Провадження № 11-кп/821/545/25 Справа № 691/232/25 Категорія: ч. 4 ст. 185 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
09 жовтня 2025 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2025 року про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_9
Ухвалою, що оскаржується, було задоволено клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12025250380000002 від 01.01.2025 за ознаками вчинення ним суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.357 Кримінального кодексу України (далі - КК). Застосовано щодо ОСОБА_9 примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Відповідно до встановлених судом обставин, 18.12.2024, точного часу досудовим розслідуванням встановити не представилося можливим, ОСОБА_9 , знаходячись в с. Валява, Черкаського району, Черкаської області, з метою подальшого викрадення грошових коштів, здійснив привласнення платіжної (банківської) картки, АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 , яку напередодні останній надав ОСОБА_9 для здійснення покупок продуктів харчування, яку в подальшому ОСОБА_9 не повернув власнику.
Він же, 18.12.2024 о 19.36год. знаючи, що на території України діє правовий режим воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24.02.2022, в подальшому неодноразово продовжений, знаходячись в м.Городище, використовуючи банківську картку, видану АТ "Ощадбанк" № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_10 , яку напередодні привласнив для зняття готівки в банкоматі, діючи з корисливих мотивів з метою особистого збагачення, скориставшись відсутністю власника та очевидців, шляхом вільного доступу, за допомогою вищевказаної банківської картки, що належить ОСОБА_10 , в банкоматі за адресою: АДРЕСА_1 , таємно викрав грошові кошти на загальну суму 6 000 грн., якими розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на вказану суму.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд першої інстанції прийшов до висновку, що мали місце суспільно небезпечні діяння, які вчинені ОСОБА_9 .
Також суд при застосуванні примусових заходів медичного характеру взяв до уваги висновок судово-психіатричної експерта № 108 від 21.02.2025, згідно з яким встановлена неосудність ОСОБА_9 на момент вчинення суспільно небезпечних діянь, так як він не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними в період вчинення інкримінованого діяння і на даний час також не може віддавати звіт своїм діям та керувати ними.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказану ухвалу, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.
Вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Стверджує, що суд в порушення вимог закону, не розмежував поняття неосудної особи від особи з обмеженою осудністю, що призводить до різних правових наслідків.
Водночас суд не звернув увагу на невідповідність клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру вимогам ст.291,292 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а в подальшому, не врахувавши положення ст.ст.19,20 КК, вимоги КПК та всіх обставин справи, розглянув кримінальне провадження у порядку, визначеному для неосудних осіб, ухваливши рішення, яке за видом, формою та змістом не відповідає вимогам ч.1 ст.369, ст.370,374 КПК.
Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на її доводи;
- захисник, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, захисника, перевіривши та обговоривши викладені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначених вимог закону судом першої інстанції не дотримано.
Відповідно до ч.1 ст. 513 КПК під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 108 від 21.02.2025, ОСОБА_9 , на період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованих йому дій та на теперішній час, виявляв і виявляє ознаки легкої розумової відсталості в ступені помірно вираженої дебільності з психопатоподібними розладами емоційно-нестійкого дисоціального типу, що обмежувало його здатність у повній мірі усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. За психічним станом на теперішній час ОСОБА_9 на теперішній час обмежений у здатності самостійно здійснювати свої процесуальні права та обов'язки під час проведення з ним слідчих дій.
Відповідно до ч.2 ст.19 КК не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Згідно з положеннями ст. 20 КК підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
З результатів системного тлумачення ст.ст. 19,20 КК, законодавець розрізняє неосудність і обмежену осудність, а встановлення тієї чи іншої обставини тягне за собою різні правові наслідки. При цьому неосудність та обмежена осудність є юридичними поняттями, а тому висновок про можливість застосування до особи положень ст. 19 або ст. 20 КК у конкретному провадженні робить суд, спираючись на результати судово-психіатричної експертизи.
Згідно з вище вказаним висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_9 є обмежено осудною особою.
За таких обставин, нездатність особи за своїм психічним станом повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними на момент вчинення злочину не є підставою для визнання такої особи неосудною, однак повинна враховуватись судами при призначенні покарання. Вказане узгоджується практикою Верховного Суду викладеною у постанові від 29.07.2021 справа №755/5059/19 та свідчить про те, що жодних підстав застосування до ОСОБА_9 положень ст.19 КК у місцевого суду не було.
Відповідно до ч.1 ст.504 КПК, досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюються слідчим, дізнавачем згідно з загальними правилами, передбаченими цим Кодексом. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності, як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.
Колегія суддів вважає, що задовольняючи клопотання прокурора та постановивши ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру до обмежено осудної особи, місцевий суд порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Також, суд не звернув увагу, що всупереч вимог ст.20 КК ст.ст. 291, 292, 504 КПК, прокурор направив до суду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру замість складання та скерування обвинувального акта, який направляється до суду на загальних підставах та повинен містити дані про психічне захворювання цієї особи з посиланням на відповідний висновок психіатричної експертизи, за результатами розгляду якого можливе ухвалення вироку та призначення покарання з урахуванням стану обмеженої осудності особи.
З огляду на викладене, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та порушення вимог кримінального процесуального закону, перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, у зв'язку із чим колегія суддів вважає, що у даному випадку, з урахуванням ч.1 ст. 409 КПК, є підстави для скасування оскаржуваної ухвали і призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 412, 415, 419 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Городищенського районного суду Черкаської області від 08.04.2025 щодо ОСОБА_9 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4