Справа№ 610/3356/25
Провадження № 1-кп/610/200/2025
13 жовтня 2025 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія кримінальне провадження №12025226060000436 від 26.08.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в сел. Савинці Балаклійського району Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, -
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.
Згідно із ч.1 ст. 79 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельна ділянка- це частина земної поверхні з установленим межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до ч.1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть, в тому числі, кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки -це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.
Відповідно до ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятими лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені від смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ)штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
Згідно зі ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для великих річок, водосховищ на них та озер- 100 метрів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЗК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, в тому числі, розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво.
Регламентація обмежень використання земель водного фонду передбачена ст. ст. 85,89, 95 Водного кодексу України, згідно з якими забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і заліснення) а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив, влаштування літніх таборів для худоби, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікаційну у тому числі баз відпочинку, дач та гаражів та стоянок автомобілів, миття та обслуговування транспортних засобів і техніки, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо, випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього середовища.
Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів, і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
В порушення зазначених вимог закону, в травні 2025 року (точні дата та час не встановлено), під час перебування за межами населеного пункту Норцівка Савинської територіальної громади Ізюмського району Харківської області поряд із земельними ділянками з координатами: 49.2882808, 37.0598731 та 49.2899867,37.0561643, за невстановлених обставин, у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на самовільне зайняття земельних ділянок, розташованих в охоронній зоні прибережної захисної смуги великої річки Сіверський Донець, яка складає 100 метрів, шляхом здійснення сільськогосподарської діяльності, а саме: розорювання та посіву культури соняшника для подальшого отримання прибутку.
Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні річки Сіверський Дінець, 20 травня 2025 року (точний час не встановлено) ОСОБА_4 , перебував за межами населеного пункту Норцівка Савинської територіальної громади Ізюмського району Харківської області, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, діючи всупереч вимогам ст. ст. 112, 113, 115, 116, 118, 123,,124,125,126 Земельного кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, а також у порушення статей 60, 61 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах, які є частиною водоохоронних зон, уздовж річок, навколо водойм та на островах, забороняється розорювання земель, а також садівництво, городництво, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, самовільно зайняв земельні ділянки з координатами:
49.2882808, 37.0598731, площею 0,6839 га, та земельну ділянку з координатами 49.2899867, 370561643, площею 0,3204 га, які розташовані у прибережній захисній смузі водного об'єкта- великої річки Сіверський Донець, шляхом їх розорювання, обробітку та посіву сільськогосподарської культури - соняшнику, таким чином, самовільно зайняв землі в охоронних зонах, загальною площею 1,0043 га, комунальної форми власності, в результаті чого завдав майнову шкоду Савинській селищній раді Ізюмського району Харківської області на загальну суму 10 426 грн 84 коп.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину по пред'явленому обвинуваченню визнав, та пояснив суду, що в травні цього року за межами села Норцівка Ізюмського району біля річки Сіверський Дінець задіскував дві земельні ділянки в прибережній зоні, на якій засіяв соняшник для отримання прибутку.
Оскільки обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі. При цьому судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку про кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 197-1 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки, землі в охоронній зоні.
Вину ОСОБА_4 по даній кваліфікації суд вважає доведеною.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення відноситься до нетяжких злочинів.
Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, проживає в селі Залиман Ізюмського району, за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, як особа, яка підтримує дружні стосунки із сусідами, на засіданні адміністративної комісії не розглядався, на обліку в органах пробації, у лікаря-нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
З 11.05.2023 перебуває на обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є визнання ним своєї провини.
Обставин, що обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Отже, призначаючи покарання ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, враховує конкретні обставини вчиненого, особу обвинуваченого, наявність по справі обставини, що пом'якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, тому вважає за можливе призначити покарання у мінімальному розмірі у виді обмеження волі.
Крім того, суд зважає на ту обставину, що шкода, завдана внаслідок вчинення злочину, повністю відшкодована, тому приходить до висновку про можливе звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням в силу ст. 75 КК України з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Речові докази та судові витрати по справ відсутні
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.197-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Головуючий