вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 753/6547/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12789/2025Головуючий у суді першої інстанції - Сирбул О.Ф. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
09 жовтня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , згідно з яким просило:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 7405029 в розмірі 26145 грн. 00 коп., з яких: 7 500 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18645 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 26987-01/2024 у розмірі 12 000 грн. 00 коп., з яких: 3 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9 000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 13093-12/2023 у розмірі 35 843 грн. 75 коп., з яких: 11 470 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24 373 грн. 75 коп. - сума заборгованості за відсотками;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 24.12.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7405029. 27.09.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27092024.
18.01.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 26987-01/2024. 24.05.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24052024.
08.12.2023 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13093-12/2023. 24.05.2024 між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24052024.
Всупереч умовам укладених кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16.05.2025 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 7405029 від 24.12.2023 у розмірі 26 145 грн. 00 коп., за кредитним договором № 26987-01/2024 від 18.01.2024 у розмірі 12 000 грн. 00 коп., за кредитним договором № 13093-12/2023 від 08.12.2023 у розмірі 35 843 грн. 75 коп., а всього 73 988 грн. 75 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що кредитні договори були укладені ним після мобілізації до Збройних Сил України, а тому до спірних правовідносин в частині нарахування відсотків слід застосувати положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Також, посилається на те, що матеріали справи не містять копії договору факторингу між кредитором та позивачем у повному обсязі та додатків до нього, а також доказів оплати договору факторингу, оскільки договір факторингу є імперативно оплатним.
Вказує, що позивачем не було надано до суду доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірними кредитним договорами, а також виписки по картковому рахунку позичальника. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не можна вважати допустимим і достатнім доказом наявності заборгованості, оскільки він не є первинним документом.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
22.07.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було установлено судом першої інстанції, 08.12.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 13093-12/2023, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 12000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
За умовами п. 1.6. Договору про надання фінансового кредиту № 13093-12/2023, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_4 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Згідно п. 2.18 Договору про надання фінансового кредиту № 13093-12/2023, укладення договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.01.2025, 08.12.2023 о 11:20:04 було успішно перераховано кошти на суму 12000 грн. 00 коп., маска карти НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 317897937, призначення платежу: зарахування 12 000,00 грн. на картку НОМЕР_1 .
24.12.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 7405029 про надання споживчого кредиту, за умовами якого товариство надало споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
За умовами п. 1.3 вказаного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 7500,00 гривень. Тип кредиту - кредит.
При цьому, п. 1.1. Договору про надання споживчого кредиту № 7405029 визначено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditРlus». Ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/ мобільний застосунок «CreditРlus», в порядку передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 2.1. та п. 2.4. Договору про надання споживчого кредиту № 7405029, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору.
18.01.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 26987-01/2024, за умовами якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
За умовами п. 1.6. Договору про надання фінансового кредиту № 26987-01/2024, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_4 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.
Згідно п. 2.18 Договору про надання фінансового кредиту № 26987-01/2024, укладення договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію».
Разом з цим, 24.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Аванс Кредит» було укладено договір факторингу № 24052024, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2., 1.6. Договору факторингу № 27092024, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому-передачі реєстру боржників (додаток № 2).
24.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Аванс Кредит» було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 24052024 від 24.05.2024, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого, з урахуванням п. 1.2. договору факторингу № 24052024 від 24.05.2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно даних витягу з реєстру боржників від 24.05.2024 до договору факторингу № 24052024 від 24.05.2024 та розрахунків заборгованості відповідач має заборгованість за кредитним договором № 26987-01/2024 у розмірі 12000,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 9000,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором № 13093-12/2023 у розмірі 35843,75 грн., з яких: 11470,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 24373,75 грн. - сума заборгованості за відсотками.
У подальшому, 27.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір факторингу № 27092024, за умовами якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2., 1.6. Договору факторингу № 27092024, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору. Права вимоги вважаються прийнятими фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним акту прийому-передачі реєстру боржників (додаток № 2).
27.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Авентус Україна» було підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 27092024 від 27.09.2024, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, після чого, з урахуванням п. 1.2. договору факторингу № 27092024 від 27.09.2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.
Згідно даних витягу з реєстру боржників від 27.09.2024 до договору факторингу № 27092024 від 27.09.2024 та розрахунку заборгованості відповідач має заборгованість за кредитним договором № 7405026 у розмірі 26145,00 грн., з яких: 7500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18645,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції в наведеній частині, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано суду належні та допустимі докази на обґрунтування заявлених позовних вимог, яким судом першої інстанції було надано належну правову оцінку.
Натомість, відповідачем не спростовано відсутності у нього заборгованості за кредитними договорами або наявності заборгованості в іншому розмірі, зокрема не надано контррозрахунку, доказів належного виконання зобов'язань за кредитним договором матеріали справи також не містять, як і не долучено до апеляційної скарги доказів на підтвердження не отримання відповідачем коштів за договорами, що у силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України є обов'язком кожної сторони.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора, колегія суддів відхиляє, оскільки наявність у позивача документів кредитної справи відповідача, копії яких додані ним до позовної заяви, свідчить про фактичне переуступлення права вимоги від ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначених договорів у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов'язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).
Разом з цим, колегією суддів враховується, що у апеляційній скарзі відповідачем не заперечується факт укладення кредитних договорів з первісними кредиторами, оскільки останній безпосередньо вказує на факт укладення ним зазначених договорів після мобілізації до Збройних Сил України та вказує на необхідність застосування положень, визначених п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.11.2023 в справі № 426/4264/19.
У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 02.03.2023, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 № 1112 від 28.02.2025, а його статус учасника бойових дій підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 04.11.2024 (а.с. 99, 100).
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що з 02.03.2023 відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Зазначене вказує на те, що на час укладення кредитних договорів та в період виконання їх умов, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення - відповідач мав та має статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто у нього був відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в цій частині та вважає за можливе долучити до матеріалів справи докази на підтвердження наявності статусу військовослужбовця у відповідача, з огляду на наступне.
Згідно положень ч. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, оскільки повернення поштового повідомлення до суду першої інстанції з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», у розумінні ч. 6 ст. 272 ЦПК України, не є належним повідомленням учасника справи про розгляд справи, а тому колегія суддів вважає можливим прийняти долучені ОСОБА_1 до апеляційної скарги докази наявності статусу військовослужбовця у відповідача ОСОБА_1 .
Таким чином, апеляційний суд приходить висновку про наявність підстав для скасування ухваленого судом першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, оскільки відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих відсотків у силу положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, ухвалене судом рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:
- заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором № 7405029 в розмірі 7 500 грн. 00 коп.;
- заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором № 26987-01/2024 у розмірі 3 000 грн. 00 коп.;
- заборгованості за основною сумою боргу за кредитним договором № 13093-12/2023 у розмірі 11 470 грн. 00 коп.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., який судом першої інстанції стягнуто з відповідача у повному обсязі, однак за наслідками апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (29,69 %) у розмірі 899,02 грн.
При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4542 грн. та за наслідками апеляційного перегляду суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, тому сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (29,69 %) у розмірі 1348 грн. 52 коп.
Згідно вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд зобов'язує позивача, на якого покладено більшу суму судових витрат, сплатити відповідачу різницю в розмірі 449 грн. 50 коп. (1348,52 грн. - 899,02 грн.).
Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором № 7405029 в розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором № 26987-01/2024 в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором № 13093-12/2023 в розмірі 11 470 (одинадцять тисяч чотириста сімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 50 (п'ятдесят) коп.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова