справа №991/9838/25
провадження №1-кп/991/119/25
Іменем України
«07» жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду під час підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, заяви адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 , та адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , про негайне звільнення обвинувачених з-під варти,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
До Вищого антикорупційного суду надійшов для розгляду обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2, ч. 2 ст. 369-2 КК України; ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою суду від 25 вересня 2025 року, постановленою в порядку ст. 314 КПК України, у даному кримінальному провадженні було призначено підготовче судове засідання.
Під час підготовчого засідання 29 вересня 2025 року захисниками ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заявлено вимоги про негайне звільнення обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з-під варти, які цього ж дня були підготовлені адвокатами письмово у відведений їм для цього час (перерву), після чого був розпочатий розгляд цих заяв.
Однак, в судовому засіданні 29 вересня 2025 року розгляд вказаних заяв не був завершений за проханням сторони захисту, зокрема, у зв'язку зі станом здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 , який не дозволяє йому тривале перебування в судовому засіданні (хронічний артрит), а також у зв'язку з його хвилюванням через оголошену повітряну тривогу. При цьому, обвинувачені та їх захисники зазначили, що перенесення судового засідання у зв'язку із наведеними обставинами не порушуватиме їх права, у тому числі стосовно негайного звільнення обвинувачених з-під варти, вимога про що ставиться у поданих ними заявах.
В судовому засіданні 03 жовтня 2025 року адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 усно просили час для вивчення додаткових заперечень прокурора від 02 жовтня 2025 року, які він оголосив в цьому судовому засіданні. Після цього обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали письмові заяви з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю більш ґрунтовного ознайомлення із запереченнями прокурора. Відповідна заява обвинуваченого ОСОБА_4 була обґрунтована також його бажанням користуватися правовою допомогою саме свого захисника - адвоката ОСОБА_5 , зв'язок з яким у режимі відеконференції був втрачений у цьому судовому засіданні, та запереченням обвинуваченого проти призначення йому безоплатного адвоката. Обвинувачені додатково зазначили, що подання ними заяв про відкладення судового засідання є їх свідомою позицією, вони розуміють, що вирішення питання щодо законності перебування їх під вартою відтягується у часі у зв'язку з таким відкладенням.
З урахуванням викладених обставин, за відповідними клопотаннями сторони захисту розгляд ініційованих ними заяв щодо негайного звільнення обвинувачених з-під варти відбувся в судовому засіданні 07 жовтня 2025 року, чим, за твердженням самих обвинувачених, жодним чином не були порушені їх права.
Обґрунтування заяви адвоката ОСОБА_6 .
Заява обґрунтована тим, що в межах даного кримінального провадження №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року обвинувальний акт скеровано прокурором на розгляд до Вищого антикорупційного суду 24 вересня 2025 року, а отже цього дня закінчився строк досудового розслідування у цьому кримінальному проваджені. При цьому, 09 вересня 2025 року детектив подав до суду клопотання про продовження ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із формулюванням щодо продовження такого строку на 60 днів, але не більше ніж строк досудового розслідування, яке було задоволено ухвалою слідчого судді від 18 вересня 2025 року, зокрема продовжено підозрюваному ОСОБА_3 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16 листопада 2025 року, але не довше строку досудового розслідування у кримінальному провадженні 52025000000000184, із визначенням застави у розмірі 15 140 000 грн. Тобто, задовольняючи клопотання детектива, слідчий суддя визначив строк тримання під вартою, на якому наполягав орган досудового розслідування, а саме: не довше строку досудового розслідування у кримінальному провадженні. За таких обставин, адвокат вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчився ще 24 вересня 2025 року, а тримання його під вартою з цієї дати є незаконним та таким, що порушує вимоги ч. 1 ст.12 КПК України, а також Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суперечить висновкам Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини. Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 , на переконання адвоката, незаконно, без відповідної правової підстави тримається під вартою, тобто позбавлений свободи, понад строк визначений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_8 від 18 вересня 2025 року, з метою дотримання основних засад кримінального провадження, визначених ч. 1 ст. 7 КПК України, на виконання вимог ч. 4 ст. 12 КПК України, просить негайно звільнити ОСОБА_3 з-під варти.
