Справа № 302/1318/25
Провадження № 2-о/302/89/25
14 жовтня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участі секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, заінтересована особа Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
У вересні 2025 року заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа В. Ю., заінтересована особа Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, звернувся до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дідо по батьківській лінії ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть серія НОМЕР_1 . Родинні відносини між ним та померлим ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження його батька ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 .
Зазначав, що після смерті його діда ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_2 згідно з випискою з погосподарської книги за №165 від 02.09.2025; на земельну ділянка площею 0,60 га, розташовану у с. Буковець відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 030997 від 12.08.1999; на земельну ділянку площею 1,0705 га, що розташована у с. Буковець згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 031304 від 07.07.2003.
Його дід ОСОБА_2 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і на час його смерті разом із ним в будинку постійно більше 6-ти місяців проживав, але не був зареєстрований його онук ОСОБА_1 (заявник), ніхто інший не проживав та не був зареєстрований, про що свідчить довідка старости с. Буковець Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області за № 166 від 02.09.2025.
Стверджував, що він фактично до дня смерті діда постійно проживав із ним однією сім'єю в будинку АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_2 був одиноким, у шлюбі не перебував (розлучений), а його єдиний син ОСОБА_3 проживав у с. Ізки, а тому він і доглядав діда, який хворів та потребував підтримки та допомоги.
Також ним було проведено обряд поховання діда і після його смерті він доглядає за спадковим житловим будинком та здійснює в будинку поточні ремонти, так як будинок є придатний до експлуатації.
З метою реалізації свого спадкового права (оформлення спадщини) він як спадкоємець п'ятої черги за законом звернувся до нотаріуски Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвої О. І., однак виявилося, що на час смерті ОСОБА_2 (спадкодавця) місце його реєстрації відрізнялося від місця реєстрації його діда, тобто було відмінним, а відтак він вважається особою, яка пропустила строк для прийняття спадщини за законом до майна померлого ОСОБА_2 . Окрім цього, нотаріуска звернула увагу на допущені помилки у написанні прізвища діда в державних актах на право приватної власності на землю, в яких вказано прізвище спадкодавця як “ ОСОБА_4 », тоді як правильно “ ОСОБА_5 ».
За цих підстав нотаріуска рекомендувала йому звернутися до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини за адресою спадкодавця разом із дідом за адресою: АДРЕСА_1 та про встановлення приналежності державних актів на право приватної власності на землю спадкодавцю ОСОБА_2 .
Указував і на те, що спадкове майно не є спірним, спадкові справи до майна померлого діда не відкривалися, що підтверджується відповідними витягами зі Спадкового реєстру, однак через відсутність у його паспорті громадянина України про реєстрацію місця проживання у АДРЕСА_1 , та розбіжностями у написанні прізвища діда в правовстановлюючих документах, він не може реалізувати свої спадкові права.
Посилаючись на наведене вище просив суд установити факт, що має юридичне значення, а саме: 1) факт його постійного проживання (більше шести місяців) разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , 1928 р. н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) факт приналежності державного акту на право приватної власності на землю серії II-ЗК № 031304, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 132, виданого 07.07.2003 Буковецькою сільською радою народних депутатів, на підставі рішення 14-ої сесії 3-го скликання Буковецької сільської ради народних депутатів від 08.10.2000, на ім'я « ОСОБА_6 , мешканцю АДРЕСА_1 » про передачу у приватну власність земельної ділянки загальною площею 1,07 га для ведення особистого селянського господарства і державного акту на право приватної власності на землю серії III-ЗК №030997, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90, виданого 12.08.1999 Буковецькою сільською радою народних депутатів, на підставі рішення 11-ої сесії 22-го скликання Буковецької сільської ради народних депутатів від 27.03.1997, ім'я « ОСОБА_6 , мешканцю АДРЕСА_1 » про передачу у приватну власність земельної ділянки загальною площею 0,60 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, - померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , 1928 р. н.
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у даній справі в порядку окремого провадження та призначено її судовий розгляд по суті (а.с.27,28).
У судове засідання заявник ОСОБА_1 та його представниця - адвокатка Гренджа В. Ю. не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи були належним чином повідомлені. Водночас до суду від адвокатки Гренджи В. Ю. надійшла заява від 13.10.2025, в якій вона просила розглянути цю справу без її участі та участі заявника ОСОБА_1 , заявлені вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити(а.с.32).
Заінтересована особа у судове засідання також не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення розгляду справи була належним чином повідомлена, однак представник Пилипецької сільської ради подав до суду 14.10.2025 заяву, в якій просив розглянути цю справу за відсутності представника цієї сільської ради та вимоги заяви ОСОБА_1 визнає (а.с.32).
За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності учасників справи за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини у даній справі та об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 293 ЦПК України).
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, установлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ установлені цим розділом (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, перелік яких наведено у частині першій цієї ж статті. При цьому за змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (постанова Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 /провадження № 61-51сво18/, постанова Верховного Суду від 12 січня 2024 року у справі № 335/6717/23 /провадження № 61-15734ск23/).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян».
Судом установлено, що дідо заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Ізківської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 21.03.2013, за актовим записом № 03 (а.с.9).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 16.09.1978, батьками заявника ОСОБА_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 (а.с.10).
Як видно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 09.01.1956, батьками ОСОБА_3 /батька заявника/ є ОСОБА_2 та ОСОБА_8 (а.с.11).
Батько заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_5 , виданим виконавчим комітетом Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 10.07.2025, за актовим записом № 49 (а.с.12).
