Справа № 303/831/25
2/303/243/25
13 жовтня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої-судді Гутій О.В.
за участю секретаря судового засідання Мошури Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Боярської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
Позивач звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , який є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В позові зазначає, що вона та відповідач є батьками неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.06.2018 року шлюб між сторонами розірвано. Також, суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області 24.01.2019 року видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Проте, станом на день подачі позову такий не виконується, і згідно розрахунку Мукачівського ВДВС у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заборгованість відповідача по аліментам станом на 31.10.2024 року становить 162508,20 гривень.
Зазначає, що починаючи з 2018 року вони з відповідачем не проживають разом, з того часу відповідач не виявляє щодо ОСОБА_3 належного батьківського піклування, не телефонує, жодного разу не поцікавився як себе дитина почуває через війну, чи ціла, здорова чи у безпеці, не бере участі у вихованні, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не дбає про нормальне самоусвідомлення, про її здоров'я, про її навчання та освіту, не цікавиться її життям, всі ті права та обов'язки, що покладені на нього з дня народження доньки, відповідач ніколи не виконував.
Позивач неодноразово зверталася до ГУНП в Закарпатській області щодо невиконання батьківських обов'язків відповідачем.
Таким чином, просить позбавити відповідача батьківських прав по відношенню до неповнолітньої доньки.
Позивач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, представник позивача подала заяву, в якій просила розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності. Крім того, подав висновок органу опіки та піклування.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються процесуальними правами, реалізують право на судовий захист; кожна сторона зобов'язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; зловживання процесуальними правами недопустиме (ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44, 76-82 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ст. 77 ч. 2 ЦПК України). Про задоволення позову рішення може бути прийняте лише за умови обґрунтованості та доведеності позовних вимог ( ст.ст. 89, 263-265 ЦПК України).
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.07.2011 року (а.с.8).
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.06.2018 року шлюб між сторонами розірвано (а.с. 9).
Також, суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області 24.01.2019 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.11.2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 10).
З довідки, виданої Мукачівським відділом державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 по аліментам станом на 31.10.2024 року становиь 162508,20 гривень (а.с. 11).
З довідки від 05.09.2024 № 284 вбачається, що ОСОБА_3 навчається в 8 -А класі Боярського академічного ліцею «Лідер». Вихованням дитини займається мати ОСОБА_1 , батько дитини ОСОБА_2 жодного разу не цікавився шкільним життям дитини, батьківські збори не відвідує (а.с. 12).
Відповідно до висновку від 18.09.2025 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Боярської міської ради ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по відношенню до його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (с. 136-138).
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватись про здоров'я дитини, її психічний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини.
В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
При постановлені законного та справедливого рішення, суд враховує положення Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року (набула чинності для України 27.09.1991 року), в ч. 2 ст. 6 якої говориться, що держави учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
При цьому позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
У статті 12 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідатиме інтересам дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, тому у цій справі, з урахуванням встановлених фактичних обставин.
Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню та утриманню неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому суд вважає, що позов слід задовольнити.
Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Ст. 137 ЦПК України детально описує порядок визначення та відшкодування вказаних витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано договір № 08/12-24-ВА про надання правової допомоги від 08.12.2024 року, де зазначений фіксований розмір витрат на правову допомогу у цій справі у розмірі 18000 грн., акт приймання наданих послуг за договором 08/12-24-ВА від 08.12.2024 року від 01.10.2025 року, копії платіжної інструкції від 08.12.2024 року та квитанції № 3161465 від 01.10.2025 року про сплату позивачем за послуги за договором про надання правової допомоги на загальну суму 18000 гривень (а.а. 18-19, 150-151).
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн.
Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст.ст.164, 165, 166 Сімейного Кодексу України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Боярської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .
Третя особи: Служба у справах дітей Боярської міської ради, м.Боярка, вул. Михайла Грушевського, 39, Фастівський район Київської області.
Рішення суду виготовлено 13 жовтня 2025 року.
Головуюча О.В.Гутій