Справа № 466/5441/22
Провадження № 1-кп/466/157/25
14 жовтня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд міста Львова
в складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5
з участю:
прокурора ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.04.2021 року за № 42021142040000006 відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новики, Збаражського р-ну, Тернопільської обл., громадянина України, українця, із вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого Головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель №1 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,
Обвинувальний акт затверджений Прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова, ОСОБА_6 , 26 липня 2022 року, у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №42021142040000006 від 01.04.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.
Згідно обвинувального акту, за доводами сторони обвинувачення, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , в період з липня 2000 по грудень 2001 років включно, будучи державним службовцем, перебуваючи на посаді головного спеціаліста смт. Брюховичі Львівського міського управління земельних ресурсів з 05.11.1997 року по 01.10.2001 року, маючи 12 ранг шостої категорії державного службовця, з 02.10.2001 по 05.05.2003 на посаді начальника відділу приміських земель Львівського обласного управління земельних ресурсів, маючи 11 рангу шостої категорії державного службовця, здійснюючи функції представника влади, тобто відповідно до примітки ст. 364 КК України будучи службовою особою, основним з завдань якого відповідно до ч.3 Типового положення про міське (міст обласного та районного підпорядкування) управління (відділ) земельних ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 №930 було здійснення державного контролю за використанням та охороною земельних ресурсів, згідно ч. 4 - здійснення державного контролю за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання; участь у виборі земельних ділянок під розміщення об'єктів будівництва, підготовка проектів рішень (висновків) міської Ради про попереднє погодження місця розташування об'єктів, передачу і придбання земельних ділянок у власність, вилучення (викупу) та надання земель у користування, в тому числі тимчасове на умовах оренди; відповідно до Положення про Львівське міське управління земельних ресурсів, затверджене Наказом начальника Львівського обласного управління земельних ресурсів №90 віл 06.11.1996 здійснює державний контроль за використання і охороною земельних ресурсів; здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства, встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання; виявляє землі, шо використовуються не за цільовим призначенням та з порушенням установлених законодавством вимог; відповідно до Положення про відділ приміських територій (м. Винники, смт. Брюховичі, смт. Рудно) затверджене начальником Львівського міського управління земельних ресурсів 21.05.1999, здійснює державний контроль за використанням і охороною земельних ресурсів; приймає участь в роботі комісій з вибору земельних ділянок, дає висновки щодо повного обґрунтування матеріалів попереднього погодження місць розташування об'єктів, вилучення і надання земельних ділянок; начальник відділу - керує діяльністю відділу, несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань, в порушення вимог ст. 2 Земельного кодексу України (в ред. 1990 року, діючого станом на 06.04.1999 року), згідно якої відповідно до цільового призначення всі землі України поділяються на : землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів; землі промисловості, транспорту та зв'язку оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу. Віднесення земель до категорій проводиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель. Віднесення земель до відповідних категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої проводиться органами, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання їх у користування, а в інших випадках органами, які затверджують проекти землеустрою і приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення,- наклав резолюцію на лист Львівського лісопаркового господарства №427 від 03.07.2000, про вилучення земельної ділянки державного лісового фонду Брюховицького лісництва пл.14,7 га, який був йому розписаний для розгляду та надання пропозицій на виконком, саме запропонував вилучити земельну ділянку пл.14,7 га за згодою (ст.27 ЗК України) та віднести її до земель запасу. На підставі вказаного листа з врахуванням пропозиції ОСОБА_8 , 13.07.2000 виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради прийнято рішення №246, яким вилучено земельну ділянку площею 14,7 га з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою та віднесено до земель запасу.
В подальшому ОСОБА_8 в порушення вимог ст. 4 Земельного кодексу України (в ред.1990 року, діючого станом на 11.07.2000 року), згідно якої не можуть передаватись в колективну та приватну власність землі лісового фонду, за винятком невеликих ( до 5 гектарів) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських і (фермерських) господарств (земельна ділянка не входила до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств); землі рекреаційного призначення, - наклав резолюцію на лист ТзОВ «Оріон Експорт» від 11.07.2000, який був розписаний йому для розгляду та запропонував дати дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, яку пропонується надати у тимчасове довгострокове користування (терміном на 25 років) пл. 14,7 га по вул. Лікарській, 4 для будівництва та обслуговування бази відпочинку, а земельну ділянку пл. 1, га запропонував викупити у приватну власність.
27.12.2001 ОСОБА_8 доповідав на 18 сесії 23 скликання Брюховицької селищної ради про затвердження технічного-паспорта та надання дозволу на викуп у власність земельної ділянки ТзОВ «Оріон Експорт», за результатом доповіді, 27.12.2001 Брюховицькою селищною радою прийнято рішення №124 відповідно до якого за результатами розгляду технічного паспорту земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТзОВ «Оріон Експорт», що підлягає продажу у власність по вул. Лікарська, 4 в смт. Брюховичі затверджено ТзОВ «Оріон Експорт» технічний паспорт на земельну ділянку площею 1,l5 га по вул. Лікарська 4 в смт. Брюховичі, яка підлягає продажу для будівництва та обслуговування бази відпочинку та вирішено продати ТзОВ «Оріон Експорт» у власність земельну ділянку площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарська, 4.
Як наслідок, вчинених ОСОБА_8 через не належне виконання своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, в період з липня 2000 року по 27 грудня 2001 року включно, 15.03.2002 Брюховицькою селищною радою в особі голови селищної ради ОСОБА_10 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з ТзОВ «Оріон Експорт», відповідно до якого земельна ділянка площею 11500 кв. м. (1,15 га) по вул. Лікарська, 4 в смт. Брюховичі продана ТзОВ «Оріон Експорт» для будівництва та обслуговування бази відпочинку за 142430 (сто сорок дві тисячі чотириста тридцять) грн. без врахування ПДВ чим завдано збитки державним інтересам на вказану суму, що є тяжкими наслідками.
Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.
Цивільний позов під час досудового розслідування - не заявлявся.
Згідно обвинувального акту кримінальним правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду: Державному підприємству «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», на загальну суму 142 430,00 грн.
Отже, згідно з обвинуваченням, вказаними діями ОСОБА_8 вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК України.
У відповідності до ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
На думку сторони обвинувачення, вина ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України доведена повністю, а саме: показами представника потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 письмовими доказами, у тому числі і протоколами оглядів, матеріалами здобутими під час тимчасових доступів до речей і документів, висновками судової земельно-технічної економічної експертизи, почеркознавчих експертиз, висновками експертизи з питань землеустрою.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, які представлені стороною обвинувачення і докази, які зібрані в ході судового розгляду та надані стороною захисту, оцінивши їх в своїй сукупності, вислухавши пояснення свідків, представника потерпілого, суд приходить до наступних висновків.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367КК України, не визнав. Від надання показань в порядку ст.63 Конституції України відмовився. Просив винести відносно нього виправдувальний вирок.
У судовому засіданні 06.09.2024 року представник потерпілого ОСОБА_7 повідомила, що філія «Львівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 45111920) стала правонаступником Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» (код ЄДРПОУ 34260396) в частині Грядівського і Брюховецького лісництв. Дане кримінальне провадження стосується земель які належать Грядівському лісництву 46 кварталу. За матеріалами лісовпорядкування дві земельні ділянки площею 14,7 га належать до лісового фонду, тобто конкретно до земель Грядівського лісництва. Ніякого відчуження чи передання не відбувалося до сьогоднішнього часу. Землі рахуються по матеріалах лісовпорядкування за ними, тобто за філією «Львівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» і перебувають в процесі виготовлення технічної документації, тобто подано весь пакет документів для того щоб приватизувати і присвоїти кадастрові номера цим земельним ділянкам. Але враховуючи те, що як виявилося в процесі приватизації, кадастрові номера вже присвоєні цим земельним ділянкам площею 14,7 га, то відповідно наразі процес приватизації земельних ділянок по передачі у приватну власність Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» зупинився. З приводу земельних ділянок по вул. Львівській, 4, смт Брюховичі, загальною площею 14,7 га, вони перебувають у ТзОВ «Оріон-Експорт». В квітні 2020 року до колишнього керівника ОСОБА_17 надійшов лист від Галгеокадастру № 6720 від 10 квітня 2020 року з проханням погодити межі земельних ділянок згідно абрису які на праві користування були у ТОВ «Оріон-Експорт» за адресою смт. Брюховичі, вул.Лікарська,4. Відповідно керівником насіннєвого центру було надано лист про те, що такі межі земельних ділянок не можуть бути погодженими оскільки вони відповідно до картографічних матеріалів наданих Львівською лісовпорядною експедицією за 2011 рік є земельними ділянками, які належать до державного лісового фонду, а саме належать на той час до ДП «Львівський лісовий насіннєвий центр», а тепер до філія «Львівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України». На даний час філія Львівське лісове господарство користується картографічними (технічними) матеріалами 2011 року і саме ті дві земельні ділянки 14,7 га належать до категорії лісів рекреаційно-оздоровчих. В травні 2020 року на адресу ДП «Львівський селекційно насіннєвий центр» надійшов акт узгодження меж земельної ділянки, який на прохання ТОВ «Оріон-Експорт» керівництво мало заповнити, підписати і відправити. Проте, враховуючи те, що земля належить ДП «Львівський селекційно насіннєвий центр», 25 травня 2020 року даний акт було надіслано директором ОСОБА_17 в Головне Управління державного геокадастру у Львівській області з проханням перевірити законність набуття у користування ТОВ «Оріон-Експорт» даних земельних ділянок. Будь яких відомостей на момент до 2020 року, що земельні ділянки вже перебувають у користуванні іншої організації у потерпілої сторони не було поки не надійшов документ про прохання погодити суміжні межі. Представник потерпілої сторони зазначила, що згідно матеріалів лісовпорядкування ці земельні ділянки відносяться до 46 кварталу Грядівського лісництва. І тому, на її думку, такої конкретної адреси не може бути. Ці земельні ділянки на даний час перебувають в землях лісового фонду, статус їх не змінився.
Представником потерпілого не було надано відповіді з приводу відношення ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» до Львівського лісопаркового господарства, а також на питання яким правовстановлюючим документом підтверджується наявність саме у потерпілого у власності чи користуванні земельні ділянки з кадастровими номерами 4610166300:06:001:0954 та 4610166300:06:001:1213, посилаючись ні матеріали лісовпорядкування 2011 року.
Крім того, представник потерпілого не змогла надати вичерпну відповідь на запитання щодо згоди Львівським державним лісогосподарським об'єднанням «Львівліс» на вилучення земельної ділянки та відмови Львівським лісопарковим господарством від земельної ділянки, щодо часу і на якій підставі земельна ділянка вибула з володіння потерпілої сторони, а також чиї дії призвели до того, що дана земельна ділянка вибула з володіння Львіського лісопаркового господарства.
Щодо самого рішення Брюховицької селищної ради №246 від 13.07.2000 року про вилучення земельної ділянки з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою та оскарження вказаного рішення, представник потерпілого повідомила, що про таке рішення їм стало відомо з матеріалів кримінального провадження, вважає, що воно не могло бути прийнято одноосібно, а мало бути погодження обласної адміністрації, потерпіла сторона рішення Брюховицької селищної ради №246 від 13.07.2000 року не оскаржувала та їм нічого не відомо про оскарження вказаного рішення в 2001-2003 роках.
З наданих показань представника потерпілого, ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» вважає себе потерпілим тому, що Філія лісового господарства в частині лісництва є правонаступником ДП «Львівського лісового селекційно насіннєвого центру» і землі площею 14,7 га є у їхньому користуванні на території саме Брюховицького лісництва, яке підпорядковувалося філії Львівське лісове господарство.
Щодо заподіяної шкоди потерпілій стороні, у чому саме ця шкода як вплинуло на економічно фінансову сторону діяльності підприємства вибуття майна із власності та в чому і як це виразилось та чи можна її якось в грошовому еквіваленті визначити, представник потерпілого конкретної відповіді не надала, зазначивши, що розмір шкоди потерпілої сторони, який вказано в обвинувальному акті у сумі 142 430,00 грн. визначений в ході досудового розслідування, потерпіла сторона питанням оцінки не займалась.
Додатково представник потерпілого пояснила, що Державний акт на землю їхньому підприємству не видавався. З матеріалів кримінального провадження стало відомо, що земельна ділянка знаходиться у власності ТОВ «Оріон-Експорт». ДП «Львівський лісовий селекційно - насіннєвий центр» є правонаступником «Львівліснасіння». Щодо відношення ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» до Львівського лісопаркового господарства, то у 2007 році одну їхню структурну одиницю, Брюховецьке лісництво 14,7 га земельну ділянку передали ДП «Львівському лісовому селекційно-насіннєвому центру» тільки в тій частині по одному лісництву. ДП «Львівський лісовий селекційно насіннєвий центр» утворився як самостійне підприємство у 2007 році. Щодо підпорядкування Львівського лісопаркового господарства Львівського обласного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» Львівському державному лісогосподарському об'єднанню «Львівліс» ймовірно було підпорядкування, але точної інформації у потерпілої сторони немає, тому що архіви не зберіглися. По згоді Львівського державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» на передачу земельної ділянки державного лісового фонду квартал 42 виділ 1,4,5,6,7 площею 14.7 га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу в користування Брюховицькій селищній раді інформації немає, але допускаємо, що така згода могла бути, але підтверджуючих документів немає. З матеріалів кримінального провадження потерпілій стороні стало відомо про те, що земельна ділянка площею 14.7 га була вилучена з користування Львівського лісопаркового господарства за рішенням селищної ради, до того вони не знали і вважали, що вона у їхньому користуванні по матеріалах лісовпорядкування.
