Справа №333/7660/25
Провадження №1-кс/333/2842/25
іменем України
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
13 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши всудовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024080100005004 від 24.06.2024 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердичів, Житомирської області, який має середню освіту, перебував на посаді робітника підсобного 2 відділення розгороджування 3 взводу розгороджування роти розгородження військової частини НОМЕР_1 , військовослужбовця за мобілізацією, у військовому званні «солдат», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
В провадження слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 62024080100005004, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.06.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини (по стройовій частині) НОМЕР_1 №217 від 25.11.2023 солдата ОСОБА_6 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 , призначено на посаду робітника підсобного 2 відділення розгороджування 3 взводу розгороджування роти розгородження військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення і вважати таким, що з 25.11.2023 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_8 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_8 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України « Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом з цим, солдат ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
01.12.2023 солдат ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце служби - місце дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 , розташоване поблизу АДРЕСА_2 , після чого, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не вживав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв та незаконно перебував за межами місця служби до 27.03.2025, до моменту самостійного з'явлення до органу досудового розслідування.
Під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, що свідчать про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме самовільне залишення військовослужбовцем місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
27.03.2025 слідчим складено та вручено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. В цей же день, ОСОБА_6 подав слідчому клопотання про намір повернутися для продовження проходження військової служби, зазначивши, що зобов'язується виконувати бойові (спеціальні) завдання в районах бойових дій.
За результатами досудового розслідування, з огляду на наявність письмової згоди командира військової частини НОМЕР_3 про продовження ОСОБА_6 військової служби, 04.04.2025 прокурором складено та направлено до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.4 ст.288 КПК України разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.
У підготовче судове засідання, яке призначалося на 29.04.2025, 26.05.2025, 20.06.2025 підозрюваний ОСОБА_6 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, причини неявки суде не повідомив.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку про повернення даного клопотання прокурору. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2025 клопотання прокурора залишено без задоволення та повернуто для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.
З метою виклику підозрюваного ОСОБА_6 для проведення слідчих дій, слідчим за місцем його проживання направлено повістки про виклик на 11-30 год. 21.07.2025, на 11-30 год. 22.07.2025, на 11-30 год. 23.07.2025, однак, на виклики він не з'явився.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, будучі обізнаним про свої процесуальні права та обов'язки, отримавши реальну можливість продовжити проходження військової служби з подальшим звільненням від кримінальної відповідальності, на виклики до суду не з'явився, ухиляється від явки до слідчого та від продовження військової служби.
З урахуванням наведеного, у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 умисно переховується від слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним тяжкий злочин. 24.07.2025 постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук.
12.10.2025 підозрюваний ОСОБА_6 затриманий на підставі ст. 191 КПК України, а досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено. Час фактичного затримання - 11 година 08 хвилин.
13.10.2025 підозрюваному ОСОБА_6 та захиснику адвокату вручено клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та матеріали, якими обґрунтовується необхідність запобіжного заходу.
В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали заявлене клопотання з підстав, викладеному у клопотанні.
Підозрюваний та захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжний захід.
Відповідно до ч. 2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 24.06.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України (кримінальне провадження № 62024080100005004).
Клопотання слідчого, погоджене прокурором у кримінальному провадженні, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів клопотання, наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 підтверджується матеріалами службового розслідування, проведеного у військовій частині НОМЕР_1 , допитами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_6 може:
- переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч. 5 ст. 407 КК України, який згідно ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність послідуючого покарання, підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. Таким чином, ОСОБА_6 під час дії на території України воєнного стану, з метою створення перешкод досудовому слідству, може виїхати за межі території України у зв'язку з цим, у правоохоронних органів фактично не має можливості затримати підозрюваного та як наслідок, притягнути останню до кримінальної відповідальності, існують ризики переховування останньої у такий спосіб від органів досудового розслідування та суду. Про вказаний ризик свідчить поведінка ОСОБА_6 , який повідомив слідчому про намір повернутися до військової частини для продовження військової служби, отримавши реальну можливість продовжити проходження військової служби з подальшим звільненням від кримінальної відповідальності, у судові засідання не з'являвся, тобто фактично відмовився від подальшої служби, про своє місцезнаходження не повідомляє; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих їй обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо; вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема самовільно залишив місце несення служби, обов'язки військової служби не виконує, до військової частини безпідставно не прибуває, проводить час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, на даний час продовжує вчиняти злочин. Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 відповідає суспільному інтересу. Крім того, гарантії того, що останній не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні.
Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення вчинення підозрюваним незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення кримінальних інших правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини.
Також слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Застосувати більш м'які запобіжні заходи відносно ОСОБА_6 не вбачається за можливим, оскільки останній, являючись військовою особою, не зможе виконувати покладені на нього обов'язки з військової служби при обрані особистого зобов'язання або домашнього арешту.
За даних обставин кримінального провадження, в такому разі відсутній інший дієвий процесуальний механізм контролю за дотриманням покладених на підозрюваного обов'язків в умовах воєнного стану, який запроваджено на території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею не встановлено.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок про те, що дана особа могла вчинити злочин.
На підставі викладеного, а також з урахуванням ступеню порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку, що обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сприятиме запобіганню існуючих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024080100005004 від 24.06.2024 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доведеним та обґрунтованим. Водночас, слідчий суддя дійшов висновку, що наведене вище клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні під час дії воєнного стану при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 20 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень, що буде пропорційним, необхідним і достатнім для забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024080100005004 від 24.06.2024 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Строк тримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою рахувати з моменту його фактичного затримання з 12.10.2025 по 05.11.2025 .
Визначити одночасно щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець (інша фізична або юридична особа) мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) 00 копійок на депозитний рахунок місцевих загальних судів (отримувач платежу ТУ ДСАУ в Запорізькій області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 26316700, рахунок № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, призначення платежу: застава за (вказати П.І.Б. особи, за яку вноситься застава); номер справи (провадження); суд, в якому розглядається справа).
У разі внесення вказаної застави на підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються наступні обов'язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (місця дислокації підрозділу) та/або місця роботи (несення військової служби);
- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний структурний підрозділ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.
Виконання ухвали доручити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Термін дії ухвали закінчується 05.11.2025 (включно).
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя ОСОБА_1