Справа № 367/6594/25
Провадження №2/367/4910/2025
Іменем України
13 жовтня 2025 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Одарюка М.П.
за участю секретаря судового засідання Довгополої І.В.
представника позивача Корнєва Д.І.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ірпені цивільну справу № 755/6594/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,
В червні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. В обґрунтування позову вказує, що 24 серпня 2024 року о 16 год. 40 хв. ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом TOYOTA Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Вишневій, при виїзді на нерегульоване перехрестя з бульваром Богдана Хмельницького в м. Буча, Київської області, порушила вимоги пункту 16.11 Правил дорожнього руху, не надала переваги в русі транспортному засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та скоїла з ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 04 жовтня 2024 року відповідача визнано винною у скоєнні ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУПАП, за скоєне ДТП. 30 серпня 2024 року ФОП « ОСОБА_4 » (оцінювач), який має право проводити оцінку відповідно до сертифікату суб'єкта оціночної діяльності № 214/2022 від 22 травня 2022 року в м. Києві, пр -т Степана Бандери, 24 А, з метою встановлення спричиненої матеріальної шкоди транспортному засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , в присутності позивача та чоловіка відповідачки, провів огляд вказаного вище транспортного засобу, після чого був складений Акт огляду транспортного засобу № 5400 (дефектна відомість). При проведенні огляду транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , зауважень від позивача та чоловіка, не надходило. 02 вересня 2024 року за результатами огляду транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , суб'єктом оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_5 » був зроблений звіт №54/00.09.24 про оцінку вартості матеріального збитку транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 . Відповідно до висновку звіту № 54/00.09.24 від 02.09.2024 про оцінку вартості матеріального збитку транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 матеріальний збиток, завданий власникові TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає 419 783, 87 грн. Вартість відновлюваного ремонту КТЗ TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає 419 783,87 грн. Після проведення огляду, транспортний засіб TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 був переданий до ТОВ « САМІТ МОТОРС Україна» для проведення відновлювального ремонту. За результатами проведеного відновлювального ремонту ТОВ « САМІТ МОТОРС Україна» був складений акт виконаних робіт/ послуг та передання/прийняття автомобіля № 63643 від 22.11.2024 року, відповідно до якого загальна вартість відновлювального ремонту склала 564 066,53 грн. Після проведення відновлювального ремонту та у зв'язку з тим, що винна сторона не погодилась з актом виконаних робіт/послуг та передання/прийняття автомобіля № 93643 від 22.11.2024 року складеного ТОВ « САМІТ МОТОРС Україна» для проведення актуалізації звіту № 54/00.09.24 від 02 вересня 2024 року та складання актуалізованого звіту, адвокат Цибульник О.С. надав ФОП « ОСОБА_4 » акт виконаних робіт/послуг та передання/прийняття автомобіля № 93643 від 22.11.2024 року складеного ТОВ « САМІТ МОТОРС Україна» та флешнакопичувавч з фотографіями, на яких зафіксовані пошкодження транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , виявлені при його розборі та відновлювальному ремонті. 31 березня 2025 року ФОП « ОСОБА_4 » (оцінювач) зробив актуалізований звіт № 54/00.09.24 про оцінку вартості матеріального збитку, відповідно до якого матеріальний збиток завданий власникові КТЗ TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 564 055,88 грн, вартість відновлювального ремонту КТЗ TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 складає 564 055,88 грн. 07.11.2024 року страхова компанія ТВД СК «Альфа - Гарант», в межах страхового ліміту, відшкодувала власник оку транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_2 частину спричиненої матеріальної шкоди в розмірі 159 950,00 грн. залишок невідшкодованої матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль становить 404 105,88 грн (564 055,88-159 950,00). Також, власником пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 були понесені витрати пов'язані з евакуацією транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , з місця ДТП у розмірі 1 848,21 грн. На