Справа № 364/430/25
Провадження № 2/364/254/25
24.09.2025 Володарський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Макаренко Л. А.,
при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,
за участю:
учасники справи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»)
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
До Володарського районного суду Київської області 13.05.2025 надійшов зазначений позов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.08.2012 у загальному розмірі 160 717,03 грн. та судові витрати (а.с. 5).
На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача Захарова К.Р. (довіреність від 12.12.2024, а.с. 6) у позовній заяві зазначила, що за укладеним договором від 03.08.2012 № б/н ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, підписавши власноруч Заяву про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг». Позивач свої зобов'язання за зазначеним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на передбачених договором умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Проте Відповідач не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом згідно з умовами договору. У зв'язку з цим Відповідач, як стверджено в позовній заяві, має перед Позивачем заборгованість за станом на 20.04.2025 у загальному розмірі 160 717,03 грн., що складається з такого:
- 128 133,59 грн. - заборгованість за «тілом» кредиту;
- 32 583,44 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Після виконання вимог частин шостої - восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ухвалою суду від 14.05.2025 відкрито провадження в справі, вирішено питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву із запереченнями проти позову; призначено підготовче судове засідання на 03.06.2025 (а.с. 172-173), відкладене на 18.06.2025 через неявку Відповідача та відсутність підтвердження її повідомлення про засідання суду (а.с. 180-181).
Ухвалою суду від 18.06.2025 справу призначено до судового розгляду на 30.07.2025, який було відкладено на 03.09.2025 за клопотанням представника Позивача Потапенка Р.В. (довіреність від 15.08.2025 № 8522-К-О, а.с. 225) та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді (а.с. 226-228), надалі - на 03.09.2025 і на 24.09.2025 через неявку Відповідача у судові засідання.
У судове засідання 24.09.2025 представники Позивача не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи сторона Позивача належно повідомлена, що підтверджено матеріалами справи; представником Позивача Фрашко Т.В. (довіреність від 15.08.2023 № 8441-К-О, а.с. 209) 24.09.2025 подано заяву про підтримання позовних вимог з проханням їх задовольнити; у разі неявки Відповідача не заперечують проти винесення заочного рішення (а.с. 249).
Відповідач у судові засідання 30.07.2025, 03.09.2025 та 24.09.2025 не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася в порядку частин сьомої, восьмої, одинадцятої статті 128 ЦПК України шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації, які повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 221-222, 236-237, 247-248), а також шляхом розміщення оголошень про його виклик у судові засідання на офіційному вебсайті Володарського районного суду Київської області вебпорталу судової влади України (а.с. 218-219, 233-234, 243-244).
За наведених обставин Відповідач, місце фактичного проживання (перебування) якої невідоме, вважається належно повідомленою про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток за зареєстрованою адресою її місця проживання з отриманням відмітки на повістках про відсутність особи за цієї адресою (пункт 2 частини сьомої, пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України), а також шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України (частина одинадцята статті 128, частина десята статті 130 ЦПК України).
Водночас суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи за відсутності фактичного отримання Відповідачем судових повісток, виходить як з наведених положень статей 128, 130 ЦПК України, які є спеціальними процесуальними нормами, що встановлюють порядок направлення і вручення судових повісток, а також з обов'язку особи зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до норм статей 3, 7 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» повнолітня особа декларує місце свого проживання самостійно. Таке декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється, зокрема, з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою.
Згідно з вимогами пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (зі змінами), особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою; у разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором; за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Строки виконання особою обов'язку щодо декларування/реєстрації свого місця проживання визначені в пункті 5 названого Порядку.
З огляду на це обов'язок суду повідомити особу, зокрема про дату, час і місце судового засідання, шляхом направлення офіційної кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання, на переконання суду, прямо кореспондується з обов'язком особи зареєструвати своє місце проживання, тим самим повідомивши державу (державні органи, зокрема суди) про адресу отримання нею офіційної кореспонденції; невиконання особою такого обов'язку не може перешкоджати іншим особам захистити в суді свої права та законні інтереси (статті 55, 68 Конституції України).
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, письмовою згодою представника Позивача (а.с. 249), суд вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.
З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено, що 03.08.2012 Відповідач з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та, підписавши власноручно відповідну Анкету-заяву про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг», копія якої додано до позовної заяви (а.с. 110-111), отримала первісно кредитну картку за номером НОМЕР_1 , строк дії 03/16, тип «Універсальна»; надалі за цим кредитним договором від 03.08.2012 Відповідачеві видавались кредитні картки, номери яких наведено у доданій до позовної заяви копії довідки Позивача (а.с. 109), остання - номер НОМЕР_2 , строк дії 06/27, тип «Універсальна» GOLD, видана (відкрита) 20.04.2023. У цей же день - 20.04.2023 - Відповідачем було підписано чергову Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в електронній формі (а.с. 115-126).
Крім того, на підтвердження особи Відповідача (клієнта Банку) до позовної заяви додано фотокопію паспорта громадянина України Відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_3 , виданого 01.08.2008 Володарським РВ ГУ МВС України в Київській області (а.с. 156-158), дата завірення копії паспорту (28.03.2019) відповідає лдній з дат зміни кредитного ліміту (а.с. 108).
