Справа 688/2694/25
№ 2/688/1172/25
Рішення
Іменем України
09 жовтня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Чупрової К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Руденка Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності в порядку спадкування,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача
12.06.2025 адвокат Руденко Д.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померда ОСОБА_2 , яка за життя 26.12.2013 залишила заповіт, у відповідності до якого заповіла все своє майно в рівних частинах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в будинковолодінні АДРЕСА_1 , яке належало їй на праві власності. ОСОБА_3 правом на спадкування за заповітом не скористався та ІНФОРМАЦІЯ_4 помер. ОСОБА_5 звернулась до Першої шепетівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, на підставі чого було заведено спадкову справу. Однак, 10.07.2023 ОСОБА_1 нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, а тому просить суд визнати за позивачемв порядку спадкування за заповітом право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, адвокат Руденко Д.В. в системі «Електронний суд» подав заяву, у якій просив розгляд справи провести у його та позивача відсутності, позов підтримав, просив його задовольнити.
Позиція відповідача
Представник відповідача Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області у судове засідання не з'явився. Сільський голова Котик Т.М. подала до суду заяву, у якій просила розгляд справи провести у відсутності представника сільської ради по наявних матеріалах справи, під час розгляду справи поклалась на думку суду.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.06.2025 відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання о 09 год 40 хв. 16.07.2025.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16.07.2025 за клопотанням представника позивача витребувано у Першої та Другої шепетівських державних нотаріальних контор інформацію щодо заведення спадкових справ до майна померлих: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 ; підготовче засідання відкладено до 09 год 45 хв 11.09.2025.
04.08.2025 від державного нотаріуса Першої шепетівської державної нотаріальної контори Камфорович О.А. надішли повідомлення, що після смерті ОСОБА_7 спадкова справа не заводилися та належним чином завірені копії спадкових справ, заведених після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11.09.2025 за клопотанням представника позивача Руденка Д.В. витребувано у Хмельницького обласного державного нотаріального архіву інформацію щодо заведення спадкової справи до майна померлої ОСОБА_7 ; закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті об 11 год 30 хв 09.10.2025.
26.09.2025 від завідувача Хмельницьким обласним державним нотаріальним архівом надійшло повідомлення, що по даних архівного фонду Шепетівської районної державної нотаріальної контори спадкова справа в 1992-2004 роках після смерті ОСОБА_7 не заводилась.
07.10.2025 представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Руденко Д.В. подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме даних погосподарського обліку по спірному будинковолодінню за 1991-1995 роки.
Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження
Як встановлено в суді та вбачається із свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого виконкомом Судилківської сільської Ради народних депутатів 24.09.1990, зареєстрованого в реєстровій книзі №2 за р.№ 558, будинковолодіння по АДРЕСА_1 , було колгоспним двором, головою якого являється ОСОБА_2 .
З довідки №1290 від 08.11.2023 року, виданої виконавчим комітетом Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, слідує, що згідно запису №1483 в погосподарській книзі №8 за 1991-1995 роки станом на 15.04.1991 року в господарстві за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1941 року народження, ОСОБА_7 , 1903 року народження (померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ). ОСОБА_8 , 1971 року народження, зареєстрована за даною адресою з 28.10.1993 року.
Отже, будинковолодіння, яке мало статус колгоспного двору, належало ОСОБА_9 (дівоче прізвище згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_1 ОСОБА_10 та її матері ОСОБА_7 у рівних частках по 1/2 частці кожній.
Член колгоспного двору ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 06.10.2023 року, виданого повторно виконавчим комітетом Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_7 не заводилась, що підтверджується повідомленням Першої шепетівської державної нотаіральної контори №541/01-16 від 23.07.2025, повідомленням Хмельницького обласного державного нотаріального архіву №1828/01-18 від 22.09.2025 та інформаційною довідкою зі Спакового реєстру №82606817 від 19.09.2025.
Згідно повідомлення Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області від 02.10.2025 ОСОБА_2 на момент смерті її матері ОСОБА_7 була зареєстрована із нею за однією адресою, отже є такою, що спадщину прийняла.
Із заповіту ОСОБА_2 , посвідченого секретарем Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області 26.12.2013 та зареєстрованого в реєстрі за №83, вбачається, що вона все належне їй майно заповіла в рівних частинах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 11.04.2022 виконавчим комітетом Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області.
