Справа № 307/2345/25
Провадження №1-кп/307/189/25
Закарпатської області
13 жовтня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Тячів кримінальне провадження № 12025070000000257 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Широкий Луг Тячівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, не працює, судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
в провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 , 27 травня 2025 року, близько 15 години 00 хвилин, керуючи технічно-справним автомобілем марки "Ford" моделі "Tranzit Connect", державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Головній в селищі Буштино, зі сторони м. Тячів, в напрямку м. Хуст та здійснив зупинку керованого ним автомобіля на правому узбіччі дороги, біля будинку № 206, вказаної вище вулиці.
У цей же час, позаду автомобіля марки "Ford" моделі "Tranzit Connect", державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , у попутному напрямку, правим краєм проїзної частини дороги, зі швидкістю 22,3...26,1 км/год рухалась велосипедистка ОСОБА_6 , яка керувала електро-велосипедом марки "Аквамарин".
У свою чергу, водій ОСОБА_4 , який мав на меті вийти з транспортного засобу, не був достатньо уважним та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, маючи об'єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку і не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху, не маючи для цього будь-яких перешкод технічного чи фізичного характеру для безпечного забезпечення руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не переконавшись у безпеці виконуваних дій, відкрив водійські двері вказаного автомобіля, чим грубо порушив вимоги п.15.13. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, згідно яких забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.
Вказаними діями водій ОСОБА_4 створив велосипедистці ОСОБА_6 аварійну дорожню ситуацію, при якій позбавив її технічної можливості шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування зупинити керований нею електро-велосипед, унаслідок чого відбулося зіткнення електро-велосипеда з торцевою частиною відчинених водійських дверей автомобіля, що призвело до втрати велосипедистки ОСОБА_6 рівноваги, яка в результаті чого допустила падіння на дорожнє покриття проїзної частини дороги, яка 28 травня 2025 року померла в реанімаційному відділенні КНП "Тячівська РЛ"
За наслідками дорожньо-транспортної пригоди, велосипедистка ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми з крововиливом на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім?яно-скроневій ділянці, перелом скроневої та тім'яної кісток лівої половини черепа, переходящі на кістки основи черепа зліва, масивні двобічні субдуральні крововиливи в обох середніх черепних ямках, субдуральний крововилив зліва в тім'яній долі та вогнища гемарогічного забою лівої скроневої долі, закритий перелом тіла нижньої щелепи зліва та кута справа, перелом носової перетинки, садини правої половини обличчя, синець носа. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, вони утворилися в умовах ДТП, а саме, тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми з пошкодженням кісток лівої половини черепа, підоболонковими крововиливами, важким забоєм головного мозку, крововиливом на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в лівій тім?яно-скроневій ділянці - спричинені внаслідок дії твердого тупого предмету з переважаючою поверхнею дії виникли при ударі лівою половиною голови, а саме скронево-тім?яною діляною, у підлягаючу поверхню дорожнього покриття, при падінні її з електро-велосипеду, яким керувала. Згідно Наказу № 6 МОЗ України п.п.2.1.1. від 17 січня 1995 року вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, та являються небезпечними для життя потерпілої, які знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_6 .
Невиконання водієм ОСОБА_4 вимог п.1.5., 1.7., п.п. "б" п. 2.3., п.15.13. Правил дорожнього руху України, знаходиться в прямому причинному зв'язку з наступившими наслідками, внаслідок яких потерпіла ОСОБА_6 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Адвокат ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_4 , через канцелярію суду подав клопотання про скасування арешту тимчасово вилученого майна, в якому зазначив, що 04 червня 2025 року слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області було накладено арешт на автомобіль марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 . Арешт на дане майно було накладено саме з метою збереження речових доказів і надання можливості органу досудового розслідування всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального правопорушення. Зазначає, що автомобіль знаходиться на спецмайданчику, і це призводить до його знищення. Крім цього, судом були дослідженні всі докази, допитано обвинуваченого, а тому, в подальшому арешті відпала необхідність.
Просить скасувати арешт майна, накладеного ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 червня 2025 року, а саме автомобіля марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 та передати майно на зберігання власнику.
В судовому засіданні обвинувачений та захисник клопотання підтримали.
Прокурор в судовому засіданні проти клопотання заперечив, оскільки розгляд даного кримінального провадження не завершений.
Розглянувши клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04 червня 2025 року по даному кримінальному провадженні було накладено арешт на автомобіль марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 .
У відповідності до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
У частині другій вказаної статті цього Кодексу зазначено про те, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні, автомобіль марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 , визнаний речовим доказом, а судовий розгляд даного кримінального провадження не завершений.
Враховуючи те, що арешт на майно - автомобіль марки Форд, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_7 ,накладено обґрунтовано, потреба у застосуванні арешту щодо вказаного речового доказу на даний час не відпала, оскільки розгляд даного кримінального провадження не завершений, суд вважає, що в задоволенні клопотання про скасування арешту майна слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 169, 171-174, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1