момент подання позовної заяви до суду загальна сума спричиненої матеріальної шкоди позивачу в результаті ДТП ставить 405 954,09 грн. У зв'язку із пошкодженням автомобіля TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , позивач тривалий час не міг користуватися своїм автомобілем, а цей транспортний засіб був основним засобом пересування позивача та його сім'ї. Пошкодження автомобіля TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті ДТП завдало позивачу душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан. Позивач був вимушений витрачати час та кошти на таксі для пересування, поїздки до органів поліції, суду, експертів, страхової компанії, до інших органів, до місця здійснення відновлювального ремонту, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на роботу та відпочинок. Позивачем витрачено багато часу та зусиль на проведення відновлювального ремонту пошук та очікування необхідних деталей для відновлення автомобіля, пошук можливостей на отримання відшкодування із відповідача в досудовому та судовому порядку (оскільки останній відмовився в добровільному порядку відшкодовувати завдані збитки). Позивач внаслідок ДТП , що сталося і пошкодження автомобіля TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , зазнав душевних страждань, переніс емоційні напруження, що тягне за собою в свої сукупності психологічний дискомфорт і моральні переживання, які погіршили гармонійні адаптовані умови життєдіяльності позивача і появу негативних психоемоційних почуттів, які призвели до порушення душевної рівноваги, що призвело до того, що позивач на даний час для стабілізації свого психоемоційного стану вимушений приймати заспокійливі медичні препарати для зняття депресивного та психічного стану внаслідок ДТП, більше приділяти часу відпочинку та взагалі моральний та психічний стан після ДТП та протиправної поведінки відповідача, який відмовляється відшкодовувати позивачу спричинену шкоду. Протиправні дії відповідача вимагають від позивача додаткових витрат часу пов'язаних із стягнення з відповідача шкоди в примусовому порядку, залучення душевних та матеріальних зусиль. Позивач вимушений постійно приймати заспокійливі препарати для зняття депресивного та психічного стану викликаного внаслідок ДТП. Таким чином, враховуючи глибину та тяжкість завданих позивачу відповідачем моральних страждань, розмір заподіяної моральної шкоди, виходячи з принципу розумності та справедливості позивач оцінює спричинену йому моральну шкоду в сумі 50 000,00 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить суд задовольнити позовні вимоги позивача частково, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 198 402,45 грн матеріальної шкоди, в задоволенні інших позовних вимог просить відмовити. В обґрунтування вказує, що 24 серпня 2024 року на перехресті вул. Вишнева та бульвару Б.Хмельницького у м. Буча сталося дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу TOYOTA Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортному засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Згідно постанови Ірпінського міського суду Київської області від 04.10.2024 року у справі № 367/9550/24, винною у вчиненні вказаної вище ДТП визнано водія транспортного засобу TOYOTA Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 . На момент ДТП, цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу TOYOTA Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ТзДВ «Страхова компанія « Альфа - Гарант», згідно договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобі (полісу) № 221481396, франшиза -0 грн. Позивач у позовній заяві вказує, що страхова компанія сплатила йому страхове відшкодування у розмірі 159 950,00 грн. Дане твердження є відповідає дійсності. Постановою правління НБУ від 30.05.2022 № 109 « Про розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» затверджено розміри страхових сум за договорами обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладених після набрання чинності цією постановою - за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160 000,00 грн на одного потерпілого. Договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № 221481396 передбачав франшизу - 0 грн. Таким чином, ТздВ «Страхова компанія «Альфа -Гарант» виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 52984 від 07.11.2024. Для встановлення розміру матеріального збитку позивачем була замовлена відповідна оцінка. Позивач надає Звіт № 54/00.09.2024 від 02.09.2024 відповідно до якого: ринкова вартість КТЗ до пошкодження становить 1 279 138,14 грн; коефіцієнт