Обґрунтування заяви адвоката ОСОБА_5 .
Заява обґрунтована тим, що ухвалою Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2025 року у справі №991/9354/25 обвинуваченому ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №52025000000000184 від 08 квітня 2025 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, але не більше ніж строк досудового розслідування. Адвокат зазначає, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України, законодавець пов'язує в часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду. Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні отриманий Вищим антикорупційним судом 24 вересня 2025 року, тому, на думку адвоката, саме цього дня закінчився строк досудового розслідування та дія ухвали Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2025 року. Втім, станом на 29 вересня 2025 року жодних клопотань про продовження строку дії запобіжних заходів відносно ОСОБА_4 не вручено. У зв'язку з цим, на переконання адвоката, обвинувачений ОСОБА_4 незаконно утримується у ДУ «Київський слідчий ізолятор» з 24 вересня 2025 року. При цьому, адвокат вказав на те, що, оскільки припинення дії ухвали Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2025 року пов'язане саме із закінченням досудового розслідування, то дана заява не могла бути подана самедо слідчого судді в межах даного кримінального провадження.
Позиція та доводи учасників
В судовому засіданні 29 вересня 2025 року обвинувачені та їх захисники заяви про негайне звільнення обвинувачених з-під варти підтримали та просили задовольнити. Адвокат ОСОБА_6 , оголошуючи свою заяву, акцентував увагу на тому, що не ставить питання обрахунку строку досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, водночас вважає, що положення ст. 219 КПК України не визначають, що у разі повернення прокурору обвинувального акта строк досудового розслідування продовжується, як на це вказує прокурор. Крім того, адвокат зазначив, що розуміє хиткість своєї позиції в порядку ст. 206 КПК України, у зв'язку з чим посилається також і на ст.ст. 7, 9 КПК України. В будь-якому випадку, на думку адвоката, існує пряма імперативна норма, застосовна в даному випадку, а саме: ч. 4 ст. 12 КПК України. Адвокат ОСОБА_5 додатково зазначив, що він з обвинуваченим ще на початку вересня ознайомились із матеріалами досудового розслідування, тому для них було очевидно, що обвинувальний акт буде поданий до суду найближчим часом. Саме тому вони не оскаржували ухвалу від 18 вересня 2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки очікували звільнення його з-під варти. Ця колізія, на переконання адвоката, могла би бути вирішена, якщо б прокурор за 5 днів за подання обвинувального акта до суду звернувся з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України, однак він цього не зробив. Крім того, адвокат пояснив, що звертається з даною заявою під час підготовчого судового засідання на етапі ст. 315 КПК України з тієї причини, що відповідне питання безпосередньо стосується обрання запобіжного заходу, який на даний час закінчився, у зв'язку з чим в порядку ст. 206 КПК України має розглядатися саме Вищим антикорупційним судом вже на стадії судового розгляду. Адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 також пояснили, що звертатися із заявами про роз'яснення ухвал про продовження строку тримання під вартою стороні захисту не було необхідності, оскільки вона для них є очевидною і зрозумілою.
