Справа № 185/8214/25
Провадження № 3/185/2862/25
06 жовтня 2025 року суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Мицак М.С., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Павлоградського РВП ГУНП України в Дніпропетровській області, щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_2 22 липня 2025 року о 20 год. 30 хв.., знаходячись за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_3 насильство у сім'ї, яке виразилось у висловлюванні нецензурною лайкою та погрозах фізичною розправою, тим самим завдавши психологічного болю, а потім вигнав з квартири.
ОСОБА_2 у судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що із ОСОБА_3 він розлучений, живуть в одній квартирі. 22.07.2025 року колишня дружина не пускала його у квартиру. Приїхали працівники поліції та вона з ними пішла на вулицю. Домашнє насильство відносно ОСОБА_2 він не вчиняв, мав місце конфлікт з приводу спільних коштів
Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши протокол у справі про адміністративне правопорушення, матеріали справи, проаналізувавши це все між собою та в сукупності, приходжу до наступного висновку.
Так, санкція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає стягнення за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Ознаками психологічного насильства, зокрема, є: постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви; звинувачення, засудження, словесні образи; обзивання нецензурними словами, приниження; ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей); покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров'ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими; зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви; відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її; ізолювання жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах; знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.
Окремий конфлікт у сім'ї, випадкова образа, навіть повторювані сварки не можуть розцінюватися як психологічне насильство. Насильство - це свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.
Оцінивши усі обставини справи, приходжу до висновку, що 22.07.2025 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виник особистий конфлікт через непорозуміння щодо спільних коштів.
Факт сп'яніння ОСОБА_2 , зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведений.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_2 колишній чоловік, натомість у письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначено, що цивільний чоловік.
На виклик суду ОСОБА_3 не з'явилася. Сам правопорушник заперечує факт вчинення домашнього насильства, а інших доказів, зокрема пояснень сусідів, у матеріалах справи немає.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно зі ст.280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Жодних доказів, які б свідчили поза розумним сумнівом про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства немає.
З огляду на викладене, приходжу до висновку, що провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі скарги в 10-денний строк з дня винесення постанови.
Суддя: М.С. Мицак