадження № 1-кп/201/1260/2025
07 жовтня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд м. Дніпра у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025047130000312 від 06.09.2025 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Приют Магдалинівського району Дніпропетровської області, громадянина України, який має середньо-технічну освіту, не одружений, утриманців не має, не працює, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимий,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
прокурор ОСОБА_4
обвинувачений ОСОБА_3
1.Обставини, які встановлені судом
06.09.2025, близько 17:00 год., ОСОБА_3 , перебував у власних справах у балці, яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Горяна, неподалік від будинку № 65.
В подальшому, на ґрунтовій ділянці місцевості, біля одного із дерев, він виявив один згорток ізоляційної стрічки зеленого кольору. Взявши даний згорток та розгорнувши його, він виявив, що в ньому міститься зіп-пакет із кристалоподібною речовиною білого кольору загальною масою 0,2883 г, і яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін (таблиця I список № 2 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 №770), загальною масою метамфетаміну 0,1665 г.
Враховуючи, що він інколи вживає наркотичні засоби та психотропні речовини і усвідомлюючи, що в середині вказаного зіп-пакету може міститься психотропна речовина, обіг якої обмежено, а її придбання та зберігання без встановлених підстав, передбачених Наказом МОЗ України № 200 від 27.03.2012 є незаконним, поклав до правої задньої кишені шортів, в які був одягнений, чим здійснив незаконне придбання психотропної речовини, обіг якої обмежено, для власного вживання без мети збуту.
Після чого, ОСОБА_3 , зберігаючи при собі вищевказаний зіп-пакет з психотропною речовиною, направився далі по балці, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Горяна, неподалік від будинку № 65 по особистим справам, чим здійснив незаконне зберігання психотропної речовини без мети збуту.
Цього ж дня, а саме 06.09.2025, приблизно о 17:50 годині, коли ОСОБА_3 перебував у балці за адресою м. Дніпро, вул. Горяна, неподалік від будинку № 65, його було зупинено працівниками Національної гвардії України, яким він добровільно повідомив, що має при собі, у правій задній кишені шортів, в яких одягнений зіп-пакет, із психотропною речовиною. У подальшому, в період часу з 18:30 год. по 18:59 год., ОСОБА_3 із правої задньої кишені шортів, в яких одягнений, добровільно надав працівникам поліції для огляду та вилучення зіп-пакет із речовиною масою 0,2883 г, яка містить психотропну речовину обіг якої обмежено - метамфетамін, маса якого становить 0,1665 г, яку ОСОБА_3 умисно незаконно придбав та зберігав при собі, з метою особистого вживання, без мети збуту.
При цьому, відповідно до таблиці 2 наказу МОЗ України №188 від 01.08.2000 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» невеликі розміри психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін становлять до 0,15 г, великі розміри - від 1,5 до 15,0 г.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у незаконному придбанні, зберіганні психотропної речовини без мети збуту, кваліфіковані за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
2.Позиція обвинуваченого
Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення повністю та підтвердив його вчинення при викладених вище обставинах, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.
3. Докази, які досліджені судом
Прокурор надав усне клопотання про розгляд справи у скороченому провадженні, на підставі частини 3 ст. 349 КПК України, проти якого обвинувачений не заперечував.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також те, що обвинувачений не оспорює всі обставини справи, за згодою учасників судового провадження судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву в добровільності та істинності його позицій немає.
Сторонам судового провадження роз'яснено, що в такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого і дослідив документи, які характеризують його особу та документи, які підтверджують процесуальні витрати.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими, суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
4.Висновок суду про винуватість
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, повністю та об'єктивно доведена.
Суд вважає, що умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися у незаконному придбанні, зберіганні психотропної речовини без мети збуту, кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України вірно.
5. Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
Під час вчинення кримінального правопорушення за даним кримінальним провадженням обвинувачений був осудний у розумінні ст. 19 КК України.
При призначенні покарання суд враховує вимоги ст.ст.65-67 КК України та роз'яснення, що містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), а саме: ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про винну особу, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Зазначене узгоджується із положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Виходячи з положень ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, віднесено до категорії кримінального проступку.
Санкція ч. 1 ст. 309 КК України передбачає штраф від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або пробаційний нагляд на строк до п'яти років, або обмеження волі на той самий строк.
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття.
Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, при судовому розгляді справи не встановлено.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
За приписом ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Тому при визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати до обвинуваченого, суд враховує дані про його особу, характер та ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком і вчинене вперше, визнання вини, щире каяття, соціальне та матеріальне становище, стан здоров'я, неперебування на обліку у лікарів нарколога і психіатра, рівень культури та освіти, соціально-психологічні риси, вік, позитивну характеристику за місцем мешкання, та з урахуванням принципу законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді пробаційного нагляду, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального проступку, конкретним обставинам його вчинення, обставинам, що пом'якшують покарання.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
6.Вирішення цивільного позову
Цивільний позов відсутній.
7.Вирішення питання про долю речових доказів
Судом вирішується питання про речові докази у справі в силу ч. 9 ст. 100 КПК України, яка відповідно передбачає, що питання про долю речових доказів і документів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження в тому випадку, якщо такі речові докази або документи були надані суду.
8.Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку
У кримінальному провадженні є процесуальні витрати в розмірі 2228,50 грн , у зв'язку із проведенням судової експертизи (висновок експерта №СЕ-19/104-25/35689-НЗПРАП від 11.09.2025), які слід стягнути із обвинуваченого.
Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому не застосовувався. Клопотань про застосування запобіжного заходу не надходило, а тому враховуючи вимоги ст. ст. 131, 132, 177, 178 КПК України і призначене судом покарання, суд не вбачає підстав для його застосування.
Керуючись ст.ст. 100, 369, 371-374, 382 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Відповідно до п.п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого до пробаційного нагляду ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в розмірі 2228,50 гривень.
Запобіжний захід не застосовувався.
Цивільний позов відсутній.
Речовий доказ: психотропну речовину метамфетамін, яка передана на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 2 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за квитанцією № 2353 (т. 1 а.п. 21) - знищити.
Роз'яснити учасникам судового провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра протягом тридцяти діб з дня проголошення вироку суду з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1