Прокурор ОСОБА_7 , заперечуючи проти заяв адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зазначив, що їх тлумачення ухвал від 18 вересня 2025року не відповідає чинному законодавству та судовій практиці. Так, прокурор вказує на те, що інших підстав припинення дії ухвали про застосування запобіжного заходу, крім визначених ст. 203 КПК України, закон не передбачає, у тому числі направлення обвинувального акта до суду. На переконання прокурора, тривалість застосування заходу не обмежується датою, до якої на день розгляду клопотання судом продовжено строк досудового розслідування, адже вказане питання регулюється ч. 1 ст. 197 КПК України, тому ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може лишатися чинною і після закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведених у ст. 203 КПК України. Застосовані слідчими суддями формулювання відповідали стадії кримінального провадження. Станом на 18 вересня 2025 року у провадженні виконувались вимоги ст. 290 КПК України та строк розслідування не обраховувався і до завершення ознайомлення, як стверджує прокурор, дата 16 листопада 2025 року, як і будь-яка інша дата, перебувала в межах строку досудового розслідування. Однак, підписання документів про ознайомлення з матеріалами провадження або відновлення досудового розслідування відновлює обрахунок строку, як наслідок, теоретично може трапитись випадок, коли строк слідства не буде продовжений або його обрахунок не буде припинено направленням обвинувального акта до суду, тож спливе раніше 16 листопада 2025 року (дати, до якої продовжено строки тримання обвинувачених під вартою). У такому випадку буде виконана норма закону, яка продубльована в ухвалах, та обвинувачені будуть звільнені з-під варти до 16 листопада 2025 року. У цьому провадженні 24 вересня 2025 року сторона захисту підтвердила ознайомлення з матеріалами, того ж дня захисту були вручені копії обвинувального акта та реєстру матеріалів, як наслідок, строк розслідування не відновив обрахунок і дата 16 листопада 2025 не вийшла за межі строку досудового розслідування. На думку прокурора, застосовані слідчими суддями фразу, не є якимись самостійними умовами, визначеними суддями саме у цьому провадженні, вони фактично дублюють норму ч. 3 ст. 197 КПК України, відповідно до якої строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Тлумачення цієї норми як такої, що свідчить про втрату ухвалами слідчих суддів своєї чинності одночасно зі зверненням прокурора з обвинувальним актом до суду, на переконання прокурора, призведе до висновку, що абсолютно всі підозрювані, які на момент звернення прокурора до суду, тримаються під вартою, повинні саме в цей момент бути звільненими, а це вже не узгоджується з вимогами ч. 3 ст. 315 КПК України, відповідно до якої під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право не лише обрати, але і змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. Прокурор вважає, що єдиним можливим висновком, який з цього випливає, є те, що для того, щоб змінити, продовжити чи скасувати на час підготовчого засідання захід забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжний захід, мають бути чинними. Такий самий висновок може бути зроблений і з норм ч. 6 ст. 199 КПК України, яка передбачає можливість продовження строку тримання під вартою слідчим суддею, якщо до його спливу не проведено підготовче засідання. Отже, на думку прокурора, захист помилково період здійснення судового контролю (під час досудового розслідування та за ч. 6 ст. 199 КПК України у випадку спливу строку запобіжного заходу до проведення підготовчого засідання) ототожнює з періодом дії ухвал слідчих суддів.
Додатково прокурор пояснив, що востаннє строк досудового розслідування у кримінальному провадженні був продовжений до 16 серпня 2025 року, відкриття матеріалів відбулося 19 серпня 2025 року і, за його твердженням, строк досудового розслідування не зник, він лише перестав обраховуватись. Тобто, як вважає прокурор, на даний момент існує ще 7 днів строку досудового розслідування і якщо, наприклад, суд поверне даний обвинувальний акт на доопрацювання, то складеться ситуація, за якої захист фактично підтвердив ознайомлення із матеріалами досудового розслідування, а обвинувального акта в суді немає, у зв'язку з чим спливатимуть цих сім днів строку досудового розслідування і якщо прокурор не вкладеться в них, то цей сьомий день настане раніше, ніж 16 листопада 2025 року. Саме тоді, на переконання прокурора, активується позиція, зазначена в ухвалах - «але не більше строку досудового розслідування», що і буде мати наслідком звільнення обвинувачених з-під варти. Тобто, як вважає прокурор, та обставина, що строк не обчислюється, не означає, що такого строку немає, у зв'язку з чим дата 16 листопада 2025 року не виходить за межі строку досудового розслідування. Крім того, за його твердженням, ст. 283 КПК України говорить про закінчення стадії досудового розслідування, а не його строку, а фраза «в межах строків досудового розслідування» визначена законом та стосується будь-якого кримінального провадження і навіть якщо вказаної фрази не було б, відповідні обставини прямо передбачені ч. 3 ст. 197 КПК України.
