Справа № 185/278/25
Провадження № 2/331/1408/2025
01 липня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Світлицької В.М.
за участю секретаря - Солов'ян О.С.,
розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначено, що від спільного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З червня 2020 року сім'я розпалася, відповідач залишила сина, його вихованням та утриманням не займалася, він проживав єдиною сім'єю разом із батьком. 22.06.2021 р. заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області шлюб між сторонами було розірвано і ОСОБА_3 залишився проживати разом з батьком. Відповідач ОСОБА_2 з червня 2020 року з родиною не проживає, в житті дитини участі не приймає, матеріальну допомогу не надає, не цікавиться станом його здоров'я. Виникли обставини, за якими потрібна згода обох батьків по питанням навчання, медичного обстеження тощо, однак через відсутність матері дитина не може належним чином реалізувати свої права та обов'язки. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 року провадження по справі відкрито та призначено до підготовчого судового засідання.
На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів № 4273-ІХ від 26.02.2025 назва Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінена на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
Ухвалою Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, раніше надав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, поважну причину неявки суду не повідомила, відзив не надала.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без їх участі, просила при розгляді справи прийняти рішення в інтересах дитини.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.05.2010 року.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22.06.2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17.02.2001 року відділом реєстрації актів громадянського стану Бердянського міського управління юстиції Запорізької області, актовий запис № 55 - розірвано. Рішення суду набрало законної сили 23.07.2021 року.
Відповідно до довідок № 1216-5003093648, № 1216-5003093667 від 17.01.2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Павлограда» Павлоградської міської ради від 31.10.2024 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , регулярно спостерігається і лікується, своєчасно проходить медогляд. Дитина на прийомах тільки з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2025 року стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 18.02.2025 р. і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно із актом обстеження умов проживання, складеним спеціалістаим служби у справах дітей Павлоградської міської ради від 09.04.2025 р., за адресою: АДРЕСА_2 (орендована) проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (батько), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син). Для дитини відведена окрема кімната, обставлена необхідними меблями, дитина має сезонний одяг, взуття, речі особистого користування, ноутбук. Умови проживання задовільні.
Відповідно до характеристики, виданої Павлоградським міським ліцеєм Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в ПМЛ з 7 класу. До Павлоградського міського ліцею прибув із м. Бердянська Запорізької області у 2024 році. Батько ОСОБА_1 цікавиться навчанням сина, приділяє належну увагу вихованню дитини, підтримує постійний зв'язок зі школою та класним керівником. Мати ОСОБА_4 батьківські збори не відвідує, з класним керівником не спілкується.
Відповідно до висновку виконавчого комітету Павлоградської міської ради як органу опіки та піклування № 1556/0/2-25 від 26.05.2025 року, враховуючи інформацію Павлоградського міського ліцею, КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги м. Павлограда», оскільки мати самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, не приймає участь у вихованні, навчанні, розвитку дитини, не цікавиться її життям, враховуючи вік дитини, її думку, орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.
Згідно із п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п.п.15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на цей орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд вважає, що позивачем не доведено, що відповідач не бажає виконувати батьківські обов'язки, піклуватись про дитину, її здоров'я та займатись її вихованням. Наданий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав наданий за невеликий проміжок строку проживання позивача разом із дитиною на території м. Павлоград Дніпропетровської області, а саме з грудня 2023 року. З висновку не вбачається, що мати дитини систематично, свідомо та постійно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків; висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим та передчасним.
Вказаний висновок органу опіки має рекомендаційний характер та не є обов'язковим для суду. Крім того, вказаний висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав, тому суд при прийняття рішення не приймає його до уваги. Надані позивачем до суду докази не свідчать про злісне ухилення відповідача від виховання дитини, свідоме нехтування нею батьківськими обов'язками, її винну поведінку щодо дитини.
Крім того, суд враховує те, що в країні введено воєнний стан, відповідач проживає на тимчасово окупованій території і позбавлена можливості з об'єктивних причин у повній мірі реалізувати свої права і виконати обов'язки. У суду також не має інформації щодо наявності боргу відповідача зі сплати аліментів на утримання сина, а також на те, що більшість письмових доказів щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, видані у 2024-2025 р.р. і засвідчують факти після початку введення в країні воєнного стану.
Тим більше згідно із позицією Верховного Суду (постанова від 23 квітня 2020 року у справі № 420/1075/17 (провадження № 61-17053св19) перебування батька / матері на тимчасово окупованій території є об'єктивною причиною, яка ускладнює спілкування з дитиною та участь у її вихованні.
Під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов'язками ОСОБА_2 , які б свідчили про її свідоме ухилення від утримання та виховання дитини та наявність у цьому лише її вини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Судом не встановлено злісного небажання відповідачем ОСОБА_2 виконувати свої обов'язки по вихованню сина.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивачем не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 164-166, 180, 182 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлоградської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: В.М. Світлицька