У судовому засіданні 03.10.2024 року допитана свідок ОСОБА_14 зазначила, що працює державним кадастровим реєстратором відділу №1 Управління реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного Управління держгеокадастру у Львівській області та надала наступні пояснення. Згідно з наявними документами Брюховицька селищна рада вилучала земельну ділянку за згодою з земель Лісопаркового господарства до земель запасу селищної ради. Цільове призначення земельної ділянки площею 14,7 га на момент вилучення у 2000 році було згідно документів землі лісогосподарського призначення. Категорія була - землі лісогосподарського призначення. Цільове так само співпадало. Тоді ще поділу не було. Рекреаційного призначення ці землі стали коли їх вже проектом землеустрою віднесли до бази відпочинку та коли були зареєстровані правовстановлюючі документи. Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 28.12.2001 року для обслуговування бази відпочинку - землі рекреаційного призначення після того стали. Проекту землеустрою по зміні цільового призначення свідок не бачила, але бачила рішення в документації на встановлення меж, яка була розроблена напевно в 2020 році. 14 грудня 2000 року затвердили проект відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування бази відпочинку по вулиці Лікарській 4 в смт Брюховичі. В 2020 році було встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, яка була вже сформована на підставі державних актів. Було встановлення меж по документах 2001 року у 2020 році. Зараз по документації в геокадастрі ці землі рахуються як землі рекреаційного призначення, на сьогодні до земель лісу вони не відносяться. До земель несільськогосподарського призначення належать всі інші землі крім сільськогосподарського, в тому числі і землі лісу. Форма 6зем є державною статистичною звітністю. Велася Форма 6зем Управлінням земельних ресурсів. Потім її веденням займався Держгеокадастр. Ведення звітності припинилося у 2016 році. На 01.07.2000 року цих дві земельні ділянки не обліковувались за ТОВ Оріон-Експорт. А станом на 01.01.2001 року земельна ділянка площею 13,2333 га вже обліковується за ТОВ «Оріон-Експорт». Статистична звітність форми 6зем відображала облік за користувачами. До того як воно обліковувалось за ТОВ «Оріон-Експорт» воно було в землях лісу, лісового фонду. Земельна ділянка площею 1,15 га знаходиться в приватній власності ТОВ «Оріон-Експорт», а площею 13,2333га - в постійному користуванні ТОВ «Оріон-Експорт». Які дії необхідно було вчинити для зміни цільового призначення та який порядок для того щоб змінити цільове призначення свідок не знає, оскільки на той час було інше законодавство. Після отримання державних актів цільове призначення не мінялось. Земельна ділянка площею 14,7 га була віднесена до земель запасу в 2000 році рішенням Брюховицької селищної ради, прийнятим на підставі листа Львівського лісопаркового господарства яким вони відмовилися від земельної ділянки і просили віднести до земель запасу. Брюховицька селищна рада на той час мала повноваження віднести такі землі до земель запасу.
Допитана у судовому засіданні 03.10.2024 року свідок ОСОБА_15 , показала, що з 2005 року була учасником ТОВ «Оріон-Експорт» з часткою в статутному капіталі у розмірі 50%. У період 2020-2023 року була директором ТОВ «Оріон-Експорт», яке займалося пошуком інвесторів для здійснення будівництва. У користуванні та у власності ТОВ «Оріон-Експорт» було дві земельні ділянки, розташовані в смт. Брюховичі по вулиці Лікарській,4. Площею 13,23 га було у користуванні і 1,15 га у власності на підставі державних актів на право постійного користування та на право власності. У період перебування на посаді директора будівництво на вказаних земельних ділянках не проводилось. На момент набуття ТОВ «Оріон-Експорт» земельних ділянок у користування та у власність вона, свідок не була ні учасником, ні директором цього товариства. Обставини набуття вказаних земельних ділянок їй не відомі. У 2022 році вона, ОСОБА_15 вийшла з учасників та продала свою частину. У березні 2023 звільнилась з посади директора ТОВ «Оріон-Експорт». Чим займається зараз ТОВ «Оріон-Експорт» свідку не відомо. На момент коли вона, свідок була учасником ТОВ «Оріон-Експорт» іншими учасниками також були ще п'ятеро юридичних осіб, серед яких ТОВ «КУА «Крістал Ессет Менеджмент», що діяло за рахунок та від імені ПІФ «Інтергалбудактив» та інші.
У судовому засіданні 03.10.2024 року допитана свідок ОСОБА_13 , з показань якої встановлено, що у 2001 році вона являлась членом виконкому Брюховицької селищної ради. Була секретарем ради на громадських засадах та була депутатом Брюховицької селищної ради. Приймаючи рішення виконкомом, відповідні спеціалісти їм доповідали на підставі відповідних документів і якщо в не виникало питань, то голосували за чи проти в залежності від того які питання. Це загально. Конкретно щось сказати, про рішення більш як двадцятирічної давності свідок не змогла. Чи була свідок присутня на засіданні виконкому 13 липня 2000 року і чи голосувала за прийняте виконкомом Брюховицькою селищною радою рішення № 246, відповідно до якого було вилучено земельну ділянку лісопаркового господарства, площею 14,7 га остання зіслалась до протоколу, якщо є її підпис в протоколі, то значить була і голосувала. Також це стосується і рішення щодо продажу земельної ділянки у власність ТОВ «Оріон-Експорт». На виконкомі земельні питання доповідав землевпорядник. На той час землевпорядниками були Береза та Притула. Свідку були продемонстровані рішення №250 виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 13.07.2000 року де стоїть підпис ОСОБА_10 і ОСОБА_12 і написано, що готував ОСОБА_18 ; рішення від 07 вересня 2000 року № 334 Брюховицької селищної ради виконавчого комітету, на якому міститься підпис ОСОБА_10 , ОСОБА_12 і зазначено, що ОСОБА_18 готував рішення; рішення №660 від 27 грудня 2001 року виконавчого комітету Брюховицької селищної ради. На що свідок пояснила, що на той момент напевно ОСОБА_8 був землевпорядником і він готував матеріали та проект рішення. Щодо того яке було цільове призначення земельної ділянки, яка вилучалася селищною радою в Лісопаркового господарства повідомити свідок не змогла, лише зазначила, що на території земельної ділянки міг бути вільний ліс, міг бути якийсь відпочинковий комплекс. Але де власне ця земельна ділянка свідку не відомо. Хто готував документи для вилучення та продажу земельної ділянки їй, ОСОБА_13 також не відомо. Як свідок пояснила, в селищній раді були відповідні комісії. Земельна комісія, бюджетна комісія, комунальна комісія та ряд інших. Завданням її на сесії було вести протокол хто, що говорить, записувати і як голосують за це депутати. Коли доповідалося якесь питання на сесії відповідна комісія готувала доповідь, а вона, свідок, як секретар тільки констатувала, що комісія доповідала. Якщо приготували якість документи, то такі додавались до протоколу. В протоколі не вимагалося підпису секретаря ради. Так вимагав голова, тому там її, ОСОБА_13 підпис. Також свідок зазначила, що ОСОБА_8 будучи землевпорядником не мав повноважень приймати одноосібне рішення щодо розпорядження земельними ділянками та не мав будь-якого впливу на депутатів під час голосування. Були такі питання по яким ОСОБА_8 доповідав, і рішення були різні, були і за, були і проти. В даному випадку було прохання Львівлісу, що вони вилучають в себе ту земельну ділянку. Рішення де написано, що обвинувачений ОСОБА_8 готував проект рішення могло бути не проголосовано в такому варіанті в якому його підготував ОСОБА_8 .
У судовому засіданні 10.10.2024 року свідок ОСОБА_12 , повідомила, що з 1998 по 2006 роки працювала на посаді секретаря виконкому Брюховицької селищної ради. На той час головою був ОСОБА_10 . Землевпорядниками були ОСОБА_8 та ОСОБА_19 . Земельної комісії в Брюховицькій селищній раді на той час не було. Землевпорядник виносив проект рішення на виконком, виконком заслуховував і затверджував. Свідку в судовому засіданні було продемонстровано рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 246 від 13 липня 2000 року Про вилучення земельної ділянки з користування ОСОБА_20 за його згодою, згідно якого вирішено вилучити земельну ділянку площею 14,7 га з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою. Вилучену земельну ділянку віднести до земель запасу. Контроль за виконанням даного рішення покласти на селищного голову. Підпис селищного голови Сала, секретар виконкому ОСОБА_12 , готував рішення ОСОБА_18 , наявна мокра печатка. Після чого, свідок ОСОБА_12 підтвердила, що підпис належить їй. Та повідомила, що на кожному рішенні завжди писалось хто готував рішення. По земельних питаннях землевпорядник, по архітектурних - архітектор, еколог і так далі. До рішення долучались відповідні матеріали. Свідок вважає, що там ф мало бути клопотання про вилучення. Однак де зберігалась технічна документація, їй не відомо, така документація додавалась тоді коли вже було рішення. Державні акти на право постійного користування чи на право власності на земельні ділянки видавались згідно з рішенням та зберігались в селищній раді. Державні акти виготовлялися в двох примірниках. За спливом часу, зараз свідок не пам'ятає де вони зберігалися. Готувались державні акти відповідно до рішення виконкому та підписувались головою. Як вони обліковувались і зберігались свідку не відомо. Чи приймалось в даному випадку рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки також не відомо. Свідок зазначила, якщо є її підпис на рішеннях виконкому, значить вона була присутня. Продемонстроване рішення №246 яким вилучено земельну ділянку і передано до земель запасу Брюховицької селищної ради було прийнято на підставі листа самого Лісгоспу, тому що без цього листа, на думку свідка, таке рішення прийматися не могло. Порядок прийняття рішень на виконкомі був наступний: збирався виконком, відповідно приходили ті хто доповідав, архітектор доповідав по своїх питаннях, землевпорядник ОСОБА_8 по земельних питаннях. Він приносив проект рішення з відповідними документами, зачитував його і рішення приймалося, потім воно підписувалось і підшивалось до протоколу. Свідок зазначила, що ОСОБА_8 не міг приймати ніяких одноосібних рішень щодо розпорядження земельними ділянками, а також не мав впливу на членів виконкому. Як би хтось би не погоджувався з таким висновком, з тою документацією яку готував землевпорядник він би міг би поставити це питання до обговорення і воно би було або прийнято або не прийнято. Якщо рішення не приймалося, то воно просто до протоколу не вносилось.
У судовому засіданні 10.10.2024 року свідок ОСОБА_16 після того, як йому було продемонстровано лист Львівського лісопаркового господарства №427 від 03.07.2000 року про вилучення земельної ділянки площею 14,7 га по вулиці Лікарській, 4. повідомив, що Львівське лісопаркове господарство це окрема юридична особа, державне лісогосподарське підприємство, яке перебувало в структурі Державного лісогосподарського об'єднання Львівліс. Директором був п. Дудич. Підприємство діє на засадах повної юридичної фінансової самостійності. Державне лісогосподарське об'єднання «Львівліс» є органом державного управління. Він, свідок ОСОБА_16 був призначений у вересні 1999 року генеральним директором Державного лісогосподарського об'єднання Львівліс. Лісопаркове господарство підпорядковувалось та перебувало у сфері управління Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс». Свідку у судовому засіданні було продемонстровано Висновок №811 від 10 липня 2000 року відповідно до якого Державне лісогосподарське об'єднання Львівліс не заперечує передачу земельної ділянки державного лісового фонду кварталу 42 виділ 1,4,5,6,7 площею 14,7 га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу в користування Брюховицькій селищній раді. Площа ділянки, що передається представлена низькоповнотними насадженнями і використовується населенням в основному для рекреаційних потреб. Наявна печатка, текст - генеральний директор об'єднання Львівліс Дейнека і підпис над яким зазначено «заступник». Після чого свідок повідомив, що це не його підпис, а підпис першого заступника генерального директора головного лісничого. Фактично висновок щодо вилучення земельної ділянки давало державне лісогосподарське об'єднання «Львівліс». На даний час свідок не може повідомити як обліковується саме ця земельна ділянка в кварталі 42 про яку йдеться, на вулиці Лікарській, 4, тому, що до повноважень західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства не належать питання обліку земельних ділянок державного лісового фонду. Облік державного лісового фонду веде Ліспроект, тобто лісовпорядна експедиція. В даному випадку це Львівська лісовпорядна експедиція, яка у Львові знаходиться на вулиці Чайковського. Вони і мають картографію на кожну ділянку земель лісового фонду і відповідно опис. Якщо ділянка вилучається певним органом влади, відповідно до компетенції, то раз на 10 років Укрдержліспроект проводить лісовпорядкування, тобто облік кожної земельної ділянки. І на основі прийнятих рішень, які надаються лісокористувачем, тобто підприємством при проведенні цього лісовпорядкування Ліспроект має вносити зміни в свої картографічні матеріали і відповідно вилучати ту ділянку з таксаційних описів і все решта. Чи були внесені зміни по цих земельних ділянках йому, свідку не відомо. На висновку №811 від 10 липня 2000 року відповідно до якого Державне лісогосподарське об'єднання Львівліс не заперечує передачу земельної ділянки державного лісового фонду кварталу 42 виділ 1,4,5,6,7 площею 14,7 га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу в користування Брюховицькій селищній раді на якому стоїть підпис заступника, та зазначено прізвище ОСОБА_21 , тому що він був генеральним директором, але очевидно в той період часу або був чи в відпустці, чи на лікарняному. Зрештою по розподілу обов'язків питання обліку лісового фонду і ведення лісового господарства згідно посадової інструкції лежать на першому заступнику він має легітимне право це підписувати. Так часто робили, що писали - заступник, залишаючи прізвище генерального директора, це стала практика. Чому державне об'єднання «Львівліс» надало згоду на вилучення даної земельної ділянки він не знає, але це було точно у повноваженнях Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» відповідно до Лісового кодексу України. Тодішній кодекс вказував, що має бути згода самого підприємства, тобто Львівського лісгоспу і відповідно висновок вище стоячого органу державного управління лісового господарства. Таким органом на той період було Державне лісогосподарське об'єднання «Львівліс», яке у 2005 році було перетворене у Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства.