зносу -0; вартість відновлювального ремонту 419 783,87 грн; вартість матеріального збитку 419 вального ремонту 419 783,87 грн; вартість матеріального збитку 419 783,87 грн. Дата оцінки 02.09.2024. Позивач звернувся до страховика з метою отримання страхової виплати. Представник страховика прибув у визначені позивачем час та місце для огляду пошкодженого транспортного засобу, а саме: 30.08.2024, м. Київ пр-т Степана Бандери,24. Було проведено огляд, в акті огляду від 30.08.2024 зафіксовано всі пошкодження, які мав транспортний засіб, а також зафіксовано пошкодження, які не стосуються ДТП. Акт огляду підписано позивачем 30.08.2024 - без зауважень. Враховуючи, що позивач наполягав на оцінці не страховиком, а незалежним оцінювачем, то ТзДВ «Страхова компанія «Альфа -Гарант» доручило проведення дослідження ФОП ОСОБА_6 , яким було підготовлено звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № ЦВ/24/5744 від 01.10.2024, відповідно до якого: ринкова вартість КТЗ складає 1 255 596,30 грн; коефіцієнт зносу 0; вартість відновлювального ремонту 358 402,45 грн; вартість матеріального збитку 358 402,45 грн, дата оцінки 24.08.2024. Отже, позивач не набув правових підстав для самостійного залучення суб'єкта оціночної діяльності, а підготовлений ним Звіт № 54/00.09.24 від 02.09.2024 не відповідає вимогам законодавства, оскільки розмір збитку визначено на момент заподіяння шкоди. Також, звіт виконаний на замовлення позивача, містить акт огляду, який суттєво відрізняється від акту огляду, який складався представником страховика і який був підписаний позивачем без зауважень. Зокрема, відмінності по деталям, які підлягають ремонту/зміні, не вказано пошкодження, які не відносяться до ДТП. Враховуючи, що страховик для проведення оцінки залучив незалежного оцінювача, а визначений ним розмір вартості відновлювального ремонту значно перевищує ліміт відповідальності страховика, то відсутні підстави сумніватися у об'єктивності Звіту № ЦВ/24/5744 від 01.10.2024.Коли відповідачу стало відомо про здійснення страхової виплати та наявності Звіту про оцінку, на підставі якого було здійснено таку виплату, то листом від 28.11.2024 року відповідач запропонувала позивачу надати банківські реквізити для здійснення на його користь грошового переказу у розмірі 198 402,45 грн, що складає різницю між вартістю відновлювального ремонту КТЗ відповідно до Звіту та розміром страхової виплати ( 358 402,45-160 000,00). Також, позивачу було запропоновано інші варіанти відшкодування шкод: оплатити ремонт на СТО за вибором відповідача чи придбати оригінальні запчастини, необхідні для ремонту, за списком передбаченим актом огляду та Звітом. Оскільки дана заява від 28.11.2024 залишилась без відповіді, то після отримання від позивача акту виконаних робіт з СТО, відповідач ще раз письмово звернулась до позивача з заявою від 23.12.2024 щодо позасудового врегулювання спору, де мова йшла про необхідність узгодження необхідності певних частин ремонту. Це пояснюється розбіжностями не лише між Актом виконаних робіт і Звітом № ЦВ/24/5744 від 01.10.2024, але і були суттєві розбіжності між Актом виконаних робіт та звітом № 54/00.09.24 від 02.09.2024, який було виконано на замовлення самого позивача. У відповідь на це, позивач замовив актуалізований звіт № 54/00.03.25 від 31.03.2025, який фактично повторює Акт виконаних робіт. Надалі адвокати сторін обговорювали варіанти позасудового врегулювання спору і на початку травня 2025 року було досягнуто домовленості, яка хоч і не влаштовувала відповідача, проте ставила крапку у спорі. У свою чергу, представник відповідача звернув увагу, що досудова претензія не містить навіть банківських реквізитів для впевненого та безпечного переказу коштів з метою відшкодування шкоди, на що представник позивача пообіцяв надати відповідні реквізити. Враховуючи викладене, просить суд зауважити, що саме відповідач ще до будь - яких досудових претензій пропонувала варіанти компенсації завданої шкоди. Актуалізований звіт № 54/00.03.25 від 31.03.2025 є неналежним та недоступним доказом у зв'язку з наступним. Відповідно до актуалізованого звіту ринкова вартість КТЗ складає 1 300 427,85 грн (згідно звіту № 54/00.09.24 від 02.09.2024 ринкова вартість була 1 279 138,14 грн); коефіцієнт зносу -0; вартість відновлювального ремонту 564 055,88 грн; вартість матеріального збитку 564 055,88 грн, дата оцінки 22.11.2024 . Отже, відповідно до актуалізованого звіту ринкова вартість транспортного засобу менш як за три місяці виросла більш як на 21 000,00 грн у порівняні зі звітом цього ж оцінювача. В