Справа № 366/1667/25
Провадження № 3/366/1140/25
Іменем УКРАЇНИ
08 липня 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 351481 від 04.06.2025, 04.06.2025 близько 19 год. 36 хв. в с. Феневичі по вул. Поліська ОСОБА_1 керував тз ВАЗ 2107 номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та нестійка хода, від проходження медичного освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився на службову відеокамеру, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Протокол склав поліцейський ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, сержант поліції Цибулько А.С.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 26.06.2025.
17.06.2025 представник особи, що притягається до адміністративної відповідальності, адвокат Харитончук Є.В., яка вступила у справу на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АІ № 1919599 від 17.06.2025, за своїм клопотанням ознайомилася з матеріалами справи.
26.06.2025 адвокат Харитончук Є.В. звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зазначивши, що в діях її підзахисного відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки, як вбачається з відеозапису, який було додано до протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції транспортний засіб ВАЗ 2107 днз НОМЕР_1 стояв на місці, ОСОБА_1 не виконував функцію водія, а тому, вимога поліцейських про проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння є безпідставною та незаконною.
Зазначає, що зі слів ОСОБА_1 , йому, 04.06.2025 приблизно о 19 год., зателефонував його товариш ОСОБА_2 та повідомив, що він, здійснював рух на автомобілі марки ВАЗ 2107 н.з. НОМЕР_1 в с. Феневичі по вул .Поліська та? з'їхавши на суміжну дорогу, яка розташована в полі, не зміг виїхати назад під гірку на головну дорогу, тому, попросив ОСОБА_1 допомогти йому виштовхати автомобіль, щоб він зміг виїхати на головну дорогу. Прибувши, приблизно о 19 год. 20 хв. на місце, ОСОБА_1 разом зі ще одним товаришем, стали позаду та намагались виштовхати автомобіль, однак це не вдалось. При цьому, за кермом був ОСОБА_2 . У подальшому, ОСОБА_2 пішов за допомогою до сусіда у якого є трактор. У цей час ОСОБА_1 сидів за кермом автомобіля, а його товариш на пасажирському сидінні та слухали музику. У момент коли до них під'їхав службовий автомобіль поліції ОСОБА_1 взагалі стояв біля автомобіля та не перебував у ньому. У ході розмови поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Зауважує, що з відеозапису, який додано до протоколу про адміністративне правопорушення у якості доказу та письмових пояснень ОСОБА_3 не вбачається, що ОСОБА_1 04.06.2025 о 19 год. 36 хв. керував (виконував функції водія) транспортним засобом марки ВАЗ 2107 днз НОМЕР_2 , маючи ознаки алкогольного сп'яніння, що слугували б підставою для проходження ним огляду на стан сп'яніння та у випадку відмови від проходження такого огляду - підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також зазначає, що ОСОБА_1 неодноразово наголошував працівникам поліції на тому, що він не керував транспортним засобом, а перебував на сидінні водія після того, як водій автомобіля залишив його та не зміг виїхати, за кермом був інший водій. Звертає увагу суду на те, що свідок ОСОБА_3 не підтверджує той факт, що за кермом був саме ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що слугувало б підставою для направлення його для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. В наявних відеоматеріалах, які знаходяться в матеріалах справи, не відображено рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно, належним чином.
Адвокат Харитончук Є.В. не заперечувала щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , враховуючи присутність її, як його захисника.
З приводу обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 351481 від 04.06.2025, озвучила та підтримала своє клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_4 , оскільки у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначила, що її підзахисний вину у вчиненні адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується, не визнає, оскільки він не керував транспортним засобом, про що повідомляв поліцейських. Зауважила, що на момент приїзду поліцейських, транспортний засіб ВАЗ 2107 днз НОМЕР_1 стояв на місці, ОСОБА_1 не виконував функцію водія, а тому, вимога поліцейських про проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння є безпідставною та незаконною, у зв'язку з чим провадження про притягнення його до адміністративної відповідальності за нібито відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підлягає закриттю.
У судовому засіданні було оглянуто диск, який долучено до матеріалів справи та встановлено, що на ньому міститься один відеозапис «export-fohw4», ID реєстратора 852797, на якому відображено як на узбіччі перпендикулярно до дороги передом стоїть автомобіль, біля якого знаходяться три особи чоловічої статі, два з яких сідають в автомобіль (на місце водія та пасажира поруч з водієм) та які, на питання поліцейського, який підходить до них запитуючи, хто водій, відповідають, що вони просто сидять, слухають музику. У подальшому поліцейські встановлюють особу того, хто сидів в автомобіля на місці водія, яким виявився ОСОБА_1 та беруть пояснення від свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що перебуваючи на подвір'ї свого домогосподарства почув як «газує» автомобіль, вийшовши на балкон будинку, побачив лише кришу автомобіля, потім бачив як дві особи ходять поруч з автомобілем та потім пробують виїхати на ньому на дорогу, тому він і зателефонував до поліції. На питання поліцейських, хто саме був за кермом, свідок чіткої відповіді не надав.