Допитаний у судовому засіданні 23.10.2024 року свідок ОСОБА_11 повідомила, що їй нічого не відомо по справі у цьому кримінальному провадженні щодо вчинення інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та вона не може повідомити про якісь події чи обставини, тому що в той час не працювала і жодного дня з ОСОБА_22 . В Брюховицькій селищній раді працювала з квітня місяця 2010 року по листопад 2020 року на посаді секретаря Брюховицької селищної ради. В її обов'язки як секретаря ради входило підготовка рішень до сесії. У разі відсутності голови, виконувала обов'язки голови. Рішення прийняте Брюховицькою селищною радою 30 жовтня 2020 року №2086 «Про надання вихідних даних проектування об'єкту будівництва по вулиці Лікарська, 4» в смт Брюховичі, яке надавалось на земельну ділянку в кінці 0954 для забудови ТОВ «Оріон-Експорт» готував секретар виконкому, вона, свідок не була секретарем виконкому. Які земельні ділянки мало в користуванні чи у власності ТОВ «Оріон-Експорт» свідку не відомо, а також нічого не відомо з приводу поділу цих земельних ділянок. Що знаходилось і що знаходиться на даний час по вулиці Лікарській,4, свідок не може сказати. З приводу державних актів на право постійного користування і право власності земельних ділянок яким чином ці акти видавались, як вони зберігались, обліковувались, передавались потім в архів, повідомити свідок також не змогла. Зазначила, що під час її роботи державні акти вже не видавались, та відповідно не обліковувались, та не велись книги в яких реєструвалися державні акти.
Прокурор в судовому засіданні 23.10.2024 року відмовився від виклику та допиту в судовому засіданні інших свідків сторони обвинувачення і така відмова була прийнята судом.
Сторона захисту в судовому засіданні 11.12.2024 року відмовилася від виклику та допиту заявлених свідків і така відмова була прийнята судом.
У судовому розгляді безпосередньо досліджені письмові докази, долучені прокурором в підтвердження пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення:
1.Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань дата реєстрації провадження 01.04.2021, номер кримінального провадження 42021142040000006 (а.с. 85-86 т. 1),
2.Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань дата реєстрації провадження 01.04.2021, номер кримінального провадження 42021142040000006 сформований, 05.04.2021. (а.с. 24 т. 2);
3.Постанова про призначення групи прокурорів від 01.04.2021 (а.с. 24 т. 2);
4.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова, ОСОБА_23 від 14.09.2021 (а.с. 26 т. 2);
5.Лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Управління у Львівському районі №10-13-0.37-865/109-21 від 26.10.2021 (а.с. 27 т. 2);
6.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 27.09.2021 про накладення арешту на майно (а.с. 28 т. 2);
7.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 27.09.2021 про накладення арешту на майно (а.с. 29 т. 2);
8.Лист Управління земельних ресурсів від 11.11.2021 №2403 вих. №105855 (а.с. 30 т. 2);
9.Лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.06.2022 №10-13-06-1702/2-22 (а.с. 31 т. 2);
10.Положення про Львівське міське управління земельних ресурсів, затверджене наказом Начальника Львівського обласного управління земельних ресурсів № 90 від 06 листопада 1996 року (а.с. 32-35 т. 2);
11.Положення про відділ приміських територій (м. Винники, с.м.т. Брюховичі, с.м.т. Рудно) затверджене начальником Львівського міського управління земельних ресурсів 24 травня 1999 року (а.с. 36-37 т. 2);;
12.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 05.11.2021 (а.с. 40-41 т. 2);
13.Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.11.2021 (а.с. 42-44 т. 2);
14.Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду (а.с. 45-46 т. 2);
15.Лист Львівського лісопаркового господарства Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» (код ЄДРПОУ 20842267) від 03.07.2000 №427 (а.с. 47 т. 2);
16.Копія планшету №1 (а.с. 48 т. 2);
17.Акт технічного обслідування лісових площ, передбачених до відведення із складу державного лісового фонду від 05.07.2000р. (а.с. 49-50 т. 2);
18.Висновок Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» (код ЄДРПОУ 00994348) №811 від 10.07.2000 (а.с. 51 т. 2);
19.Рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №246 від 13.07.2000 Про вилучення земельної ділянки з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою(а.с. 52 т. 2);
20.Лист ТзОВ «Оріон Експорт» від 11.07.2000 (а.с. 53 т. 2);
21.Свідоцтво №23884757 про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Оріон Експорт» (а.с. 54 т. 2);
22.Статут ТзОВ «Оріон Експорт» (а.с. 55-68 т. 2);
23.Рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 250 від 13.07.2000 Про надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження по наданню ТзОВ «Оріон-Експорт» в тимчасове довгострокове користування земельної ділянки для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській,4 (а.с. 69 т. 2);
24.Лист ТзОВ «Оріон Експорт» №Б/122 від 26.07.2000 (а.с. 70 т. 2);
25.Рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №334 від 07.09.2000 Про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул.Лікарській,4 ТзОВ «Оріон-Експорт» (а.с. 71 т. 2);
26.Лист ТзОВ «Оріон Експорт» від 01.12.2000 Б№026 (а.с. 72 т. 2);
27.Рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №450 від 14.12.2000 про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ТзОВ «Оріон-Експорт» в смт. Брюховичі по вул. Лікарській,4 (а.с. 73 т. 2);
28.Рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №660 від 27.12.2001 Про затвердження технічної документації по передачі в постійне користування земельної ділянки площею 13,233 га для обслуговування бази відпочинку та ведення підсобного господарства по вул. Лікарській,4 (а.с. 74 т. 2);
29.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09.12.2021 (а.с. 75 т. 2);
30.Копія ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13.12.2021 (а.с. 76 т. 2);
31.Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 21.12.2021 (а.с. 77-78 т. 2);
32.Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду (додаток до протоколу тимчасового доступу до документів від 21.12.2021) (а.с. 79 т. 2);
33.Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.03.2002 (а.с. 80 - 81 т. 2);
34.Рішення 18 сесії 23 скликання Брюховицької селищної ради №124 від 27.12.2001 Про продаж у власність ТзОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул.Лікарській,4. (а.с. 82 т. 2);
35.Висновок експерта про оцінну вартість земельної ділянки від 07.02.2002 (а.с. 83 т. 2);
36.Протокол зборів учасників ТзОВ «Оріон Експорт» №07 від 14.03.2002 (а.с. 84 т. 2);
37.Довідка приватного нотаріуса ОСОБА_24 від 15.03.2002 №728578-349 (а.с. 85 т. 2);
38.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 05.11.2021 (а.с. 86 - 87 т. 2);
39.Копія рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №2086 від 30.10.2020 (а.с. 88 т. 2);
40.Заява ТзОВ «Оріон Експорт» від 15.10.2020 №15/10 (а.с. 89 т. 2);
41.Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва (а.с. 90 т. 2);
42.Державний акт на право власності на землю (а.с. 91 - 96 т. 2);
43.Рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №2087 від 30.10.2020 (а.с. 97 т. 2);
44.Заява ТзОВ «Оріон Експорт» від 15.10.2020 №15/10 (а.с. 98 т. 2);
45.Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва (а.с. 99-100 т. 2);
46.Державний акт на право постійного користування землею (а.с.101-105 т. 2);
47.Клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів від 10.09.2021 (а.с. 106 -107 т. 2);
48.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14.09.2021 (а.с. 108 т. 2);
49.Лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Управління у Львівському районі від 22.09.2021 №9-13-0.37-784/109-21 (а.с. 109 т. 2);
50.Лист Галицької окружної прокуратури м. Львова від 17.09.2021 №14.50/105-6007 вих 21 (а.с. 110 т. 2);
51.Лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Управління у Львівському районі від 26.10.2021 №10-13-0.37-865/109-21 (а.с. 111 т. 2);
52.Лист Галицької окружної прокуратури м. Львова від 03.11.2021 №14.50/105-7429 вих-21 (а.с. 115 т. 2);
53.Лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Управління у Львівському районі від 08.11.2021 №10-13.037-902/109-21 (а.с. 117- 118 т. 2);
54.Лист Галицької окружної прокуратури м. Львова від 25.10.2021 №14.50/105-7082 вих - 21 (а.с. 119-120 т. 2);
55.Лист управління земельних ресурсів від 11.11.2021 №2403-вих-105855 (а.с. 121 т. 2);
56.Лист Головного управління ДПС у Львівській області від 02.12.2021 №14314/6/13-01-04-04 (а.с. 122 - 123 т. 2);
57.Лист Львівської Регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» від 15.11.2021 №03-2/278 (а.с. 124 т. 2);
58.Викопіювання з планшету №2 лісовпорядкування 2010 (а.с. 125 т. 2);
59.Лист виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 20.05.2020 №580 (а.с. 126 т. 2);
60.Лист ТзОВ «Галгеокадастр» від 10.04.2020 №67/20 (а.с. 127 т. 2);
61.Лист ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» від 04.05.2020 №56 (а.с. 128 т. 2);
62.Лист ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» від 22.05.2020 №67 (а.с. 129-130 т. 2);
63.Лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області віл 14.01.2022 №10-13-0.3.168/2-22 з додатками (а.с. 180-184 т. 2);
64.Лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Управління у Львівському районі від 15.07.2022 №10-13-0.9-1974/2-22 (а.с. 185 т. 2);
65.Постанова про визнання речовим доказом від 14.09.2021 (а.с. 186-187 т. 2);
66.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 04.11.2021 (а.с. 189 т. 2);
67.Протокол огляду земельної ділянки від 09.11.2021 з фототаблицею та диском із записом (а.с. 190-198 т. 2);
68.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 04.11.2021 (а.с. 199 т. 2);
69.Протокол огляду земельної ділянки від 09.11.2021 з фототаблицею та диском із записом (а.с. 200-206 т. 2);
70.Протокол обшуку з диском відеозапису від 30.11.2021 (а.с. 207-214 т. 2);
71.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 07.06.2022 (а.с. 215 т. 2);
72.Протокол огляду місця події від 09.06.2022 (а.с. 216 - 218 т. 2);
73.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 07.06.2022 (а.с. 218-219 т. 2);
74.Протокол огляду місця події з фототаблицею від 09.06.2022 (а.с. 220-223 т. 2);
75.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 14.09.2021 (а.с. 224 т. 2);
76.Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення ТзОВ «Оріон-Експорт» за адресою земельної ділянки: смт. Брюховичі, вул. Лікарська,4, площею 13,2333га, кадастровий № 4610166300:06:001:1213 (а.с. 1-78 т. 3);
77.Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення ТзОВ «Оріон-Експорт» за адресою земельної ділянки: смт. Брюховичі, вул.Лікарська,4, площею 1,1500га, кадастровий № 4610166300:06:001:0954 (а.с. 79-147 т. 3);
78.Доручення Галицької окружної прокуратури (а.с. 134 т. 3);
79.Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 08.12.2021 (а.с. 135-136 т. 3);
80.Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду (а.с. 137 т. 3);
81.Вимога в порядку ст. 36,93 КПК України (а.с. 138 т. 3);
82.Відповідь з ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 02.12.2021 № 5701 (а.с. 139 т. 3);
83.Вимога в порядку ст. 36,93 КПК України (а.с. 140 т. 3);
84.Відповідь з ОКП ЛОР БТІ та ЕО від 22.06.2022 №1647 (а.с. 141 т. 3);
85.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 12.05.2022 (а.с. 142-143 т. 3);
86.Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16.05.2022 ( а.с. 144-145 т. 3);
87.Опис документів вилучених на підставі ухвали слідчого судді (а.с. 146 т. 3);
88.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 10.12.2021 (а.с. 147 т. 3);
89.Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 22.12.2022 (а.с. 148 т. 3);
90.Опис документів вилучених на підставі ухвали слідчого судді (а.с. 150 т. 3);
91.Лист Львівської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» від 04.05.2022 №03-2/43 (а.с. 151 т. 3);
92.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20.01.2022 (а.с. 152 т. 3);
93.Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 28.01.2022 (а.с. 153-154 т. 3);
94.Опис вилучених документів до протоколу вилучення від 28.01.22 (а.с. 155 т. 3);
95.Протокол №24 від 20.09.2001 Брюховицької селищної ради 16-тої сесії 23 скликання (а.с. 156-157 т. 3);
96.Список депутатів присутніх на першому засіданні 16-ої сесії Брюховицької селищної ради 23 скликання 27.09.2001р. (а.с. 158 т. 3);
97.Рішення Брюховицької селищної ради №112 від 27.09.2001 р. 16-ої сесії 23 скликання (а.с. 159 т. 3);
98.Рішення Брюховицької селищної ради №113 від 27.09.2001 р. 16-ої сесії 23 скликання з додатками (а.с. 160-162 т. 3);
99.Рішення Брюховицької селищної ради №114 від 27.09.2001 р. 16-ої сесії 23 скликання з додатками (а.с. 163-166 т. 3);
100.Рішення Брюховицької селищної ради №115 від 27.09.2001 р. 16-ої сесії 23 скликання (а.с. 167 т. 3);
101.Рішення Брюховицької селищної ради №116 від 27.09.2001 р. 16-ої сесії 23 скликання (а.с. 168 т. 3);
102.Протокол №25 від 22.11.2001 Брюховицької селищної ради 17-ої сесії 23 скликання (а.с. 169 -170 т. 3);
103.Список депутатів присутніх на першому засіданні 17-ої сесії Брюховицької селищної ради 23 скликання 22.11.2001р. (а.с. 171 т. 3);
104.Рішення Брюховицької селищної ради №117 від 22.11.2001 р. 17-ої сесії 23 скликання з додатком (а.с. 172-173 т. 3);
105.Рішення Брюховицької селищної ради №118 від 22.11.2001 р. 17-ої сесії 23 скликання (а.с. 174 т. 3);
106.Положення про порядок продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення під приватизованими об'єктами нерухомості для здійснення підприємницької діяльності в смт. Брюховичі (Додаток №1 до рішення 8-ої сесії Брюховицької селищної ради від 22.11.2001р.) (а.с. 175-179 т. 3);
107.Лист ДП «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» від 04.05.2020 №50 (а.с. 180 т. 3);
108.Постанова про призначення оціночно-земельної експертизи від 01.02.2022 (а.с. 181-183 т. 3);
109.Постанова про призначення земельно-технічної експертизи від 01.02.2022 (а.с. 184-186 т. 3);
110.Постанова про призначення земельно-технічної експертизи від 01.02.2022 (а.с. 187-189 т. 3);
111.Постанова про призначення земельно-технічної експертизи від 01.02.2022 (а.с. 190-192 т. 3);
112.Лист Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31.05.2022 №387/626-6-22/22 Про повернення матеріалів кримінального провадження на вимогу прокурора (а.с. 193 т. 3);
113.Клопотання прокурора про повернення матеріалів кримінального провадження без виконання від 31.05.2022 (а.с. 194 т. 3);
114.Лист Галицької окружної прокуратури від 31.05.2022 №14.50105-3798 вих - 22 (а.с. 195-196 т. 3);
115.Постанова про призначення земельно-технічної експертизи від 31.05.2022 (а.с. 197-199 т. 3);
