Справа № 372/3771/25
Провадження № 2-1897/25
13 жовтня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
Головуючого - судді Тиханського О.Б.
за участю секретаря судового засідання - Денисенко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
04.07.2025 позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 19 грудня 1973 року ОСОБА_2 заповіла своїм дітям - ОСОБА_3 , батьку позивача по справі, та ОСОБА_4 , тітки позивача, належне їй на момент смерті майно. 02 квітня 1981 року бабуся позивача, ОСОБА_2 , на підставі рішення відповідача №15 зареєструвала за собою земельну ділянку площею 2528 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача, ОСОБА_3 , та його сестра, тітка позивача, ОСОБА_4 , отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матери - ОСОБА_2 на частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, за кожним, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
23 березня 1984 року вони зареєстрували у Фастівському міжміському бюро технічної інвентаризації свідоцтва про право на спадщину у реєстровій книзі за №1.
В 1988 році батьку позивача, після смерті його матери, бабусі позивача, було виділено земельну ділянку площею 0,125 га біля будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , сестра батька позивача та співвласниця частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті спадщина не відкривалась, а тому її ніхто не прийняв.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , батько позивача. 22 жовтня 2003 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті батька, на частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 .
11 грудня 2003 року позивач отримав витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про спадщину від 22 жовтня 2003 року. З часу отримання витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач постійно проживає в даному будинку, користується земельною ділянкою біля нього, господарюю на ній. Даним майном позивач користувався разом з своєю родиною, ніякі особи до нього ніяких претензій, зауважень щодо даного майна не пред'являли і не пред'являють.
17 вересня 2024 року рішенням Обухівського районного суду Київської області по цивільний справі №372/3032/24 за ОСОБА_1 було визнано право власності на частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач не має можливості оформити право власності на земельну ділянку, так як спадкодавці не отримали правоустановчих документів на нього.
На підставі викладеного позивач просить визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1025 га., після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька, ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 07 липня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено по справі підготовче засідання.
Протокольною ухвалою суду від 23 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без участі їхнього представника, при цьому просять прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 грудня 1973 року ОСОБА_2 заповіла своїм дітям - ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , належній їй на праві особистої власності будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією заповіту.
10 березня 1984 року ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері - ОСОБА_2 на частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, за кожним, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
23 березня 1984 року вони зареєстрували у Фастівському міжміському бюро технічної інвентаризації свідоцтва про право на спадщину у реєстровій книзі за №1.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , сестра батька позивача та співвласниця частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , батько позивача.
22 жовтня 2003 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті батька, на частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про спадщину.
11 грудня 2003 року позивач отримав витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про спадщину від 22 жовтня 2003 року, що підтверджується копією витягу.
З часу отримання витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач постійно проживає в даному будинку, його утримує, господарює на земельній ділянці. Даним майном позивач користувався разом з своєю родиною, ніякі особи до нього ніяких претензій, зауважень щодо даного майна не пред'являли і не пред'являють.
17 вересня 2024 року рішенням Обухівського районного суду Київської області по цивільний справі №372/3032/24 за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією рішення суду.
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області зареєстрував за собою право власності на 1/2 частину даного будинку, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав.
Ставши власником житлового будинку з допоміжними спорудами ОСОБА_1 зареєстрував за собою, на підставі рішення Української міської ради Обухівського району Київської області, право власності на земельну ділянку під будинком та допоміжними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав дана земельна ділянка отримала кадастровий номер 3223151000:01:010:0170 площею 0,1 га., що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав.
Статтею 1223 Цивільного кодексу України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, а відповідно до ст.1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.1 ст.1299 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, але для цього необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину.
Протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, позивач, будучі спадкоємцем після смерті батька звернувся до нотаріуса з заявою про відкриття спадщини та видачі йому свідоцтва про право на спадщину.
На підставі свідоцтва він зареєстрував за собою право власності, а на земельну ділянку права власності не отримав, так як відсутні правоустановчі документи на дану ділянку.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а згідно ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
У відповідності до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або неприйняття її.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. ЦК України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, прямо передбачених ст. ст. 335, 376, 392 цього Кодексу.
Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову І практику в справах про захист права власності та інших речових прав», суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. За умови наявності акта відведення земельної ділянки під забудову, дозволів на забудову, якщо будинок не було введено в експлуатацію, таке будівництво не може визнаватися самочинним, а є незавершеним.
Позивач не має можливості оформити право власності на земельну ділянку, так як спадкодавці не отримали правоустановчих документів на нього.
Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Право власності відповідно до ст.328 ЦК України набувається на підставах, що не заборонені законом. Згідно статті 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а згідно статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому, згідно з ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.23 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача про визнання права власності на спадкове майно, підлягають задоволенню.
Судові витрати залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Української міської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1025 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства; ділянка від А до Б має довжину 33,53 метра, межує з ділянкою ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3223151000:01:010:0170; від Б до В має довжину 0,77 метра, межує з ділянкою ОСОБА_5 з кадастровим номером 3223151000:01:010:0015; від В до Г має довжину 28,62 метра, межує з ділянкою ОСОБА_5 з кадастровим номером 3223151000:01:010:0161; від Г до Д має довжину 31,9 метра, землі відповідача, Української міської ради; від Д до А має довжину 33,06 метра, межує з ділянкою ОСОБА_6 з кадастровим номером 3223151000:01:010:0103; після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 батька, ОСОБА_3 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.Б. Тиханський