Справа № 331/7248/24
Провадження № 2/331/768/2025
04 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Світлицької В.М.,
за участю секретаря - Солов'ян О.С.,
розглянувши в загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в приміщенні Олександрівського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Відділ по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, Орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Відділ по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей ЗМР, Орган опіки та піклування в особі районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебувала у шлюбі з відповідачем. Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із позивачем, відповідач не спілкується із сином, не надає матеріальну допомогу на його утримання, фактично за власною ініціативою відмовився від виконання батьківських обов'язків, будь-якої участі у вихованні дитини не приймає. З метою повного та всебічного забезпечення прав та законних інтересів дитини, вважає з необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09.12.2024 року провадження по справі відкрито та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
На виконання Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів № 4273-ІХ від 26.02.2025 назва Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінена на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, раніше надав суду заяву, в якій зазначив, що причини позбавлення його батьківських прав надумані та непідтверджені, відмова у можливості спілкування з дитиною є порушенням його батьківських прав, такі дії унеможливили брати участь у вихованні дитини.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, заяв не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 28.01.2010 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25.10.2011 року по справі № 0827/2-2490/11 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 розірвано. Рішення набрало законної сили 05.11.2011 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2011 року по справі № 0827/2-2204/11 стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів доходу щомісячно до повноліття дитини, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.06.2011 р.
25.11.2016 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зареєстровано шлюб, що підтверджується скороченою копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 , Республіка Польща, Нижньосілезьке Воєводство, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вроцлаві (переклад з польської на українську мову). Прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_7 .
Відповідно до відгуку про учня, складеного класним керівником Мартою Наглер від 22.05.2024 року (завірений переклад документу з польської мови), ОСОБА_10 учень VІІ класу Початкової школи ім. Бл. Яна Павла ІІ в с. Модзерово. Мама учня, ОСОБА_8 , цікавиться успіхами сина в навчанні та його поведінкою в школі, регулярно контактує зі школою та вчителем, відвідує батьківські збори. Батько хлопчика, ОСОБА_9 , не бере участі у вихованні дитини. Піклуванням займається лише мати.
Згідно із інформацією, наданою директором Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 281 «Журавочка» Запорізької міської ради Кісельовою А. № 01-9.2/31 від 11.06.2024 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на навчанні в закладі з 12.03.2012 р. до 17.02.2016 р. Вихованням та розвитком дитини займалася мати - ОСОБА_1 (ОСОБА_1). Батько ОСОБА_10 в ЗДО № 281 не з'являвся, вихованням та розвитком дитини не цікавився.
Відповідно до інформації, наданої в.о. директора Запорізької гімназії № 95 Афєндіковою В. № 01-23/248 від 31.07.2024 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був учнем Запорізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 95 Запорізької міської ради Запорізької області з 01.09.2017 р. по 06.08.2018 р. За період здобуття освіти ОСОБА_11 зарекомендував себе як старанний, відповідальний учень. Дитина була доглянутою, завжди охайна, мала все необхідне шкільне приладдя. Зі слів класного керівника батьки дитини брали участь у вихованні дитини.
Згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, сформованим державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) Тішиною І.В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, боржник ОСОБА_2 , станом на 31.10.2024 року мав заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 22 271,30 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 0.0.4094935747.1 від 26.12.2024 р. ОСОБА_2 було здійснено платіж на рахунок Центрального ВДВС в розмірі 25 500,00 грн., призначення платежу: сплата заборгованості за ВП № НОМЕР_3 аліменти.
В матеріалах справи наявні письмові пояснення свідка ОСОБА_12 , яка зазначила, що її онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу між його батьками, залишився мешкати разом із матір'ю. З часу розірвання шлюбу ОСОБА_2 припинив спілкування з онуком, участі в його вихованні з 2011 року не приймає за власною ініціативою, перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_1 батьку дитини не чинила.
Відповідно до висновку районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району як органу опіки та піклування № 22.01/01-34-901 від 20.08.2025 року, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації ЗМР по Шевченківському району від 13.08.2025 протокол № 32, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як органу опіки та піклування вважає доцільно позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.
Згідно із п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до п.п.15, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на цей орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 08 квітня 2020 у справі №645/731/18, від 29 січня 2020 у справі №127/31288/18, від 29 січня 2020 у справі №643/5393/17, від 17 січня 2020 у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 у справі №640/15049/17, від 13 березня 2019 у справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 у справі №331/5427/17.
У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20) зазначено, що під час вирішення судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні. Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається мати, не свідчить безумовно про те, що батько дитини не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Згідно із ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі №638/15336/18, провадження №61-13690св20; від 07 лютого 2022 року у справі №759/3554/20, провадження №61-1544св21; від 10 листопада 2023 року у справі №401/1944/22, провадження №61-10115св23; від 15 листопада 2023 року у справі №932/2483/21, провадження №61-5203св23).
Органом опіки та піклування, яким надано висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів неповнолітньої дитини шляхом позбавлення його батька батьківських прав.
Вирішуючи спір, суд враховує, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав по відношенню до сина, відповідач бажає приймати участь у вихованні дитини та сплачує аліменти на його утримання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду справи не знайшли підтвердження беззаперечними доказами винна поведінка та свідоме нехтування батьківськими обов'язками ОСОБА_2 , які б свідчили про його свідоме ухилення від утримання та виховання дитини та наявність у цьому лише його вини і, як наслідок, необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки. Судом не встановлено злісного небажання відповідачем ОСОБА_2 виконувати свої обов'язки по вихованню сина.
Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що сам по собі факт не проживання разом із дитиною та наявність заборгованості по сплаті аліментів не може слугувати достатніми підставами для позбавлення відповідача батьківських прав з урахуванням обставин прояву відповідачем бажання спілкуватися із сином, брати участь у його вихованні та утриманні.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
Позивач не довела та не надала суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дитини.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 150, 164-166 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Відділ по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, Орган опіки та піклування в особі районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: В.М. Світлицька