Згідно даних свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 07.11.2022 Шепетівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Шепетівка Хмельницької області.
Після смерті ОСОБА_2 . Першою шепетівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №298/2022. Згідно матеріалів спадкової справи 23.12.2022 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулась лише онука померлої - ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 згідно свідоцтва про шлюб від 14.02.2019, виданого Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області).
Таким чином, згідно спадкової справи 298/2022 року єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, є ОСОБА_1 .
У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 було нотаріусом відмовлено через відсутність документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на спадкове майно, що слідує із довідки №б/н/01-16 від 10.07.2023 року, виданої завідувачем Першої шепетівської державної нотаріальної контори Камфорович О.А.
Застосовані норми права
При розгляді справ про спадкування необхідно встановити: місце відкриття спадщини, коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
За змістом статті 525, частини другої статті 548 ЦК Української РСР 1963 року прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття - дня смерті спадкодавця.
Колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.
Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями 120-127 ЦК Української РСР 1963 року.
Зокрема, згідно з частиною першою статті 120 ЦК Української РСР майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, а частина друга статті 123 цього Кодексу визначала, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Закон Української РСР «Про власність», який набув чинності 15 квітня 1991 року, не містив поняття «колгоспний двір» і закріпив загальні положення щодо права власності на майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї.
Так, відповідно до статті 17 цього Закону майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
6 січня 1994 року набрав чинності Закон України від 16 грудня 1993 року № 3718-XII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключено з ЦК Української РСР статті 120-127, які врегульовували створення та діяльність колгоспного двору, і статтю 563 щодо спадкування майна колгоспного двору.
При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, судам належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір таких часток визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
При вирішенні питання щодо спадкування майна колишнього колгоспного двору судами належить виходити з того, що Закон Української РСР «Про власність» не містив положень, які виключали майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, зі складу спадщини.
У пункті 4 Постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII від 26 березня 1991 року «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» вказано, що правила, які містяться в Законі Української РСР «Про власність» і були передбачені Законом СРСР «Про власність в СРСР», застосовуються з дня введення в дію Закону СРСР «Про власність в СРСР», тобто з 1 липня 1990 року.
Таким чином, з 1 липня 1990 року при спадкуванні частки майна колишнього колгоспного двору застосовувалися загальні правила щодо спадкування.
Такий правовий висновок відображено у постанові Верховного суду від 17.06.2020 року у справі №156/482/17 провадження 61-25814св18.
За змістом ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Свідоцтво про право на спадщину видається нотаріусом на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Таким чином, аналіз норм права, що регламентують порядок оформлення права на спадщину, що відкрилась після 1 січня 2004 року передбачає звернення спадкоємця як за законом так і за заповітом до нотаріуса і видачі ним відповідного свідоцтва.
Відповідно до абз. 2-3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Мотиви та висновки суду
З'ясувавши думки учасників справи, викладені у їх письмових заявах, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити з огляду на наступне.
З матеріалів справи слідує, що будинковолодіння, яке входить до складу спадкового майна, побудоване на законних підставах і не є самочинним будівництвом, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом майна померлої ОСОБА_2 , яка в свою чергу у встановленому законом порядку прийняла спадшищу після смерті своєї матері ОСОБА_7 .
Позивач в порядку та строк встановлені законом звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 та є єдиним спадкоємцем, оскільки інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та спадщину не прийняв.
У видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу відмовлено, тобто порушено цивільне право на отримання спадщини, яке відповідно до ст. 16 ЦК України підлягає судовому захисту шляхом визнання права власності на спадкове майно.
Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження
А тому, суд дійшов висновку позов задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки судовий спір виник з причин, не пов'язаних з діями відповідача, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 120, 123, 525, 548 ЦК УРСР 1963 року, ст.ст. 392, 1216-1218, 1223, 1268, 1296 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 260-265, 268, 273 ЦПК України, суд
вирішив:
позов адвоката Руденка Дмитра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Судилківської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в селі Судилків Шепетівського району Хмельницької області
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , проживає по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач - Судилківська сільська рада Шепетівського району Хмельницької області, адреса місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 54, с. Судилків Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04402528.
Повний текст рішення складено 13.10.2025.
Суддя: Світлана КОЗАЧУК