Згідно з виписки з господарської книги, виданої виконкомом села Буковець Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 02.09.2025 за № 165, вбачається, що ОСОБА_1 є головою дворогосподарства № 43 у с. Буковець Хустського району Закарпатської області, власником якого був померлий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Цей будинок побудований у 1965 році і розташований на земельній ділянці в урочищі «Біля хати» площею 0,1254 га, згідно з державним актом на землю ІІІ-ЗК № 030997. Свідоцтво на право власності на даний житловий будинок сільською радою не видавалося (а.с.13).
Відповідно до довідки старости села Буковець Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 02.09.2025 за № 166, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 був постійним мешканцем АДРЕСА_1 та разом із ним на день його смерті у вказаному будинку проживав, але не був зареєстрований його внук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14).
Згідно з довідкою, виданою старостою села Буковець Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 05.09.2025 за № 170, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проводив похорон свого діда ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та взяв на себе всі витрати, що пов'язані з обрядом поховання (а.с.15).
Як видно з довідки, виданою старостою села Буковець Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 05.09.2025 за № 171, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , після смерті діда ОСОБА_2 обробляє земельні ділянки за цільовим призначенням, які йому належали (а.с.16).
Із Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗК № 030997 від 12.08.1999 видно, що на підставі рішення Буковецької сільської ради ХІ сесії ХХІІ скликання від 28.03.1997 ОСОБА_6 , мешканцю АДРЕСА_1 було передано у приватну власність земельні ділянки загальною площею 0,60 га, які складаються з чотирьох автономних земельних ділянок і розташовані на території Буковецької сільської ради для обслуговування жилого будинку та ведення підсобного господарства, цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90(а.с.18).
Із Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 031304 від 07.07.2003 слідує, що на підставі рішення Буковецької сільської ради 14 сесії 3-го скликання від 08.10.2000 ОСОБА_6 , мешканцю АДРЕСА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 1,0705 га, яка розташована на території Буковецької сільської ради для ведення особистого селянського господарства, цей акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 132(а.с.19).
Як видно з витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за № 82416195, виданого 03.09.2025 нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвою О. І., то у Спадковому реєстрі інформація щодо спадкових справ та виданих на їх підставі свідоцтва про право на спадщину до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 є відсутня (а.с.20).
Як убачається з витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 82416206, виданого 03.09.2025 нотаріусом Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвою О. І., то у Спадковому реєстрі інформація щодо наявності складених заповітів чи спадкових договорів померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 є відсутня (а.с.21).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частини 1, 2 ст. 1220 ЦК України).
Частиною першою статті 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
За змістом пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.
Виходячи із положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України, проживання повинно бути постійним, тобто носити тривалий характер, і не припинитися перед смертю спадкодавця, що є передумовою прийняття спадщини, якщо спадкоємець не відмовився від спадщини.
Місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання у ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Відсутність місця реєстрації спадкоємця за місцем реєстрації, проживання спадкодавця, не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.
Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись до суду з заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Водночас згідно з правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по-батькові, місце чи час народження не відповідають записам у правовстановлюючому документі, якщо хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд управі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, указаним у свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть тощо.
Установлення факту належності вказаних вище правовстановлюючих документів має для заявника юридичне значення, оскільки від їх установлення залежить подальша реалізація його права власності щодо зазначеного нерухомого майна та установлення цього факту не стосується інших осіб, не призводить до виникнення спору про право і заявник, згідно з чинним законодавством, не має змоги усунути в позасудовому порядку помилку в написані правильного прізвища померлого діда ОСОБА_2 , замість помилкового написання прізвища « ОСОБА_4 » у цих правовстановлюючих документах, тобто державних актів на право приватної власності, так як зі свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_2 , свідоцтва про народження батька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 видно, що прізвищем діда заявника є саме « ОСОБА_5 », а не « ОСОБА_4 ».
Водночас суд ураховує і те, що виправлення у цих державних актах на право власності на земельну ділянку до 2013 року відбувалося шляхом видачі нових державних актів замість тих, що містять помилки. Починаючи 01 січня 2013 року в зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр», постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» та змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державні акти на право власності чи праві постійного користування земельною ділянкою не видаються, а отже, отримати новий акт замість того, в якому міститься помилка, неможливо.
23 серпня 2013 року втратив чинність наказ Держкомзему від 04.05.1999 № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів оренди на право тимчасового користування землею та договорів оренди землі», що унеможливлює видачу дубліката акту взамін виданого з помилкою, а тому неможливо внести зміни у державний акт на право власності на земельну ділянку.
Отже, в інший спосіб, окрім як зі зверненням до суду з заявою про належність правовстановлюючого документу, неможливо виправити помилку у написанні правильного прізвища діда заявника « ОСОБА_5 », замість помилкового « ОСОБА_4 ».
Відповідно до частин 1-4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного вище суд доходить висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними відповідними доказами у справі, а відтак його заява підлягає до задоволення.
За загальним правилом ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження понесені учасниками справи судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись статтями 76-81, 89, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, заінтересована особа Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
Установити факт що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання (більше шести місяців) ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , 1928 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Установити факт належності правовстановлюючого документа, а саме належності померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , 1928 р. н., державного акту на право приватної власності на землю серії II-ЗК № 031304 від 07.07.2003, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 132, та державного акту на право приватної власності на землю серії III-ЗК № 030997 від 12.08.1999, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 90.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 14 жовтня 2025 року.
Учасники справи:
Заявник ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
Заінтересована особа Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження: с. Пилипець, буд.75, Хустського району Закарпатської області, ідентифікаційний код в ЄРДПОУ 04350843.
Суддя В. Ю. Готра