Справа № 686/24512/25
Провадження № 2-а/686/484/25
10 жовтня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Хараджі Н.В., за участю секретаря судового засідання Козуляк І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, адміністративну справу за позовною заявою позовної заяви ОСОБА_1 , подану та підписану представником Керницькою Ілоною Романівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови за справою про адміністративне,-
28 серпня 2025 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана та підписана представником Керницькою Ілоною Романівною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення згідно з якою просить скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення від 18.08.2025 № 9571.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 11.08.2025 р. ОСОБА_1 (далі - Позивач) з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У приміщенні територіального центру комплектування та соціальної підтримки посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомили Позивачу, що з метою уточнення облікових даних йому було надіслано повістку засобами поштового зв'язку.
Згідно з вказаною повісткою Позивач мав прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 до 05.06.2025, про що зазначено і у тексті постанови. 18.08.2025 р. реалізуючи повноваження наданні статтею 265 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення № 9571 з підстав порушення абзацу 1 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статті 17 Закону України «Про оборону України» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Як зазначалось Позивачем у поясненнях до протоколу про адміністративне правопорушення, він не отримував повідомлення про наявність вказаної повістки як від АТ «Укрпошта», так і від ІНФОРМАЦІЯ_1 , також ним письмово та усно повідомлялось, що він має уточненні облікові дані, відтак підстав додатково з'являтись до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у нього немає не має. Проте, вони не були враховані відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови. Крім того, у постанові не зазначається про причини повернення даної повістки, не вказано номер поштового відправлення, відтак встановити об'єктивну істину чи надсилалась взагалі ця повістка на адресу позивача неможливо.
Вищевикладене свідчить про грубе порушення як процедури вручення повістки, так і процедури притягнення до адміністративної відповідальності, що є істотним порушенням норм чинного законодавства України. У зв'язку з відсутністю підтвердження факту направлення та вручення повістки Позивачу, а також відсутністю даних про її існування в системі поштового відстеження, постанова була прийнята за відсутності належних доказів про існування правопорушення, що ставить під сумнів обґрунтованість та законність прийнятого рішення, а також порушує принципи верховенства права та справедливості.
При уточненні облікових даних ОСОБА_1 вказав свою адресу проживання, повідомив свій номер мобільного телефону для належного оповіщення, проте повідомлення про наявність поштового відправлення з поміткою «Повістка ТЦК» не надходило. Тож, процедура надсилання повістки та інформування адресата про її наявність недотримана.
У тексті протоколу про адміністративне правопорушення від 11.08.2025 відсутні будь-які відомості про те, що поштове відправлення з повісткою було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_1 з однієї з визначених чинним законодавством підстав. Зокрема, не зазначено жодної з типових причин повернення, передбачених Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071), таких як «адресат відсутній за вказаною адресою», «відмова від отримання», «закінчення терміну зберігання» тощо.
У додатках до протоколу також не міститься жодного документального підтвердження факту відправлення чи повернення повістки, що є грубим порушенням процедури належного інформування громадянина про його обов'язки. У зв'язку з цим, вважає абсолютно несправедливим і незаконним притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, адже у його діях відсутній будь-який умисел чи навіть об'єктивна можливість порушити вимоги чинного законодавства. Вся ця ситуація склалася виключно через неналежне інформування з боку територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що грубо порушує принцип правової визначеності та права особи на справедливий розгляд справи. Відтак, робить висновок, що ОСОБА_1 належним чином не був повідомлений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тож просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження по справі закрити.
Ухвалою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копію ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі направлено учасникам справи. Копію ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у даній адміністративній справі згідно рекомендованого повідомлення надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримано 30.09.2025 року.
Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву протягом строку, встановленого судом. Крім того відповідачу скеровано увалу суду від 05.09.2025 року про витребування матеріалів адміністративного провадження щодо ОСОБА_1 .
На виконання вказаної ухвали суду 03.10.2025 року відповідачем надіслані суду витребувані документи, а саме: копія оскаржуваної постанови від 18.08.2025 року № 9571, копія протоколу № 3077 від 11.08.2025 року, копія повістки № 3630335, копія опису скерування та копію паспорта ОСОБА_1 ..
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За правилами частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень частини п'ятої та сьомої статті 262 КАС України до суду не надійшло.