116.Постанова про призначення земельно-технічної експертизи від 31.05.2022 (а.с. 200-202 т. 3);
117.Постанова про призначення оціночно-земельної експертизи від 31.05.2022 (а.с. 203-205 т. 3);
118.Постанова про призначення оціночно-земельної експертизи від 31.05.2022 (а.с. 206-208 т. 3);
119.Лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2511/10/вих-22/ЛЕП від 16.06.2022 Про направлення висновку (а.с. 209 т. 3);
120.Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1477-е з від 16 червня 2022 року (а.с. 210 -215 т. 3);
121.Акт №2 здачі приймання висновку експерта №1477-е від 16.06.2022 (а.с. 214 т. 3);
122.Лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2510/10/вих-22/ЛЕП від 16.06.2022 Про направлення висновку (а.с. 217 т. 3);
123.Висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №1476-е з від 16 червня 2022 року (а.с. 218 -222 т. 3);
124.Акт №2 здачі приймання висновку експерта №1476-е від 16.06.2022 (а.с. 223 т. 3);
125.Лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2557/10/вих-22/ЛЕП від 20.06.2022 Про направлення повідомлення (а.с. 224 т. 3);
126.Повідомлення №1475-е від 17.06.2022 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судової оціночно-земельної експертизи (а.с. 225-226 т. 3);
127.Акт №2 здачі приймання висновку експерта №1475-е від 17.06.2022 (а.с. 227 т. 3);
128.Лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2555/10/вих-22/ЛЕП від 20.06.2022 Про направлення повідомлення (а.с. 228 т. 3);
129.Повідомлення №1478-е від 17.06.2022 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судової оціночно-земельної експертизи (а.с. 229-230 т. 3);
130.Акт №2 здачі приймання висновку експерта №1478-е від 17.06.2022 (а.с. 231 т. 3);
131.Ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 05.11.2021 (а.с. 232-233 т. 3);
132.Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 10.11.2021 (а.с. 234 -235т. 3);
133.Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду (а.с. 236 т. 3);
134.Постанова про призначення почеркознавчої експертизи від 22.12.2021 (а.с. 237-240 т. 3);
135.Лист Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 19.01.2022 та №19/114/10/7-861 Про направлення висновку експерта (а.с. 241 т. 3);
136.Довідка Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (а.с. 243 т. 3);
137.Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/114-21/23139-ПЧ від 18.01.2022 (а.с. 244-250 т. 3; 1- 6 т.4);
138.Постанова про призначення почеркознавчої експертизи від 04.01.2022 (а.с. 7-8 т.4);
139.Лист Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 10.02.2022 та №19/114/10/7-2359 Про направлення висновку експерта (а.с. 9 т. 4);
140.Довідка Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (а.с. 10 т. 4);
141.Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/114-21/199-ПЧ від 10.02.2022 (а.с. 11-18 т. 4);
142.Постанова про призначення почеркознавчої експертизи від 17.05.2022 (а.с. 1-23 т. 4);
143.Лист Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.05.2022 та №19/114/10/7-8494 Про направлення висновку експерта (а.с. 24 т. 4);
144.Довідка Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (а.с. 25 т. 4);
145.Висновок експерта Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/114-22/7267-ПЧ від 23.05.2022 (а.с. 26-30 т. 4);
146.Лист ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 16.12.2021 №10-13-0.73-6879/2-21 з додатками (а.с. 31-35 т. 4);
147.Вимога Галицької окружної прокуратури від 09.06.2022 №14.50/105-4126 вих-22 (а.с. 36 т. 4);
148.Протокол №27 від 27.12.2001 18-ої сесії Брюховицької селищної ради 23 скликання (а.с. 37-39 т. 4);
149.Список депутатів присутніх на другому засіданні 18-ої сесії Брюховицької селищної ради 23 скликання від 27.12.2001р. (а.с. 40 т. 4);
150.Вимога Галицької окружної прокуратури від 14.06.2022 №14.50/105-4287 вих-22 (а.с. 41 т. 4);
151.Лист ГУ Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.10-1581/2-22 від 16.06.2022 (а.с. 42-43 т. 4);
152.Постанова про призначення експертизи з питань землеустрою від 24.06.2022 (а.с. 44-46 т. 4);
153.Лист Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №2916/10/вих.-22/ЛЕП від 07.07.2022 Про направлення висновку (а.с. 47 т. 4);
154.Висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №1948-Е від 07.07.2022 судової експертизи з питань землеустрою (а.с. 48-58 т. 4);
155.Акт №2 здачі-приймання висновку експерта №1948-е від 07.07.2022 (а.с. 59 т. 4);
156.Лист ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 23.06.2022 №10-13-0.6-1702-22 з додатками Щодо розгляду вимоги (а.с. 60-66 т. 4);
157.Лист ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 03.06.2022 №10-13-0.73-1437/2-22 з додатками (а.с. 67-73 т. 4);
158.Запити та відповіді з психо та нарко диспансерів та довідка ОСК ГУНП у Львівській області. (а.с. 52 - 55 т. 5);
159.Інвентаризаційна справа.
Крім того у судовому засіданні безпосередньо досліджені і усі письмові докази, долучені стороною захисту з метою доведення невинуватості ОСОБА_8 :
1.Технічна документація по виготовленню проекту відводу на земельну ділянку ТзОВ «Оріон-Експорт» смт. Брюховичі вул. Лікарська, 4 для будівництва та обслуговування бази відпочинку, виготовлена НВП «Рейтинг» (копія; оригінал для огляду було надано в судове засідання) (а.с. 109-176 т. 4);
2.Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛЬВІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО», код ЄДРПОУ 20842267 (а.с. 192-199 т. 4);
3.Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ЛЬВІВСЬКЕ ДЕРЖАВНЕ ЛІСОГОСПОДАРСЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ «ЛЬВІВЛІС», код ЄДРПОУ 00994348(а.с. 200-203 т. 4);
4.Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЛЬВІВСЬКИЙ ЛІСОВИЙ СЕЛЕКЦІЙНО-НАСІННЄВИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 34260396 (а.с. 204-209 т. 4);
5.Технічна документація земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка надається в постійне користування, смт. Брюховичі вул. Лікарська, 4 (копія; оригінал для огляду було надано в судове засідання) (а.с. 217-243 т. 4);
6.Висновок експерта про оцінну вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення на 1 аркуші (копія; оригінал для огляду було надано в судове засідання) (а.с. 1 т. 5);
7.Державний акт на право власності на землю ЛВ № 028964 на 5 аркушах (копія; оригінал для огляду було надано в судове засідання) (а.с. 2- 6 т. 5);
8.Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛВ № 002982 на 4 аркушах (копія; оригінал для огляду було надано в судове засідання) (а.с. 7 - 10 т. 5);
9.Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 березня 2002 р. на 4 аркушах (копія; оригінал для огляду було надано в судове засідання) (а.с. 11 - 14 т. 5);
10.Рішення 4-ої сесії 23 скликання Брюховицької селищної ради № 46 від 29 квітня 1999 року Про делегування окремих повноважень щодо регулювання земельних питань виконавчому комітету Брюховицької селищної ради (а.с. 15 т. 5);
11.Лист Львівського лісопаркового господарства Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» (код ЄДРПОУ 20842267) від 03.07.2000 №427 (а.с. 16 т. 5);
12.Висновок Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» (код ЄДРПОУ 00994348) №811 від 10.07.2000 (а.с. 17 т. 5);
13.Рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №450 від 14.12.2000 про затвердження проекту відведення земельної ділянки для ТзОВ «Оріон-Експорт» в смт. Брюховичі по вул. Лікарській,4 (а.с. 18 т. 5);
14.Рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №660 від 27.12.2001 Про затвердження технічної документації по передачі в постійне користування земельної ділянки площею 13,233 га для обслуговування бази відпочинку та ведення підсобного господарства по вул. Лікарській,4 (а.с. 19 т. 5);
15.Положення про Львівське міське управління земельних ресурсів, затверджене наказом Начальника Львівського обласного управління земельних ресурсів № 90 від 06 листопада 1996 року (а.с. 20-23 т. 5);
16.Положення про відділ приміських територій (м. Винники, с.м.т. Брюховичі, с.м.т. Рудно) затверджене начальником Львівського міського управління земельних ресурсів 24 травня 1999 року (а.с. 24-25 т. 5);
17.Рішення господарського суду Львівської області від 25.12.2002 р. у справі № 2/1377-31/415 (а.с. 26- 28 т. 5);
18.Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2003 р. у справі № 2/1377-31/415 (а.с. 31 - 33 т. 5);
19.Рішення господарського суду Львівської області від 03.09.2003 р. у справі № 3/126-20/349 (а.с. 34 - 38 т. 5);
20.Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2003 р. у справі № 3/126-20/349 (а.с. 39 - 42 т. 5);
21.Постанова Вищого господарського суду України від 13.04.2004 р. у справі № 3/126-20/349 (а.с. 43 - 46 т. 5);
22.Постанова Верховного суду України від 21.09.2004 р. у справі № 3/126-20/349 (а.с.47 - 50 т. 5).
23.Характеристика з місця роботи на ОСОБА_8 (а.с. 51 т. 5).
Аналізуючи в сукупності показання потерпілого, свідків, надані суду та перевірені в судовому засіданні докази, заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінюючи зібрані по справі докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що в діях обвинуваченого відсутній склад інкримінованого ОСОБА_8 правопорушення, кваліфікованого органом досудового розслідування за ч.2 ст.367 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України не доведеною виходячи з наступного.
Під час судового розгляду судом були створені всі необхідні умови для реалізації сторонами процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що, зокрема, підтверджується тим, що в жодного з учасників процесу зауважень з цього приводу не виникло.
Норма ч. 6 ст. 22 КПК України передбачає, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно з положеннями ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення(час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, у відповідності до положень ч. 1 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого безпосередньо у судовому засіданні.
Диспозицією ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Проте належних, допустимих доказів, які в сукупності доводили б обвинувачення стороною обвинувачення не надано.
Частиною 1 ст. ст. 367 КК України передбачена кримінальна відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Частиною 2 ст. ст. 367 КК України передбачена кримінальна відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
З аналізу ч.1, 2 ст. 367 КК України вбачається, що відповідальність за кваліфікованим складом злочину настає за завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб в наслідок невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Передбачений ч. 2 ст. 367 КК України склад злочину, як і будь-який інший містить обов'язкові елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Отже, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад передбаченого КК України злочину, тобто наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, є службова недбалість, тобто невиконання бо неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Відповідно до нормативного визначення об'єктивна сторона службової недбалості включає в себе наявність таких складових: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК) або тяжких наслідків (ч. 2 ст.367 КК); 3)причинний зв'язок між діянням (бездіяльністю) та суспільно небезпечними наслідками.
Що стосується об'єктивної сторони інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, то законом передбачено, що для наявності його складу необхідно встановити, що службова особа неналежно виконувала свої службові обов'язки. Відповідальність за цією нормою настає лише у випадку, якщо дії, невиконання або неналежне виконання яких спричинило передбачені у зазначеній статті наслідки, входили у коло службових обов'язків цієї службової особи, або обов'язок діяти відповідним чином юридично був включений (законом, указом, постановою, наказом, інструкцією, тощо) до кола службових повноважень такої особи.
Такий правовий висновок був зроблений у постанові Верховного Суду від 17.08.2021р. у справі №484/1376/18.
Службова недбалість може виявлятися у формі: а) невиконання службових, обов'язків через несумлінне ставлення до них, тобто - бездіяльності, коли суб'єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов'язки, або б) неналежного виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, тобто - дії, коли покладені на нього службові обов'язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо.
Указівка закону на невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них характеризує перш за все об'єктивну сторону вчиненого і свідчить про те, що службова особа не тільки повинна була, а й мала реальну можливість виконати покладені на неї службові обов'язки належним чином, тобто могла діяти так, як того вимагають інтереси служби. Тому для наявності об'єктивної сторони службової недбалості необхідно встановити: а) нормативний акт, яким визначаються компетенція службової особи і коло службових обов'язків, покладених на неї цим актом; б) які саме обов'язки, в якому обсязі та порядку вона повинна була виконувати у відповідних умовах; в) чи мала вона реальну можливість належним чином виконати ці обов'язки в умовах, що склалися; г) у чому саме виявилися допущені особою порушення службових обов'язків і які наслідки вони спричинили ґ) чи перебували службові порушення у причинному зв'язку з тими наслідками, що настали.
Зазначене узгоджується з висновком колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №461/6912/16-к, провадження № 51- 910 км 22 від 06 жовтня 2022 року.
Для кваліфікації злочину за ст. 367 КК діяння службової особи обов'язково повинно бути зумовлене її службовим становищем, а дії, які вона не виконала чи виконала неналежним чином, входили в коло її службових обов'язків. Тому невиконання або неналежне виконання не службових, а інших (наприклад, суто професійних) обов'язків не може розглядатися як службова недбалість і кваліфікується за наявності до того підстав за іншими нормами (наприклад, за статтями 131, 135, 139, 140 КК).
Службова недбалість належить до злочинів із матеріальним складом, який за ч. 1 ст. 367 КК визнається закінченим із моменту заподіяння істотної шкоди, а за ч. 2 ст. 367 КК - спричинення тяжких наслідків. Відсутність таких наслідків може свідчити про вчинення службовою особою лише дисциплінарного чи адміністративного проступку.
Суб'єктивна сторона службової недбалості найчастіше виявляється в необережній формі вини як щодо діяння, так і щодо його наслідків. Можлива й змішана форма вини - умисел до діяння і необережна вина до наслідків. Не виключається службова недбалість і тоді, коли умисне порушення службових обов'язків призводить до наслідків, спричинення яких службова особа хоча й не бажала, але свідомо припускала їх настання .
