Справа № 366/1897/25
Провадження № 3/366/1256/25
Іменем УКРАЇНИ
22 липня 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце роботи не повідомив, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 364839 від 17.06.2025: 17.06.2025 о 18:15 год. в с. Сукачі вул. Соборна, 260, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer днз НОМЕР_1 , відносно якого встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами постановою Іванківського відділу державної виконавчої служби №60255558 від 08.10.2019, чим порушив ч.10 ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Протокол склав поліцейський ВП №1 Вишгородського РУП ГУНП в Київській області сержант поліції Лещенко Б.О.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 22.07.2025.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлено вчасно, належним чином, шляхом надіслання рекомендованим повідомленням судової повістки на адресу, зазначену у протоколі про адміністративне правопорушення, яке повернулось до суду з відміткою про отримання 16.07.2025.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Зокрема у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Проте, станом судового провадження відносно себе, ОСОБА_1 не цікавився, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005, вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що відповідно до статті 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП під час розгляду справи не є обов'язковою, беручи до уваги, що ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, суддя розцінює його неявку неповажною та вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ст. 283 КУпАП постанова судді має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
У судовому засіданні досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 364839 від 17.06.2025, в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, вимоги якого порушено, стаття КУпАП, якою передбачена відповідальність за адміністративне правопорушення;
- оптичний диск із 2 відеозаписами із нагрудних камер поліцейських, на яких підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами;
- копія постанови державного виконавця Іванківського ВДВС у Вишгородському районі Київської області Чалого В.П. від 08.08.2023 у виконавчому провадженні №60255558, відповідно до якої відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно судового наказу №366/831/19 від 25.06.2019;
- матеріали, які підтверджують правомірність долучення до протоколу про адміністративне правопорушення оптичного диску з відеозаписом (рапорт поліцейського, доручення керівника ВП №1 Вишгородського РУП та лист про долучення доказів).
За результатами дослідження наведених доказів в їх сукупності судом встановлено, що 17.06.2025 о 18:15 год. в с. Сукачі вул. Соборна, 260, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer днз НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою Іванківського відділу державної виконавчої служби №60255558 від 08.10.2019.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Як зазначено у ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Згідно з частинами першою статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 364839 від 17.06.2025 вбачається, що 17.06.2025 о 18:15 год. в с. Сукачі по вул. Соборна, 260, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer днз НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами відповідно до постанови Іванківського відділу державної виконавчої служби №60255558 від 08.10.2019, чим порушив ч.10 ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 126 КУпАП.
З копії постанови державного виконавця Іванківського ВДВС у Вишгородському районі Київської області Чалого В.П. від 08.08.2023 у виконавчому провадженні №60255558, яка долучена до матеріалів справи слідує, що відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно судового наказу №366/831/19 від 25.06.2019.
Відповідно до положень п. 2 ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (зі змінами і доповненнями) забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 3 статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом.
Постанова державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом станом на 17.06.2025 у виконавчому провадженні № 60255558 та на момент розгляду справи у суді є чинною. Доказів погашення ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів та постанови про закриття виконавчого провадження до суду не надано.
У судовому засіданні також досліджено 2 відеозаписи, які містяться на диску, долученому до матеріалів справи (а саме: export-fnj7c та export-juqpz), на яких, за допомогою службових нагрудних камер поліцейський 854617 та 855442, зафіксовано рух поліцейського автомобіля з увімкненим звуковим сигналом за автомобілем чорного кольору, який у подальшому зупинився на узбіччі та з якого вийшли троє осіб чоловічої статі, один водій та 2 пасажири. При подальшому спілкуванні з водієм, поліцейські встановили, що ним був ОСОБА_1 , проте який заперечував, що він керував транспортним засобом, при цьому вимагав у поліцейських показати відео, на якому зафіксовано цей факт, при цьому зазначає, що він вживав алкоголь дві доби та не керував транспортним засобом, а на вимогу поліцейських надати посвідчення водія відповідає, що його не має.
Пунктом 2.1А Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ «Про Правила дорожнього руху» від 10 жовтня 2001 року за № 1306, передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.4 а ПДР - на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред'явити для перевірки документи, зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Суд також зазначає, що згідно з Постановою Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в пункті 27 роз'яснено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
З наведеного слідує, що само по собі керування транспортним засобом необхідно розуміти як технічну дію водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Так, з оглянутих у судовому засіданні відеозаписів, вбачається, що на одному з них (export-juqpz) чітко зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу саме ОСОБА_1 виходить з автомобіля зі сторони водія. Також на вказаних відеозаписах ОСОБА_1 говорить поліцейським, що він не має при собі посвідчення водія. У подальшому поліцейські за допомогою службового планшета та відповідних баз даних з'ясовують, що відносно ОСОБА_1 державним виконавцем встановлено обмеження у праві керування транспортними засобами.
Таким чином, судом встановлено, що водій ОСОБА_1 , всупереч п.2.4 ПДР, на вимогу поліцейського посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії не надав, при цьому, державним виконавцем відносно останнього встановлені обмеження у праві керування транспортними засобами.
Вказані вище докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб.
Відеофіксація розмови поліцейський з водієм ОСОБА_1 , проводилася із застосуванням технічних засобів відеозапису у відповідності до ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», про що останнього було повідомлено.
Згідно з п. 3.1 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 №1026, відеореєстратор пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ вказаної Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Із переглянутих у судовому засіданні відеозаписів вбачається, що поліцейськими не зупинялася відеофіксація події, на відеозаписах зафіксовані всі обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згадані відеозаписи надають можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отримані у встановленому законом порядку і здійснені працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Отже ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, мав знати обов'язки водія механічного транспортного засобу, які встановлені Правилами дорожнього руху та Законом України «Про дорожній рух» та неухильно їх дотримуватися.
Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення з наявними в ній доказами, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суддя приходить до висновку, що протокол про адміністративне правопорушення складений правильно, відомості, які у ньому відображені відповідають фактичним обставинам справи, правопорушення кваліфіковано вірно, а наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими і достатніми у своїй сукупності, та доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, яке виразилось у порушенні вимог ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», відповідно до якого забороняється керування транспортними засобами особам щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Із матеріалів справи не встановлено обставин, що виключали б адміністративну відповідальність ОСОБА_1 .
Суддя зазначає, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення є умисним та грубим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами.
Суд крім цього, ураховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема його рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, де Суд у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення судом не враховуються обставини, викладені ч. 2 ст. 33 КУпАП, оскільки стягнення накладається за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно зі статтею 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 6 (шість) місяців у межах санкції інкримінованої статті.
Відповідно до ч.9 ст.283 КУпАП, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
Пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, ставка судового збору складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році становить 3028, 00 грн.
У матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір», таким чином, з нього підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп. (3028 х 0,2).
Керуючись ст.ст. 7-9, 23, 24, 27, 40-1, ч. 3 ст. 126, ст.ст. 251, 266, 268, 283-285, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт громадянина України НОМЕР_2 ) визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт громадянина України НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн, 60 коп.)
реквізити для оплати - отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Текст постанови складено 13.10.2025.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