02 жовтня 2025 року від прокурора надійшли ще одні заперечення, у яких він, крім викладених у попередніх запереченнях доводів, додатково навів приклади судової практики на підтвердження своєї позиції стосовно того, що зазначена фраза абсолютно однозначно використовується слідчими суддями та Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду і означає, що якщо строк досудового розслідування сплив раніше, ніж визначена ухвалою дата/кількість днів, то особа підлягає звільненню з-під варти. Ухвали в цій частині не потребують якогось роз'яснення, інакше це фактично означало би прохання роз'яснити норму ч. 3 ст. 197 КПК України. Строк досудового розслідування у цьому провадженні не завершився і до цього часу, оскільки його обчислення припинилось 24 вересня 2025 року, а використати 7 днів строку розслідування в момент передання обвинувального акта до суду неможливо. На переконання прокурора, прив'язуючи строк дії ухвал слідчих суддів до періоду, протягом якого здійснювалось досудове розслідування, а не до спливу строку досудового розслідування, в принципі неможливо направити до суду провадження, у якому особа тримається під вартою, а ч. 6 ст. 199 КПК України розрахована на випадки, коли обвинувальний акт вже переданий до суду, але підготовче засідання не проведено до закінчення строку дії ухвал. Однак, за твердженням прокурора, це ж суперечить власній вихідній позиції захисників, адже за їх логікою, саме передання акта до суду вже припиняло дію ухвал слідчих суддів, тому продовжити їх дію, у тому числі у порядку ч. 6 ст. 199 КПК України, було б неможливо. Практика всіх судів України, у тому числі Вищого антикорупційного суду, свідчить про те, жоден з суддів/судів не дійшов до висновку, що норма ч. 3 ст. 197 КПК України, продубльована в ухвалі слідчого судді чи ні, зобов'язує звільнити особу при направленні обвинувального акта до суду, або про те, що обов'язки, продовжені в межах строку досудового розслідування скасовуються. Крім того, заяви захисту у порядку ст. 206 КПК України, на переконання прокурора, мали бути адресовані слідчому судді, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою. З урахуванням того, що обвинувачені тримаються під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» - до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва. Прокурор вважає, що, оскільки захистом заявлено, що обвинувачені утримуються під вартою свавільно, без будь-якого судового рішення, то це ніяк не пов'язано з судовим розглядом у кримінальному провадженні та має вирішуватись слідчим суддею місцевого суду.
В судовому засіданні 07 жовтня 2025 року адвокат ОСОБА_5 після ознайомлення з додатковими запереченнями прокурора вважав за необхідне надати письмові пояснення, відповідно до яких, на його думку, прокурором не спростовано твердження сторони захисту про закінчення строків досудового розслідування, адже, за висновками Верховного Суду, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). Тобто, після звернення до суду з обвинувальним актом строк досудового розслідування закінчився, водночас захист не заперечує той факт, що ухвала про продовження запобіжного заходу була прийнята в межах строку досудового розслідування. Серед іншого, адвокат зазначив, що до керівника СІЗО з вимогою про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 не звертався. Адвокат ОСОБА_6 додатково вказав на нерелевантність наведеної прокурором судової практики та неможливість її застосування до даної ситуації, яка фактично є унікальною. Сенсу звертатися до слідчого ізолятора з вимогою звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 з-під варти адвокат також не вбачав у зв'язку з нерезультативністю, на його думку, такого заходу, до того ж, це питання на даний час вже вирішується судом.
Мотиви суду
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали, суд перш за все вважає за необхідне зазначити, що дійсно ст. 12 КПК України, на положення якої головним чином спирається адвокат ОСОБА_6 , обґрунтовуючи подану заяву, визначає необхідність забезпечення права на свободу та особисту недоторканність. Так, відповідно до ч.ч. 1, 4 вказаної статті, під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом; кожен, хто понад строк, передбачений цим Кодексом, тримається під вартою або позбавлений свободи в інший спосіб, має бути негайно звільнений.
Тобто, як вбачається з наведеної норми, кримінальне процесуальне законодавство визначає обов'язок звільнення особи, яка незаконно тримається під вартою.
Водночас, як встановлено ч. 2 вказаної статті, кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання.
Крім того, стаття 206 КПК України, хоч і має назву «загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини», втім положення кожної з її частин містять посилання на вказаний у цій статті обов'язок лише з боку слідчого судді.
З аналізу наведених норм можливо дійти висновку, що повноваженнями звільнення особи у разі встановлення обставин незаконності тримання її під вартою наділений саме слідчий суддя. Можливість такого звільнення суддею під час вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду не передбачена також і положеннями ч.3 ст. 315 КПК України.
Як визначено ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Разом з тим, враховуючи винесення стороною захисту даного питання на розгляд саме суду, в провадженні якого перебуває обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні, а також сутність поданих заяв, які стосуються незаконного, на думку адвокатів, тримання обвинувачених під вартою, з огляду на необхідність дотримання прав на свободу та особисту недоторканність обвинувачених, про порушення яких заявляє сторона захисту, керуючись ст. ст.3, 29 Конституції України, ст. 8 КПК України, суд вважає за можливе дослідити та надати оцінку наведеним адвокатами доводам на предмет свавільності та очевидної безпідставності тримання під вартою обвинувачених у цій справі.
Як встановлено в ході розгляду заяв адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , в судовому засіданні Вищого антикорупційного суду, яке відбулося 18 вересня 2025 року у справі №991/9356/25, слідчим суддею ОСОБА_8 задоволено клопотання детектива, підтримане прокурором ОСОБА_7 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_3 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 16 листопада 2025 року, але не довше строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000184.
Крім того, в судовому засіданні Вищого антикорупційного суду, яке відбулося 18 вересня 2025 року у справі №991/9354/25, слідчим суддею ОСОБА_9 задоволено частково клопотання детектива, підтримане прокурором ОСОБА_7 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, але не більше ніж строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №52025000000000184.
На переконання сторони захисту, таке формулювання резолютивних частин обох ухвал свідчить про те, що слідчими суддями продовжено строк тримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою ще на 60 днів (до 16 листопада 2025 року), однак лише у разі, якщо строк досудового розслідування кримінального провадження не закінчиться раніше ніж настане 16 листопада 2025 року, про що свідчить вказане в цих ухвалах застереження: але не довше/більше строку досудового розслідування. Враховуючи той факт, що 24 вересня 2025 року обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлено прокурором до суду, то якраз цього дня і відбулась обставина, відповідне застереження про яку містяться в ухвалах слідчих суддів, а саме: строк досудового розслідування кримінального провадження закінчився відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 283 КПК України, а отже подальше (після 24 вересня 2025 року) тримання обвинувачених під вартою знаходиться поза межами строку, визначеного ухвалами від 18 вересня 2025 року.
В свою чергу прокурор ОСОБА_7 запевнив, що, підтримуючи клопотання детектива про продовження строку тримання обвинувачених під вартою в судових засіданнях 18 вересня 2025 року інакше сприймав прохальну частину відповідних клопотань детектива, що фактично у запропонованій ним формі («Продовжити… запобіжний захід у виді тримання під вартою… строком на 60 днів, але не більше ніж строк досудового розслідування») були задоволені слідчими суддями. Зокрема, зазначив, що на момент звернення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою на два місяці сторона обвинувачення не передбачала коли закінчиться строк досудового розслідування, адже коли сторона захисту підписує документи про ознайомлення, поновлюється строк досудового розслідування, у зв'язку з чим прокурор тоді позбавлений можливості стверджувати, що саме до 16 листопада 2025 року триватиме тримання обвинувачених під вартою на підставі ухвали, тож в такому випадку необхідно або продовжувати строк досудового розслідування або скерувати обвинувальний акт до суду, припиняючи обчислення строків. Тобто, позиція прокурора полягає в тому, що строк досудового розслідування не зник у зв'язку з направленням обвинувального акта до суду, а лише перестав обраховуватись і на даний момент існує ще 7 днів строку досудового розслідування, а отже 16 листопада 2025 року не знаходиться поза межами цього строку.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, суд виходить з того, що, відповідно до ч. 1 ст. 115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями; строки можуть визначатися вказівкою на подію.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який діє конкретний визначений відповідною ухвалою строк, що обчислюється днями з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання, та не визначається вказівкою на подію.
Так, відповідно до положень ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Статтею 203 КПК України визначено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію, серед іншого, після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу.