Суб'єктом злочину за ст. 367 КК може бути будь-яка службова особа (частини 3 і 4 ст. 18 КК України).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
Судом досліджені вище перелічені докази у судовому засіданні безпосередньо, оглянуто і досліджено документи, допитані свідки сторони обвинувачення, представник потерпілого і суд дійшов такого висновку.
Так, аналізуючи покази усіх допитаних у судовому засіданні свідків, суд визнає що покази свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_15 не містять відомостей, що мають значення для даного кримінального провадження, оскільки не вказують на наявність або відсутність обставин, які в силу ст.91КПК України підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні за ч. 2 ст.367 КК України, оскільки з наданих показів свідків вбачається, що ці свідки не обізнані із обставинами прийняття виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення №246 від 03.07.2000 року про вилучення земельної ділянки площею 14,7 га з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою та віднесення її до земель запасу, а також не обізнані з обставинами прийняття рішення № 124 від 27 грудня 2001 року на 18-й сесії 23 скликання Брюховицькою селищною радою «Про продаж у власність ТзОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по АДРЕСА_2 , службова недбалість за якими інкримінується ОСОБА_8 і жодних пояснень щодо обставин викладених у обвинувальному акті суду під час допиту не надали, жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діях або бездіяльності ОСОБА_8 неналежного виконання своїх обов'язків внаслідок несумлінного до них ставлення або свідчили про будь-які порушення в його діях. Тому їх свідчення не можуть судом розцінюватися як докази вини ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині.
Щодо показів свідка ОСОБА_14 , суд зазначає, що вона не обізнана із обставинами прийняття виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення №246 від 03.07.2000 року про вилучення земельної ділянки з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою та віднесення її до земель запасу, а також не обізнана з обставинами прийняття рішення № 124 від 27 грудня 2001 року на 18-й сесії 23 скликання Брюховицькою селищною радою «Про продаж у власність ТзОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по АДРЕСА_2 , службова недбалість за якими інкримінується ОСОБА_8 , не надано жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діях або бездіяльності ОСОБА_8 неналежного виконання своїх обов'язків внаслідок несумлінного до них ставлення або свідчили про будь-які порушення в його діях. Тому її свідчення не можуть судом розцінюватися як докази вини ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині.
Щодо показів свідка ОСОБА_12 , яка у 2000 році була секретарем виконкому Брюховицької селищної ради, та повідомила, що рішення виконкому Брюховицької селищної ради приймалися шляхом голосування членами виконкому, на яких обвинувачений ОСОБА_8 впливу не мав, а також те, що обвинувачений ОСОБА_8 не приймав одноосібних рішень з приводу розпорядження земельними ділянками, та не надала свідчень про наявність в діях або бездіяльності ОСОБА_8 неналежного виконання своїх обов'язків внаслідок несумлінного до них ставлення або які б свідчили про будь-які порушення в його діях, тому ці свідчення не можуть судом розцінюватися як докази вини ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині.
Щодо показів свідка ОСОБА_13 , яка у 2001 році була секретарем Брюховицької селищної ради то суд, враховуючи ті обставини, що вказана особа була секретарем Брюховицької селищної ради, та повідомила, що рішення сесії Брюховицької селищної ради приймалися шляхом голосування депутатами, на яких обвинувачений ОСОБА_8 впливу не мав, а також те, що обвинувачений ОСОБА_8 не приймав одноосібних рішень з приводу розпорядження земельними ділянками, та зважаючи на те, що в наданих свідченнях відсутні відомості про наявність в діях або бездіяльності ОСОБА_8 неналежного виконання своїх обов'язків внаслідок несумлінного до них ставлення або свідчили про будь-які порушення в його діях, тому ці свідчення не можуть судом розцінюватися як докази вини ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині.
Щодо показів свідка ОСОБА_16 , який повідомив, що Львівське лісопаркове господарство було окремою юридичною особою, державне лісогосподарське підприємство, яке перебувало в структурі Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс». Підприємство діяло на засадах повної юридичної фінансової самостійності. Державне лісогосподарське об'єднання «Львівліс» є органом державного управління, генеральним директором якого цей свідок був з вересня 1999 року. Лісопаркове господарство підпорядковувалось та перебувало у сфері управління Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс». Висновок №811 від 10 липня 2000 року відповідно до якого Державне лісогосподарське об'єднання Львівліс не заперечує передачу земельної ділянки державного лісового фонду кварталу 42 виділ 1,4,5,6,7 площею 14,7 га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу в користування Брюховицькій селищній раді, фактично давало Державне лісогосподарське об'єднання «Львівліс» оскільки, це було точно у його повноваженнях відповідно до Лісового кодексу України, як вище стоячого органу державного управління лісового господарства. Таким органом на той період було Державне лісогосподарське об'єднання «Львівліс», яке у 2005 році було перетворене у Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства. Таким чином, було отримано відповідне погодження щодо передачі земельної ділянки державного лісового фонду кварталу 42 виділ 1,4,5,6,7 площею 14,7 га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу в користування Брюховицькій селищній раді. Суд зазначиє, що в наданих свідченнях відсутні відомості про наявність в діях або бездіяльності ОСОБА_8 неналежного виконання своїх обов'язків внаслідок несумлінного до них ставлення або свідчили про будь-які порушення в його діях, тому ці свідчення не можуть судом розцінюватися як докази вини ОСОБА_8 в інкримінованому йому злочині.
Пояснення представника потерпілого ДП «Львівський селекційно-насіннєвий центр» (правонаступником якого стало Філія Львівське лісове господарство ДСГП Ліси України ) під час допитів у судових засіданнях 06.09.2024р. та 25.09.2024р також є малоінформативними, неконкретними і не підтверджують існування обставин, які є предметом доказування у даному провадженні. Представник потерпілого не змогла пояснити на підставі яких правовстановлюючих документів потерпілому належить земельна ділянка і чи належить взагалі. В матеріалах справи відсутні будь-які документи та докази, які б підтверджували коли та на підставі чого земельна ділянка, яку потерпілий вважає своєю власністю, була передана ДП «Львівський селекційно-насіннєвий центр». В матеріалах справи відсутні докази завданої потерпілому шкоди, а також причинний зв'язок між діями обвинуваченого ОСОБА_8 , та завданої шкоди яка визначена органом обвинувачення у розмірі, за який було продано земельну ділянку. Потерпілий не міг визначити, який все ж таки розмір збитків йому було завдано.
Аналізуючи показання свідків, суд прийшов до висновку, що вони по своїй суті та змісту не є доказами винуватості ОСОБА_8 .
В показаннях свідків немає жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.
Стосовно інших доказів, долучених прокурором під час судового розгляду і досліджених судом, то суд встановив наступне.
Згідно положення п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Обвинувачення повинно бути конкретним, не містити будь-яких суперечностей та викладено зрозуміло, з метою уникнення порушення права обвинуваченого на захист, що визначено як національним законодавством, так і рішеннями Європейського суду з прав людини ( рішення ЄСПЛ у справі "Маттоціа проти Італії" від 25.07.2000 р.).
Системний аналіз норм кримінального та кримінального процесуального законів України регламентує, що виклад фактичних обставин справи - це формулювання фактичного складу діяння, тобто конкретний опис поведінки особи й інших юридичних фактів, які встановлено (процесуально доведено) та мають кримінально-правове значення й у системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину. Водночас таке формулювання не повинно містити абстрактних юридичних формулювань, безпосередньо вжитих у кримінальному законі, оскільки це буде не виклад фактичного складу злочину, а юридичне формулювання обвинувачення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виклад інкримінованого обвинуваченому діяння має бути максимально конкретним, тобто формулювання обвинувачення повинно включати всі обставини, які відповідають опису об'єктивної та суб'єктивної сторони кримінального правопорушення в кримінально-правовій нормі, якою передбачена відповідальність за його вчинення. Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, тощо. Важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист обвинуваченої.
З огляду на те, що диспозиція ч. 1 ст. 367 КК має бланкетний характер, суд у кожному конкретному випадку має встановлювати, які саме службові обов'язки покладалися на винну особу і які з цих обов'язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, через несумлінне ставлення до них, а також вимоги яких конкретно нормативних актів, що охороняють права, свободу та інтереси окремих громадян, державні чи громадські інтереси або інтереси окремих юридичних осіб, порушено винним.
Так, в обвинувальному акті органом обвинувачення частково процитовано зміст Типового положення про міське (міст обласного та районного підпорядкування) управління (відділ) земельних ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 №930, Положення про Львівське міське управління земельних ресурсів, затверджене Наказом начальника Львівського обласного управління земельних ресурсів №90 віл 06.11.1996; Положення про відділ приміських територій (м. Винники, смт. Брюховичі, смт. Рудно) затверджене начальником Львівського міського управління земельних ресурсів 21.05.1999, проте не відображено, які конкретно обов'язки, покладені персонально на ОСОБА_8 обвинувачений не виконав, у чому саме виявилися допущені ним порушення службових обов'язків.
У пред'явленому ОСОБА_8 формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК не зазначено, які саме конкретно службові обов'язки не виконав ОСОБА_8 та причинний зв'язок між невиконанням цих обов'язків і завданням тяжких наслідків, натомість по суті сторона обвинувачення лише посилається на перелік загальних обов'язків, визначених вищезазначеними положеннями.
Посадові інструкція в матеріалах справи відсутні.
А посилання на невиконання ОСОБА_8 інших вимог законодавства та нормативних актів, перелічених в обвинувальному акті, які нібито були йому відомі, є недоведеними, такими, що не підтверджуються будь-якими доказами у кримінальному провадженні, та є лише припущеннями.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03.07.2000 року Львівське лісопаркове господарство Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» (код за ЗКПО (ЄДРПОУ) 20842267) звернулося до Брюховицької селищної ради листом №427 з проханням вилучити земельну ділянку державного лісового фонду Брюховицького лісництва в кварталі 42, виділ 1,4,5,6,7, площею 14,7 га з їхнього користування, оскільки вказана територія використовується населенням як зона відпочинку, а також просило віднести вказаний наділ до земель запасу селища.
Відповідно до Акту технічного обслідування лісових площ, передбачених до відведення із складу державного лісового фонду від 05.07.2000 року, Львівське лісопаркове господарство Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» (код за ЗКПО (ЄДРПОУ) 20842267) дало згоду на передачу ділянки Брюховицькій селищній раді. Даний Акт від 05.07.2000 р. є додатковим документом, який підтверджує законність вибуття земельної ділянки площею 14,7 га, розташованої за адресою: смт. Брюховичі, вул. Лікарська, 4, з користування Львівського державного лісогосподарського підприємства.
Висновком №811 від 10.07.2000р. Державне лісогосподарське об'єднання «Львівліс» (код за ЄДРПОУ 00994348) не заперечувало проти передачі земельної ділянки державного лісового фонду кв.42 виділ 1,4,5,6,7 загальною площею 14,7га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу в користування Брюховицькій селищній Раді.
Під час допиту свідка ОСОБА_16 встановлено, що Львівське лісопаркове господарство Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» (код за ЄДРПОУ 20842267) підпорядковувалось Державному лісогосподарському об'єднанню «Львівліс» ( код за ЄДРПОУ 00994348), до повноважень якого, як вищестоящого органу державного управління лісового господарства належало надання висновків та погоджень.
Таким чином, у встановленому законодавством порядку було отримано відповідне погодження на передачу земельної ділянки державного лісового фонду кв.42 виділ 1,4,5,6,7 загальною площею 14,7 га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу в користування Брюховицькій селищній Раді.
Отже, 13.07.2000 року виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради на підставі листа Львівського лісопаркового господарства Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс » (код за ЗКПО (ЄДРПОУ) 20842267) № 427 від 03.07.2000 року було прийнято рішення №246, яким вилучено земельну ділянку площею 14,7 га з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою. Вилучену земельну ділянку віднесено до земель запасу.
Рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №250 від 13.07.2000р. розглянуто заяву ТОВ «Оріон-Експорт» про надання в тимчасове довгострокове користування земельної ділянки площею 15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку та надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 15 га, яку пропонується надати в тимчасове довгострокове користування для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул.Лікарській,4.
26.07.2000 року ТОВ «Оріон-Експорт» звернулось листом до Брюховицької селищної ради про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки площею 15 га, для будівництва та обслуговування бази відпочинку за адресою: смт. Брюховичі, вул.Лікарська,4
Рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 334 від 07.09.2000 р. затверджено матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування бази відпочинку за адресою смт. Брюховичі, вул.Лікарська,4.
01.12.2000 ТОВ «Оріон-Експорт» звернулось листом до Брюховицької селищної ради про затвердження проекту відводу земельної ділянки, яка надається в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди на 50 років для будівництва та обслуговування бази відпочинку ТОВ «Оріон-Експорт» в смт. Брюховичі по вул.Лікарській,4 з правом викупу у приватну власність 1,15 га.
Рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №450 від 14.12.2000 р. затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул.Лікарській,4 в смт. Брюховичі та надано ТОВ «Оріон-Експорт» в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 50 років земельну ділянку площею 14,3833 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку. До матеріалів справи стороною захисту долучено копію та надано для огляду в судовому засіданні оригінал Технічної документації по виготовленню проекту відводу на земельну ділянку ТзОВ «Оріон-Експорт» смт. Брюховичі вул. Лікарська, 4 для будівництва та обслуговування бази відпочинку, виготовлена НВП «Рейтинг».
Рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 590 від 15.11.2001 року надано дозвіл ТОВ «Оріон-Експорт» на виготовлення технічної документації з передачі в постійне користування земельної ділянки площею, 13,233 га, при наявності позитивних висновків відповідних служб, щодо передачі в постійне користування ділянки площею 13,2333 га .
До матеріалів справи долучено копію, котра звірена у судовому засіданні оглядом оригіналу, Технічної документації земельної ділянки несільськогосподарського призначення, яка надається в постійне користування, смт. Брюховичі вул. Лікарська, 4, та затверджена рішенням виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №660 від 27.12.2001р.