порушення п.32 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, оцінювачем здійснено оцінку не на момент заподіяння шкоди, а на дату оцінки. Варто також врахувати, що два акти огляду (як представника страховика, так і оцінювача на замовлення позивача) були складені в один день 30.08.2024 і в одному місці. Таким чином, сам позивач, підписуючи акт огляду страховика, погодився із вичерпним переліком пошкоджень, які були отримані внаслідок ДТП від 24.08.2024. Про наявність прихованих пошкоджень, з метою проведення додаткового огляду, позивач нікого не повідомляв. Так само, позивач не повідомляв про наявність прихованих пошкоджень не лише страховика, але і ФОП ОСОБА_4 . Чинне законодавство не передбачає такого поняття як актуалізований звіт. Більш того, відповідно до Актуалізованого звіту бачимо, що він також містить акт огляду від 30.08.2024, який відрізняється від акту огляду від 30.08.2024, який наявний у звіті № 54/00.09.2024 від 02.09.2024, що є неможливим. Отже, ФОП ОСОБА_4 склав акт огляду, на підставі якого було складено Звіт № 54/00.09.24 від 02.09.2024. В подальшому вже після проведення ремонту транспортного засобу на замовлення позивача ФОП ОСОБА_4 було складено актуалізований звіт, який містить інший акт огляду 30.08.2024, що є абсурдним та неможливим. Більш того, сам позивач вказує, актуалізований звіт було підготовлено вже після проведення ремонту на підставі акту виконаних робіт. Отже, складання актуалізованого звіту без особистого огляду КТЗ оцінювачем є порушенням. Проте, як вказано вище, Звіт № 54/00.09.24 від 02.09.2024 та актуалізований звіт № 54/00.03.25 від 31.03.2025 визначають розмір збитку не на дату ДТП, що є порушенням. Актуалізований звіт № 54/00.03.25 від 31.03.2025, окрім акту огляду від 30.08.2024 (що відрізняється від попереднього акту огляду від 30.08.2024) містить також ремонтну калькуляцію, яка зберігається з актом виконаних робіт, що була надіслана оцінювачу для підготовки актуалізованого звіту. Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику про неможливість проведення дослідження. Таким чином, враховуючи що транспортний засіб було відремонтовано, то відповідно до вимог Методики оцінювач не мав права складати актуалізований звіт. Отже, актуалізований звіт № 54/00.03.25 від 31.03.2025 є неналежним та недопустимим доказом. Що ж до фото, які містяться в актуалізованому звіті № 54/00.03.25 від 31.03.2025, то це ті самі фото, які робив ФОП ОСОБА_4 і які були ним долучені до звіту № 54/00.09.24 від 02.09.2024. З чого можна зробити висновок, що оцінювач, який оглядав КТЗ 30.08.202 зафіксував всі наявні пошкодження. В подальшому жодні додаткові огляду (з мето фіксації додаткових пошкоджень) не проводилися. Позивач узгодив з СТО перелік робіт, а коли відповідач звернув увагу на розбіжності між актом огляду та актом виконаних робіт, то позивач замовив актуалізований звіт, який не передбачений та не відповідає вимогам законодавства. Відповідно до листа ТОВ «САМІТ МОТОРЗ Україна» вих. № 63-25/1 від 19.02.2025 (наданого позивачем) вказано: «Нами не здійснюється розмежування пошкоджень в залежності від обставин їх виникнення (ДТП чи інше) , а відновлювальний ремонт вказаного автомобіля проводився у відповідності до узгодженого з власником переліку робіт, які відображені в Акті виконаних робіт». Представник відповідача просить зауважити, що ДТП мала місце 24.08.2024 року, в той час як позивач надає доказ щодо оплати послуг евакуатора - копія чеку, відповідно до якого оплату здійснено 30.08.2024. Отже вимоги позивача щодо необхідності компенсації послуг евакуатора з місця ДТП не мають належного підтвердження. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не мають жодних доказів на підтвердження душевних страждань позивача та негативного впливу на його моральний стан, також не має доказів того, що останній був змушений витрачати час і кошти на таксі, витрачати кошти на ліки та приймати їх, також твердження позивача про те, що він вимушений був витрачати час і кошти на пошук можливостей отримання відшкодування від відповідача спростовуються тим, що відповідач самостійно та через адвоката зверталась до позивача з пропозиціями щодо компенсації матеріальної шкоди, проте позивач відмовився від запропонованих відповідачем варіантів. Також, є необґрунтованими вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн, оскільки надання правничої допомоги нічим не підтверджується, матеріали справи не містять жодного документу підготовленого адвокатом, жодного доказу реальності надання правничої допомоги ( а.с.168-179).
