Міжгірський районний суд Закарпатської області
Справа № 302/1341/25
1-кп/302/172/25
14 жовтня 2025 рокуселище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань матеріали кримінального провадження, відомості про які були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078110000106 від 01.09.2025, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , неодруженого, з загальною середньою освітою, непрацюючого, несудимого в порядку ст. 89 КК України, громадянина України,
в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
01 вересня 2025 року біля 01:00 год ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих непорозумінь під час сварки із ОСОБА_4 , мешканкою будинку АДРЕСА_2 по цій же вулиці даного населеного пункту, під час якої умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, наніс їй один удар кулаком правої руки в область обличчя.
У результаті своїх протиправних дій ОСОБА_5 , згідно з висновком судово-медичного експерта, спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді садна на шкірних покривах чола зліва. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути стиснуті пальці в кулак сторонньої особи. Розладу здоров'я за собою не потягли і по цій ознаці кваліфікуються, як легкі, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я. По давності вкладаються в час події, яка мала місце 01.09.2025. Малоймовірно, що дані тілесні ушкодження могли виникнути при падінні з висоти власного зросту, а є наслідками локальних ударів.
Ці дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано як учинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.
17 вересня 2025 року між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_4 укладено угоду про примирення, яку разом з обвинувальним актом надіслано до суду 18.09.2025. За змістом цієї угоди обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно і в повному обсязі визнав свою вину в учиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Також сторони угоди дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого, істотних для цього кримінального провадження обставин, а також покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Також сторони визначили наслідки укладення та затвердження цієї угоди, а саме для потерпілої й обвинуваченого обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та відмова обвинуваченого від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, і позбавлення потерпілої права вимагати в подальшому притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, з якими сторони погодилися, а також наслідки її невиконання.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю та беззастережно визнав свою вину в учиненні інкримінованого йому проступку, щиро розкаявся, просив суд затвердити укладену угоду, а також призначити узгоджену в ній міру покарання. Також ствердив, що угоду він укладав добровільно, розуміє надані йому законом права, наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди, визначені ст. 473 КПК України, суть пред'явленого обвинувачення і вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення.
Потерпіла ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні пояснила, що зазначену угоду укладала добровільно, наслідки укладання та затвердження вказаної угоди для неї зрозумілі. Також просила затвердити угоду про примирення.
У підготовчому судовому засіданні прокурор проти затвердження угоди не заперечив та пояснив, що така відповідає вимогам закону, вказана в ній міра покарання визначена в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність і дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч. 5 ст. 469 КПК України).
За змістом частин 1, 2 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду; розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право у підготовчому судовому засіданні прийняти рішення про затвердження угоди.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, зокрема те, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання.
Також судом установлено, що потерпіла повністю розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.
На підставі пояснень обвинуваченого та потерпілої суд переконався, що укладення цієї угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Суд зазначає, що зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та положенням закону, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, правова кваліфікація є правильною, сторони добровільно уклали угоду про примирення та примирилися, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Із наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, і вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком.
Підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
На переконання суду, покарання сторонами угоди визначено відповідно до положень статей 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину, обставини, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням усіх обставин справи та особи обвинуваченого суд уважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати меті покарання.
Отже, зважаючи на наведене вище, суд доходить висновку, що в цьому кримінальному провадженні є можливим затвердження угоди про примирення між потерпілою й обвинуваченим та призначення ОСОБА_5 узгодженої сторонами виду і міри покарання, передбачених ч. 1 ст. 125 КК України.
Цивільний позов не заявлявся, арешт на майно не накладався.
Речові докази й процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Керуючись статтями 368-371, 373, 374, 394, 468, 469, 471, 473-475 КПК України, суд
Затвердити угоду про примирення від 17 вересня 2025 року, укладену між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12025078110000106 від 01.09.2025.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Вирок може бути оскаржений із підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1