У подальшому, 27.12.2001 р. земельна ділянка загальною площею 14,3833 га була розділена на два окремі самостійні об'єкти та прийняті рішення щодо:
1) передачі земельної ділянки площею 13.2333 га у постійне користування ТзОВ «Оріон-Експорт» ( рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради № 660 від 27.12.2001р., державний акт на право постійного користування землею від 28.12.2001 (ІІ-ЛВ №002982, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №42) для обслуговування бази відпочинку та ведення підсобного господарства (оригінал державного акту на право постійного користування землею пред'явлено стороною захисту для огляду в судовому засіданні; копія наявна в матеріалах справи). Право постійного користування ТОВ «Оріон-Експорт» на земельну ділянку площею 13,2333 гектарів, кадастровий номер 4610166300:06:001:1213, місцезнаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Лікарська, 4 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 2082795246101), що підтверджується відповідною інформаційною довідкою;
2) продажу земельної ділянки площею 1,15 га у власність ТзОВ «Оріон-Експорт» (рішення №124 від 27.12.2001р. «Про продаж у власність ТзОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4»).
На підставі рішення №124 від 27.12.2001 р. між Брюховицькою селищною радою та ТОВ «Оріон-Експорт» було укладено договір купівлі-продажу від 15.03.2002, посвідчений ОСОБА_24 , приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області, та зареєстрований в реєстрі з № 1891, АЕР № 656407 (надалі - Договір купівлі-продажу).
Згідно п.1.1. Договору купівлі-продажу предметом договору стало придбання ТзОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га, що знаходиться за адресою: смт. Брюховичі, вул. Лікарська, 4 - для будівництва та обслуговування бази відпочинку (оригінал Договору купівлі-продажу пред'явлено стороною захисту для огляду в судовому засіданні). Згідно п. 2.1. Договору купівлі-продажу Експертна грошова оцінка земельної ділянки становить 142430 /Сто сорок дві тисячі чотириста тридцять/ грн. (без врахування ПДВ). Відповідно до п. 2.2. Договору купівлі-продажу Вартість земельної ділянки згідно рішення Брюховицької селищної ради «Про продаж у власність ТзОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4» від 27.12.2001 року за № 124 на дату складання Договору становить: 138220 /Сто тридцять вісім тисяч двісті двадцять гри. (без врахування ПДВ). До сплати підлягає: 142430 /Сто сорок дві тисячі чотириста тридцять гри. (без врахування ПДВ), ПДВ становить 28486 /Двадцять вісім тисяч чотириста вісімдесят шість грн., що становить 170916 /Сто сімдесят тисяч дев'ятсот шістнадцять/ грн., з врахуванням експертної грошової оцінки від 30.11.2001 року.
Висновок експерта про оцінну вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 1,15 га, що знаходиться за адресою: смт. Брюховичі, вул.Лікарська,4 визначено у розмірі 142 430 грн. без ПДВ, складено експертом ОСОБА_25 , затверджено 05.02.2002 року начальником земельних ресурсів та 07.02.2002 року погоджено ОСОБА_26 головою Брюховицької селищної ради (оригінал висновку пред'явлено стороною захисту для огляду в судовому засіданні; копія наявна в матеріалах справи).
Державний акт на право власності на землю від 06.06.2002 р. серія ЛВ №028964, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності за №5 та видано на підставі рішення Брюховицької селищної ради 23-ого скликання від 27.12.2001 р. та на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки про передачу у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 1,15 га у межах визначених на плані, яка знаходиться на території смт. Брюховичі, вул. Лікарська, 4 для будівництва та обслуговування бази відпочинку (оригінал державного акту на право власності на землю пред'явлено стороною захисту для огляду в судовому засіданні; копія наявна в матеріалах справи).
Таким чином, ТОВ «Оріон-Експорт» придбало у 2002 році за відплатним договором земельну ділянку та провело за неї повний розрахунок.
Право власності ТОВ «Оріон-Експорт» на земельну ділянку площею 1,15 гектарів, кадастровий номер 4610166300:06:001:0954, місцезнаходження: Львівська область, місто Львів, вулиця Лікарська, 4 зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна - 2082778546101), що підтверджується відповідною інформаційною довідкою.
Як видно з долучених матеріалів усі вищенаведені рішення приймалися виконкомом Брюховицької селищної ради або на сесії депутатів Брюховицької селищної ради.
Жодного рішення не було прийнято одноосібно обвинуваченим ОСОБА_8 . При цьому, суд приймає до уваги, що на зверненнях ТОВ «Оріон-Експорт» до Брюховицької селищної ради містяться резолюції накладені обвинуваченим ОСОБА_8 .
Проте, під час судового розгляду не встановлено, а стороною обвинувачення не доведено, що зазначені резолюції мали будь-який вплив на прийняття остаточного рішення виконкомом Брюховицької селищної ради.
Поряд з цим, факт доповіді обвинуваченого ОСОБА_8 на сесіях Брюховицької селищної ради, не доводить його вплив на прийняття остаточного рішення сесією Брюховицької селищної ради.
З аналізу долучених до матеріалів справи протоколів голосування на сесії встановлено, що по тих питаннях по яких доповідав ОСОБА_8 не було однозначного прийняття рішення в запропонованому обвинуваченим ОСОБА_8 варіанті, а депутати селищної ради голосували як «за», так і «проти» або «утримались» щодо прийняття того чи іншого рішення.
Судом встановлено, що виконком Брюховицької селищної ради був наділений відповідними повноваженнями щодо регулювання земельних відносин та відповідно приймав рішення в межах своєї компетенції.
Так, рішенням № 46 від 29.04.1999 року прийнятим на 4-й сесії 23 скликання Брюховицької селищної ради делеговано повноваження щодо регулювання земельних питань виконавчому комітету Брюховицької селищної ради за винятком: звільнення юридичних осіб від справляння податку за землю, затвердження схем забудови кварталів індивідуального житлового будівництва більше десяти ділянок.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що рішення № 246 від 13.07.2000 року прийняте виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради на підставі листа Львівського лісопаркового господарства Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» (код за ЗКПО (ЄДРПОУ) 20842267) № 427 від 03.07.2000 року, яким вилучено земельну ділянку площею 14,7 га з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою та віднесено до земель запасу селища було предметом оскарження у господарській справі №3/126-20/349 за позовом Львівського державного лісогосподарського підприємства (яке на момент розгляду справи №3/126-20/349 було правонаступником Львівського лісопаркового господарства) до Брюховицької селищної ради про визнання недійсним рішення виконкому Брюховицької селищної ради від 13.07.2000 р. № 246 «Про вилучення земельної ділянки з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою».
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2003 року у справі №3/126-20/349 встановлено, що вимоги Львівського державного лісогосподарського підприємства безпідставні та не підлягають до задоволення з наступних мотивів:
«Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти - органів місцевого самоврядування з мотивів їx невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до п. 9 статті 9 Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 року, що діяв - до 01.01.2002 року (надалі Земельний кодекс) до відання Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною.
Доводи Львівського державного лісогосподарського підприємства та представлені висновки - Львівської державної лісовпорядної експедиції про те, що земельна ділянка не знаходиться в межах селища Брюховичі, спростовуються рішенням. виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 21.08.1989р. № 229, відповідно до якого квартал № 42 Львівського лісгоспзагу (на якому знаходиться спірна земельна ділянка) включено в межі селища Брюховичі.
Пунктом 1 статті 27 Земельного кодексу, що визначала підстави припинення права користування землею, встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі добровільної відмови від земельної ділянки. Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктом 1 провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів. Брюховицькою селищною радою представлено суду докази відмови від земельної ділянки, зокрема лист від 03.07.2000 року № 427 в якому він просив вилучити земельну ділянку площею 14.7 га з їхнього користування, оскільки вказана земельна ділянка використовується населенням як зона відпочинку та просив віднести вказану земельну ділянку до земель запасу. Вказаний лист є відмовою користувача від земельної ділянки. Відмова позивача погоджена листом Держаного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» від 10.07.2000 року № 811.
Відповідно до ст. 42 Лісового кодексу України переведення лісових земель до нелісових проводиться за рішенням органів, які надають ці землі у користування відповідно до земельного законодавства. Доводи позивача про те, що відповідачем переведено земельну ділянку із лісових земель до земель запасу без згоди державного органу лісового господарства спростовується листом Держаного Лісогосподарського об'єднання «Львівліс» від 10.07.2000 року № 811.
Твердження позивача, що спірним рішенням вилучено з його користування земельну ділянку не відповідають чинному законодавству, оскільки відповідно до статті 31 Земельного кодексу вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення місцевих Рад народних депутатів. Вилучення земель провадиться за рішенням сільської, селищної Ради народних депутатів із земель сіл і селищ для усіх потреб. В даному випадку відповідачем не приймалося рішення про вилучення та передачу земельної ділянки у власність чи користування іншим особам, а прийнято рішення (за проханням позивача) про припинення права землекористування та віднесення вказаної земельної ділянки до земель запасу.
Спірним рішенням питання про відведення земельної ділянки іншим особам не вирішувалося, прийнято рішення про її зарахування до земель запасу.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів позивача по справі.
Позивачем не наведено жодних підстав, з яких можна зробити висновок про те, що рішення відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства та/або визначеній компетенції органу, який видав акт. Крім цього позивачем не доведено, що відповідачем порушено його права та охоронювані законом інтереси при прийнятті оспорюваного рішення».
Відтак, Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.09.2003 року у справі №3/126-20/349 відмовлено у задоволенні позовних вимог Львівського державного лісогосподарського підприємства до Брюховицької селищної ради про визнання недійсним рішення виконкому Брюховицької селищної ради від 13.07.2000р. № 246 «Про вилучення земельної ділянки з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою».
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2003 року у справі №3/126-20/349 за апеляційною скаргою Львівського державного лісогосподарського підприємства залишено в силі Рішення Господарського суду Львівської області від 03.09.2003 року у справі №3/126-20/349, а апеляційну скаргу без задоволення та додатково встановлено, що рішення виконкому Брюховицької селищної ради від 13.07.2000р. № 246 «Про вилучення земельної ділянки з користування Львівського лісопаркового господарства за його згодою» прийнято не одноособово головою селищної ради, а виконавчим органом місцевого самоврядування, тобто виконкомом Брюховицької селищної ради, що передбачено ч.3 ст.3 Земельного кодексу України, чинного на час прийняття оспорюваного рішення. Делегування повноважень Брюховицької селищної ради виконавчому комітету щодо регулювання земельних відносин проведено на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 29.04.1999p. №46.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.04.2004 року у справі №3/126-20/349 залишено в силі Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2003 р.
Постановою Верховного суду України від 21.09.2004 року Постанову Вищого господарського суду України від 13.04.2004 року у справі №3/126-20/349 залишено без змін та встановлено, що рішення селищної ради прийняте у межах її повноважень і відповідає вимогам Земельного кодексу.
Зважаючи на вищевикладені обставини та досліджені матеріали, суд приходить до висновку, що жодні долучені до матеріалів справи документи не доводять, що вилучення земельної ділянки відбулось за ініціативою Брюховицької селищної ради. Брюховицька селищна рада діяла в межах свої повноважень та на підставі чинного законодавства.
Висновком експерта № СЕ-19/114-21/23139-ПЧ від 18.01.2022 р. встановлено належність підпису голові Брюховицької селищної ради ОСОБА_10 на договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 15.03.2002 р. зареєстрованому в реєстрі за № 1891 та відповідних рішеннях виконавчого комітету та рішенні сесії Брюховицької селищної ради, а також встановлено належність підпису секретарю виконкому ОСОБА_12 .
Висновком експерта №СЕ-19/114-22/199-ПЧ від 10.02.2022 р. встановлено належність підпису на рішенні сесії Брюховицької селищної ради секретарю ради ОСОБА_13 .
Вищезазначені висновки почеркознавчих експертиз в повній мірі доводять, що документи підписані уповноваженими особами Брюховицької селищної ради.
Таким чином, в діяннях ОСОБА_27 відсутні елементи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, зокрема відсутня об?єктивна сторона - земельна ділянка вибула з користування Львівського лісопаркового господарства (та із земель лісового фонду) внаслідок дій самого Львівського лісопаркового господарства (код ЄДРПОУ 20842267) добровільної відмови від земельної ділянки, а не внаслідок службової недбалості, тобто неналежного виконання ОСОБА_8 службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам або зловживань зі сторони службових осіб Брюховицької селищної ради, що і було встановлено судом в справі № 3/126-20/349.
Поряд з цим суд зазначає, що долучене стороною обвинувачення Рішення Брюховицької селищної ради № 334 від 07 вересня 2000 року про затвердження матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки, яку пропонується надати у тимчасове довгострокове користування (терміном на 25 років) ТОВ «Оріон-Експорт» для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4, не має жодного відношення до вибуття з власності територіальної громади смт. Брюховичі земельної ділянки, оскільки йдеться про підготовчі дії до надання земельної ділянки в користування.
Також судом надано оцінку доказу обвинувачення - рішення Брюховицької селищної ради № 450 від 14 грудня 2000 року про затвердження проекту відведення земельної ділянки площею 14,3833 га у тимчасове довгострокове користування (на умовах оренди терміном на 50 років) ТОВ «Оріон-Експорт» для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4. Суд дійшов переконання, що вказане рішення не має жодного відношення до вибуття з власності територіальної громади смт. Брюховичі земельної ділянки, оскільки йдеться про надання земельної ділянки в користування (оренду).
Як встановлено з листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 14.01.22 №10-13-0-168/2-22 «земельні ділянки з кадастровими номерами 4610166300:06:001:0954 та 4610166300:06:001:1213 віднесені до земель рекреаційного призначення на підставі рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №660 від 27.12.2001 р. та рішення сесії Брюховицької селищної ради 23-го скликання від 27.12.2001 р. » (рішення № 124).
Отже, фактична зміна цільового призначення спірної земельної ділянки (категорії землі) із «землі запасу» на «землі рекреаційного призначення» відбулося в момент прийняття органом місцевого самоврядування рішення №124 від 27.12.2001 р. «Про продаж у власність ТзОВ «Оріон-Експорт» земельної ділянки площею 1,15 га для будівництва та обслуговування бази відпочинку по вул. Лікарській, 4». Саме це рішення на переконання суду, є рішенням про зміну цільового призначення в порядку, передбаченому ст.2 Земельного кодексу України №561-ХІІ від 18.12.1990 (в редакції діючій на час прийняття рішення).
