Справа № 369/17631/25
Провадження № 2-н/369/3175/25
13 жовтня 2025 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., перевіривши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги розподілу природного газу, -
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги розподілу природного газу.
Згідно зі ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Відповідно до ч.2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст. 163 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» № 14 від 23 грудня 2012 року, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так, заявник просить стягнути заборгованість з ОСОБА_1 за адресою надання послуг: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого заявником до матеріалів заяви було додано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за боржником. Однак як вбачається з відповіді № 1854852 від 03.10.2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 не є власником вказаного нерухомого майна, адреса якого була зазначена заявником у заяві.
Більше того, як вбачається, з відповіді № 1828745 від 29.09.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що не відповідає адресі, вказаній в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», за якою надаються послуги розподілу природного газу.
На підставі викладеного, враховуючи, що інформація про місце реєстрації боржника, яка вказана в заяві про видачу судового наказу, не співпадає з інформацією про місце реєстрації боржника відповідно до даних з Єдиного державного демографічного реєстру, а наведені судом обставини не вказують на безспірність заявлених вимог, суддя вважає доцільним відмовити заявнику у видачі судового наказу.
Одночасно суд роз'яснює заявнику, що відповідно до ст. 166 ЦПК України у випадку відмови у видачі судового наказу заявник має право звернутися з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, або звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. ст.160,163,165,167 ЦПК України, суддя
ухвалила:
у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги розподілу природного газу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя- О.М. Лапченко