30 вересня 2025 року представником відповідача суду надано клопотання про долучення доказів добровільної сплати відповідачкою на рахунок позивач грошових коштів у розмірі 198 402,45 грн, в якості відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП від 24.08.2024, що складає різницю між вартістю відновлювального ремонту КТЗ та Звіту № ЦВ/24/5744 від 01.10.2024 та розміром страхової виплати ( 358 402,45-160 000,00 =198 402,45 грн).
В судовому засіданні представник позивача заявила клопотання про зменшення позовних вимог на суму добровільної сплати відповідачкою на рахунок позивач грошових коштів у розмірі 198 402,45 грн. В іншій частині позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 24 серпня 2024 року о 16 годині 40 хвилин відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу TOYOTA Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та транспортному засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Власником транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 є позивач, ОСОБА_2 .
Власником транспортного засобу TOYOTA Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_7 .
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 04 жовтня 2024 року визнано ОСОБА_3 винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП.
Постанова набрала законної сили на час вирішення справи.
Відповідно до з ч. 6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто, якщо Позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичною вартістю ремонту і сумою страхового відшкодування.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності що передбачено статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Зазначена правова позиція закріплена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу TOYOTA Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ТзДВ СК «Альфа - Гарант», що підтверджується полісом 221481396
На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ТзДВ СК «Альфа -Гарант» здійснено виплату страхового відшкодування на користь Позивача у розмірі 160 000,00 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 52984 від 07 листопада 2024 року ( а.с.181), згідно страхового акту № ЦВ/24/5744 за договором страхування № 221481396 від 12.06.2024.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,незалежно від наявності вини.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Частиною другою статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 20 січня 2016 року розглянув справу № 6 - 2808 цс 15, предметом якої був спір про відшкодування шкоди. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо застосування законодавства про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема у постановах: від 05 червня 2018 року (справа № 910/7449/17, провадження № 12-104гс18); від 04 липня 2018 року (справа № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18); від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18); від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к, провадження № 13-24кс19); від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15, провадження № 14-406цс19).
14 грудня 2021 року Великою Палатою Верховного Суду у справі №147/66/17 було змінено правову позицію щодо вирішення таких спорів та відступлено від попередніх висновків про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У новому висновку Велика Палата Верховного Суду вказує на необхідність відшкодування шкоди саме страховиком в межах страхової виплати передбаченої договором, а також особою, що завдала шкоди у випадку перевищення розміру шкоди граничної суми страхового відшкодування.
У постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21), Велика Палата Верховного Суду, у пунктах 136, 137 указаної постанови зазначила, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 01.07.2004 року, що діяла на момент вчинення ДТП) страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 01.07.2004 року, що діяла на момент вчинення ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону від 01.07.2004 року, що діяла на момент вчинення ДТП) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 205/7747/18, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку № 54/00.09.2024 від 02 вересня 2024 року підготовлений ФОП « ОСОБА_4 », відповідно до якого ринкова вартість КТЗ TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 до пошкодження 1 279 138,14 грн: вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КЗТ складає: 419 783,87 грн та вартість відновлювального ремонту КТЗ TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає 419 783,87 грн ( а.с.24-36).
Огляд транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 проводився ОСОБА_4 30.08.2024 року, що підтверджується копією акту огляду транспортного засобу № 5400 ( дефектна відомість), та підписаний позивачем ( а.с.37-38).
Згідно копії рахунку № СР00-084613 від 06.09.2024 року ТОВ « САМІТ МОТОРЗ Україна» на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 562 325, 39 грн ( а.с.63).
Також матеріали справи містять копію Акту виконаних робіт/ послуг та передання/приймання автомобіля № 93643 від 22.11.2024 відновлювального ремонту транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно якого вартість виконаних робіт становить 564 066,53 грн ( а.с.68-69).
Також у матеріалах справи наявний актуалізований звіт про оцінку вартості матеріального збитку № 54/00.03.2025 від 31 березня 2025 року підготовлений ФОП « ОСОБА_4 », відповідно до якого ринкова вартість КТЗ TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 до пошкодження 1 300 427,85грн: вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КЗТ складає: 564 055,88 грн та вартість відновлювального ремонту КТЗ TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження на дату оцінки КТЗ складає 564 055,88 грн ( а.с.70-82).
До актуалізованого звіту № 54/00.03.2025 від 31.03.2025 року додано акт огляду транспортного засобу ТOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , який проводився ОСОБА_4 30.08.2024 року ( а.с.83-84).
Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, від 25.07.2019 року у справі №221/6180/16-ц, від 31.10.2019 року у справі № 522/1597/15-ц, від 13.11.2019 року у справі № 520/8867/15-ц та від 03.06.2021 року у справі №461/2217/19.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 по справі 752/16797/14-ц, сформувала правовий висновок про неналежність такого доказу, як звіт про оцінку майна, який склав оцінювач, особисто не оглянувши пошкоджений транспортний засіб.
Відповідно до п. 5.1. Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об'єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Також, ТзДВ « Страхова компанія « Альфа-Гарант» було доручено проведення оцінки вартості матеріального збитку завданого ДТП 24.08.2024 року транспортному засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_6 .
Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № ЦВ/24/5744 від 01 жовтня 2024 року , складеного ФОП ОСОБА_6 , вартість матеріального збитку власнику TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 358 402,45 грн, з ПДВ на вартість матеріалів та складових та вартість матеріального збитку власнику TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок ДТП складає 308 255,38 грн, без ПДВ на вартість матеріалів та складових ( а.с.184-195).
З урахуванням подання сторонами трьох звітів у яких оцінка вартості (розміру) збитків значно відрізняється.
Оскільки актуалізований звіт № 54/00.03.2025 від 31.03.2025 року проводився після відновлювального ремонту транспортного засобу ТOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , та нього додано акт огляду транспортного засобу ТOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , який проводився ОСОБА_4 30.08.2024 року, суд не приймає до уваги вказаний звіт, оскільки він був проведений без огляду транспортного засобу особисто експертом, який складає висновок.
Згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Відповідно до вимог п. 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;
Е з - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Тому, пред'явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
Пунктами 7.38, 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, встановлено, що значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Винятком, стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 документально підтверджено розмір і оплату проведеного ремонту автомобіля, вартість якого визначена виконавцем робіт (СТО) з урахуванням ПДВ ( а.с.63-69).
За наведених обставин суд дійшов висновку, що у ОСОБА_3 виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в межах суми фактичних затрат на відновлювальний ремонт, транспортного засобу TOYOTA Land Cruser Prado 150, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зазначений в Акті виконаних робіт ТОВ « САМІТ МОТОРЗ Україна» ( а.с.68-69), з урахування вже виплаченої суми страхового відшкодування та суми добровільно сплаченою відповідачкою на відшкодування матеріальної шкоди.