Суд критично оцінює висновок експерта судової експертизи з питань землеустрою № 1948-Е від 07.07.2022 р. , оскільки як видно із змісту вищезазначеного висновку та постанови Галицької окружної прокуратури від 24.06.2022 р. про призначення експертизи з питань землеустрою, на розгляд експерта було поставлено виключно правові питання: «яке цільове призначення та категорія земельної ділянки…», а висновок зводиться до цитування норм чинного і попередньо діючого законодавства.
Крім того, з аналізу резолютивної частини вищевказаного Висновку судової експертизи, то такий не дає підстав стверджувати, що земельна ділянка площею 1,15 га по АДРЕСА_2 до 27 грудня 2000 року відносилась до земель рекреаційного призначення.
Зі змісту цього ж Висновку судової експертизи, на друге питання експертом надано наступну відповідь:
«У відповідності до наданих на дослідження правовстановлюючих документів цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:06:001:0954 що розташована в АДРЕСА_2 змінювалось та затверджувалось станом на:
- до 13.07.2000 року земельна ділянка державного лісового фонду;
- 27.12.2001 року за своїм функціональним використанням - для будівництва та обслуговування бази відпочинку, за категорією земель - до земель рекреаційного призначення;
- 15.03.2002 р. - відноситься до земель несільськогосподарського призначення - для будівництва та обслуговування бази відпочинку, за категорією земель - до земель рекреаційного призначення;
- 06.06.2002 року відноситься до земель несільськогосподарського призначення - для будівництва та обслуговування бази відпочинку, за категорією земель - до земель рекреаційного призначення;
- станом на даний час - для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, що за категорією земель відноситься до земель рекреаційного призначення.».
При співставленні першої частини речення «цільове призначення змінювалось та затверджувалось станом на» та другої частини речення «27.12.2001 року за своїм функціональним використанням - для будівництва та обслуговування бази відпочинку, за категорією земель - до земель рекреаційного призначення» прослідковується логічний висновок: «цільове призначення земельної ділянки змінювалось та затверджувалось станом на 27.12.2001 року: за своїм функціональним використанням - для будівництва та обслуговування бази відпочинку, за категорією земель - до земель рекреаційного призначення». Тобто, наданий цілком обґрунтований висновок про дату зміни цільового призначення та затвердження нового цільового призначення - 27 грудня 2001 року.
Одночасно, щодо попереднього періоду, експерт вживає прийменник «до», а саме: «до 13.07.2000 року - земельна ділянка державного лісового фонду». Суд цей факт трактує, як чітко окреслений період, коли земельна ділянка відносилась до земель лісового фонду - до 13 липня 2000 року.
Усі наступні речення висновку експерта не окреслюють періоди часу.
Отже, наступне речення, з врахуванням слів «змінювалось та затверджувалось станом на», та відсутності прийменника «до», стосується вже періоду з 27 грудня 2001 року, тобто правового статусу ділянки, який виник внаслідок прийняття оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради № 124 від 27.12.2001 р.
Відповідно до ч.10 ст.101 КПК України, висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Згідно з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в цивільних і кримінальних справах", при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі ст. 67 КПК чи ст. 62 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності". Відповідно до п.17 цієї ж постанови, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи».
Частиною 3 ст.101 КПК України встановлено, що висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження.
Порівняно з іншими джерелами доказів, висновки експертів мають свої унікальні специфічні ознаки. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Відповідно до ч. 2 ст.102 КПК України у висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
При цьому, судом встановлено, що на сторінці 3 Висновку експерта судової експертизи з питань землеустрою №1948-Е від 07.07.2022 хоч і зазначено, що «Відповідно ст.70 ч.2 та ст.102 КПК України експерт попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.» та є відповідне місце для проставлення експертом підпису про таке попередження, проте немає самого підпису судового експерта ОСОБА_28 про попередження її про кримінальну відповідальність.
Усі ці обставини обґрунтовано ставлять під сумнів об'єктивність висновку експерта судової експертизи з питань землеустрою №1948-Е від 07.07.2022 р. що в свою чергу дає суду підстави не довіряти зазначеному вище доказу та викликає сумнів у його належності (стосовності), допустимості, достовірності і достатності.
Разом з цим, службова недбалість належить до злочинів виключно з матеріальним складом, який визнається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди, яка у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян (ч. 1 ст. 367 КК), чи тяжких наслідків, які у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян (ч. 2 ст. 367 КК).
Настання тяжких наслідків від службової недбалості є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Таким чином, діючий КК України передбачає обов'язковий елемент об'єктивної сторони складу злочину «Службова недбалість» - протиправні наслідки суспільно-небезпечного діяння, у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
За відсутності протиправних наслідків (істотної шкоди) буде відсутня об'єктивна сторона злочину, й отже - відсутній сам злочин.
Відсутність таких наслідків може свідчити про вчинення службовою особою лише дисциплінарного чи адміністративного проступку.
Матеріальною шкодою (збитками) у юридичному розумінні є: наявність надмірно виплачених коштів, наявність безповоротної втрати активів чи наявність недоотриманих належних доходів; наявність факту порушення законодавства посадовими особами суб'єкта господарської діяльності; наявність причинно-наслідкового зв'язку між фактом порушення законодавства, втратою активів та діями (або бездіяльністю) посадових осіб. Сутність збитків як економічного явища полягає в тому, що суб'єкт господарювання зазнає додаткових майнових втрат та (або) не отримує доходи порівняно з витратами і доходами, що здійснюються та отримуються при оптимальному розвитку господарської операції.
Однак, стороною обвинувачення в порушення ст. 92 КПК не надано достатніх та допустимих доказів, які би поза розумним сумнівом підтверджували, що діями або бездіяльністю ОСОБА_8 завдано істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді збитків, завданих державі, в особі Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», на загальну суму 142 430,00 грн.
Жоден із письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, та жоден із допитаних у судовому засіданні свідків не підтвердив викладених в обвинуваченні обставин настання тяжких наслідків від неналежного виконання ОСОБА_8 своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них.
В обвинувальному акті вказується, що внаслідок інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення заподіяно матеріальну шкоду: Державному підприємству «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», на загальну суму 142 430,00 грн.
Цивільного позову в межах кримінального провадження заявлено не було.
Постанова про призначення оціночно-земельної експертизи земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:06:001:0954 та Постанова про призначення оціночно-земельної експертизи земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:06:001:1213, були прийняті органом досудового розслідування саме з метою отримання доказів наявності істотної шкоди (тяжких наслідків) у розмірі вартості земельних ділянок по вул. Лікарській, 4 у смт. Брюховичі.
Однак, відповідно до повідомлень Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судової оціночно - земельної експертизи від 17.06.2022 року №1475-Е та № №1478-Е у зв'язку з неможливістю виконання експертиз та дачі судової оціночно - земельної експертизи.
Відповідно до Висновку експерта про оцінну вартість земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 30 листопада 2001 року, виготовленого експертом ОСОБА_25 про вартість земельної ділянки площею 1,15 га, розташованої по вул. Лікарській, 4 у смт. Брюховичі становить 142 430 грн. (без ПДВ).
Продаж земельної ділянки відбувся згідно з експертною грошовою оцінкою за 142 430 грн. (без ПДВ).
При цьому, орган досудового розслідування вважає заподіяною матеріальну шкоду Державному підприємству «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» в розмірі 142 430,00 гривень, внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Фактично, йдеться про продажну вартість земельної ділянки площею 1,15 га, яка була сплачена покупцем - ТОВ «Оріон-Експорт» на користь Брюховицької селищної ради, відповідно до умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 березня 2002 року.
Вказана вартість земельної ділянки була ринковою, обґрунтованою та визначалась на момент продажу згідно висновку експерта про оціночну вартість земельної ділянки.
Таким чином, заподіяну кримінальним правопорушенням значну шкоду, орган досудового розслідування вважає грошову суму, яку територіальна громада смт. Брюховичі отримала від покупця земельної ділянки.
Суд вважає, що такий висновок, викладений в обвинувальному акті від 26 липня 2021 року, суперечить визначенню поняття «шкода» загалом, та є абсолютно надуманим та безпідставним.
В матеріалах кримінального провадження відсутній висновок експерта щодо матеріальної шкоди, заподіяної в результаті вибуття земельної ділянки з користування Львівського лісопаркового господарства.
У свою чергу, визначення розміру матеріальних збитків, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, є виключною компетенцією експерта, що імперативно закріплено у п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України. Відповідно до норм зазначеної статті слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення такої експертизи. Разом з цим висновком експертизи не встановлено розмір завданої шкоди.
Наведене дає підстави дійти до висновку, що ні слідчий, ні прокурор у кримінальному провадженні не наділений правом визначати розмір майнової шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням. Однак в супереч вказаним нормам в обвинувальному акті зазначений розмір шкоди, який визначено самостійно органом обвинувачення у сумі 142 430,00грн. Хоча зазначена сума є розміром оплати за договором купівлі продажу земельної ділянки, тобто ця сума була сплачена ТОВ «Оріон-Експорт» Брюховицькій селищній раді, з власності якої вона вибула.
Незважаючи на забезпечення в ході судового процесу процесуальних прав прокурора на надання додаткових доказів, сторона обвинувачення в процесі досудового розслідування та судового розгляду справи, в супереч ст. 242 КПК України не надала суду висновок експерта, який вказував би на наявність спричиненої шкоди, тобто стороною обвинувачення не були надані належні докази, що підтверджують розмір завданої шкоди, та взагалі наявність шкоди як такої.
Виходячи із закріпленого уст. 26 КПК України принципу диспозитивності, суд позбавлений можливості, навіть у випадку, коли він виявив відсутність висновку експерта із визначенням розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, самостійно з власної ініціативи залучити експерта й усунути цей недолік досудового розслідування. Залучення експерта судом незалежно від наявності клопотань сторін можливо за обставин, передбачених ч. 2ст. 332 КПК України. Саме така позиція суду узгоджується з позицією об'єднаної палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.11.2019 року (провадження № 51-10433кмо18 справи № 420/1667/18).
В зв'язку із чим, суд дійшов переконливого висновку про те, що розмір спричиненої шкоди та взагалі наявність такої шкоди, стороною обвинувачення не доведено.
Підсумовуючи викладене, суд встановив, що під час судового розгляду у визначеному законом порядку не встановлено розміру заподіяної майнової шкоди у кримінальному провадженні, без якої службова недбалість не є кримінально караним діянням, яке передбачено ч. 2 ст.367 КК України, і як наслідок події злочину.
Окрім того, абсолютно безпідставним є твердження про заподіяння шкоди Державному підприємству «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» - потерпілому.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, в основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактична (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальна (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов.
Як встановлено з матеріалів справи Львівське лісопаркове господарство Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» (код за ЄДРПОУ 20842267), яке підпорядковувалось Державному лісогосподарському об'єднанню «Львівліс» (код за ЄДРПОУ 00994348) листом № 427 від 03.07.2000 р. добровільно відмовилося від земельної ділянки державного лісового фонду кв.42 виділ 1,4,5,6,7 загальною площею 14,7га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу. Слід зазначити, що згідно з записом у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Львівське Лісове Господарство» (код ЄДРПОУ 20842267) лише з 07.11.2022 року перебуває в стані припинення, відтак до цього часу воно здійснювало діяльність в тому числі і під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, проте жодним чином не було залучено органом досудового розслідування до нього.
В свою чергу, Державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було утворено лише 20.03.2006 року, тобто практично через 6 шість років з моменту добровільної відмови Львівського лісопаркового господарства Державного лісогосподарського об'єднання «Львівліс» (код за ЄДРПОУ 20842267) від земельної ділянки державного лісового фонду кв.42 виділ 1, 4, 5, 6, 7 загальною площею 14,7 га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу.
Матеріали справи не містять доказів передачі Державному підприємству «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» земельної ділянки державного лісового фонду кв. 42 виділ 1, 4, 5, 6, 7 загальною площею 14,7 га Брюховицького лісництва Львівського ліспаркгоспу.
Державне підприємство «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» не був та не міг бути правонаступником Львівського лісопаркового господарства (код за ЄДРПОУ 20842267) оскільки, як зазначено вище, таке діяло до 07.11.2022 р.
Територіальна громада смт Брюховичі теж не може бути потерпілим якому завдана шкода, оскільки отримала такі коши у розмірі 142 430,00грн на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 березня 2002 року.
Суд констатує також, що у цьому кримінальному провадженні збирання доказів стороною обвинувачення не може бути визнано всебічним, повним та неупередженим. Крім наведених порушень, які безумовно призвели до порушення права обвинуваченого на об'єктивне й неупереджене розслідування, і як результат - гарантування передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права особи на справедливий суд, органом досудового розслідування допущені і інші суттєві порушення, які свідчать в свою чергу про те, що у кримінальному провадженні слідчим не здійснювалось досудове розслідування належним чином та не здійснювались дії на виконання обов'язку, встановленого ст. 92 КПК України. Досудове розслідування проведено поверхнево, з недотриманням вимог ефективності, всебічності та повноти дослідження обставин кримінального провадження.
Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки як самі по собі, так і у сукупності прямо чи не прямо вони не підтверджують існування обставин про які зазначено в обвинувальному акті.
Таким чином суд приходить до беззаперечного висновку, що обвинувачений не може нести відповідальності за наслідки, які не перебувають у причинно - наслідковому зв'язку із його діями.
Стороною захисту заявлено клопотання про визнання недопустимими доказами, не допустити відомості, що містяться в них, як докази, а також виключити з числа доказів та не брати їх до уваги при ухваленні вироку матеріали, що надані стороною обвинувачення, а саме Протокол №27 від 27.12.2001 року Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради (засідання виконкому рішення №№656-695 2001 року) та усі документи, які в ньому містяться.
За результатом розгляду вказаного клопотання та аналізу наведених у ньому доводів сторони захисту і заперечень сторони обвинувачення, суд дійшов наступних висновків.