Детальні умови кредитування викладені у відповідних Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 110-126) та Паспорті споживчого кредиту (а.с. 127-128), згідно з якими передбачено, що розмір кредитного ліміту для карти «Універсальна» та карти «Універсальна GOLD» не перевищує 200 000,00 грн.; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, мета кредиту - споживчі цілі; процентна ставка - 42,0 % для карт «Універсальна» та 40,8 % для карт «Універсальна GOLD»; тип процентної ставки - фіксована (а.с. 115-128).
Згідно з доданою до позову довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на Відповідача, їй встановлено кредитний ліміт первісно за станом на 03.08.2012 у розмірі 300,00 грн., який надалі неодноразово збільшувався та/або зменшувався, максимально - до 135 000,00 грн. 11.07.2023, в останнє зменшено до 132 144,83 грн. 06.05.2024, потім 01.08.2024 - до 0,00 грн. (а.с. 108).
Як вбачається з долученої до позовної заяви Виписки по рахунку Відповідача (а.с. 55-107), Відповідач активно користувалася кредитними коштами Позивача з відповідного карткового рахунку, для оплати придбання різних видів товарів і послуг, оплати комунальних послуг тощо; останні поповнення 26.06.2024 і 09.07.2024 шляхом перерахування 1 000,00 грн., поповнення готівкою в останнє 02.05.2024 у розмірі 6 850,00 грн. (а.с. 55). При цьому, як вбачається з цієї Виписки, залишок після останнього списання відсотків 01.12.2024 - борг у розмірі 160 717,03 грн. (а.с. 55), що відповідає заявленому Позивачем до стягнення розміру заборгованості.
Періодичне, але не в повному обсязі, поповнення кредитного рахунку Відповідача підтверджується також і доданим до позовної заяви Розрахунком заборгованості (а.с. 21-54).
При цьому суд бере до уваги як належний і допустимий доказ кредитної заборгованості згадану виписку за картковим рахунком Відповідача, враховуючи висновки Верховного Суду (викладені, зокрема, у постановах 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15, від 30.11.2022 у справі № 214/6975/15).
Такі висновки Верховного Суду і судова практика в цілому щодо врахування виписок по особових рахунках як належних і допустимих доказів є стабільною, ґрунтується на відповідних нормах фінансового законодавства України.
Так, у постанові від 15.05.2025 у справі № 488/3972/23 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»… Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. На підставі аналізу зазначених норм Верховний Суд у названій постанові виснував, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Отже, судом встановлено, що Позивач на виконання умов укладеного з Відповідачем договору зобов'язання виконав, надавши Відповідачеві можливість користуватися коштами на картковому рахунку, проте останньою не виконано у повному обсязі взятих на себе зобов'язань щодо повернення таких коштів і сплати складових кредитного договору. Тому за станом на 20.04.2025 Відповідач має перед Позивачем заборгованість за «тілом» кредиту в розмірі 128 133,59 грн., що відповідає встановленому їй і максимальному розміру кредитного ліміту (135 000,00 грн.), і останньому зменшеному кредитному ліміту (132 144,00 грн.), а загальна заборгованість за кредитом становить 160 717,03 грн., що складається з наведеної вище суми заборгованості за простроченим «тілом» кредиту, а також з прострочених відсотків у заявленому до стягнення розмірі 32 583,44 грн., правильність нарахування яких, зокрема й з огляду на пропорційність співвідношення із заборгованістю з «тілом» кредиту, не викликає у суду сумніву та не заперечувалось Відповідачем, якою відзиву із запереченнями проти позову (зокрема, й розміру заборгованості) до суду не подавалось.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, п'ята статті 81 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи, зокрема, зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
В ухвалі суду від 14.05.2025 про відкриття провадження у справі, сторонам роз'яснено засади цивільного судочинства, зокрема, положення статті 12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених названим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (а.с. 173).
Згідно з частиною першою статті 509, частиною першою статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За визначеннями частини першої статті 626, частини першої статті 634 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; при цьому договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, при цьому друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина друга статті 615 ЦК України).
Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зважаючи на усе викладене, суд вважає, що Відповідач порушила умови кредитного договору, не виконала взяті на себе грошові зобов'язання, а заявлений Позивачем до стягнення розмір заборгованості відповідає умовам, визначеним у кредитному договорі, що підтверджено належними і допустимими доказами, а відтак наявні підстави для задоволення позову.
Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати за сплачений судовий збір.
Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).
Повне рішення суду складено у визначений частиною шостою статті 259 ЦПК України строк у перший робочий день з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності судді з 25.09.2025 до 10.10.2025 включно та згідно з порядком обчислення процесуального строку, закінчення якого припадає на неробочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).
Відповідно до статей 15, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 639, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 124, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 289, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570; адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, 01001) заборгованість за Кредитним договором № б/н від 03.08.2012 у загальному розмірі 160 717 (сто шістдесят тисяч сімсот сімнадцять) грн. 03 (три) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570; адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, 01001) судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 (сорок) коп.
Копії повного заочного рішення суду направити учасникам справи.
Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення; така заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.
Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем у загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного тридцятиденного строку, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.
Повне рішення суду складено 13.10.2025.
Суддя Л. А. Макаренко