Суддя Бугера О. В.
Справа № 644/5803/25
Провадження № 2/644/3562/25
13.10.2025
13 жовтня 2025 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого судді Бугери О.В.,
За участю секретаря судового засідання Радченко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
27 червня 2025 року до Індустріального районного суду м. Харкова надійшла вищезазначена позовна заява. Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 22 липня 2024 року був укладений Кредитний договір № 22.07.2024-100000725, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 9000,00 грн. на строк 98 днів зі строком повернення кредитних коштів 27 жовтня 2024 року. ТОВ «Споживчий центр» взяті на себе зобов'язання виконало в повному обсязі, надав відповідачці кредитні кошти у погодженому умовами кредитного договору розмірі, водночас відповідачка взяті на себе зобов'язання позичальника не виконала, у встановлений умовами кредитного договору строк жодних дій на погашення кредиту не вчинила. Таким чином, за відповідачкою перед ТОВ «Споживчий центр» станом на 27.06.2025 р., утворилась заборгованість у розмірі 9812,56 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6681,60 грн., по процентам в розмірі 1870,96 грн, неустойки 1260,00 грн. Також позивач просить стягнути з відповідачки на свою користь понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 2422,40 грн.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 30.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно і належним чином шляхом направлення судової повістки на адресу, зазначену в позовній заяві, смс-повістки. Будь-яких заяв та клопотань від відповідачки не надходило, процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалась.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Судом встановлено, що 22 липня 2024 року, року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 22.07.2024-100000725, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 9000,00 грн. на строк 98 днів зі строком повернення кредитних коштів 27 жовтня 2024 року. Згідно з умовами п. 8 кредитного договору розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Сторонами кредитного договору погоджено Графік платежів, згідно з яким: проценти, розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів за сплати Процентів дорівнює кількості періодів, за які сплачуються Проценти. Сума Кредиту у розмірі 9000 грн. 00 коп. сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається Кредит.
Умови кредитування, які, серед іншого, відображені й в паспорті споживчого кредиту, та інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, 22.07.2024 підписано між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором А517.
Пропозицію про укладення кредитного договору від 22.07.2024 та заявку кредитного договору було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е517 від 22.07.2024 року.
Згідно з відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №22.07.2024-100000725 від 22.07.2024 реквізити належного ОСОБА_1 електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами є таким: 5168-74ХХ-ХХХХ-7415.
Таким чином, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заявки про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження Е517, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 9000 грн.
З наданої позивачем довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №22.07.2024-100000725 від 23.06.2023 заборгованість ОСОБА_1 становить 9812,56 грн., з яких: 6681,60 грн. - основний борг, 1870,96 грн. - проценти, 1260,00 грн. - неустойка.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Відповідно до ст. 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За правилами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Правилами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частинами 1 та 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» унормовано, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правилами ч. 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» закріплено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Згідно з ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
У договорі №22.07.2024-100000725 від 22.07.2024, укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші.
Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання ТОВ «Споживчий центр» перед відповідачкою виконав, перерахував відповідачці обумовлені кредитним договором кошти. Отже, позивачем доведений факт наявності заборгованості за кредитним договором №22.07.2024-100000725 від 22.07.2024 року в сумі 8552,56 гривень, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6681,60 гривень; заборгованості по відсоткам в розмірі 1870,96 гривень.
Що стосується вимог про стягнення пені, суд вважає, що вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Договір укладений в період дії воєнного стану, який триває, неодноразово продовжувався, урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, позивачем заявлено вимоги на суму 9812,56 гривень та сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., судом задовольняються позовні вимоги позивача на суму 8552,56 гривень, тобто стягненню підлягає судовий збір в сумі 2111,34 грн (8552,56х2422,40/9812,56).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 617, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1077, 1084 ЦК України, ст.ст.12, 81, 89, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032) заборгованість за договором № 22.07.2024-100000725 від 22.07.2024 року в розмірі 8552 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві) гривні 56 копійок.
В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», заборгованості за неустойкою в сумі 1260,00 грн., відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: вулиця Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2111 (дві тисячі сто одинадцять) гривень 34 копійки.
Повний текст рішення виготовлений 13.10.2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя О.В. Бугера