Так, у судовому засіданні 08.08.2025 року під час судового розгляду, стороною обвинувачення долучено до матеріалів справи як доказ Протокол №27 від 27.12.2001 року Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради (засідання виконкому рішення №№656-695 2001 року) (надалі - Протокол). Під час оголошення доказу та його долучення Прокурор закцентувала увагу на документах, які в ньому містяться, а саме на Протоколі №27 від 27.12.2001 року Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради (арк. 1-5 Протоколу), Рішенні Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №660 від 27.12.2001 року «Про затвердження технічної документації по передачі в постійне користування земельної ділянки площею 13,233 га для обслуговування бази відпочинку та ведення підсобного господарства по вул.Лікарській,4» (арк. 14 Протоколу), Проєкті рішення Про затвердження технічної документації по передачі в постійне користування земельної ділянки площею 13,233 га для обслуговування бази відпочинку та ведення підсобного господарства по вул.Лікарській,4 (арк. 15 Протоколу) та Листі ТОВ «Оріон-Експорт» від 19.12.2001 року щодо затвердження технічної документації та видачі Державного акту на постійне користування землею» (арк. 16 Протоколу). Прокурором зазначено, що технічна документація по передачі в постійне користування земельної ділянки не була підшита до Протоколу. Разом з цим, копія такої документації під час дослідження доказів була долучена стороною захисту до матеріалів справи, а оригінал був пред'явлений для огляду в судовому засіданні.
Суд погоджується з позицією захисту, що долучені Прокурором докази є недопустимими та такими, що підлягають виключенню з числа доказів, виходячи з нижченаведеного.
Судом встановлено, що вказані докази, які були представлені стороною обвинувачення, не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України).
Відповідно до ч.1. ст. 290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання (ч.2. ст. 290 КПК України).
Прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
Надання доступу до матеріалів включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів. (ч. ч. 3, 4 ст. 290 КПК України).
Згідно ч.12. ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.
Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
Так, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42021142040000006 від 01.04.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України був затверджений Прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_6 , 26 липня 2022 року.
Доступ до матеріалів провадження стороні захисту було надано, письмові докази у кожному томі містили опис, з посиланням на відповідні аркуші справи.
Суду не спростовано доводів захисту, що в матеріалах наданих для ознайомлення захиснику та обвинуваченому був відсутній Протокол №27 від 27.12.2001 року Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради (засідання виконкому рішення №№656-695 2001 року), а отже, в порушення ст.290 КПК України, цей доказ не був відкритий стороні захисту на стадії досудового розслідування.
Крім того, ця обставина зокрема підтверджується описом документів, які знаходяться в кримінальному провадженні за № 42021142040000006 від 01.04.2021 передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (Том-1) та описом документів, які знаходяться в кримінальному провадженні за № 42021142040000006 від 01.04.2021 передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України (Том-2), в яких міститься опис усіх документів кримінального провадження, з посиланням на відповідні аркуші справи та з якими був ознайомлений захисник.
З аналізу вищезазначених описів документів встановлено, що вони не містять Протоколу №27 від 27.12.2001 року Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради (засідання виконкому рішення №№656-695 2001 року), та такий був відсутній у матеріалах кримінального провадження, отже не був відкритий та наданий на ознайомлення стороні захисту.
Крім того, другий том матеріалів кримінального провадження (сторінки 234-236) містить протокол тимчасового доступу до речей і документів від 10 листопада 2021 року та додаток до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 10 листопада 2021 року - Опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 10 листопада 2021року. Цей протокол тимчасового доступу до речей і документів і опис долучені прокурором як докази під час судового розгляду на стадії дослідження доказів.
Відповідно до опису речей і документів, що вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 10 листопада 2021 року під час проведення тимчасового доступу до речей і документів у приміщенні офісу Львівської громади в смт. Брюховичі прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова окрім інших документів, було вилучено оригінал Протоколу засідання виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №27, який містить рішення №№656-695 за 2001 рік, що розпочатий 27.12.2001 та закінчений 27.12.2001.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42021142040000006 від 01.04.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 367 КК України, був затверджений прокурором Галицької окружної прокуратури м. Львова 26 липня 2022 року. Отже, Протокол засідання виконавчого комітету Брюховицької селищної ради №27, який містить рішення №№656-695 за 2001 рік, що розпочатий 27.12.2001 та закінчений 27.12.2001, вилучений на підставі ухвали слідчого судді від 10 листопада 2021 року вже існував як доказ на момент звернення із обвинувальним актом, але не був долучений до матеріалів кримінального провадження та відповідно не був відкритий стороні захисту.
Ухвала Шевченківського районного суду про призначення підготовчого судового засідання у справі № 466/5441/2, Кримінальне провадження № 42021142040000006 постановлена 29 липня 2022 року.
Судові дебати по справі були призначені на 14.03.2025 року. Однак, в засіданні 14.03.2025 року, коли повинні були відбутися судові дебати, сторона обвинувачення подає клопотання про повернення на стадію дослідження доказів з метою долучити докази.
Лише 08.08.2025 року під час судового розгляду, стороною обвинувачення долучено до матеріалів справи Протокол №27 від 27.12.2001 року Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради (засідання виконкому рішення №№656-695 2001 року), тобто докази, які фактично були в розпорядженні сторони обвинувачення з 10 листопада 2021 року.
Однак ці докази не були відкриті стороні захисту після завершення досудового розслідування та були відсутні в матеріалах кримінального провадження, що підтверджується описами таких матеріалів.
Таким чином, докази (Протокол та усі документи, що у ньому містяться) долучені до матеріалів провадження за клопотанням прокурора, є недопустимими доказами, оскільки про їх існування було відомо стороні обвинувачення на час звернення до суду з обвинувальним актом, проте вони не були долучені до кримінального провадження та їх не було відкрито стороні захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК.
Відповідно до ч.1. ст. 87 КПК України Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно п. 3) ч.2 ст.87 КПК України Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема порушення права особи на захист.
ЄСПЛ зазначив, що як ст. 6 § 1 Конвенції вимагає, щоб органи кримінального переслідування повідомляли захисту всі наявні у них докази, які свідчать на користь як обвинувачення, так і захисту (Rowe and Davis v. the United Kingdom, § 60). Питання доступу до доказів може виникнути, якщо вони є доречними для вирішення справи заявника. Це стосується випадків, коли докази використовувалися та на них посилалися для визначення винуватості заявника, або в них містилися такі відомості, які могли б дозволити заявникові реабілітуватися або зменшити покарання. Йдеться не лише про докази, які безпосередньо стосуються фактів конкретної справи, але й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти перших (Rowe and Davis v. the United Kingdom, § 66; Mirilashvili v. Russia, § 200; Leas v. Estonia, § 81; Matanovic v. Croatia, § 161) (Постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 17.05.2023 у справі № 607/20877/19 (провадження № 51-1403км23).
Таким чином, суд констатує, що докази, які існували у розпорядженні сторін на момент закінчення досудового розслідування, не є додатковими і не відкривались одне одній - мають бути визнані недопустимими доказами. (Правові висновки викладені в постановах від 16 березня 2017 року № 5-364кс16 та від 12 жовтня 2017 року № 5-237кс(15)17.)
Матеріали, які не були відкриті стороні захисту, не можуть бути використані як докази в суді, оскільки вони порушують право обвинуваченого на захист та принцип змагальності сторін.
Відкриття окремих матеріалів кримінального провадження, які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом, але не були відкриті стороні захисту, не означає їх автоматичну допустимість, оскільки за КПК критерієм допустимості доказів є не лише законність їх отримання, а і попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження у суді.
При цьому, відповідно за самим змістом ч. 2 ст. 290 КПК України презюмується, що відкриття має бути здійснено до початку судового розгляду, оскільки сторони мають право на час бути готовими до проведення змагального процесу - мати заперечення на доводи сторони обвинувачення та навпаки.
Згідно з правовим висновком, який висловив Верховний Суд України у постанові від 16 березня 2017 року № 5-364кс16, невідкриття матеріалів сторонами одна одній в порядку ст. 290 КПК України після закінчення досудового розслідування, є підставою для визнання судом відомостей, що містяться в них, недопустимими як доказ.
У вищеозначеній постанові Суду наявний правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої частиною дванадцятою статті 290 КПКУкраїни і зводиться до того, що не відкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому Суд зауважив, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.
Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.
Частина 20 ст. 290 КПК України фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов'язку щодо відкриття матеріалів. Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, не відкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їхню доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.
На необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, йдеться у рішенні Європейського суду «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.
Відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок. Це право (і, відповідно, обов'язок держави) було підтверджено у справі «Джасперс проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року. Таке правило стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинувачем.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов переконання, що надані прокурором докази, а саме Протокол №27 від 27.12.2001 року Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради (засідання виконкому рішення №№656-695 2001 року) та усі документи, які в ньому містяться є недопустимими та такими, що підлягають виключенню з числа доказів.
Суд не посилається на інші досліджені в ході судового розгляду письмові докази, які були безпосередньо вивчені судом, крім тих, що наведені у вироку, оскільки в розумінні ст.85 КПК України вони є неналежними доказами, зважаючи на те, що не мають доказового значення ні зі сторони обвинувачення, ні зі сторони захисту, по суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України предметом доказування якого, згідно обвинувального акту є неналежне виконання ОСОБА_8 своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, оскільки вони не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.12 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄС від 11.07.13 року у справі «Вєренцов проти України»).
Пунктом 2 статті 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р., визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях «Кобець проти України», «Щербакова проти України», «Ушаков та Ушакова проти України», суд наголошував, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. За відсутності таких ознак не можна констатувати, що вину доведено поза розумним сумнівом.
За змістом ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин події злочину покладається на слідчого та прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Доведення події злочину передбачає достовірне встановлення наявності передбаченого кримінальним законом суспільно небезпечного діяння, його наслідків, причинного зв'язку між діянням і його наслідками, часу, місця, способу, обстановки, засобів вчинення злочину, безпосереднього об'єкта злочину, предмета посягання, особи і змісту поведінки потерпілого тощо.
Згідно ч.3 ст.373 КПК України обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях.
Жодних належних і допустимих доказів, які би беззаперечно вказували на єдино можливу версію обвинувачення і поза розумним сумнівом підтверджували скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України стороною обвинувачення не надано.
Згідно з ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом.
При цьому суд вважає достатньо забезпеченими в ході судового процесу процесуальні права прокурора на надання ними додаткових доказів у підтвердження доведеності події та вини обвинуваченого .
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ при постановленні вироків» від 29 червня 1990 року (зі змінами та доповненнями) в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, дослідженні в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у статі 368 КПК України.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.
Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справ з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов'язок доказування лежить на обвинувачені, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.(Barbera, Messegu and Jabardo v. Іспанія, рішення від 6 Desember 1988 року, серія А. 146, р. 33, § 77).
Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим (підсудним) злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду «Капо проти Бельгії» від 13 січня 2005 року.
Згідно з положеннями ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
Судовий вирок, який проголошується ім'ям держави, має бути законним, обґрунтованим і справедливим.
У правовій державі при ухваленні судового рішення не допускається звинувачувальний ухил, по суті якого кожен, хто з'явився перед судом, має бути визнаний винуватим.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Зазначене національне процесуальне законодавство України повністю узгоджується і з практикою ЄСПЛ, що сформульована у п.43 рішення Суду від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини», згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Доведення вини особи «поза розумним сумнівом» є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу. При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов'язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
Тобто, стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Згідно правової позиції ЄСПЛ розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Отже, під час розгляду судом кримінального провадження відносно ОСОБА_8 за пред'явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, стороною обвинувачення не було надано суду належних, допустимих та достовірних доказів, які у своїй сукупності та взаємозв'язку були б достатніми для прийняття рішення про доведеність вчинення кримінального правопорушення, що і стало підставою для ухвалення виправдувального вироку.
З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_8 невинуватим та виправдати його за пред'явленим йому обвинуваченням, з підстав передбачених п.3 ч.1 ст. 373 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні обвинуваченого складу кримінально правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367КК України, в якому він обвинувачується.
Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.2 частини 1 ст. 284 КПК України, а саме кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України. Суд вважає за необхідне матеріали тимчасових доступів, довідки, відомості, висновки, рішення, акти, договори, тощо залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження, а за необхідності та за вимогою повернути оригінали документів володільцям оригіналів документів, залишивши завірені ксерокопії оригіналів документів у матеріалах кримінального провадження.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь експертної установи документально підтверджені витрати на залучення експерта. Отже, процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні у вигляді витрат на залучення експертів стягненню не підлягають, оскільки судом ухвалюється виправдувальний вирок.
Керуючись ст. ст. 62, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 22, 84-87, 91-96, 284, 368, 370, 371, 373-376 КПК України, суд,-
ОСОБА_8 визнати невинуватим та виправдати у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 367 КК України на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України, в зв'язку із недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Речові докази - матеріали тимчасових доступів до речей та документів у складі рішень, довідок, актів, відомостей, договорів, висновків експертиз - зберігати в матеріалах кримінального провадження, за необхідності та за вимогою повернути оригінали документів володільцям оригіналів доказів, залишивши завірені ксерокопії оригіналів документів у матеріалах кримінального провадження.
Віднести за рахунок держави процесуальні витрати за проведення експертиз у справі:
- висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1477-E - 11326,20 грн.;
- висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 1476-E - 11326,20 грн.;
- повідомлення про неможливість надання висновку судової оціночно - земельної експертизи № 1475- Е - 3020,32 грн.;
- повідомлення про неможливість надання висновку судової оціночно - земельної експертизи № 1478-Е - 3020,32 грн.;
- висновок про проведення почеркознавчої експертизи №СЕ-19/114-21/23139 - ПЧ -3775,64 грн.;
- висновок про проведення почеркознавчої експертизи №СЕ-19/114-22/199 - ПЧ - 2059,44 грн.;
- висновок про проведення почеркознавчої експертизи №СЕ-19/114-22/7267 - ПЧ -3432,40 грн.;
- висновок судової експертизи з питань землеустрою № 1948- Е від 07.07.2022 - 11326,20 грн.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.
Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
Суддя ОСОБА_1