Слід зазначити, що в ухвалах слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 18 вересня 2025 року такий строк дії самих ухвал не визначений, водночас у них зазначено, що безпосередній строк тримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою продовжено на 60 днів, що відповідає наведеним вище положенням стосовно обчислення строку тримання особи під вартою саме днями. Поряд з цим, не дивлячись на повноцінність та самодостатність визначення продовженого строку (60 днів), в ухвалах слідчих суддів фактично міститься також посилання ще й на подію - не довше/більше строку досудового розслідування, яка є доволі абстрактною та не окресленою у часі, не узгоджується з положеннями ч.1 ст. 197 КПК України, а її викладення у такому вигляді (події) входить у суперечність з загальними положеннями закінчення досудового розслідування за ч.2 ст.283 КПК України, на що було звернуто увагу в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 25 червня 2025 року у справі №991/4179/25.
Дійсно, ч. 3 ст. 197 КПК України передбачено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, але, на думку суду, ця норма не означає нічого іншого як те, що, якщо станом на час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою сплив строк досудового розслідування, слідчий суддя позбавляється можливості вирішити питання про продовження строку тримання особи під вартою відповідно до поданого клопотання.
В той же час саме ч. 3 ст. 197 КПК України, за міркуваннями суду, могла зумовити відповідні формулювання у поданих органом досудового розслідування клопотаннях та ухвалах слідчих суддів від 18 вересня 2025 року, втім суд позбавлений можливості будь-яким чином встановити дійсне значення такого формулювання, а сторони не вбачали необхідності у зверненні до слідчих суддів, які постановили вказані ухвали, із заявами про їх роз'яснення в порядку ст. 380 КПК України.
Як було зазначено вище, строк тримання під вартою обчислюється виключно днями, посилання на кількість яких і має містити ухвала, яка визначає тривалість перебування особи під вартою. В даному випадку така тривалість в днях у відповідності до чинного КПК України визначена слідчими суддями шляхом продовження строку тримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою на 60 днів, які, з урахуванням дати постановлення відповідних ухвал, спливають 16 листопада 2025 року. З огляду на викладене, враховуючи наявний в розпорядженні суду об'єм відомостей, у поєднанні з чіткими вказівками законодавства про обчислення строку тримання під вартою днями (ч.1, ст.197), відсутність у ст.203 КПК України підстав для негайного припинення дії запобіжних заходів, про які зазначає ініціатори заяв (закінчення досудового розслідування), невідповідність форм закінчення досудового розслідування, які зазначені у ч.2 ст.283 КПК України, формулювання, що були використані слідчими суддями в ухвалах від 18 вересня 2025 року, наявність відповідної релевантної практики АП ВАКС, обрану позицію сторін про небажанням реалізації права на роз'яснення судового рішення, що викликали неоднакове тлумачення його (їх) застосування, суд на даний час не вбачає свавільності та очевидної безпідставності у триманні під вартою обвинувачених у цій справі, а тому підстав для задоволення заяв адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не встановлено.
Також суд не вбачає необхідності вдаватися до обчислення строку досудового розслідування, очевидних порушень якого не встановлено та питання про що стороною захисту не підіймається (навпаки, сторона захисту підтверджує обставину розгляду слідчими суддями клопотань в межах строку досудового розслідування). При цьому слід враховувати також загальні тези, стверджувальні відповідною судовою практикою, стосовно того, що строк, на який до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід, КПК України не обмежує строками досудового розслідування, в межах якого особі обирається відповідний захід, а тому ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може лишатися чинною і після закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні до настання однієї з обставин, наведених у ст. 203 КПК України; саме по собі встановлення строку, до якого застосовується тримання під вартою, який не збігається із строком, до якого продовжено досудове розслідування, не порушує прав підозрюваного (ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14 січня 2022 року у справі №991/7886/21 та від 19 березня 2025 року у справі №991/1970/25).
Враховуючи сукупність описаних вище обставин, що склалися у даній справі, керуючись ч.2 ст.206 КПК України, суд вважає за доцільне поінформувати слідчих суддів Вищого антикорупційного суду ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , юрисдикція яких розповсюджується на усю територію України (ч.1, ст.32 КПК України), про надходження відповідних заяв адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та прийняте рішення за результатами їх розгляду.
Керуючись ст.ст. 12, 206, 314-315, 376 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_5 - відмовити.
У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_6 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1