Отже, з урахування викладеного з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 205 664,08 ( 564066,53-358 402,45).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Враховуючи даний висновок та те, що потерпіла особа має право на повне відшкодування збитку від винної особи, тому обґрунтованими є доводи позову щодо стягнення матеріальної шкоди.
Крім того, судом встановлено, що позивачем сплачено 5 000,00 грн за складання вищевказаного висновку № 673/11-19 від 13.11.2019, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 54/00.09.24 від 02.09.2024 і підлягає стягненню з відповідача ( а.с.62).
Також, позивачем сплачено послуги евакуатора у розмірі 740,00 грн, що підтверджується товарним чеком від 09.11.2019 і підлягає стягненню з відповідача.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50 000,00 грн. суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.
Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4).
Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20.
Позивач, заявляючи вимогу про відшкодування моральної шкоди, посилається на те, що внаслідок ушкодження майна він переніс сильні душевні страждання, викликані дискомфортом у вигляді емоційного стресу і не можливістю тривалий час використовувати свою власність за її прямим призначенням, що значно вплинуло на моральний стан Позивача та порушило звичайний режим життя. Позивачем витрачено значний час на проведення експертизи та ремонт автомобіля.
Суд погоджується з тим, що в результаті протиправних дій відповідача позивачу спричинено моральну шкоду.
Суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо наявності моральної шкоди, проте її розмір вважає завищеним, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині з урахуванням засад розумності та справедливості та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.
У зв'язку із вищевикладеним, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.
Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу по даній справі позивачем надано наступні копії документів: договір про надання правничої допомоги від 26 серпня 2024 року; додаткову угоду від 26 серпня 2024 року до договору про надання правничої допомоги від 26.08.2024 року, в якій вказана вартість за надані послуги, година роботи адвоката при складанні документів складає 2 000,00 грн; Акт приймання - передачі наданої правової допомоги від 15 жовтня 2024 року; квитанція до прибуткового ордера № 12 від 15.10.2024 року; договір про надання правничої допомоги від 04.12.2024 року; додаткова угода від 04.12.2024 року від 04.12.2024 року; акт приймання - передачі наданих послуг з правничої допомоги від 05.05.2025 року; квитанція до прибуткового касового ордеру № 5 від 11.02.2025 року на суму 2 500,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру № 6 від 26.02.2025 року на суму 2 500,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру № 7 від 14.04.2025 року на суму 5 000,00 грн; квитанція до прибуткового касового ордеру № 8 від 05.05.2025 року на суму 15 000,00 грн ( а.с.116-131).
Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Також, Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зробила висновок про законність включення «гонорару успіху» адвоката до судових витрат і наголосила на необхідності визначення сторонами розумних меж такого гонорару. ВП ВС виходила із того, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом і клієнтом, у межах правовідносин, між якими й може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. Суд зазначив, що в контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх сумірність із ціною позову та складністю справи.
Також, судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, враховуючи співмірність та пропорційність понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди задоволено частково, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов переконливого висновку про можливість стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на правничу допомогу у 13 080,83 гривень, оскільки саме такий розмір витрат на професійну правову допомогу відповідає принципу розумності, співмірності, пропорційності та справедливості.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані з оплатою судового збору пропорційно задоволених вимог, у сумі 3286,15 грн ( 205664,08+5000+740х7087,54/455954,09).
Керуючись ст. ст.4, 10-13, 76-81, 141, 247, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,
суд
ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,
задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 205 664 гривень (двісті п'ять тисяч шістсот шістдесят чотири) гривні 08 копійок, моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень (п'ять тисяч гривень 00 копійок); 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок - за складення експертного висновку та 740 (сімсот сорок) гривень 00 копійок за послуги евакуатора.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 286 (три тисячі двісті вісімдесят шість) гривень 15 копійок та витрати на правову правничу допомогу у розмірі 13 080 (тринадцять тисяч вісімдесят) гривень 83 копійки.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя М.П. Одарюк