Справа №635/7251/23 Головуючий 1 інстанції: Лук'яненко С.А.
Провадження №33/818/1752/25 Доповідач: Люшня А.І.
Категорія: ч.2 ст.130 КУпАП
13 жовтня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі головуючого судді Люшні А.І., перевіривши апеляційну скаргу захисника Царьова Р.В. на постанову Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2025 року,-
Цією постановою повернуто заяву захисника Царьова Р.В. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП.
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 24 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 03 квітня 2024 року апеляційну скаргу захисника Царьова Р.В. залишено без задоволення, постанову Харківського районного суду Харківської області від 24 січня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Не погодившись з таким рішенням, 29 вересня 2025 року захисник Царьов Р.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2025 року.
Дослідивши апеляційну скаргу, апеляційний суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступного.
Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, а у справах про адміністративні правопорушення - КУпАП, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.
Відповідно до положень ст.7 КУпАП, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно зі ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.
Відповідно до положень ст.287 КУпАП, постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає оскарженню в порядку, визначеному КУпАП.
Згідно вимог ст.284 КУпАП, у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Отже, із системного аналізу зазначених вище норм вбачається, що оскарженню у апеляційному порядку підлягають лише постанови, якими закінчується розгляд справи по суті.
Викладене узгоджується із рішенням Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв'язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України.
Конституційний суд України вирішив, що положення ч.2 ст.294 КУпАП необхідно розуміти так, що у апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього кодексу, про закриття справи.
Рішення Конституційного суду України є обов'язковим до виконання на території України.
Верховний Суд в ухвалі від 15.10.2019 року, провадження N51-4998ска19, зробив висновок, що нормами КУпАП не передбачена ні можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, ані можливість перегляду такої постанови Верховним Судом за нововиявленими обставинами. Так само нормами КПК не передбачено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що застосування аналогії права в даному випадку є неприйнятним, оскільки це порушувало б загальні принципи судочинства, зокрема принцип правової визначеності.
У відповідності до рішення ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» (заява №11370/02) від 21 червня 2007 року, повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.
Повноваженнями переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ апеляційний суд не наділений.
За таких обставин, відповідно до вимог частини 2 статті 294 КУпАП апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
Повернути захиснику Царьову Р.В. апеляційну скаргу на постанову Харківського районного суду Харківської області від 19 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Харківського
апеляційного суду А.І. Люшня