З метою належного з'ясування всіх обставин справи судом прийнято рішення оголосити перерву у судовому засіданні з метою виклику для дачі пояснень поліцейського ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержанта поліції Цибулька А.С. Розгляд справи відкладено на 08.07.2025.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений вчасно, належним чином.
Адвокат Харитончук Є.В. не заперечувала щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1
Поліцейський ВП № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержант поліції Цибулько А.С., який був викликаний у судове засідання у якості свідка, на уточнюючі питання адвоката щодо факту керування автомобілем саме ОСОБА_1 , повідомив, що після надходження на службовий планшет повідомлення про ДТП у с. Феневичі, вони з напарником, перебуваючи у добовому чергуванні, прибули за викликом у с. Феневичі та побачили, що біля автомобіля, який стоїть у кюветі, ходять дві особи чоловічої статі, ОСОБА_1 зі сторони водія. Запитали чий автомобіль, ОСОБА_1 сказав, що його, при цьому, автомобіль не був заведений. Свідок, який повідомив про вказану подію та який також був присутній на місці повідомив, що не бачив, хто саме був за кермом. Також ОСОБА_5 зазначив, що транспортний засіб при них рух не здійснював.
У судовому засіданні, крім зазначеного вище відеозапису також досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №351481 від 04.06.2025, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, пункт ПДР, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення;
- документи ВП № 1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області, які підтверджують правомірність долучення оптичного диску до матеріалів справи (рапорт, доручення, лист про долучення доказів).
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, заслухавши адвоката Харитончук Є.В., поліцейського ОСОБА_5 , приходить до наступних висновків.
Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
У рішенні по справі «Карелін проти росії» («заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених уст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що оцінюючи докази, національні суди повинні мати на увазі можливості особи, яка притягується до відповідальності, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також збирати та подавати суду докази, на підтвердження своєї невинуватості (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11.07.2006, у справі «Биков проти РФ» від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін щодо доказів та доказування тих обставин, про які зазначають сторони. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 р. можна вважати справедливим.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №351481 від 04.06.2025: 04.06.2025 близько 19 год. 36 хв. в с. Феневичі по вул. Поліська ОСОБА_1 керував тз ВАЗ 2107 номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та нестійка хода, від проходження медичного освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився на службову відеокамеру, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2006 року № 1306 (далі - ПДР), передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 1.1 розділу 1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.1.10 розділу 1 ПДР водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Питання, пов'язані із проведенням огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції регламентовані у ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС/МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103).
Згідно з п. 2, 3 розділу І Інструкції № 1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З цих норм слідує, що вимога поліцейського до водія транспортного засобу про проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння має бути законною. Законність такої вимоги полягає у наявності у водія транспортного засобу ознак алкогольного сп'яніння, а в силу вимог КУпАП, наявність таких обставин підлягає доказуванню, у тому числі шляхом збирання доказів особами, уповноваженими на складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення.
Судом встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №351481 від 04.06.2025, зазначено, що ОСОБА_1 в с. Феневичі керував тз ВАЗ 2107 номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота та нестійка хода, від проходження медичного освідування на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився на службову відеокамеру. Проте, як встановлено в судовому засіданні при дослідженні вищезазначеного відеозапису, факт керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом на відео відсутній.
Поліцейський, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , сержант поліції Цибулько А.С., у судовому засіданні також не підтвердив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Отже, враховуючи відсутність факту керування ОСОБА_1 04.06.2025 транспортним засобом ВАЗ 2107 номерний знак НОМЕР_1 , законність вимоги поліцейського пройти ним огляд на стан алкогольного сп'яніння є безпідставною, а тому, складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відмову від проходження такого огляду на місці зупинки транспортного засобу не відповідає фактичним обставинам справи.
За таких обставин, наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.2.5 ПДР матеріалами справи не доведена.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
За статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції не доведено належними та допустимими доказами.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену уповноваженими особами у протоколі (зокрема, постанова Київського апеляційного суду від 12.04.2021 у справі №752/23552/20).
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» N 39598/03 від 21.07.2011).
При складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов'язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів.
Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.
З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи вищевикладене, слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, матеріали цієї справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відтак, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу, суд враховує, що Законом України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для звернення судового збору.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