Відповідно до частини першої, другої та восьмої статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пунктів 1 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення обов'язків військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Згідно оскаржуваної постанови від 18.08.2025 року № 9571 для уточнення даних 26.05.2025 року засобами зв'язку «Укрпошта» громадянину було направлено повістку № 3630335 для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 із зазначенням з'явитись 05.06.2025 року. У зазначені в повістці дату та час. гр. ОСОБА_1 не з'явився, про поважність причин неприбуття у встановленому законом порядку не повідомляв. У зв'язку з чим до правоохоронних органів скеровано електронне звернення Е2449817 від 13.06.2025 року про розшук і доставлення громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_2 для складання матеріалів про адміністративне правопорушення. 11.08.2025 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та за наслідками невиконання вимог оповіщення, представником ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол 3077 по адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2110-1 КУПАП. Діл посилання на ч. 2 ст. 19, 65, 106 Конституції України, Указ Президента України від 24.02.2024 року № 64/2022,ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», постанову КМУ № 560 від 16.05.2024 року. Визнано ОСОБА_1 винним за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Аналогічний зміст міститься в протоколі про адміністративне правопорушення № 3037 від 11.08.2025 року щодо ОСОБА_1 .
При цьому до матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_1 до протоколу по адміністративне правопорушення № 3077 від 11.08.2025 року, подані адвокатом Керницькою І. до ІНФОРМАЦІЯ_2 18.08.2025 року.
Проте оскаржувана постанова не мітить жодних посилань на те, чи були враховані вказані пояснення при ухваленні постанови, чи ні.
Проте у вказаній постанові зазначено, що повістка про виклик була скерована, але не зазначено, чи була вона вручена, чи відмовився позивач від її отримання, чи можливо є проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, чи інші обставини, зазначені у п. 41 вказаного Порядку.
Надані відповідачем витребувані документи також не містять вказаних відомостей, що унеможливлює суд встановити наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.
Вказані неузгодженості оскаржуваної постанови в частині встановлених фактичних обставин із зазначенням норм, порушення яких інкриміновано позивачу, унеможливлює суд встановити дійсні обставини справи та надати вірну їм правову кваліфікацію.
При цьому зад наголошує, що процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Зі змісту наведеного положення вбачається, що у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку резервіст або військовозобов'язаний вважається належним чином оповіщеним про виклик до районного (міського) ТЦК у разі проставлення у поштовому повідомленні: (І) відмітки про отримання особою відправлення; (ІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або (ІІІ) відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Водночас суд враховує, що заявник заперечує факт його оповіщення. Стороною відповідача докази скерування повістки з зазначенням її отримання чи причин неотримання до суду не надіслані, та доводи сторони позивача не спростовані.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,дії чи без діяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі ( частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачам можливість подати відзив на позов.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази надсилання повістки, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо), зокрема, дотримання пункту 41 Порядку, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення з однією з таких відміток: про отримання особою відправлення; про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку. Однак жодного доказу щодо надсилання відповідного оповіщення позивачу (поштове повідомлення про вручення) та, відповідно, належного оповіщення позивача відповідачі не надали, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує. Суд також виходить з того, що у разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.
За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи позивача щодо відсутності доказів його належного оповіщення про необхідність з'явитись до ТЦК є обґрунтованими, а відповідач доказів на спростування наведеного не надав. Неподання останніми відзиву на позов без поважних причин та доказів на спростування обставин, наведених у позові, у цьому випадку кваліфікується як визнання позову.
У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показання технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на вищевикладене, суд при вирішенні вказаної справи зважує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, котра оскаржується є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом (посадовою особою), на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Приписами ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 не досліджено всіх обставин порушення законодавства про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, не конкретизовано в постанові у відповідності до діючих норм законодавства усі обставини вчиненого правопорушення, допущено неузгодженості окремих частин оскаржуваної постанови, що унеможливлює суд встановити дійсні обставини справи, а в судовому засіданні усунути виявлені суперечності не представляється можливим, а тому, рішення суб'єкта владних повноважень слід скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до компетентного органу, тобто позов задовольнити частково.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За умовами частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Беручи до уваги, що суд хоча прийшов до переконання про часткове задоволення адміністративного позову, однак про скасування оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі котрого було притягнуто до адміністративної відповідальності позивача та останнім понесено витрати з розгляду вказаної справи в суді, тому за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним судові витрати, а саме сплачений судовий збір у розмірі 484 гривень 48 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9,72-74,77,121, 229,242,244-246,286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 , поданий та підписаний представником ОСОБА_4 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення, задовольнити частково.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 9571 від 18.08.2025 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу розміром 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484 гривень 48 копійок.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Хмельницького
міськрайонного суду Н.В. Хараджа