Справа № 350/1519/25
Номер провадження 2-з/350/8/2025
13 жовтня 2025 року селище Рожнятів
Суддя Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області Пулик М.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви про стягнення боргу, інші особи, які отримають статус учасника справи відповідач: ОСОБА_2 ,
установив:
13.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 про стягнення боргу, а саме: вжити захід забезпечення позову до ОСОБА_2 про стягнення боргу та постановити ухвалу про накладення арешту на автомобіль марки «Форд Конект», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та заборонити його відчуження чи передачу будь-яким іншим особам до вирішення спору судом по суті.
В обґрунтування заяви зазначено, що 10 лютого 2024 року відповідач по справі ОСОБА_2 , керуючи на підставі виданої ним довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Ковальчуком Т.П. 22 грудня 2022 року за реєстровим №2054, належним йому автомобілем марки «Мерседес Бенц Спрінтер 319 СДІ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на території Німеччини вчинив ДТП, внаслідок якої належний мені автомобіль було пошкоджено з вини водія.
Сума збитків склала 8 265 Євро, на відшкодування якої відповідач погодився, про що власноручно написав розписку від 22 березня 2024 року та зобов'язався сплатити зазначену суму грошових коштів на протязі року.
05 серпня 2025 року дружина відповідача ОСОБА_3 повернула мені частину боргу свого чоловіка відповідача в справі ОСОБА_2 в сумі 4000 Євро, про що написала власноручно розписку. ОСОБА_2 решту суми свого боргу йому не повертає, взяте на себе зобов'язання не виконує.
ОСОБА_2 має у власності автомобіль марки «Форд Конект», вартість якого є адекватною та співмірною із сумою невиконаного зобов'язання відповідачем, про що ним буде заявлено цивільний позов, і за рахунок реалізації вказаного автотранспортного засобу буде можливим виконати судове рішення про стягнення з нього на його користь боргу.
Оскільки відповідач ОСОБА_2 на даний час має на руках всі правовстановлюючі документи на належне йому рухоме майно, яке може в будь-який час відчужити чи іншим способом звернути його на користь інших осіб, до моменту вирішення судом справи за його цивільним позовом, що може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду за даним позовом, тому вважає за доцільне клопотати перед судом про вжиття заходів забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на належне на праві власності відповідачу ОСОБА_2 рухоме майно автомобіль марки «Форд Конект» та заборону його відчуження чи передачу будь-яким іншим особам до вирішення спору судом по суті.
Дослідивши обґрунтування поданої заяви з додатками, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Так, згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову, зокрема є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Як зазначено заявником (позивачем) предметом судового розгляду по справі будуть майнові вимоги про стягнення з відповідача суми боргу, що в цілому дорівнює 4265 Євро.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рухоме майно посилаєть на те, що відповідач, маючи грошові зобов'язання та не виконуючи їх належним чином, дізнавшись про пред'явлення до нього позову про стягнення зазначеного вище боргу, зможе здійснити дії направлені на відчуження свого майна. Ці дії можуть унеможливити або суттєво ускладнити в подальшому виконання прийнятого судом по цій справі рішення через відсутність іншого майна відповідача, на яке може бути звернуто стягнення.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
За абзацом четвертим цієї норми права, виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Згідно із абзацами першим - другим частини 5 цієї статті, про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов'язковим.
Таким чином, арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника та передачі на зберігання іншим особам.
За змістом статті 1 Першого Протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При цьому вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У кожному випадку, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Звертаючись до суду із заявою про застосування заходу забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, яке на праві власності належить ОСОБА_2 , заявник навів правові підстави забезпечення позову саме шляхом накладення арешту.
З огляду на викладене, суд, враховуючи відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та баланс інтересів сторін, приходить до висновку, що такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на рухоме майно, в цьому випадку є співмірним позовним вимогам, які має намір заявити ОСОБА_1 .
За змістом частини першої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову не вичерпуються накладенням арешту на майно.
Позов також може бути забезпечено шляхом заборони вчиняти певні дії, зокрема забороною відчуження майна.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.
Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суди дійшли обґрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом заборони відчуження квартири.
Постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19).
Враховуючи те, що рухоме майно, яке просить забезпечити заявник на цей час зареєстровано за відповідачем, тому відповідач має можливість переоформити його на іншу особу шляхом відчуження, беручи до уваги обставини справи, співмірність виду забезпечення позову із вимогами, які будуть заявлені позивачем, враховуючи, що подальше відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, суд вважає, що у цьому випадку необхідним та співмірним видом забезпечення позову буде заборона відчужувати майно його власником.
При цьому обраний захід забезпечення позову є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, відповідає предмету, ціні позову, з яким ОСОБА_1 має намір звернутися до суду, та, водночас, вжиття такого заходу не є позбавленням права власності ОСОБА_2 , а спрямовано лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду немає підстав вважати, що існують обставини, за яких згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України встановлено обов'язок суду застосувати зустрічне забезпечення.
Керуючись ст.ст. 149-153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову до подачі позовної заяви про стягнення боргу, інші особи, які отримають статус учасника справи відповідач: ОСОБА_2 , задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки «Форд Конект», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та заборонити його відчуження чи передачу будь-яким іншим особам до вирішення спору судом.
Копію ухвали направити до Долинського відділу Державної виконавчої служби у Калуському районі Івано - Франківської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, для виконання, а також іншим особам, які отримають статус учасника справи, - для відома.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Роз'яснити, що відповідно до вимог ч.4 ст.152 ЦПК України, заявник повинен пред'явити відповідний позов протягом десяти днів.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає: АДРЕСА_1 ;
боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_5 , проживає: АДРЕСА_1 .
Суддя